Постанова

від 15.05.2024 по справі 909/780/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2024 р. Справа №909/780/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.,

явка представників сторін:

від позивача: представник Мотлях О.О.,

від відповідача: представник Дунець О.Я.,

розглянув апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз" б/н від 03.01.2024

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2023 суддя: Скапровська І. М., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено 14.12.2023, у справі №909/780/23

за позовом акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Про", м. Івано-Франківськ

про стягнення 539 403,69 грн. пені, 208 012,86 грн. штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором про закупівлю робіт №2111000070 від 17.11.2021

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

21.08.2023 АТ "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Солар Про" про стягнення 539 403,69 грн. - пені, 208 012,86 грн. - штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором про закупівлю робіт за №2111000070 від 17.11.2021 на загальну суму 3 584 476,80 грн.

Проте підрядник всупереч умовам договору, частково виконав взяті на себе зобов`язання за договором щодо обсягів робіт, що підтверджується актами (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 1 (за січень 2022 року) від 06.01.2022 та № 2 (за лютий 2022 року) від 03.02.2022 на загальну суму 604 345,90 грн. Решта робіт за договором на загальну суму 2 980 130,90 грн. (3 584 476,80 грн.- 604 345,90 грн.) залишилися невиконаними ТОВ «СОЛАР ПРО», з якої і здійснено нарахування штрафних санкцій за період за прострочення понад 30 календарних днів після 28.09.2022.

На обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю робіт №2111000070 від 17.11.2021, в частині невиконання всього об`єму зобов`язань у визначений договором строк, де початок перебігу строку виконання робіт за цим договором визначено 22.12.2021, (з часу отримання дозволу на виконання робіт), дата закінчення строку виконання робіт 28.09.2022.

Відповідно до умов договору за порушення строків виконання робіт відповідач повинен сплатити пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості робіт за кожен день прострочення, а прострочення понад 30 календарних днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості робіт.

Також позивач вказав на те, що невиконання відповідачем п.9.2, 9.3 договору, в частині своєчасного повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин, іншої сторони та ненадання доказів виникнення непереборної сили та строку їх дії, в силу положень п. 9.4 договору, позбавляє підрядника (відповідача) права посилатись на обставину непереборної сили (форс-мажорну обставину), як на таку, що виключає відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Правовою підставою позову позивач зазначає ст.ст. 530, 612, 837 ЦК України та ст. ст. 231, 232 ГК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2023 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що неналежне виконання відповідачем договору в частині своєчасності відновлення експлуатаційних характеристик будівлі, що знаходиться на території Дніпропетровської області, не є наслідком неправомірних дій відповідача, який укладаючи договір мав на меті отримати прибуток від своєї діяльності, що виключає наявність вини, яка є обов`язковою умовою для настання відповідальності за порушення зобов`язання.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач отримавши від позивача повідомлення про неможливість виконання двостороннього договору (повідомлення №1001Вих-ВГ-22-235 від 08.03.2022) виключав існування зобов`язань контрагента, щодо його виконання в період існування форс-мажорних обставин.

Також місцевий господарський суд зазначив, що між невиконанням відповідачем обов`язку з виконання договірних зобов`язань та форс-мажорними обставинами (введенням воєнного стану) доведено причинно-наслідковий зв`язок, тому наявні об`єктивні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення виконання зобов`язання у розмірі заявленої до стягнення пені та штрафу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі позивач (АТ "Укртрансгаз") просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що:

-судом першої інстанції не враховано, що відповідач не довів обставин непереборної сили щодо неможливості виконання договірних зобов`язань;

-лист повідомлення про форс-мажорні обставини ТПП України від 28.02.2024 року носить загальний характер і не засвідчує їх поширення та невиконання відповідачем договору підрядних робіт та ці обставини не мають преюдиційного характеру. Окрім того відсутній причиново-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю відповідачем виконати договірні зобов`язання;

-сертифікат ТПП України, виданий 14.10.2022, за яким відповідач звернувся, в порушення строку визначеного п.п.9.2.9.3. договору, що позбавляє права відповідача покликатися на ці обставини;

-судом першої інстанції не взято до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази про неможливість відповідача виконувати взяті за договором зобов`язання;

-технічним завданням, що є додатком за №1 до договору визначено місце виконання робіт - Пролетарське ПГС, вул. Промислова, 1, с. Приорільське Магдалинівського району Дніпропетровської області, і ця територія не віднесена до територій, на якій велися чи ведуться бойові дії або тимчасово окуповані російською федерацією, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за №309 від 22.12.2022;

-покликається на висновки Верховного Суду в аналогічних справах щодо застосування норм права, які не враховані судом першої інстанції.

