Постанова

від 16.05.2024 по справі 643/15146/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 643/15146/20

Номер провадження 22-ц/818/78/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Бурлака І.В, Тичкової О.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

представника ОСОБА_1 адвоката Гончарова Р. О.,

представника ОСОБА_2 адвоката Власюк К. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 23 червня 2023 року в складі судді Майстренко О.М. у справі № 643/15146/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Іванова Ольга Володимирівна про визнання недійсним договору надання утримання одному із подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Іванова Ольга Володимирівна про стягнення заборгованості за договором про надання утримання одному з подружжя,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року у справі № 643/15146/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа: приватний нотаріус ХМНО Іванова Ольга Володимирівна про визнання недійсним договору надання утримання одному із подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Іванова Ольга Володимирівна про стягнення заборгованості за договором про надання утримання одному з подружжя.

Заява мотивована тим, що ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, за заявою ОСОБА_2 вжито заходи забезпечення позову, а саме накладено заборону на відчуження :

- житлового будинку літ «А» за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1674233563101;

- земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 6310136300:07:025:0014, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 618328863101;

-земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 6322081503:00:000:0093, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1759994963220;

-земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 6322081503:00:000:0094; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1759940463220.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у справі з нього стягнуто на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1 028969,67 грн за договором про надання утримання одному з подружжя.

19 червня 2023 року він добровільно виконав вказане судове рішення в повному обсязі шляхом перерахування коштів на рахунок ОСОБА_2 .

Зважаючи, що ним в повному обсязі, в добровільному порядку виконано постанову Полтавського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, у ОСОБА_2 відсутні підстави для отримання виконавчого документа та примусового виконання судового рішення.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року у справі № 643/15146/20.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 23 червня 2023 року скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року у справі № 643/15146/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус ХМНО Іванова О.В. про визнання недійсним договору надання утримання одному із подружжя, шляхом накладення заборони на відчуження:

- житлового будинку літ «А» за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1674233563101;

- земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 6310136300:07:025:0014, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 618328863101;

-земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 6322081503:00:000:0093, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1759994963220;

- земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 6322081503:00:000:0094; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1759940463220.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 добровільно виконав судове рішення по суті спору, у зв`язку з чим відсутні підстави для збереження заходів забезпечення позову, оскільки внаслідок вказаних заходів позивач позбавлений можливості розпоряджатись належним йому нерухомим майном.

07 липня 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Власюк Катерина Петрівна, на вказане судове рішення подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне засування обставин по справі, порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою залишити заяву без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова Полтавського апеляційного суду від 24 травня 2023 року не є остаточним судовим рішенням, оскільки вона оскаржена у касаційному порядку, а тому підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

Судом першої інстанції не було належним чином забезпечено її право на участь у розгляді питання про скасування заходів забезпечення позову. Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову судом не було завантажено до Електронного Суду, що унеможливило ознайомлення з її змістом. Також, нею було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке було залишено без задоволення. Справу розглянуто за її відсутності, що унеможливило висловити свої заперечення щодо заяви.

Зазначає, що нею було пред`явлено позов одноразової грошової виплати еквівалентної 400 000,00 $ та аліментів, період з 15 жовтня 2020 року по15 травня 2025 року у сумі 4 898 738, 00 грн. Проте, 04 липня 2023 року (тобто протягом строку апеляційного оскарження) ОСОБА_1 подарував своїй новій дружині ОСОБА_3 житловий будинок літ «А» за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 6310136300:07:025:0014, що свідчить про ухилення від виконання можливого рішення про стягнення вказаної заборгованості.

12 лютого 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 , в інтересах якого дії адвокат Гончаров Роман Олександрович, подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив ухвалу суду залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що на час вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову Відповідач не реалізувала свого права на касаційне оскарження постанови по суті справи, не зазначала, що постанова оскаржується в касаційному порядку і може бути змінена, а тому у суду першої інстанції не було підстав враховувати ці обставини під час постановлення ухвали про скасування заходів забезпечення позову від 23 червня 2023 року.

Постановою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Власюк К.П. на постанову Полтавського апеляційного суду від 24 травня 2023 року по справі №643/15146/20 залишено без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 24 травня 2023 року - без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає, а тому відсутні підстави для подальшого існування заходів забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2 адвоката Власюк К. П., яка підтримала апеляційну скаргу, представника ОСОБА_1 адвоката Гончарова Р. О., який проти скарги заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Судом встановлено, що у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Іванова О.В., про визнання договору про надання утримання одному із подружжя недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, стягнення коштів.

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Іванова О. В., про стягнення заборгованості за договором про надання утримання одному з подружжя.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року накладено заборону на відчуження таких об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 :

- житлового будинку літ «А» за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1674233563101;

- земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6310136300:07:025:0014, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 618328863101;

- земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 6322081503:00:000:0093, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1759994963220;

- земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 6322081503:00:000:0094; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1759940463220.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано договір від 31 січня 2019 року про надання утримання одному із подружжя, який було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Івановою О. В. та зареєстровано у реєстрі за № 113, недійсним. Застосовано наслідки недійсності правочину до договору про надання утримання одному із подружжя від 31 січня 2019 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти отримані за вказаним договором у розмірі 2 686 087 грн, що еквівалентно 95 000 доларів США. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Власюк К. П. на рішення Московського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2021 року задоволено частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення по суті заявлених вимог. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсними пункти 12 і 14 договору про надання утримання одному із подружжя від 31 січня 2019 року такого змісту: «пункт 12 Сторони домовились, що Сторона-1 зобов`язана сплачувати Стороні-2 аліменти, визначені цим Договором, пожиттєво.»; «пункт 14 Сторона-2 може письмово звернутись до Сторони-1 з ініціативою про припинення дії договору та отримання одноразової грошової виплати у розмірі 11 102 210 грн, що за курсом Національного банку України станом на дату підписання цього договору було еквівалентно 400 000 доларів США. Сторона-1 зобов`язується протягом 180 календарних днів від моменту такого письмового звернення сплатити Стороні-2 вищевказану суму. У разі здійснення одноразової грошової виплати Стороною-1 на користь Сторони-2 у розмірі та у порядку, визначеному цим пунктом договору, зобов`язання Сторони-1 за цим договором зі сплати аліментів Стороні-2 та цей договір про надання утримання одному із подружжя припиняються.». У задоволенні решти вимог відмовлено за недоведеністю.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти за період з жовтня 2020 року по 11 травня 2021 року у сумі 1 028 969,67 грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено за недоведеністю.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Власюк К.П. на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року про забезпечення зустрічного позову залишено без задоволення. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року про забезпечення зустрічного позову залишено без змін.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 783,36 грн.

19 червня 2023 року ОСОБА_1 сплачено на рахунок ОСОБА_2 1 028969,67 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 49506063-2 від 19 червня 2023 року (том.5 а. с. 131).

Постановою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Власюк К.П. залишено без задоволення. Постанову Полтавського апеляційного суду від 24 травня 2023 року залишено без змін.

Забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі статтею 3 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Регламентації інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвячені статті 149-159 ЦПК України.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 158 ЦПК України, частинами першою, четвертою, дев`ятою якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановлюється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали.

Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 521/19246/20, провадження № 61-3555св23.

Зважаючи, що 13 грудня 2023 року справа розглянута судом касаційної інстанції, по справі ухвалено остаточне рішення, яке фактично виконано ОСОБА_4 , що не заперечується відповідачкою, судова колегія не вбачає підстав для збереження заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 23 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 21 травня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

О.Ю. Тичкова