Ухвала

від 23.04.2024 по справі 947/10284/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/650/24

Справа № 947/10284/24 1-кс/947/4735/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2024 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62023150020000209 від 24 квітня 2023року, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2024 року частково задоволено клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Одесі) ТУ ДБР розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_10 та до ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 27 травня 2024 року включно.

У якості альтернативного запобіжного заходу визначена застава 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, та, у разі внесення застави, на підозрюваного покладені обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржену ухвалу скасувати та постановити нову, якою частково задовольнити клопотання слідчого та застосувати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що слідчий суддя значно перевищив ймовірність існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник вважає, що слідчий суддя не врахував: відсутність судимостей у ОСОБА_8 , його репутацію за місцем роботи, наявність міцних соціальних зв`язків, а саме, батьків похилого віку, а матір ОСОБА_8 є інвалідом 3 групи та потребує стороннього догляду.

Захисник звертає увагу на незначний розмір неправомірної вигоди, яку вилучено під час затримання ОСОБА_8 , а саме 13200 гривень.

Також захисник стверджує про необґрунтованість розміру застави, оскільки слідчий суддя безпідставно послався на наявність у ОСОБА_8 13 майнових об`єктів.

Захисник заначив, що щорічний дохід ОСОБА_8 складає 206 000 гривень, під час обшуку було вилучено грошові кошти у розмірі 21900 гривень та 890 доларів.

При цьому у власності ОСОБА_8 перебуває однокімнатна квартира, мопед та машиномісце, які були придбані ним до призначення на посаду.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників апеляційного розгляду, перевіривши доводи викладені в апеляційних скаргах та дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Згідно з ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри,поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32,Series A, № 182), (Erdagoz v.Turkey(Ердагоз проти Туреччини).

02 квітня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що наказом № 201-К від 26.04.2023 ОСОБА_8 призначено на посаду головного спеціаліста сектору фітосанітарного контролю № 2 відділу фітосанітарних заходів на кордоні Управління фітосанітарної безпеки Головного Управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

ОСОБА_8 , будучи працівником правоохоронного органу, нехтуючи покладеними на нього обов`язками, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого неправомірного збагачення, став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив злочинне діяння за таких обставин.

Установлено, що ТОВ «НИКЗЕРНОТОРГ» (ЄДРПОУ 42004154) є компанією експортером сільськогосподарської продукції, основним видом діяльності якої є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Крім того, вказаний суб`єкт господарської діяльності на підставі договорів контрактів з компаніями нерезидентами здійснює транспортні та експедиторські послуги, в які також входить сприяння у оформленні дозвільних документів, у тому числі, фітосанітарних сертифікатів на сільськогосподарську продукцію.

Оскільки Законом України «Про карантин рослин» передбачено, що експорт об`єктів регулювання, у тому числі зернових культур, здійснюється в обов`язковому супроводі оригіналу фітосанітарного сертифіката, виданого державним фітосанітарним інспектором, у ТОВ «НИКЗЕРНОТОРГ», виникла необхідність у оформленні та отриманні в ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області фітосанітарних сертифікатів на сільськогосподарську продукцію, яка запланована до експорту.

Так, 10.01.2024 з метою оформлення фітосанітарних сертифікатів на сільськогосподарську продукцію, представник ТОВ «НИКЗЕРНОТОРГ» ОСОБА_11 звернувся до державного фітосанітарного інспектора ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_8 , який здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_2 .

У ході даної зустрічі ОСОБА_8 , з метою схиляння ОСОБА_11 до надання неправомірної вигоди, повідомив заявника, що здійснення фітосанітарних процедур відповідно до вимог закону є дуже складним та довготривалим, оскільки потребує здійснення відібрання зразків сільськогосподарської продукції для лабораторних досліджень, направлення цих зразків до лабораторії, а також виконання ряду бюрократичних дій.

При цьому, ОСОБА_8 зауважив, що у разі надання йому додаткової грошової винагороди у сумі 600 грн за 1 фітосанітарний сертифікат, можливо все робити значно швидше та без реального відбору проб з автомобілю, або вантажного контейнера з сільськогосподарською продукцією. У разі відмови ОСОБА_11 від запропонованого ОСОБА_8 регламенту дій з надання неправомірної вигоди, отримання фітосанітарних сертифікатів стане для ОСОБА_11 дуже складною процедурою, що може спричинити економічні втрати.

Отже, ОСОБА_8 у ході спілкування з ОСОБА_11 , умисно створив у заявника враження ускладненої процедури отримання фітосанітарних сертифікатів задля схиляння останнього до надання неправомірної вигоди, чим фактично інспірував надання неправомірної вигоди.

ОСОБА_11 , розуміючи, що будь-яка затримка у оформленні документів для експорту сільськогосподарської продукції може спричинити втрату грошових коштів через претензії сторін по міжнародним контрактам, вимушений був погодитись на запропоновані незаконні умови ОСОБА_8 з надання йому неправомірної вигоди.

