Постанова

від 22.10.2024 по справі 235/2867/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7184/24 Справа № 235/2867/23 Суддя у 1-й інстанції - Кузнєцова А. С. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 235/2867/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська»,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 травня 2024 року,яке ухвалено суддею Кузнєцовою А.С. у місті Покровську Донецької області та повне судове рішення складено 13 травня 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу працював на підприємствах вугільної промисловості, загальний стаж складає 15 років 01 місяць 21 день, а з відповідачем Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська»перебував у трудових відносинах в період часу з 12.02.2015 року по 05.12.2022 року, працюючи гірничим робочим очисного забою 5 розряду з повним робочим днем у шахті, звільнений наказом №2748к від 05.12.2022 року, у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваної роботи за станом здоров`я, на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Робота на підприємстві є небезпечною та шкідливою для здоров`я, оскільки це постійний контакт із шкідливими речовинами, пилом та контрастними температурами. Здійснення такої трудової діяльності створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров`ю працівника через неможливість підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками. Час роботи на підприємстві став причиною виникнення та розвитку у ОСОБА_1 професійного захворювання, про що складено акт за формою П-4, затверджений начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 09.03.2023 року, яким встановлено наявність наступних професійних захворювань: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч, в стадії затихаючого загострення з вираженим статико динамічними порушеннями, м`язево тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; хронічний бронхіт ІІ ст., фаза загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. захворювання професійні, встановлені вперше.

25.04.2023 року позивачу встановлено третю групу інвалідності за професійними захворюваннями, визначено за сукупністю 65 % втрати працездатності з 12.04.2023 року до 01.05.2026 року.

Позивач зазначає, що він втратив значний ступінь професійної працездатності, має серйозні порушення здоров`я із стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійного захворювання, все це призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного особистого життя, порушення нормальних життєвих зв`язків; що позначилося на його доходах. Внаслідок вказаного, позивач відчуває суттєві незручності, свою неповноцінність, постійне хвилювання, емоційна напруга призводить до погіршення стосунків в родині та з оточуючими.

Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в сумі 65000,00 гривень, що відповідатиме справедливій сатисфакції за розвиток хронічного професійного захворювання, яким спричинено втрату професійної працездатності (а.с. 1).

Посилаючись на викладене, позивач просив суд: стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» грошову суму у розмірі 65000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 травня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 45 000,00 гривень, без утримання обов`язкових платежів, згідно законодавства.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднесено на рахунок відповідача та стягнуто з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в сумі 743 гривні 40 копійок.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на його користь, просить збільшити її розмір до 65000,00 грн., оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивачки та принципу розумності, виваженості і справедливості. Зазначає, що ним оцінено свої моральні страждання, виходячи з критеріїв розумності і справедливості, тоді як суд першої інстанції безпідставно занизив розмір моральної шкоди. При цьому, просить суд апеляційної інстанції врахувати ступінь втрати ним професійної працездатності та причини виникнення професійних захворювань.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга подана 03 червня 2024 року та ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевірившизаконність іобґрунтованість рішеннясуду вмежах заявленихпозовних вимог,доводів апеляційноїскарги тавідзиву нанеї,колегія суддіввважає,що апеляційнаскарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах зДержавним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська»: 26.12.2003 року - прийнятий гірничим робочим підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті; 07.02.2006 року - звільнений за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України; 12.12.2015 року прийнятий гірничим робочим очисного забою 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті; 09.04.2015 року переведений гірничим робочим очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті; 01.06.2022 року переведений гірничим робочим очисного забою підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті; 23.06.2022 року переведений гірничим робочим очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті; 05.12.2022 року - звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваної роботи за станом здоров`я за п. 2 ст. 40 КЗпП України (а. с. 11-14).

За результатами засідання лікарсько-експертної комісії центральної лікарсько експертної комісії від 25.04.2023 року 12 ААВ №781492 про наявність професійного захворювання у ОСОБА_1 , останньому встанволена ІІІ група інвалідності з 12.04.2023 року до 01.05.2026 року. Рекомендований Д - нагляд та лікування, санаторно - курортне лікування. (а.с. 24)

25.04.2023 року ОСОБА_1 оглянутий в Обласній профпатологічній медико-соціальній експертній комісії м. Краматорська, де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням за сукупністю захворювань у розмірі 65%, з 12.04.2023 року до 01.05.2026 року (а.с. 22).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за Формою П-4, складеного 09.03.2023 року комісією із залученням начальника відділу гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області, завідувача сектору профілактики страхових випадків - страхового експерта з охорони праці Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, лікаря профпатолога КНП «Родинська міська лікарня», заступника директора з охорони праці ДП «ВК «Каснолиманська», начальника зміни з охорони праці ДП «ВК «Каснолиманська», заступника голови профкому ДП «ВК «Каснолиманська», заступника голови профкома, головного технічного інспектора Покровсько Мирноградської територіальної організації ППВП України, головного спеціаліста відділу профілактики та розслідування нещасних випадків управління контрольно перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області професійні захворювання у позивача ОСОБА_1 виникли у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу, недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу та незабезпеченістю засобами індивідуального захисту від шуму, виконанням не в повному обсязі протипилових заходів, у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу, в шкідливих умовах праці, під впливом шкідливих виробничих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми (а.с. 15-18).

За результатами засідання лікарсько-експертної комісії центральної лікарсько експертної комісії від 05.12.2022 року 12 ААВ №540967 у ОСОБА_1 первинно встановлено ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням до 01.01.2024 року (а.с. 25).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві відповідача професійними захворюваннями.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першоїст. 237-1 КЗпП Українипередбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 09 березня 2023 року професійні захворювання у позивача ОСОБА_1 виникли у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу, недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу та незабезпеченістю засобами індивідуального захисту від шуму, виконанням не в повному обсязі протипилових заходів, у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу, в шкідливих умовах праці, під впливом шкідливих виробничих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми (а.с. 15-18).

Отже, роботодавець Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська»,під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з виниДержавне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська»,яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійних захворювань, які потягли за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», що в апеляційному порядку не оспорюється.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 45 000,00 грн., суд виходив зобставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності, із визнанням людиною з інвалідністю третьої групи.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, втратив професійну працездатність у розмірі 65% та визнаний людиною з інвалідністю ІІІ групи, що потягло за собою його звільнення із займаної посади. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, у зв`язку з втратою професійної працездатності він постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення його стану, відновлення стану його здоров`я у повному обсязі неможливе.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третястатті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації.

Так, колегією суддів встановлено, що позивач зазнав фізичну біль, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я. Лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці протягом 09 років 11 місяців 03 дні на підприємстві відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 65%, з визнанням позивача особою з інвалідністю третьої групи, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 45000,00 грн. до 60000,00 грн., безурахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що є розумним, виваженим і справедливим у її ситуації, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів не змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави, оскільки судом визначено цей розмір в межах мінімального показника, визначеного Законом України «Про судовий збір».

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави підлягає стягненню судовий збір 1115,10 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (743,40 грн. х 150%).

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонногосуду Донецькоїобласті від08травня 2024року в частинірозміру моральноїшкоди, стягнутої з Державногопідприємства «Вугільнакомпанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 ,змінити,збільшивши цейрозмір з 450 000,00 гривень до 60000 (шістдесяти тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства«Вугільна компанія«Краснолиманська» за поданняапеляційної скаргипозивачкою на користь держави судовий збір у розмірі 1115 (одна тисяча сто п?ятнадцять) гривень 10 (десять) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2024 року.

Головуючий:

Судді: