Постанова

від 05.09.2006 по справі 1229-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1229-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.09.2006Справа №2-23/1229-2006А

За позовом Приватного малого підприємства „Ак-Сарай”, 96445, АР Крим, Чорноморського району, с.Громове, вул. Садова, 1

До відповідача Державної податкової інспекції в  Чорноморському районі АР Крим (96400,АР Крим, Чорноморський район, смт.Чорноморське, вул.Щорса,4)

Про визнання не чинним рішення

                                                                                                             Суддя  Г.М.Іщенко

                                                                                      При секретарі Єменджієвої А.М.

                                                          представники:

Від позивача Васюков  Г.І.- директор, Рудаков  В.С. – адвокат, ордер  від 14.06.2004р., Зубченко О.В. – представник, дов. від 28.08.2006р. №14

Від відповідача Шипіцина Л.В.- представник, дов. від 16.06.2006р. №53/9/10

Сутність спору: Приватне мале підприємство „Ак-Сарай” звернулося з позовом до господарського суду АР Крим до  Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними: рішення №383-26-2-23205638/4110 від 24.04.2001р. про  стягнення податку на додану вартість в сумі 3441,42грн. та податку на прибуток в сумі 5837,10грн., податкового повідомлення-рішення №0000082602/0 і №0000072602/0 від 15.03.2004р. про накладення штрафних санкцій в сумі 229,43грн.  і 402,85грн.    та  повернення з бюджету на розрахунковий рахунок суми фінансових і штрафних санкцій в загальній сумі 9278,52грн., виплачених відповідно до вищевказаного рішення. При цьому  позивач вказує, що  висновок відповідача про заниження валового доходу від здійснення бартерних операцій на суму 4571,46грн. протиречить  абзацу 1,5 пункту1.20 Закону України „Про оподаткування прибутку  підприємств” та не підтверджується розрахунками.

           Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.06-12.07.2004р. провадження у справі було зупинене у зв'язку з призначенням судово-економічної експертизи.

        Ухвалою господарського суду АР Крим від 11.01.2005р. було поновлено провадження у справі   у зв'язку  з надходженням висновку експерта №115 від 27.12.2004р.

        Ухвалою  господарського суду АР Крим від 23.06.2005р. провадження у справі було зупинене у зв'язку з призначенням повторної судово-бухгалтерської експертизи.

      Ухвалою господарського суду АР Крим від 27.10.2005р. провадження у справі було поновлене  у зв'язку  з надходження до суду висновку експерта №42/05 від 26.10.2005р.

     Згідно резолюції Першого заступника  Голови Господарського суду АР Крим Л.О.Ковтун в зв'язку  з переходом судді Господарського суду  Дадінської  Т.В. до Севастопольського апеляційного адміністративного суду  справу 12.12.2005р. передано на розгляд судді Іщенко Г.М. з присвоєнням №2-23/1332-2005р.

      14.03.2006р.  в господарський суд АР Крим від позивача надійшли уточнення, згідно яким він відмовився від позову в частині  визнання  не дійсними податкових повідомлень-рішень Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції: №0000082602/0 від 15.03.2004р. і №0000072602/0 від 15.03.2004р. та  просить визнати недійсним рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції №383-26-2-23205638/4110 від 28.04.2001р. про  стягнення  податку на додану вартість в сумі 3441,42грн. та податку на прибуток в сумі 5837,10грн., а також повернути з бюджету на розрахунковий рахунок суми фінансових та штрафних санкцій в загальній сумі 9278,52грн., сплачених відповідно до вищевказаного рішення (а.с.83 т.6).

       18.05.2006р. в господарський суд АР Крим від позивача надійшли уточнення до позовних вимог, згідно яким він відмовився від позову в частині  визнання  не дійсними податкових повідомлень-рішень Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції: №0000082602/0 від 15.03.2004р. і №0000072602/0 від 15.03.2004р. і просить визнати не дійсним  рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції №383-26-2-23205638/4110 від 28.04.2001р. про  стягнення  податку на додану вартість в сумі 3441,42грн. та податку на прибуток в сумі 5837,10грн., а також повернути з бюджету на розрахунковий рахунок суми фінансових та штрафних санкцій в загальній сумі 9278,52грн.,  сплачених відповідно до вищевказаного рішення. Раніш надану позовну заяву про уточнення позовних вимог просить вважати недійсною (а.с.98 т.6).

