Ухвала

від 21.05.2024 по справі 489/3705/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/3705/24

Провадження № 2/489/1630/24

Ухвала

Іменем України

21 травня 2024 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого - судді Костюченка Г.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним

встановив.

У травні 2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Відповідно до змісту позовної заяви позивач просив суд визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 22.11.2005,посвідчений секретарем виконкому Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області Балдич Г.П. за реєстровим № 210.

При цьому позивач зазначала, предметом заповіту є наступне нерухоме майно: земельна ділянка, площею 7,58 га., розташована в межах Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, кадастровий номер 1) 4820680800:04:000:0156, 2) 4820680800:03:000:0165; земельна ділянка, площею 7,58 га., розташована в межах Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, кадастровий номер 1) 4820680800:04:000:0157, 2) 4820680800:03:000:0164;

А також грошові вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією ,що знаходяться на зберіганні у Філії Баштанське відділення № НОМЕР_1 ВАТ «Державний ощадний банк України», пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства «Степове» СТОВ «Степове».

Відповідно до частини 1статті 27 ЦПК Українипозови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Разом з цим, частиною 1статті 30 ЦПК Українивизначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з роз`ясненнями, які викладені у пунктах 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Відповідно до частини першоїстатті 181 ЦК Українидо нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (ч. 1ст. 30 ЦПК України).

Згідно з п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" № 3 від 01.03.2013, виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч.1ст.114 ЦПК). Згідно з положеннямист.181 ЦКдо нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18, від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, від 26 травня 2021 року у справі №506/33/19, від 02 лютого 2022 року у справі №185/8191/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18 дійшла таких висновків: нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення; майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав; виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном; оскільки спір у справі виник з приводу об`єкта нерухомого майна, то спір щодо майнових прав на вказане майно мав би розглядатись судом за місцезнаходженням майна.

Як вбачається із матеріалів справи предметом спору є визнання заповіту недійсним щодо майна: земельна ділянка, площею 7,58 га., розташована в межах Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, кадастровий номер 1) 4820680800:04:000:0156, 2) 4820680800:03:000:0165; земельна ділянка, площею 7,58 га., розташована в межах Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, кадастровий номер 1) 4820680800:04:000:0157, 2) 4820680800:03:000:0164;

А також грошові вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією ,що знаходяться на зберіганні у Філії Баштанське відділення № 3154-017 ВАТ «Державний ощадний банк України», пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства «Степове» СТОВ «Степове».

Таким чином, спір, що виник між сторонами, є спором з приводу нерухомого майна, розташованого в межах Єрмолівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

Таким чином, відповідно дост.30 ЦПК Україниданий позов не підсудний Ленінському районному суду м. Миколаєва, оскільки повинен подаватись за правилами виключної підсудності за місцем знаходження нерухомого майна, з приводу якого заявлено позовні вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

В такому випадку можливість застосування інших правил територіальної підсудності виключається.

Відповідно до п.1 ч.1ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи недопустимість порушення правил підсудності, а також той факт, що приймаючи до провадження вказану справу, суд, до якого направлено справу з порушенням правил підсудності, позбавляє сторін провадження права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, не допускаючи спору про підсудність справ між судами, справу слід передати на розгляд до Баштанського районного суду Миколаївської області.

Керуючись ст.4,27, 30,31 ЦПК України, суд

ухвалив:

Матеріали цивільноїсправи запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнаннязаповіту недійснимпередати до Баштанськогорайонного суду Миколаївськоїобластіза правилами виключної підсудності.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Повний текст судового рішення складено «21» травня 2024.

Суддя Г.С. Костюченко