Рішення

від 21.05.2024 по справі 220/1801/23

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/1801/23

Номер провадження № 2/220/69/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Дурач О.А.

за участю секретаря Сербіної І.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (адреса: вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039), представник позивача Сивопляс Ірина Сергіївна, до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ), третя особа: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 ) про конфіскацію земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2023рокупозивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою. Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 26.01.2024 р.

Ухвалою суду від 21.03.2024 р. витребувано докази по данному провадженню: у Державної міграційної служби України (sud@dmsu.gov.ua) відомості про дату, рік отримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документ НОМЕР_1 , виданий відділом УФМС Росії по Тамбовській області, громадянства російської федерації (дату видачі паспорта). Ухвала виконана.

16.04.2024 р. справу призначено до судового розгляду.

По даному провадженню ухвалою суду від 28.12.2023 р. (провадження

2-з/220/51/23) застосовувались заходи забезпечення позову.

Короткий зміст вимог позовної заяви

Звертаючись до суду із позовом позивач вказував, що відповідач, який є громадянином російської федерації, відповідно до паспорту НОМЕР_1 виданого 12.12.2012 відділом УФМС Росії по Тамбовській області Сосновському районі, код підрозділу 680-025, має у власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо об`єкта нерухомого майна 04.06.2019 за № 31923458 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1848274014212).

В подальшому громадянином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який діяв на підставі довіреності номер 68 АА 1064961 від 20.11.2018р. від імені громадянки ОСОБА_2 укладено з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) договір оренди земельної ділянки від 27.05.2019 р. на земельну ділянку з кадастровим номером 1421281800:02:001:0366, площею 3,4967 га строком на 49 років 11 місяців, про що здійснено запис № 31923583 від 04.06.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Земельна ділянка розташована на території Іскрівської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області (нині - Комарська сільська територіальна громада Волноваського району).

Як вбачається з інформацій Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та договору оренди землі, ОСОБА_2 на дату реєстрації права власності на земельну ділянку була громадянкою російської федерації.

Таким чином, ОСОБА_2 будучи громадянкою російської федерації має у приватній власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1421281800:02:001:0366, площею 3,5 га., а упродовж року добровільно не здійснила її відчуження (до 04.06.2020). У зв`язку із цим наявні підстави для конфіскації у ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки шляхом припинення права власності на неї з одночасним визнанням права власності держави в особі Головного управління Держгеокадстру у Донецькій області.

Позивач вказує, що ОСОБА_2 до закінчення річного строку після державної реєстрації права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, як нерезидент України, повинен був виконати вимоги законодавства щодо відчуження спірної земельної ділянки, що ним, однак, самостійно в добровільному порядку вчинено не було, чим порушив статті 13,14,41 Конституції України та статті 80,81,145 ЗК України.

Про факт порушення земельного законодавства ОСОБА_2 у вигляді не відчуження протягом законодавчо визначеного строку вищевказаної земельної ділянки, Головне управління дізналось на початку грудня 2023 року за результатами проведення моніторингу опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме мано та їх обтяжень.

Саме із дати формування інформаційної довідки у вказаному Реєстрі (19.12.2023) і необхідно обчислювати початок перебігу строку позовної давності для Головного управління, яке з цього моменту має об`єктивну можливість дізнатись, що Відповідач є власником спірної земельної ділянки та досі всупереч вимогам статей 81, 145 Земельного кодексу України не виконав обов`язок щодо відчуження, а отже, така земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду на користь держави.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив конфіскувати на користь держави земельну ділянку сільськогосподарського призначення громадянки російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кадастровим номером 1421281800:02:001:0366, площею 3,5 га., із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Іскрівської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, відомості про яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 04.06.2019 за № 31923458, шляхом припинення права власності та визнання права власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 39767332). Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області витрати зі сплати судового збору сплаченого за пред`явлення цього позову у розмірі у сумі 4026,00 грн..

Зміст відзиву відповідача.

Правом відзиву відповідач станом на час розгляду справи не скористався.

Третя особа пояснень на надала.

Процедура судового розгляду

Представник позивача Головного управлінняДержгеокадастру уДонецькій областіСивопляс І.С. у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові. Зазначила, що оригіналу довіреності від імені ОСОБА_2 або належним чином завіреної копії, як і договору оренди, в якому ОСОБА_2 є орендодавцем земельної ділянки, вона не бачила, такі документи можуть бути в реєстраційній справі. В цих документах є паспортні дані ОСОБА_2 , що на її думку, дає достатні підстави стверджувати, що відповідач з 2012 р. є громадянкою російської федерації.

Відповідач,третя особау судове засідання не з`явились. Повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи, третя особа у т.ч. у відповідності до ст.. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» за допомогою веб оголошення на офіційному сайті «Судова влада». Неявка відповідача та третьої особи у судове засідання є повторною, вперше не з`явились у судове засідання 08.05.2024 р. Клопотання про відкладення розгляду від сторін, третьої особи не надходили. Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідача, третьої особи враховуючи належне сповіщення вказаних осіб про дату, час та місце розгляду справи, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи, у відповідності до положень ст.. 223 ЦПК України. У справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін на теперішній час.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судомфактично встановлено наступне.

Згідно даних Державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1421281800:02:001:0366, серії ЯЛ №886858, відповідач є власником даної земельної ділянки на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом №2585від 16.11.2010 р.

Земельна ділянка розташована на території Іскрівської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області (нині - Комарська сільська територіальна громада Волноваського району).

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо об`єкта нерухомого майна 04.06.2019 за № 31923458 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1848274014212).

В подальшому громадянином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який діяв на підставі довіреності номер 68 АА 1064961 від 20.11.2018р. від імені громадянки ОСОБА_2 укладено з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) договір оренди земельної ділянки від 27.05.2019 р. на земельну ділянку з кадастровим номером 1421281800:02:001:0366, площею 3,4967 га строком на 49 років 11 місяців, про що здійснено запис № 31923583 від 04.06.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У даному договорі оренди зазначені паспортні дані відповідача ОСОБА_2 : паспорт НОМЕР_1 , виданий 12.12.2012 відділом УФМС Росії по Тамбовській області Сосновському районі, код підрозділу 680-025. Суд звертає увагу, що даний договір підписано ОСОБА_4 .

Також, на підтвердження позовних вимог позивачем надана копія довіреності 68 АА 1064961 від 20.11.2018р. від імені ОСОБА_2 , яка посвідчена нотаріусом Сосновського району Тамбовської області рф 20.11.2018 р. та в які зазначено паспортні дані ОСОБА_2 паспорт НОМЕР_1 , виданий 12.12.2012 відділом УФМС Росії по Тамбовській області Сосновському районі, код підрозділу 680-025, вказаною довіреністю уповноважено ОСОБА_5 представляти інтереси ОСОБА_2 .

Як вбачається з відповіді Управління з питань паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ у Донецькій області Державної міграційної служби України від 26.01.2024 р., за наявними обліками РТГ ІП "Реєстрація місця проживання" ЄІАС УМП ДМС України відомості щодо факту реєстрації\зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , відсутні. За обліками ЄІАС УМП ДМС України, на момент документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон, станом на 20.07.2012р., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою - АДРЕСА_3 .

Згідно відповіді Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України (ДМС) від 26.03.2024 р., за даними інформаційної підсистеми «Облік іноземців та біженців» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС громадянка Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться, відповідно в ДМС відсутня інформація стосовно реквізитів її паспорта громадянки Російської Федерації.

Інші докази, надані позивачем, не мають правового значення для вирішення справи.

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Приписами ст.41 Конституції України, ст.ст.319, 321 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного та Земельного кодексів України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно ч.1 ст.39 Закону України «Про міжнародне приватне право» виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, оскільки земельна ділянка належить до нерухомого майна в силу ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України, знаходиться на території України, то на спірні правовідносини поширюється дія права України.

Відповідно до ст.ст.373, 374 Цивільного кодексу України, ст.80 Земельного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Суб`єктами права приватної власності на землю, згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України, визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч.2 ст.81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст.81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті, в тому числі, у разі прийняття спадщини.

Відповідно до ч.5 ст.22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом ч.4 ст.81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частинах другій, четвертій статті 83 ЦПК України зазначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої - шостої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Аналізуючи надані суду докази, суд зазначає, що у судовому засіданні встановлено, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 1421281800:02:001:0366 є відповідач ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом №2585від 16.11.2010 р.

Проте, жодних достатніх, належних та допустимих доказів на встановлення факту її втрати громадянства України та отримання громадянства іншої держави суду не надано.

Так, у наданій суду відповіді Управління з питань паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ у Донецькій області Державної міграційної служби України від 26.01.2024 р., зазначено про дані реєстрації ОСОБА_2 та факт її документування документом для виїзду за кордон, а з відповіді Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України (ДМС) від 26.03.2024 р., за даними інформаційної підсистеми «Облік іноземців та біженців» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС громадянка Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться. Вказані докази є належними та допустимими, оскільки стосуються предмета доказування, надані суду на запит суду в порядку ст.. 187 ЦПК України та на ухвалу суду про витребування доказів за клопотанням позивача.

Єдиними доказами на підтвердження громадянства ОСОБА_2 , як громадянки російської федерації є копії договору оренди, підписаного іншою особою, та копія довіреності від імені ОСОБА_2 . Оригінали або належним чином посвідчені копії даних доказів суду не надані, джерело їх отримання не встановлено.

Оцінюючи вказані докази не предмет їх належності, допустимості та достатності, суд зазначає наступне.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає у тому, що незалежно від категорії справ слід дотримувати вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування, з додержанням порядку збирання, подання та дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (Постанова ВП ВС від 7 грудня 2021 року у справі № 905/902/20 (пункт 6.27)).

Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що факт належності до громадянства іншої держави, факт припинення громадянства України, повинен доводитись у встановленому порядку, належними засобами доказування ( дані інформаційної підсистеми «Облік іноземців та біженців» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС, оригінал паспорту та ін..). За таких обставин, копії наданих суду довіреності від імені ОСОБА_2 68 АА 1064961 від 20.11.2018р. та договору оренди землі від 27.05.2019 р. на земельну ділянку з кадастровим номером 1421281800:02:001:0366, на підтвердження факту належності ОСОБА_2 до громадянства іншої держави, суд визнає недопустимими доказами по даному провадженню.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши та дослідивши надані суду докази у своїй сукупності та логічному взаємозв`язку, суд вважає, що позивачем не надано належні, достатні та допустимі докази на обґрунтування своїх вимог, зокрема факту наявності у ОСОБА_2 громадянства російської федерації. Отже, позивачем не доведено порушення відповідачем положень статей 80,81,145 Земельного кодексу України

Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову, з відповідача судовий збір не стягується.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 19, 81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір» суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (адреса: вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039), представник позивача Сивопляс Ірина Сергіївна, до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ), третя особа: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 ) про конфіскацію земельної ділянки відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 21.05.2024 р.

Суддя: О.А. Дурач