        Згідно статті 55, частини 6,частини 7 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, врахував  накази Державної податкової адміністрації  в АР Крим від 02.03.2006р. №92 „Про реорганізацію Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції” та  від 31.05.2006р. №264 „Про внесення змін до наказу Державної податкової адміністрації в АР Крим від 02.03.2006р. №92, господарський суд АР Крим  у судовому  засіданні 17.08.2006р., розглянув клопотання відповідача, ухвалив провести заміну відповідача - Євпаторійську об'єднану державну податкову інспекцію на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Чорноморському районі АР Крим.

          Ухвалою від 17.08.2006р. господарський суд АР Крим роз'єднав справу №2-23/1229-06А на дві самостійні:

         -   адміністративний позов Приватного малого підприємства „Ак-Сарай” до Державної податкової інспекції  в Чорноморському районі АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішення, привласнивши справі №2-23/1229-2006 А.

           - адміністративний позов Приватного малого підприємства „Ак-Сарай”   до Державної податкової інспекції  в Чорноморському районі АР Крим, Відділення Державного казначейства в Чорноморському районі АР Крим  про   повернення з бюджету 9278,52грн., привласнивши справі №2-23/13328-2006А.

           17.08.2006р. від позивача по даній справі №2-23/1229-06А надійшли уточнення  до позовних вимог згідно  Кодексу адміністративного судочинства України: позивач  відмовляється від позову в частині  визнання  не чинними податкових повідомлень-рішень Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції: №0000082602/0 від 15.03.2004р. і №0000072602/0 від 15.03.2004р. і просить визнати не чинним рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції №383-26-2-23205638/4110 від 28.04.2001р. про   застосування та стягнення сум фінансових санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за  порушення податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість в сумі 3441,42грн. та  податку на прибуток в сумі 5837,10грн.(а.с.115, т.6).

         Ухвалою від 17.08.2006р. господарський суд АР Крим прийняв  відмову позивача від адміністративного позову щодо  визнання  не чинними податкових повідомлень-рішень євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції  від 15.03.2004р.:№0000082602/0 та № 0000072602/0 і закрив  в цій частині провадження  у справі.  

        Представник відповідача у письмових поясненнях, наданих суду 05.09.2006р. вказав, що в частині донарахування податку на прибуток в сумі 450,00грн. за витратами, які не підтверджені документально в розмірі 1500,00грн. надати докази не має  можливості. Також, в частині донарахування податку на прибуток в сумі 577,80грн. та штрафних санкцій в сумі 288,90грн. доказів надати не може.

      Згідно з пунктом 6 Закону України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” №2953-1У від  06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р. до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального  кодексу України 1991 року, вирішують  у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу  адміністративного судочинства України.

           Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України  судочинство здійснюється відповідно до  Конституції України, цього  Кодексу та міжнародних договорів, згода на  обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

           Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної  дії, розгляду справи.

            Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

                                                                      встановив:

        У період з 04.04.2001р. по 20.04.2001р. Євпаторійською об'єднаною державною податковою інспекцією  проведена перевірка дотримання  вимог податкового законодавства Приватним малим підприємством “Ак-Сарай”  за період з 01.01.1998р. по 31.12.2000р., за  результатами якої складено акт перевірки  №24/26-20 від  24.04.2001р. (а.с.9-14, т.1).

              Перевіркою  виявлені порушення: підпункту 4.1.6  статті 4, підпункту 5.2.1 статті 5, підпункту 7.1.1 статті 7, підпункту 11.3.4 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого збільшено податок на прибуток в сумі 3891,40грн.;  пункт 4.1, 4.2 статті 4, підпункт 7.4.1 статті 7 Закону України “Про  податок на додану вартість”, в результаті чого збільшено податок на додану вартість в сумі 2294,28грн.