Однак, обміркувавши у подальшому незаконні умови ОСОБА_8 , вирішивши для себе принципово не виконувати неправомірні дії щодо надання неправомірної вигоди, ОСОБА_11 звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про злочин.

Надалі, 18.01.2024 близько 14:55 години, ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем своєї роботи ( АДРЕСА_2 ) отримав від ОСОБА_11 пакет документів для оформлення 11 (одинадцяти) фітосанітарних сертифікатів на сільськогосподарську продукцію (пшениця та кукурудза), платником послуг за які є ТОВ «НИКЗЕРНОТОРГ». Також ОСОБА_8 зазначив, що розрахуватись з ним за ці сертифікати, тобто надати неправомірну вигоду необхідно буде цього ж дня після того як він здійснить їх оформлення та видачу.

У подальшому ОСОБА_8 залучив до вказаних неправомірних дій провідного спеціаліста сектору фітосанітарного контролю № 5 відділу фітосанітарних заходів на кордоні Управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_12 , якій запропонував за неправомірну вигоду здійснити оформлення та видачу 9 (дев`яти) фітосанітарних сертифікатів, а собі залишив оформлення 2 (двох) фітосанітарних сертифікатів.

Цього ж дня, близько 18:21 години ОСОБА_8 , діючи вже за попередньою змовою з ОСОБА_12 , перебуваючи за вказаною адресою, надав ОСОБА_11 11 (одинадцять) оформлених фітосанітарних сертифікатів, датованих 18.01.2024 за наступними номерами: № 13/15-6045/EB-321723; № 13/15-6045/EB-321724; № 13/15-6121/EB-321725; № 13/15-6121/EB-321726;№ 13/15-6121/EB-321727; № 13/15-6121/EB-321728; № 13/15-6121/EB-321729; № 13/15-6121/EB-321730; 13/15-6121/EB-321731; № 13/15-6121/EB-321732; № 13/15-6121/EB-321733, після чого одержав від ОСОБА_11 частину неправомірної вигоди у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.

Одразу після одержання неправомірної вигоди, вказані грошові кошти розподілені між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 .

У подальшому, після отримання інформації та відповідних заявок від ОСОБА_11 на оформлення документів на наступну партію сільськогосподарської продукції, ОСОБА_8 здійснено видачу 17 (сімнадцяти) фітосанітарних сертифікатів, датованих 20.03.2024 за наступними номерами: № 13/15-6045/ЕВ-324495; № 13/15-6045/ЕВ-324496; № 13/15-6045/ЕВ-324497; № 13/15-6045/ЕВ-324498; № 13/15-6045/ЕВ-324499; № 13/15-6045/ЕВ-324500; № 13/15-6045/ЕВ-659501; № 13/15-6045/ЕВ-659502; № 13/15-6045/ЕВ-659503; № 13/15-6045/ЕВ-659504; № 13/15-6045/ЕВ-659505; № 13/15-6045/ЕВ-659506; № 13/15-6045/ЕВ-659507; № 13/15-6045/ЕВ-659508; № 13/15-6045/ЕВ-659512; № 13/15-6045/ЕВ-659513; № 13/15-6045/ЕВ-659514.

Надалі, після отримання заявок на оформлення та видачу ще п`яти фітосанітарних сертифікатів, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_11 01.04.2024 близько 09:45 год. про необхідність розрахунку за попередні 17 (сімнадцяти) фітосанітарних сертифікатів та за нові 5 (п`ять) сертифікатів.

Після цього, 01.04.2024 близько 10:35 год. ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем здійснення діяльності за адресою: АДРЕСА_2 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_12 , одержав від ОСОБА_11 іншу частину неправомірної вигоди у розмірі 13 200 грн за оформлення та видачу 22 (двадцяти двох) фітосанітарних сертифікатів.

Одразу після одержання неправомірної вигоди, вказані грошові кошти розподілені між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 .

Загальна сума одержаної ОСОБА_8 та ОСОБА_12 неправомірної вигоди складає 19 200 гривень.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженні доказів, зокрема:

- допитом свідка ОСОБА_11 від 11.01.2024, який повідомив, що 10.01.2024 з метою оформлення фітосанітарних сертифікатів на сільськогосподарську продукцію звернувся до ОСОБА_8 , який повідомив його, що здійснення фітосанітарних процедур відповідно до вимог закону є дуже складним та довготривалим процесом, а для того, щоб зробити все значно швидше, схилив ОСОБА_11 до надання неправомірної вигоди у сумі 600 грн за 1 фітосанітарний сертифікат;

- допитом свідка ОСОБА_11 від 19.01.2024, який повідомив як відбувалася зустріч ОСОБА_11 із ОСОБА_8 де останній отримав частину неправомірної вигоди у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень за оформлення фітосанітарних сертифікатів у кількості 11 шт.;

- оглядом та врученням грошових коштів від 18.01.2024, відповідно до якого зафіксовано огляд та вручення ОСОБА_11 грошових коштів у розмірі 6000 грн., які в подальшому були передані ОСОБА_8 в якості неправомірної вигоди;

