Рішення

від 08.05.2024 по справі 235/2867/23

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 235/2867/23

Номер провадження 2/235/232/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої судді Кузнєцової А.С.,

за участю секретаря судового засідання: Нагорної К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» грошову суму у розмірі 65000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу працював на підприємствах вугільної промисловості. Загальний стаж складає 15 років 01 місяць 21 день, а з відповідачем - Державним підприємством«Вугільна компанія«Краснолиманська» перебував у трудових відносинах в період часу з 12.02.2015 року по 05.12.2022 року працюючи гірничим робочим очисного забою 5 розряду з повним робочим днем у шахті, звільнений наказом №2748к від 05.12.2022 року у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваної роботи за станом здоров`я на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Робота на підприємстві є небезпечною та шкідливою для здоров`я, оскільки це постійний контакт із шкідливими речовинами, пилом та контрастними температурами. Здійснення такої трудової діяльності створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров`ю працівника із-за неможливості підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками. Час роботи на підприємстві став причиною виникнення та розвитку у ОСОБА_1 професійного захворювання та складено акт за формою П-4, затверджений начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 09.03.2023 року, яким встановлено, що хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч, в стадії затихаючого загострення з вираженим статико динамічними порушеннями, м`язево тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; хронічний бронхіт ІІ ст., фаза загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. захворювання професійні, встановлені вперше.

За результатами медичного освідкування 25.04.2023 року в міжрайонній медико-соціальній експертній комісії позивачу встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням, визначено за сукупністю 65 % втрати працездатності з 12.04.2023 року до 01.05.2026 року. Саме за встановленням відсоткового ступеню втрати професійної працездатності, ОСОБА_1 просить стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» моральну шкоду. Моральна шкода полягає в тому, що позивач втратив значний ступінь професійної працездатності, має серйозні порушення здоров`я із стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійного захворювання, все це призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного особистого життя, порушення нормальних життєвих зв`язків; що позначилося на його доходах. Внаслідок вказаного, позивач відчуває суттєві незручності, свою неповноцінність, постійне хвилювання, емоційна напруга призводить до погіршення стосунків в родині та з оточуючими. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в сумі 65000,00 гривень, що відповідатиме справедливій сатисфакції за розвиток хронічного професійного захворювання, яким спричинено втрату професійної працездатності (а.с. 1).

Ухвалою суду від 27.11.2023 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства«Вугільна компанія«Краснолиманська» порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а. с. 34).

25.12.2023 року представником Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» Ященко А. В. (діюча на підставі довіреності) на позовну заяву, в порядку ст. 278 ЦПК України, подано відзив, на позовну заяву з викладенням таких заперечень проти заявлених ОСОБА_1 вимог. Так, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі. Позиція представника відповідача по суті справи базується на незгоді з обставинами, викладеними в позовній заяві.

Позивачем зазначено, що саме протиправними діями відповідача йому спричинено моральні страждання, пов`язані та подальшим захворюванням, яке є прямим наслідком важких та непереборних умов праці на підприємстві. При цьому позивачем не зазначено які саме дії відповідача завдали йому моральні страждання. Окрім того, оформлюючи трудові відносини з Позивачем, згідно ст. 29 КЗпП України, ст. 5 ЗУ «Про охорону праці», позивачу були роз`яснені його права і обов`язки, проінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Тож відповідач не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та наслідки невиконання вимог техніки безпеки. Також, позивач звільнився з ДП «ВК «Краснолиманська 05.12.2022 року, а в період праці на підприємстві медичні огляди пройдені без зауважень, до роботи був «придатний», на обліку не перебував. Позивач звільнився з підприємства 05.12.2022 року за станом здоров`я на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. Згідно довідки до акту огляду МСЕК та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності йому встановлено ІІІ групу інвалідності з 12.04.2023 року до 01.05.2026 року та за сукупністю 65% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням та потребу в медикаментозному лікуванні. Тобто, за умови дотримання рекомендацій лікаря позивач має можливість повністю або частково відновити свій стан здоров`я.

Крім того, відповідачем зазначено про відсутність висновку медичних органів з чітким фіксуванням факту спричинення позивачу моральної шкоди, перенесення стресових, агресивних та інших негативних проявів стану здоров`я.

Сумуючи вищевикладене, відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення 65000 гривень, як компенсації моральної шкоди з підприємства відповідача є безпідставно завищеною, та такою, що не відповідає вимогам розумності та справедливості. Її розмір має бути не більше, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен приводити до його збагачення, а тому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову (а.с. 38-40).

Позивачем ОСОБА_1 надіслано на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи в його відсутність, при чому позовні вимоги підтримані, інших доказів на обґрунтування заявлених вимог позивач не надає, будь-яких клопотань та заяв не заявляє.

Представник відповідача Державного підприємства«Вугільна компанія«Краснолиманська» Ященко А. В. (уповноважена довіреністю) просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, долученому до матеріалів справи.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська»:

- 26.12.2003 року - прийнятий гірничим робочим підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 07.02.2006 року - звільнений за власним бажанням по ст.. 38 КЗпП України;

- 12.12.2015 року прийнятий гірничим робочим очисного забою 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

- 09.04.2015 року переведений гірничим робочим очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 01.06.2022 року переведений гірничим робочим очисного забою підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 23.06.2022 року переведений гірничим робочим очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті

- 05.12.2022 року - звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваної роботи за станом здоров`я за ст.. 40 п. 2 КЗпП України (підтверджено записами в трудовій книжці позивача - а. с. 11-14).

За результатами засідання лікарсько-експертної комісії центральної лікарсько експертної комісії від 25.04.2023 року 12 ААВ №781492 про наявність професійного захворювання у ОСОБА_1 , ІІІ група інвалідності з 12.04.2023 року до 01.05.2026 року. Рекомендований Д - нагляд та лікування, санаторно - курортне лікування. (а.с. 24)

25.04.2023 року ОСОБА_1 оглянутий в Обласній профпатологічній медико-соціальній експертній комісії м. Краматорська та встановлено ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням за сукупністю 65 % з 12.04.2023 року до 01.05.2026 року за сукупністю захворювань (а.с. 22).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за Формою П-4, складеного 09.03.2023 року комісією із залученням начальника відділу гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області, завідувача сектору профілактики страхових випадків - страхового експерта з охорони праці Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, лікаря профпатолога КНП «Родинська міська лікарня», заступника директора з охорони праці ДП «ВК «Каснолиманська», начальника зміни з охорони праці ДП «ВК «Каснолиманська», заступника голови профкому ДП «ВК «Каснолиманська», заступника голови профкома, головного технічного інспектора Покровсько Мирноградської територіальної організації ППВП України, головного спеціаліста відділу профілактики та розслідування нещасних випадків управління контрольно перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області- професійне захворювання у позивача ОСОБА_1 виникли у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу, недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу та незабезпеченістю засобами індивідуального захисту від шуму, виконанням не в повному обсязі протипилових заходів у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу, в шкідливих умовах праці, під впливом шкідливих виробничих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми. (а.с. 15-18).

За результатами засідання лікарсько-експертної комісії центральної лікарсько експертної комісії від 05.12.2022 року 12 ААВ №540967 у ОСОБА_1 первинно встановлено ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням до 01.01.2024 року (а.с. 25)

На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з розвитком професійного захворювання, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.

Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про часткове задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Приписамист. 173 КЗпП Україниза потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008р. по справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018р. по справі №210/5023/15-ц.