           За результатами перевірки 28.04.2001р. відповідачем винесене  рішення №383-26-2-23205638/4110 про застосування  та стягнення сум фінансових санкцій, донарахованих  сум податків, зборів (обов'язкових платежів) і пені за порушення податкового та іншого законодавства в розмірі 9278,52грн, а саме: податок на додану вартість в сумі 2294,28грн. та штраф в розмірі 50% від суми недоплати податку на додану вартість в сумі 1147,14грн.;   податок на прибуток в сумі  3891,40грн. та штраф в розмірі 50% від суми недоплати податку на прибуток в сумі  1945,70грн.(а.с.15, т.1).

          Суд вважає, що позовні вимоги Приватного малого підприємства “Ак-Сарай” є обґрунтованими та підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону України “Про судоустрій”, суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.        Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

           Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

            Підставою для донарахування податку на  прибуток  у сумі   3891,40грн. та податку на додану  вартість у сумі  2294,28грн. були наступні обставини.   

     Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві  є будь-які фактичні  дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

      Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки,  у якому  згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами  підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації  України від 16.09.2002р. №429, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів  та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту  виявлених порушень є підстави  для визначення платнику податкових зобов'язань.

      З акту перевірки  вбачається, що позивачем податок на прибуток відображений у рядку 36 Декларації в сумі 2700,00грн.  Фактично перевіркою встановлено, що прибуток, що підлягає оподаткуванню, складає 15674,34грн., в результаті чого податок на прибуток був занижений на 3891,40грн. (12971,34грн. х 30%).

       Також перевіркою  встановлено, що чиста сума зобов'язань  з податку на додану вартість, відображена у рядку  18 податкової декларації з  податку на додану вартість, склала 1156,00грн. Фактично перевіркою встановлено, що сума  податку на додану вартість складає 3450,28грн.  

        З акту перевірки вбачається заниження валового доходу на суму 9545,34грн., у тому числі: в 1998р. на суму 4150,01грн., в 1999р. на суму 3350,00грн., в 2000р.  на суму 2113,33грн., яке виникло  в результаті відвантаження  піску, при здійсненні бартерних операцій за цінами нижче звичної, а також завищення валових витрат на отримані алкогольні напої при відсутності ліцензії на суму 3426,00грн. Тому перевіркою донараховано: податок на прибуток в сумі 3891,40грн. та  податок на додану вартість в сумі 2294,28грн.     

         Судом була призначена судово-економічна експертиза, за результатами якої (висновок №115 від 27.12.2004р.) висновки Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції, викладені в акті перевірки  дотримання вимог  податкового та валютного законодавства  за період з 01.01.1998р. - 31.12.2000р. №24-/26-20 про заниження податку  на прибуток в сумі 3891,40грн. та податку  на додану вартість в сумі  2294,28грн. за  наданими документами підтвердити не представляється  можливим.

          Також судом була призначена повторна судово-бухгалтерська експертиза, за результатами якої (висновок  №42/05 від 26.10.2005р.) висновки Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції, викладені в акті перевірки  дотримання вимог  податкового та валютного законодавства  за період з 01.01.1998р. - 31.12.2000р. №24-/26-20 про заниження податку на прибуток в сумі 3891,40грн. підтверджуються в сумі 450,00грн. і не підтверджуються в сумі 3441,40грн., а висновки  про заниження податку на додану вартість в сумі 2294,28грн. не підтверджуються.

       Дослідивши висновки експертів (висновок №115 від 27.12.2004р.  та висновок №42/05 від 26.10.2005р. в частині не підтвердження висновків відповідача про  заниження  податку на додану вартість в сумі 2294,28грн.), оцінив  їх  в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не  знаходить підстав не довіряти висновкам експертів  через наступне.

       При проведенні експертиз експерти застосовували методи документальної перевірки та порівняння.

        Застосування експертами методу  документальної перевірки  та порівняння означає суцільне дослідження первісних документів бухгалтерського та  податкового обліку.

        Відповідач прийшов до висновку, що до складу валових витрат віднесені суми витрат за операціями, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, у тому числі: 1926,00грн. – витрати за придбання  вино-горілчаних виробів; 1500,00грн. – витрати, які не підтверджені документально, всього 3426,00грн.

