Рішення

від 21.05.2024 по справі 705/1407/24

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/1407/24

2/705/1363/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2024 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Годік Л.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування арешту з майна. Позов обґрунтований тим, що він є власником частини житлового будинку з надвірними спорудами, розміщеного на земельній ділянці з кадастровим номером 7110800000:02:005:0206 по АДРЕСА_1 . 15.02.2024 рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Уманської міської ради ОСОБА_2 йому було відмовлено у проведенні реєстраційних дій щодо частини вище зазначеного будинку, у зв`язку з наявним обтяженням, а саме: арештом (архівний запис) з реєстраційним номером обтяження 4907302, зареєстрованим 04.05.2007 Уманською міською державною нотаріальною конторою, підстава обтяження: повідомлення № 7313 від 23.07.2003 слідчого відділу Уманського МВ УМВС. Вказане обтяження було здійснено у зв`язку із наявністю кримінального провадження по його обвинуваченню за ч. 1 ст. 122 КК України. Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.07.2004 його було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки, та стягнуто з нього та ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та судові витрати, провадження у справі закрито, при цьому, питання про скасування арешту вирішено судом не було. Вказане питання може бути вирішено лише в судовому порядку, тому він змушений з даним позовом звернутися до суду.

За вх. №8650 від 01.04.2024 від представника ГУНП в Черкаській області надійшов відзив, в якому зазначено, що повідомлення №7313 від 23.07.2023 слідчого Уманського МВ УМВС про арешт майна було направлено до державної нотаріальної контори в рамках кримінальної справи № 1-9-04 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України. Постановою КМУ від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» прийнято рішення про ліквідацію УМВС України в Черкаській області та 06.11.2015 до Єдиного державного реєстру внесенні відомості про припинення юридичної особи. За правилами ч. 1 та ч. 5 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав і обов`язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва, при ліквідації підприємства його права й обов`язки припиняються. 07.11.2015 реєстраційною службою Черкаського міського управління юстиції Черкаської області проведено реєстраційну дію «Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи Головного управління Національної поліції в Черкаській області». Тобто, кримінальна справа №1-9-04 слідчим ГУНП в Черкаській області не заводилася, у провадженні не перебувала, досудове розслідування по ній не проводилося, постанова щодо обтяження на майно чи повідомлення слідчим ГУНП в Черкаській області не виносилася, тому діями відповідача жодним чином не були порушені права позивача, у зв`язку з чим позовна заява не підлягає до задоволення. Крім того, відповідачем зазначено, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки арешт на нерухоме майно був накладений у порядку кримінального судочинства, тобто КПК України 1960 року, а скасувати він його просить у порядку цивільного судочинства, а не в порядку кримінального судочинства, тому просить закрити провадження у справі.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Відповідно до ч ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК Українивизначено,що цивільнесудочинство здійснюєтьсяна засадахзмагальності сторін.Учасники справимають рівніправа щодоздійснення всіхпроцесуальних правта обов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши докази, встановив фактичні обставини та відповідні правовідносини, які виникли у справі.

На підставі договору купівлі-продажу від 19.04.1999 ОСОБА_1 на праві власності належить 14/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Право власності підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до Постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.07.2004 ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КК України у зв`язку із зміною обстановки та стягнуто з підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 по 500 грн. моральної шкоди з кожного.

Під час проведення досудового розслідування вищевказаної кримінальної справи, за повідомленням слідчого відділу Уманського МВ УМВС № 7313 від 04.05.2007 було накладено арешт на 11/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 . Вказане обтяження відображено у Відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Зазначеною постановою суду про закриття провадження у кримінальній справі питання щодо скасування накладеного арешту на майно судом не вирішувалось.

Відповідно до наданої копії заяви потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_4 , ОСОБА_1 сплатив йому борг в сумі 1000 грн., відповідно до вироку (постанови) суду від 23.07.2004.

Відповідно до правового висновку, викладеного в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правиламиКПК України1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п. 9розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 рокуарешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Разом з тим, враховуючи, щоКПК України 1960 року(у редакції на час накладення арешту) не врегульовував питань, пов`язаних зі зняттям (скасуванням) арешту на майно, накладеного на підставі процесуального рішення слідчого в межах досудового слідства; за умови, що кримінальну справу № 1-9-04 закрито без вирішення питання скасування такого заходу, відсутні правові підстави подальшого застосування заходу у виді арешту майна позивача.

Відповідно дост. 41 Конституції Україниправо власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею92Конституції України визначено, що правовий режим власності визначається виключно законами України.

За положеннями ст. ст.15,16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 316, ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1,2 ст. 321ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, використання та розпорядження своїм майном, які він здійснює на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зіст. 386 ЦК Українивласник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За положеннями ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі викладеного, враховуючи, що наразі відсутні будь-які невиконані зобов`язання, боржником у яких є позивач, тому, з метою недопущення надмірного та тривалого втручання у права позивача на вільне володіння та розпорядження нерухомим майном, належному йому на праві власності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись 2, 23, 76-81, 258, 259, 263, 264, 265ЦПК України, ст. ст.15,16,316,317,319,321,391 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Скасувати арешт (архівний запис), накладений на підставі повідомлення № 7313 від 23.07.2003 слідчого відділу Уманського МВ УМВС на майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 11/25 частин будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 4907302, зареєстрований 04.05.2007 Уманською міською державною нотаріальною конторою, та виключити вказані обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Леся Сергіївна Годік