Узагальнені заперечення відповідача

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

В обгрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що Торгово-промислова палата України підтвердила існування форс-мажорних обставин для всіх суб`єктів господарювання та фізичних осіб з 24.02.2002 року до часу їхнього офіційного закінчення, розмістивши на своєму офіційному веб-ресурсі (https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf) відповідний лист від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 та вважає, що додатково повідомляти позивача про настання таких обставин та надавати підтвердження про їх виникнення не було потреби.

Також посилається на те, що дія воєнного стану в Україні та відповідно існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є загально відомими обставинами, а тому не потребують додаткового доказування відповідно до ч.3 ст.75 ГПК України.

У судове засідання 15.05.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 15.05.2024 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

17.11.2021 АТ «Укртрансгаз» (замовник) та ТОВ «Солар Про» (підрядник) укладено договір про закупівлю робіт за № 2111000070 (надалі договір), за змістом якого підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до умов цього договору роботи, зазначені в п. 1.2 договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Найменування робіт: «Інші завершальні будівельні роботи (ремонт будівель і споруд Пролетарського ПСГ)», код ЄЗС ДК 021-2015:45450000-6 (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору зміст робіт, вимоги до робіт, обсяги робіт, назва та місцезнаходження об`єктів замовника, на яких підрядник зобов`язаний виконати роботи, технічні вимоги та якісні характеристики робіт, інші вимоги зазначені в технічному завданні, яке наведене в додатку №1 до договору.

Строки виконання робіт зазначені у графіку виконання робіт, який наведений у додатку № 2 до договору (п.1.4 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна цього договору становить 3 584 476,80 грн. з ПДВ.

Згідно з п.5.1 договору підрядник зобов`язується виконати роботи протягом строку, зазначеного у графіку виконання робіт, після отримання від замовника допуску до виконання робіт на об`єктах замовника (далі допуск на об`єкт).

Графік виконання робіт (додаток №2 до договору) передбачає 280 календарних днів для виконання робіт після отримання від замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок їх виконання.

Для виконання встановлених цим договором робіт замовник надає підряднику допуск на об`єкт, відповідно до вимог Інструкції з безпечного виконання сторонніми (підрядними) організаціями робіт, завдань та надання послуг на об`єктах підприємств Групи Нафтогаз, затвердженої рішенням акціонера від 14.04.2020 № 379, рішенням правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 10.04.2020, протокол № 168 (п.5.5.1 договору).

АТ «Укртрансгаз» 22.12.2021 надало ТОВ «СОЛАР ПРО» дозвіл на виконання робіт в охоронній зоні об`єкта магістрального трубопроводу та акт-допуск на виконання будівельно-монтажних робіт на території діючого підприємства, того ж дня вказані документи отримано уповноваженою особою відповідача, що підтверджується відповідними підписами.

Отже, зважаючи на наведене з 23.12.2021 розпочався перебіг 280-денного строку на виконання робіт, визначеного графіком виконання робіт.

Таким чином, відповідно до п. 5.1. договору та графіку виконання робіт (додаток №2 до договору), останнім днем для виконання підрядником робіт передбачених договором є 28.09.2022 (включно).

Відповідно до п.п. 7.3.1., 7.3.6. п. 7.3. договору, підрядник зобов`язався виконати роботи якісно та у встановлені графіком виконання робіт строки відповідно до вимог державних стандартів, норм і правил, технічного завдання, умов договору, додатків до договору; передати замовнику завершені роботи у порядку встановленому чинним законодавством та цим договором.