     При дослідженні первинних документів встановлено, що  12.11.1997р. (накладна №31 від 12.11.1997р.) підприємством  були відвантажені товари: костюми, светри, халати) Агрофірмі “Прибережна” на суму 2311,20грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 385,20грн. За першою дією (відвантаження) до складу валових доходів була віднесена сума 1926,00грн., до складу  податкових зобов'язань з податку на додану вартість – 385,20грн.

       24.04.1998р. та 27.05.1998р. від Агрофірми “Прибережна” були отримані товари (вино-горілчані вироби (накладні №230 та №319) на суму 2311,20грн., у тому числі податок на додану вартість  - 385,20грн.

     Таким чином, операція є бартером (товарообмінною). Правила обліку  товарообмінних  операцій встановлені статтею 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

         Відповідно до підпункту 11.3.4 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валового доходу у випадку здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка  з  подій, що сталася раніше: або дата відвантаження товарів,  або дата оприбуткування товарів.

      Датою збільшення валових витрат при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій є дата здійснення заключної (балансуючої) операції, яка здійснюється після першої операції, визначеної згідно з підпунктом 11.3.4 даної статті (підпункт 11.2.3 пункт 11.2 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”). У листопаді 1997р. підприємством до складу валових доходів  була віднесена сума 1926,00грн.

         У квітні-травні 1998р. підприємством були отримані товари від Агрофірми “Прибережна” на суму 2311,20грн., в тому числі податок на додану вартість 385,20грн. Дана операція є другою подією (отримання товару) в рамках бартерної угоди, на підставі чого до складу валових витрат  включені витрати на суму 1926,00грн.

      Судом  не приймається до  уваги висновок експертизи №42/05 від 26.10.2005р. в частині обґрунтованості висновків відповідача  про   заниження  позивачем податку на  прибуток в  сумі 450,00грн., оскільки  ні  в акті перевірки, ні експертом не встановлено за  якими операціями в період  з 1998р. по 2000р. приватним малим підприємством “Ак-Сарай” були завищені валові витрати в сумі 1500,00грн. в другому кварталі  1999р. Отже, доводи експерта   суд оцінює критично, оскільки експертом дана правова  оцінка завищення  валових витрат без дослідження первинних  документів позивача.   

        Представник відповідача у письмових поясненнях, наданих суду 05.09.2006р. вказав, що в частині донарахування податку на прибуток в сумі 450,00грн. за витратами, які не підтверджені документально в розмірі 1500,00грн. не має можливості надати доказів.  Також, в частині донарахування податку на прибуток в сумі 577,80грн. та штрафних санкцій в сумі 288,90грн. доказів надати не може.

          Отже, висновок експерту  про  заниження  позивачем суми податку на прибуток, якій підлягає перерахуванню до бюджету в сумі 450,00грн. (1500,00грн.х30%), є необґрунтованим, неналежним чином  встановленим.

       Таким чином, донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 3891,40грн. та застосування штрафу в сумі  1945,70грн. безпідставно.

         Відповідач  прийшов до висновку, що підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість  на суму 1909,08грн. у зв'язку з заниженням  валових доходів на суму 9545,34грн., і завищена сума податкового кредиту на суму 385,20грн. у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат сум витрат не пов'язаних з веденням господарської діяльності підприємства (вино-горілчані вироби на  суму 1926,00грн.). Всього заниження  податкових  зобов'язань з податку на  додану вартість 2294,28грн.

       Відповідно до акту перевірки підприємству були збільшені валові доходи з податку на прибуток на суму 9545,34грн., у зв'язку  з чим відповідачем було прийняте рішення про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1909,08грн. (9545,34 х20%).  Однак, експертизою встановлено, що збільшення валових доходів підприємству  є  необґрунтованим, відповідно донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1909,08грн. необґрунтовано.     

        Відносно завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 385,20грн. експертизою встановлено, що відповідачем необґрунтовано виключена зі складу валових витрат сума  витрат (1926,00грн.) за бартерною операцією з Агрофірмою “Прибережна”. Таким чином,  відповідно до підпункту 7.4.1  пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації. Отже, донарахування податкових  зобов'язань з податку на додану вартість  в сумі 385,20грн. є  необґрунтованим.

