Постанова

від 14.05.2024 по справі 509/5980/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3870/24

Справа № 509/5980/23

Головуючий у першій інстанції Кочко В.К.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лук`яна Сергія Григоровича на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 грудня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, треті особи на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про скасування державної реєстрації права власності на частину земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 764-VII від 05.04.2019 року та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/6 частки спільної часткової власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5123755300:02:005:1068 (номер відомостей про речове право 31519864 від 07.05.2019).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що їй на праві спільної часткової приватної власності належить 53/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказане вище нерухоме майно підтверджується наступними документами:

- договором дарування від 4 листопада 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Панченко О.О. реєстровий номер 2124;

- витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.06.2019 року, номер запису про право власності 32052944, виданим державним реєстратором Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області Вайцеховською Н.А. (на 53/200 частини домоволодіння);

- витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером 2929181, виданим 26.02.2004 року Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації.

Вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5123755300:02:005:1068, площею 0.15 га., та в цілому складається з:

- житлового будинку під літ. «А» житловою площею 19,1 м2, загальною площею 44,3 м2;

- господарських будівель та споруд: літ. «а» - веранда, літ. «Б» - гараж, літ «В» - літня кухня, літ. «в» - веранда, літ. «Г» - сарай, літ «Д» - літня кухня, літ. «д» - веранда, літ. «Е» - сарай, літ. «Ж» - сарай, літ. «З» - баня, літ. «О» - сарай, літ. «П» - навіс, літ. «Р» - навіс, літ. «С» - сарай, літ. «Т» - вбиральня, літ. «Л» - вбиральня, 1-12, І споруди.

З метою приватизації земельної ділянки, на якій розташовані зазначені будівлі та споруди, ОСОБА_1 разом із іншими співвласниками звернулася до Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, яка на сесії прийняла відповідне рішення.

В подальшому рішенням Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 764-VII від 05.04.2019 року:

- затверджено громадянам України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 5123755300:02:005:1068 загальною площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ;

- передано безоплатно у спільну часткову власність (без виділення часток в натурі) громадянам України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , земельну ділянку з кадастровим номером 5123755300:02:005:1068 загальною площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ;

- рекомендовано громадянам України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , зареєструвати право власності на нерухоме майно, з кадастровим номером 5123755300:02:005:1068 загальною площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі ОСОБА_1 зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.05.2019 року, номер запису про право власності 31519864, виданим державним реєстратором Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Анчеєвою С.Л. (на 1/6 частину земельної ділянки).

26 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Пестрецова В.В., щодо надання письмового роз`яснення щодо можливості посвідчення договору купівлі продажу частки житлового будинку та частки земельної ділянки під ним, площею 0,15 га, кадастровий номер 5123755300:02:005:1068, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

26 липня 2023 року за вих. № 63/01-16 приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Пестрецовим В.В. на адресу ОСОБА_1 було надано відповідь, з якої вбачається, що з урахуванням викладених норм чинного законодавства України, розмір частки у праві власності на земельну ділянку, що відчужується, повинен відповідати розміру частки у праві власності на житловий будинок, що розташований на ній, тобто, відчуження зазначеного нерухомого майна можливе тільки після приведення у відповідність до законодавства майнових прав ОСОБА_1 на це майно для подальшого розпорядження ним.

Вказані обставини стали підставою звернення до суду.

Відповідно до заяви від 08.11.2023 року, яка зареєстрована районним судом 09.11.2023 року, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лук`ян С.Г. (згідно з ордером ВН № 1267944 від 18.09.2023 року повноваження адвоката не обмежуються) подав письмову заяву про відмову від частини позовних вимог, зокрема вимог про визнання незаконним та скасування рішення Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 764-VII від 05.04.2019 року.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 грудня 2023 року провадження у справі ОСОБА_1 до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, треті особи на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення Великодолинської селищної ради Овідіопольського району одеської області № 764-VII від 05.04.2019 року - закрито.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 грудня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про скасування рішення та державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на 1/6 частки спільної часткової власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5123755300:02:005:1068 (номер відомостей про речове право 31519864 від 07.05.2019) - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Лук`ян Сергій Григорович подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ухвала про закриття провадження у частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Великодолинської селищної ради Овідіопольського району одеської області № 764-VII від 05.04.2019 року не оскаржена.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судові засідання, призначені на 14.05.2024 року 14:00 год. треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не з`явилися, про причини неявки апеляційний суд в установленому порядку не повідомили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відео-конференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали.