Проте підрядник всупереч умовам договору, частково виконав взяті на себе зобов`язання за договором щодо обсягів робіт, що підтверджується актами (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 1 (за січень 2022 року) від 06.01.2022 та № 2 (за лютий 2022 року) від 03.02.2022 на загальну суму 604 345,90 грн.

Решта робіт за договором на загальну суму 2 980 130,90 грн. (3 584 476,80 грн. - 604 345,90 грн.) залишилися невиконаними ТОВ «СОЛАР ПРО».

Отже, з огляду на вищевикладене, підрядник всупереч умовам договору та взятих на себе зобов`язань не виконав в повному обсязі роботи передбачені договором, що є порушенням умов договору, прав та інтересів замовника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом враховуючи умови п. 5.1 договору та отримання відповідачем дозволу на виконання робіт (22.12.2021), 280-денний строк на виконання відповідачем робіт розпочався 23.12.2021 та закінчився 28.09.2022.

Таким чином, з 29.09.2022 відповідачем допущено прострочення виконання робіт на суму 2 980 130,90 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, за частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 ГК України).

Згідно з нормами статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань.

Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (подібний висновок міститься у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі N 904/4156/18).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої, другої статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з п. 8.1 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 8.3 договору за порушення строків виконання робіт підрядник сплачує на користь замовника пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, за якими допущено прострочення виконання, за кожний день такого прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів підрядник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості робіт.

Таким чином, за неналежне виконання договору відповідачу відповідно до п. 8.3 договору нараховані штрафні санкції:

- пеня у розмірі 539 403,69 грн. (2 980 130,90 грн.*0,1%*181 календарний день (не перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане);

- штраф у розмірі 208 012,86 грн. (2 980 130,90 грн.*7%).

Обгрунтовуючи причини невиконання взятих на себе зобов`язань, відповідач посилається на те, що 28.02.2022 на адресу АТ «Укртрансгаз» надійшов лист підрядника (відповідача) (вх.№1001ВХ-22-2483 від 28.02.2022), за змістом якого, з посиланням на розділ 9 договору, відповідач повідомив про призупинення робіт по договору у зв`язку з неможливістю їх виконання підрядником з огляду на введення згідно Указу Президента України №64/2022 з 24.02.2022 воєнного стану в України, що на думку підрядника є підтвердженням та належним чином повідомленням замовника про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) відповідно умовам договору, які давали йому право на призупинення робіт по договору.

Розділом 9 укладеного сторонами договору передбачено, що може бути визнано обставинами непереборної сили та порядок їх застосування/підтвердження

Пунктом 9.1. договору, що кореспондується з нормами ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» визначено, що обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно п. 9.2. договору, сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереробної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Згідно з п. 9.3. договору, доказом виникнення обставин непереробної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема документ (сертифікат) Торгово-промислової палати України. Строк для надання відповідних документів протягом 40 (сорок) календарних днів з моменту виникнення обставин непереробної сили.

Отже, враховуючи умови п. 9.2., 9.3. договору підрядник повинен був протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) письмово повідомити про це замовника з наданням відповідних підтверджуючих документів передбачених договором протягом 40 (сорока) календарних днів з моменту виникнення зазначених обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) і довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс мажорними (мали непереборний характер) саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання за договором і саме для цієї конкретної особи (господарюючого суб`єкта) підрядника.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 ЦК України).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі N 904/6463/14 (3-216гс15)).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі N 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

Форс - мажорними є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс - мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

У постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: (1) вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; (2) мають надзвичайний характер; (3) є невідворотними; (4) унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності; (5) форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер.

При цьому, при їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. При цьому, наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Місцевий господарський суд зазначив, що лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався відповідач, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом.

Посилаючись на лист ТПП України від 28.02.2022, суд не звернув уваги, що такий лист адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Отже цей лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

В матеріалах справи наявний такий сертифікат ТПП, виданий Івано-Франківською торгово-промисловою палатою за № 397-10/22 від 14.10.2022, який засвідчує настання форс мажорних обставин саме для відповідача у цій справі № 909/780/23 за його зверненням від 30.09.2022.

У постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 та від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, також зазначено, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП.

Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України (Івано-Франківською торгово-промисловою палатою) не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин, а обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Таким чином, саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, який не врахував суд першої інстанції.

Місцевим господарським судом не було належним чином оцінено надані відповідачем докази, а саме їх пов`язаність з обставинами неможливості виконання відповідачем зобов`язань саме за договором укладеним сторонами.

При цьому, суд першої інстанції не звернув увагу, що територія на якій виконувалися договірні зобов`язання не зазнала окупації та безпосередньо не велися бойові дії і не врахував наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за № 309 від 22.12.2022, яким затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Апеляційний господарський суд зазначає, що село Приорільське, Магдалинівського району, Дніпропетровської області (місцезнаходження об`єктів замовника, на яких підрядник зобов`язаний виконати роботи) не віднесене до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Таким чином, вищевказане спростовує те, що місце виконання робіт могло впливати в цьому випадку на виконання господарського зобов`язання.

Апеляційним судом встановлено, що за умовами розділу 9 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється протягом 40 календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.

Водночас, суд першої інстанції встановив, що у договорі сторонами обумовлено можливість звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили, проте не звернув уваги, що цим же п. 9.3 договору визначено, що засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється протягом 40 календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.

Апеляційним судом встановлено, що відповідач повідомив позивача про форс-мажорні обставини з порушенням 40 денного строку, що передбачено п.п.9.2.,9.3 умов договору.

Тоді як повідомлення про форс - мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс - мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання.

Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору (такі висновки, викладено у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22).

Крім того, про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс - мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення прямо зазначено в договорі, в п. 9.4 договору (подібний за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування в справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21 та від 21.09.2022 у справі № 904/3469/21, які в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховано апеляційним господарським судом.

Не врахувавши вищезазначеного суд фактично необґрунтовано та безпідставно звільнив відповідача від відповідальності, вдавшись при цьому до суперечливих висновків, оскільки, судами було встановлено порушення відповідачем зобов`язань за договором.

Таким чином, посилання місцевого господарського суду на наявність причинно-наслідкового зв`язку між невиконанням відповідачем договірних зобов`язань та форс-мажорними обставинами є помилковими, оскільки апеляційним господарським судом встановлено відсутність обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором про закупівлю робіт № 2111000070 від 17.11.2021.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Про" на користь акціонерного товариства "Укртрансгаз" 539 403,69 грн. пені та 208 012,86 грн. штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором про закупівлю робіт №2111000070 від 17.11.2021.

Доказів у заперечення вищез`ясованих обставин відповідачем не надано.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ст. 277 ГПК України, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення та прийняття нового про задоволення позовних вимог, відповідно і задоволення апеляційної скарги акціонерного товариства "Укртрансгаз" б/н від 03.01.2024.

Апеляційний суд доходить до висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, та вважає, що доводи апеляційної скарги відповідають встановленим обставинам по справі, а тому апеляційна скарга акціонерного товариства "Укртрансгаз" б/н від 03.01.2024 підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню, з прийняттям нового про задоволення позову.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задоволив апеляційну скаргу позивача, скасував рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог, то апеляційний суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування судових витрат у вигляді судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 11 220,19 грн., який сплачений згідно з платіжною інструкцію за № 12279 від 08.08.2023 та за подання апеляційної скарги в розмірі 13 453,50 грн., який сплачений згідно з платіжною інструкцією за № 642 від 12.01.2024 (11 220,19 грн. + 13 453,50 грн. = 24 673,69 грн.).

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз" б/н від 03.01.2024 задоволити.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2023 у справі № 909/780/23 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги акціонерного товариства "Укртрансгаз" до товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Про" задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Про" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, 1, код ЄДРПОУ 42487746) на користь акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 539 403,69 грн. пені та 208 012,86 грн. штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором про закупівлю робіт №2111000070 від 17.11.2021.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Про" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, 1, код ЄДРПОУ 42487746) на користь акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) у відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 24 673,69 грн.

Місцевому господарському суду видати накази в порядку ст. 327 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 20.05.2024