- оглядом фітосанітарних сертифікатів від 19.01.2024, які були надані ОСОБА_11 під час допиту, в ході огляду яких зафіксовано підписи ОСОБА_8 та ОСОБА_12 ;

- результатами проведення НСРД у вигляді аудіо контролю від 15.01.2024 № 16-15-о/117т, відповідно до якого зафіксовано підтвердження допиту свідка ОСОБА_11 від 11.01.2024, а саме розмова ОСОБА_8 із ОСОБА_11 щодо виготовлення фітосанітарних сертифікатів за неправомірну вигоду, при цьому, зазначаючи вартість послуги, яка складатиме600 грн за 1 фітосанітарний сертифікат;

- результатами проведення НСРД у вигляді аудіо, - відеоконтролю від 19.01.2024 № 16-15-о/168т, відповідно до якого зафіксовано хід зустрічі та розмови ОСОБА_11 із ОСОБА_8 та отримання останнім частини неправомірної вигоди у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень за оформлення фітосанітарних сертифікатів у кількості 11 шт.

- результатами контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 19.01.2024 № 16-15-о/169т, відповідно до якого зафіксовано зустріч ОСОБА_11 із ОСОБА_8 , хід даної зустрічі та документи, які були передані ОСОБА_8 заявнику;

- результатами проведення НСРД у вигляді аудіо, - відеоконтролю від 04.03.2024 № 16-15-о/719т, відповідно до якого зафіксовано передачу ОСОБА_8 одержаної неправомірної вигоди ОСОБА_12 ;

- результатами проведення НСРД у вигляді аудіо, - відеоконтролю від 04.03.2024 № 16-15-о/720т, відповідно до якого зафіксовано передачу ОСОБА_8 одержаної неправомірної вигоди ОСОБА_12 ;

- результатами проведення НСРД у вигляді аудіо, - відеоконтролю від 11.03.2024 № 16-15-о/765т, відповідно до якого зафіксовано розмову щодо отримання неправомірної вигоди ОСОБА_8 , який в подальшому передав частину грошових коштів ОСОБА_12 , а також інші зустрічі та розмови, які мають значення для досудового розслідування тощо;

- іншими доказами у своїй сукупності.

Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування надані стороною обвинувачення докази є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 .

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, а також їх сукупності для висновку про винуватість особи, або її невинуватість, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника в частині того, що слідчий суддя значно перевищив ймовірність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» -слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На думку апеляційного суду, обставини даного кримінального провадження, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1) ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками у кримінальному провадженні, відповідно до частин 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.

Оскільки досудове розслідування наразі триває, а показання свідків у даному кримінальному провадженні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань.

Крім того апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні існує ризик того, що ОСОБА_8 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Так як під час досудового розслідування в подальшому планується здійснювати слідчі та процесуальні дії в ГУ Держпродспоживслужби, у територіальних підрозділах, а також за участі працівників Держпродспоживслужб. Застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, наддасть можливість останньому здійснювати вплив на посадових осіб Держпродспоживслужби, задля можливості знищити, сховати або спотворити документи та відомості що містяться в електронних базах даних та реєстрах, які перебувають у володінні Держпродспоживслужби.

За наявності існування обґрунтованої підозри та вищевказаних ризиків апеляційний суд переконаний що слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування до ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому, обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту про те, що слідчий суддя визначив підозрюваному ОСОБА_8 завідомо непомірний розмір застави.

Так ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Відповідно до п.2) ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Абзацом 2 ч.5 ст.182 КПК України передбачено, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні, з урахуванням даних про особу підозрюваного та його майновий стан, а також правової кваліфікації злочину, який інкримінуються підозрюваному, який відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, слідчий суддя мав право визначити заставу у розмірі який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому визначений слідчим суддею розмір застави не є завідомо непомірним для підозрюваного та його родини з огляду на наявність у них значних матеріальних статків.

При визначенні розміру застави слідчий суддя врахував надані слідчим відомості про матеріальний стан родини підозрюваного, а саме наявність у власності, користуванні та розпорядженні, як самого ОСОБА_8 , так і його родини нерухомого та рухомого майна, а саме: земельних ділянок, об`єктів нерухомості та транспортних засобів.

На переконання апеляційного визначений виключний розмір застави є достатнім та необхідним для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1) та 3), 4) ч.1 ст.177 КПК України, які були встановленні слідчим суддею, і з існуванням яких погоджується апеляційний суд.

Застава у меншому розмірі, або застосування більш м`якого запобіжного заходу не даному етапі досудового розслідування не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_8 .

В свою чергу перспектива втрати застави у виключному розмірі, буде достатнім стримуючим фактором для ОСОБА_8 , щоб відбити у нього бажання переховуватись від органу досудового розслідування, або будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 та залишити оскаржену ухвалу слідчого судді без змін.

Відповідно до п.1) ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 532 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2024 року, якою до ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 27 травня 2024 року з визначенням застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4