Від представника відповідача в особі голови Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 розглянути за відсутності представника відповідача.

Присутній в судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Лук`ян С.Г. не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за фактичною явкою сторін.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Відмовляючи у задоволенні вимог про скасування державної реєстрації права власності на частину земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що:

- Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області є неналежним відповідачем в спірних правовідносинах, тому що у справі вирішується спір про право, а тому селищна рада може бути залучена до справи лише як третя особа. Позивач та її представник не звертались до суду з клопотанням про заміну первісного відповідача належним відповідачем;

- ОСОБА_1 не надала жодного належного допустимого доказу порушення її прав Великодолинською селищною радою Одеського району Одеської області.

Судом встановлено, наступне.

ОСОБА_1 на праві спільної часткової приватної власності належить 53/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 04 листопада 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Панченко О.О. реєстровий номер 2124, витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.06.2019 року, номер запису про право власності 32052944, виданим державним реєстратором Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області Вайцеховською Н.А. (на 53/200 частини домоволодіння) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером 2929181, виданим 26.02.2004 року Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації.

Вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5123755300:02:005:1068, площею 0.15 га. та в цілому складається з:

- Житлового будинку під літ. «А» житловою площею 19,1 м2, загальною площею 44,3 м2;

- Господарських будівель та споруд: літ. «а» - веранда, літ. «Б» - гараж, літ «В» - літня кухня, літ. «в» - веранда, літ. «Г» - сарай, літ «Д» - літня кухня, літ. «д» - веранда, літ. «Е» - сарай, літ. «Ж» - сарай, літ. «З» - баня, літ. «О» - сарай, літ. «П» - навіс, літ. «Р» - навіс, літ. «С» - сарай, літ. «Т» - вбиральня, літ. «Л» - вбиральня, 1-12, І споруди.

Судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 158 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 410/2775/12 (провадження № 61-13019св20).

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Аналіз норм процесуального права, а також норм статей 4, 15, 16 ЦК України дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь яке право особи, а саме порушене.

Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки (державного акта на земельну ділянку), а також усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи.

Враховуючи заявлені у цій справі вимоги, позивач зобов`язаний довести, що спірний державний акт на земельну ділянку № НОМЕР_1 (кадастровий номер 5123755300:02:004:0355) по АДРЕСА_2 порушує її права та інтереси, тобто довести наявність заподіяної їй шкоди, а також причинно-наслідковий зв`язок між завданням шкоди і діями відповідачів та неможливістю усунути такі порушення іншим способом.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі № 340/92/16-ц (провадження № 61-7912св19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

За змістом статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Статтею 152 ЗК України передбачені способи захисту прав на земельні ділянки. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 вказувала, що підставою для здійснення державної реєстрації прав власності за нею на 1/6 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 є рішення Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 764-VII від 05.04.2019 року про затвердження громадянам України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 5123755300:02:005:1068 загальною площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 та передачу безоплатно у спільнучасткову власність(безвиділення частокв натурі) останнім зазначену земельну ділянку.

За змістом частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статей 364 та 367 ЦПК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 ЦК України.

Законодавством передбачена можливість для громадян України набути право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування (пункти «б», «в» частини першої статті 81 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У рішенні Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 764-VII від 05.04.2019 року, яким затверджено громадянам України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) межі земельноїділянки внатурі (намісцевості) кадастровий номер 5123755300:02:005:1068 загальною площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 та передано безоплатно у спільнучасткову власність(безвиділення частокв натурі) громадянам України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , земельну ділянку з кадастровим номером 5123755300:02:005:1068 загальною площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 частки у праві власності на земельну ділянку не зазначені.

В розумінні ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Оскільки у рішенні Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 764-VII від 05.04.2019 року про передачу безоплатно у спільнучасткову власність(безвиділення частокв натурі) громадянам України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 частки у праві власності на земельну ділянку не зазначені, державний реєстратор здійснюючи реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на 1/6 частину земельної ділянки міг виходити та виходив із рівності часток виходячи з кількості осіб яким зазначеним рішенням передано земельну ділянку у спільну часткову власність.

Правовідносини щодо скасування державної реєстрації права власності за фізичною особою поділяються на приватно-правові та публічно-правові.