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09.03.2023 року вбачається, що підприємством, з яким позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах, та на якому отримав захворювання з втратою 65 % професійної працездатності є Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», відповідач по справі, оскільки, на вказаному підприємстві позивач працював останній час до звільнення та найбільше тривалий час. Суд вказує на безпідставність доводів представника відповідача про те, що вимоги є безпідставними, оскільки позивач працював на підприємстві свідомо, добровільно, знаючи, що специфіка роботи по його професії передбачає працю в шкідливих умовах для здоров`я. Професійне захворювання отримав у зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовлених впливом шкідливого фактора пил, фізичне навантаження, робоча поза, нахил корпусу. Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» позивач мав право відмовитися від виконання роботи, якщо створилася виробнича ситуація чи навколишнє середовище небезпечне для його життя чи здоров`я. Суд акцентує увагу, що якщо засоби виробництва прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, то умови праці мають бути безпечними. Так, в п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09.03.2023 року зазначено, що згідно з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердж. наказом МОЗ України № 248 від 08.04.2014 року умови та характер праці ОСОБА_1 : відносяться по пилу в повітрі робочої зони - до 3 класу 3 степеню, за важкістю праці до 3 класу 3 ступеню; за рівнем виробничого шуму до 3 класу 2 ступеню; за параметрами мікроклімату до 3 класу 1 ступеню. (а. с. 16).

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Актом про проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання стверджується, що наявна вина працедавця.

Суд також не приймає викладене в письмовому відзиві посилання представника відповідача на те, що факт спричинення позивачу моральної шкоди є недоведеним, оскільки будь-яких додаткових висновків, експертиз в даному випадку не потрібно, оскільки наявна стійка втрата працездатності позивача, та встановлення останньому третьої групи інвалідності. Згідно ст. 76 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сукупність наданих позивачем доказів: трудова книжка позивача, акт розслідування професійного захворювання, медичний висновок центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання, довідка МСЕК, - підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди.

Згідно роз`яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп\2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Суд при розгляді справи вважає доцільним акцентувати увагу, що Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 09.03.2023 року засвідчено, що причиною розвитку у позивача професійного захворювання є важкість праці, робоча поза: потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (з переважною участю м`язів рук та плечового поясу) фактична 68,1 -76,5 Вт при нормативному значенні 45 Вт, потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулубу - фактична величина 74,0 -182,1 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; пил переважно фіброгенної дії, викопне вугілля й вуглецевопородний пил з вмістом вільного діоксиду кремнію до 5% - фактична величина 85,0 - 95,4 мг/м3, при нормативному значенні 10 мг/м3 (п. 18 Акту).

По суті інших доводів представника відповідача (врахування практики розгляду аналогічних справ судами Донецької області), - суд реагує наступним. Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення «Проніна проти України»). Доводи відповідача в зазначеній частині не дають підстави вказати на їх суттєвість в розгляді справи.

Суд вважає, що з причини розвитку професійного захворювання, позивач ОСОБА_1 зазнав фізичний біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв`язках (з причини частого звернення до медичних установ позбавлений можливості проводити час зі своєю родиною, часте перебування на лікарняному впливало на виробничі відносини), неможливість їх поновлення.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Відповідно до прецендентної практики Європейського суду з прав людини, - моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави (Мельниченко проти України); деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства»); в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації (рішення у справах «Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії»).

Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення стану здоров`я, значну ступінь втрати професійної працездатності, втрату виробничих здібностей, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, - вважає необхідним задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши з Державного підприємства«Вугільна компанія«Краснолиманська» на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 45000,00 гривень.

Суд при винесені рішення враховує положення Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до статті 164 ПК України (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466-ІХ, включається відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Суд, в зв`язку з вищевикладеним, в рішенні вважає необхідним зазначити, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 45000,00 гривень підлягає стягненню з Державного підприємства«Вугільна компанія«Краснолиманська» без урахування утримання обов`язкових податків і зборів.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з Державного підприємства«Вугільна компанія«Краснолиманська» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 45000 гривень, тобто на 69,2 % від заявленої суми (65000 гривень), тому судовий збір підлягає відшкодуванню з відповідача на користь держави в сумі 743,40 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно дост. 1167 ЦК України, ст. ст.153,237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст.13,19,141,263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 45000(сорокп`ять тисяч)гривень без утримання обов`язкових платежів, згідно законодавства.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в сумі 743 (сімсот сорок три) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду 13.05.2023 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , номер карти платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», ЄДРПОУ 31599557, юридична адреса місце знаходження: Донецька область, м. Родинське, вул. Перемоги, буд. 9.

Суддя: А.С. Кузнєцова