         Згідно пункту 4 статті 72 вирок суду в кримінальній справі, якій набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду,  що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок.

          Як свідчать матеріали справи,  згідно  вироку від 27.06.2002р. по справі  №1-230 2002р., який набрав законної сили  12.07.2002р., Васюков Григорій Іванович звільнений від відбування основного та додаткового покарання. Судом встановлено, що  відповідно до аудиторського висновку незалежної аудиторської фірми від 21.01.2002р. донарахування  податку на прибуток в сумі 3313,60грн. не відповідає вимогам Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” і  фактам, викладеними в акті перевірки. Відносно донарахування податку на прибуток в сумі  577,80грн. висновок зробити не  представляється  можливим у зв'язку з відсутністю документів. Донарахування податку на додану вартість в сумі  2294,28грн. не відповідає вимогам Закону  України “Про  податок на додану вартість”.  

        Таким чином відповідачем неправомірно були здійснені донарахування Приватному малому підприємству “Ак-Сарай”:  податку на  прибуток на суму 3891,40грн. та застосовані  штрафні санкції в сумі 1945,70грн.; податку на додану вартість в сумі 2294,28грн. та застосовані  штрафні санкції в сумі 1147,14грн. згідно спірному рішенню №383-26-2-23205638/4110 від 28.04.2001р. про застосування штрафних санкцій та стягнення сум фінансових санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) і пені за порушення податкового та іншого законодавства.    

          Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,  їх  посадові особи зобов'язані  діяти лише на підставі, в межах  повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

           Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого  самоврядування, їхні посадові і  службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що  передбачені Конституцією та законами України.         

    Отже, невірне застосування відповідачем норм  матеріального права  спричинило прийняття неправильного рішення, що є підставою для визнання його  не чинним.

       За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги  Приватного малого підприємства “Ак-Сарай” є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають  задоволенню.

     Оскільки  пунктом 2 частини 3 розділу УII Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору визначається  відповідно підпункту б пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 3,40грн., зайво сплачене держмито у сумі 81,60грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно  до пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”  по його заяві.  Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

      Відповідно до  пункту 1 статті 94 Кодексу адміністративного  судочинства  України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

       Як свідчать матеріали справи, позивач поніс витрати, пов'язані з проведенням судово-бухгалтерських   експертиз: в сумі 1200,00грн. (рахунок №45/42 від 04.08.2005р., акт прийому-здачі робіт від 24.10.2005р., квитанція до прибуткового ордеру №27 від 24.10.2005р.); в сумі 500,00грн. (рахунок-фактура №СФ-127ЕК від 07.09.2004р. від 07.09.2004р.),  витрати,  пов'язані з наданням адвокатських послуг в сумі 1400,00грн. (ордер від 14.06.2004р., квитанція від 26.08.2004р.). Суд присуджує здійснені позивачем документально підтверджені витрати  у розмірі 3100,00грн. з  Державного бюджету України.

          Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні  05.09.2006р. Постанова складена у повному обсязі  11.09.2006р.

        На підставі викладеного та керуючись статтями 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                           постановив:

               1.Позов задовольнити.

      2.Визнати не чинним рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції №383-26-2-23205638/4110 про застосування штрафних санкцій та стягнення сум фінансових санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) і пені за порушення податкового та іншого законодавства в сумі 9278,52грн, а саме: податок на прибуток в сумі 5837,10грн. ( у тому числі: податок на прибуток в сумі   3891,40грн. та штрафні санкції в сумі  1945,70грн.); податок на додану вартість в сумі  3441,42грн. ( у тому числі: податок на додану вартість в сумі  2294,28грн. та штрафні санкції в сумі  1147,14грн.).

           3.Стягнути з Державного бюджету України на  користь Приватного малого підприємства “Ак-Сарай” (96445, АР Крим, Чорноморський район, с.Громово, вул.Садова,1, рахунок  26001301322305, ЗКПО 23205638, ТОБО №4-КЦО ПІБ м.Сімферополь, МФО 324430) 3,40грн. державного мита та 3100,00грн. судових витрат.

           4.Виконавчий документ видати після набрання постановою  законної сили.

     У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова  набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

     Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через  20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.

     Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко Г.М.