У справі, яка переглядається йдеться про скасування державної реєстрації права власності на 1/6 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 за позивачем. якій належить 53/100 частин у домоволодінні, розташованого за цією ж адресою на спірній земельній ділянці.

Тобто невідповідність частки у праві власності у домоволодінні та земельній ділянці і неможливість у зв`язку з цим розпорядитись часткою у праві власності на домоволодіння, стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з відповідним позовом.

Як вже зазначалось підставою для здійснення державної реєстрації права власності за позивачем на 1/6 частку у праві власності на земельну ділянку стало рішення органу місцевого самоврядування (Великодолинської селищної ради Одеського (колишній Овідіопольский) району Одеської області про передачу безоплатно у спільнучасткову власність(безвиділення частокв натурі) громадянамУкраїни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1

В розумінні статті 86 ЗК України спільна часткова власність на земельну ділянку це спільна власність з обов`язковим визначенням частки кожного з учасників спільної власності.

Відповідно до статті 87 ЗК України право спільної часткової власності виникає у наступних випадках:

- при добровільному об`єднанні власниками належних їм земельних ділянок;

- при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами;

- при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами;

- за рішенням суду.

Підстави виникнення права спільної часткової власності, зазначені у статті 87 ЗК України, не є вичерпними та розширюються іншими положеннями ЗК України. Так, в силу статті 120 ЗК України у разі наявності спільної часткової власності на будинок декількох власників, такі власники набувають право спільної часткової власності на земельну ділянку біля будинку. У разі наявності бажання кожен із співвласників спільної часткової власності має право на отримання особисто у власність частину земельної ділянки відповідно до частки, що йому належить. Питання про виділення належної власнику частки в натурі (на місцевості) вирішується за угодою між усіма співвласниками. У разі недосягнення згоди співвласниками, питання вирішується в судовому порядку.

Частиною 1 статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що знаходиться у спільній частковій власності здійснюється за договором або ж відповідно до рішення суду. При цьому слід враховувати, що при укладенні договору, повинні бути враховані інтереси усіх учасників незалежно від розміру земельної частки кожного із них.

При цьому також слід мати на увазі, що учасник спільної часткової власності на земельну ділянку незалежно від наявності договору про спільну часткову власність може звернутися до суду з метою встановлення порядку володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

У справі, що переглядається, позивач та треті особи є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 з таким розміром часток: позивач ОСОБА_1 - 53/100, треті особи 47/1000 часток.

Проте не вирішивши питання про визначення розміру частки у спільній частковій власності відповідно до розміру частки у праві власності на домоволодіння шляхом укладення договору про спільну часткову власність з визначенням в договірному порядку часток або звернення до суду з метою встановлення порядку володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, позивач звернулась до державного реєстратора з заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку додавши до заяви рішення Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 764-VII від 05.04.2019 року про передачу безоплатно у спільнучасткову власність(безвиділення частокв натурі) громадянам України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що стало підставою для реєстрації за ОСОБА_1 права власності виходячи із рівності часток (1/6) відповідно до кількості осіб (всього - 6), яким передано земельну ділянку у спільну часткову власність.

В даному випадку позивач не позбавлена права вирішити питання про скасування державної реєстрації права власності на 1/6 частину земельної ділянки, виходячи з невідповідності її розміру частці у праві власності на домоволодіння (53/100), залучивши до участі у справі інших співвласників домоволодіння та осіб, яким передано у спільну часткову власність спірну земельну ділянку саме в якості відповідачів.

Відповідно до частин першої, другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Окрім цього, процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору відрізняється за обсягом прав та обов`язків (24 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 1316/364/12, провадження № 61-7023св20 (ЄДРСРУ № 96106030).

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19 (провадження № 61-6983св20).

Позивач та її представник не звертались до суду з клопотанням про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

На стадії апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних повноважень залучати особу, яка не була залучена судом першої інстанції до участі у справі в якості відповідача (співідповідача).

При таких обставинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неналежність відповідача Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 764-VII від 05.04.2019 року щодо заявлених вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на 1/6 частки спільної часткової власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5123755300:02:005:1068 (номер відомостей про речове право 31519864 від 07.05.2019).

Доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лук`яна Сергія Григоровича - залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 17.05.2024 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова