Постанова

від 18.09.2024 по справі 705/1407/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1185/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №705/1407/24 Категорія: 301030000 Годік Л.С. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року Черкаський апеляційнийсуд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Карпенко О.В., Василенко Л.І.,

за участю секретаря Мунтян К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Головногоуправління національноїполіції вЧеркаській областіОлабин ЮліїІгорівни нарішення Уманськогоміськрайонного судуЧеркаської областівід 21травня 2024року усправі запозовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування арешту з майна, -

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначав,що він є власником частини житлового будинку з надвірними спорудами, розміщеного на земельній ділянці з кадастровим номером 7110800000:02:005:0206 по АДРЕСА_1 .

15.02.2024 рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Уманської міської ради ОСОБА_2 йому було відмовлено у проведенні реєстраційних дій щодо частини вище зазначеного будинку, у зв`язку з наявним обтяженням, а саме: арештом (архівний запис) з реєстраційним номером обтяження 4907302, зареєстрованим 04.05.2007 Уманською міською державною нотаріальною конторою, підстава обтяження: повідомлення № 7313 від 23.07.2003 слідчого відділу Уманського МВ УМВС.

Вказане обтяження було здійснено у зв`язку із наявністю кримінального провадження по його обвинуваченню за ч. 1 ст. 122 КК України.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.07.2004 його було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки, та стягнуто з нього та ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн. та судові витрати. Провадження у справі закрито. При цьому арешт з нерухомості не знятий.

Вказане питання може бути вирішено лише в судовому порядку, тому він змушений з даним позовом звернутися до суду.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд скасувати арешт на вказане майно.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 травня 2024 року позов задоволено.

Скасовано арешт (архівний запис), накладений на підставі повідомлення № 7313 від 23.07.2003 слідчого відділу Уманського МВ УМВС на майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 11/25 частин будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 4907302, зареєстрований 04.05.2007 Уманською міською державною нотаріальною конторою, та виключити вказані обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Рішення суду мотивовано тим, що у постанові від 30.06.2020 у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала наведені висновки щодо юрисдикції спорів та зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства. Питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу (пункти 51, 52).

Врахувавши, що наразі відсутні будь-які невиконані зобов`язання, боржником у яких є позивач, тому, з метою недопущення надмірного та тривалого втручання у права позивача на вільне володіння та розпорядження нерухомим майном, належному йому на праві власності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ГУ НП в Черкаській області подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що суд не врахував, що ГУ НП в Черкаській області жодними діями не порушувало права позивача, оскільки обтяження на нерухоме майно вносилося за постановою Уманського МВ УМВС України в Черкаській області.

Головне управління Національної поліції в Черкаській області не є правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, а тому не є належним відповідачем у справі.

Вказує, що кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження. Разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства.

У разі, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України і є ефективним.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

У відзиві звернуто увагу суду, що, відповідно до правового висновку, викладеного у пункті 35.2 постанови ВП ВС від 30.06.2020 року у справі №727/2878/19 справу про звільнення майна зпід арешту, накладеного в кримінальній справі за правилами КПК України 1960 року та не знятого слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Крім того вказує, що в постанові ВС від 24 січня 2024 року у справі №705/1188/21 зазначено, що ГУ НП, з огляду на свій правовий статус, завдання і обсяг повноважень, по суті, є правонаступником УМВС.

В судове засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи не з`явились. Відповідно до приписів ч. 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Крім того ГУ НП в Черкаській області просило справу розглянути без їх участі.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі договору купівлі-продажу від 19.04.1999 ОСОБА_1 на праві власності належить 14/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Право власності підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.07.2004 ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КК України у зв`язку із зміною обстановки та стягнуто з підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 по 500,00 грн. моральної шкоди з кожного.

Під час проведення досудового розслідування вищевказаної кримінальної справи, за повідомленням слідчого відділу Уманського МВ УМВС № 7313 від 04.05.2007 було накладено арешт на 11/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 . Вказане обтяження відображено у Відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Зазначеною постановою суду про закриття провадження у кримінальній справі питання щодо скасування накладеного арешту на майно судом не вирішувалось.

Відповідно до наданої копії заяви потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_4 , ОСОБА_1 сплатив йому борг в сумі 1000,00 грн., відповідно до вироку (постанови) суду від 23.07.2004.

З відповіді ГУ ПН в Черкаській області від 22.02.2024 №3824/14 на запит адвоката Цімохи Р.Р. вбачається, що матеріали кримінального провадження знищені по закінченню строків їх зберігання.

Таким чином, арешт на майно позивача було накладено у кримінальній справі на підставі ст. 126 КПК України 1960 року у редакції, яка була чинною на час вчинення відповідної процесуальної дії.

У статті 41Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 15Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 316ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Статтею 386ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Верховний Суд врахував, що у справі, яка переглядається, позивач оскаржує арешт, накладений у межах кримінального провадження за правилами КПК України 1960 року. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI«Перехідні положення»КПК України2012року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5КПК України 2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Отже, у визначенні порядку звільнення майна з-під арешту потрібно керуватися правилами КПК України 1960 року, а також положеннями чинного цивільного процесуального законодавства.

Статтею 124Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та зазначала про таке.

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за правилами КПК України 1960 року та завершено (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України1960року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18)) або КПК України2012року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19)).

У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала наведені висновки щодо юрисдикції спорів та зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства. Питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174цього Кодексу (пункти 51, 52).

У справі, яка переглядається, обґрунтовуючи позовні вимоги про зняття арешту з 11/25 частин по АДРЕСА_1 , позивач посилався на те, що цей арешт було накладено за правилами КПК України1960року на підставі повідомлення СВ Уманського МВ УМВС України в Черкаській області від 23.07.2003 року та зареєстровано 04.05.2007 року Уманською міською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 4907302.

З огляду на обставини встановлені у справі, а саме:

- 04.05.2007 року за № 4907302 Уманською міською державною нотаріальною конторою зареєстровано обтяження (арешт) на 11/25 частину будинку АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 , на підставі повідомлення СВ Уманського МВ УМВС України в Черкаській області від 23.07.2003 року;

- постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2004 року у справі № 1-9-04 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КК України у зв`язку із зміною обстановки та стягнуто з підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 по 500 грн. моральної шкоди з кожного;

- інформація про арешт майна ОСОБА_1 у вказаній постанові відсутня;

- кримінальна справа № 1-9-04 по обвинуваченню ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 КК України знищена у зв`язку із закінченням терміну зберігання;

- зареєстроване у 2007 році обтяження обмежує права ОСОБА_1 на розпорядження власним нерухомим майном;

- звернення ОСОБА_1 до уповноважених державою органів та осіб, зокрема до Уманського відділу поліції не призвели до відновлення його прав, а тому суд першої інстанції, реалізуючи завдання цивільного судочинства передбачені статтею 2 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Обтяження (арешт) накладене у 2007 році на майно ОСОБА_1 на підставі постанови правоохоронного органу, необхідно розглядати, як заходи контролю держави за майном в розумінні наведених положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, які не повинні завдавати значної шкоди володільцю майна та маютьздійснюватися з розумним співвідношенням і обґрунтованою пропорційністю.

З урахуванням встановлених у цій справі обставин колегія суддів дійшла висновку, що розгляд позову ОСОБА_1 має завершитися за правилами цивільного судочинства, а отже висновки суду першої інстанції в оскарженому судовому рішенні не суперечить висновкам Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц, від 01 лютого 2021 року у справі № 127/21463/19, від 26 квітня 2022 року у справі № 705/2556/21, від 24 січня 2024 року у справі №705/1188/21.

Посилання апелянта на те, що ГУНП в Черкаській області є неналежним відповідачем підлягають відхиленню.

В постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 826/27239/15, на яку послався суд першої інстанції, надаючи оцінку аргументам ГУ НП у м. Києві про те, що воно не є правонаступником УМВС, Верховний Суд звернув увагу на правові висновки Верховного Суду України, висловлені в постановах від 04 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі № 21-108а14. У цих постановах Верховний Суд України вказав, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Отже, ГУ НП, з огляду на свій правовий статус, завдання і обсяг повноважень, по суті, є правонаступником УМВС.

За змістом постанови від 26 квітня 2022 року у справі № 705/2556/21, на яку також послався суд першої інстанції, Верховний Суд відхилив доводи сторони про те, що ГУ НП в Черкаській області є неналежним відповідачем. При цьому Верховний Суд виходив з того, що 14 грудня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Уманського МВ УМВС України в Черкаській області (ідентифікаційний код 08676470), постанова якого зазначена, як підстава реєстрації обтяження майна. Наразі територіальним органом Національної поліції в Черкаській області, як юридичною особою публічного права, є саме ГУ НП в Черкаській області, до складу якого входить відповідний підрозділ поліції в місті Умані.

В цій справі ОСОБА_1 зазначив відповідачем ГУ НП в Черкаській області, оскільки саме воно виконує завдання і функції УМВС України в Черкаській області, постановою якого було накладено арешт на належну позивачу частину будинку.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Головного управління національної поліції в Черкаській області Олабин Юлії Ігорівни залишити без задоволення.

Рішення Уманськогоміськрайонного судуЧеркаської областівід 21травня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2024 року.

Судді: