Постанова

від 15.05.2024 по справі 916/533/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/533/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від АТ Українська залізниця адвокат Гамарц О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 (складено та підписано 07.03.2024, суддя Нікітенка С.В.)

у справі №916/533/24

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця

до Державного підприємства Ізмаїльський міський торговельний порт

про стягнення 66774,00 грн

ВСТАНОВИВ

Акціонерне товариство Українська залізниця звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства Ізмаїльський міський торговельний порт про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 66774,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.02.2024 позовну заяву Акціонерного товариства Українська залізниця залишено без руху, визначено позивачу у строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, усунути виявлені недоліки позовної заяви, які визначені судом в цій ухвалі суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 позовну заяву Акціонерного товариства Українська залізниця та додані до неї документи повернуто без розгляду.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що позивачем у визначений судом строку не усунуто недоліки, а саме не зазначено відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви та щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, тобто не виконано вимоги перелічені у п. 7-8 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою і незаконною та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, апелянт зазначає, що на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху своєчасно направив до суду заяву про усунення недоліків, в якій звернув увагу суду що особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення відомостей щодо наявності електронного кабінету. До того ж, позивач повідомив суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи наявний в тексті позовної заяви.

Однак, як стверджує апелянт, суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву, зокрема через невиконання позивачем вимог п.7 ч.3 ст. 162 ГПК України, яка визначає, що позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися. Тобто ГПК вимагає від позивача зазначати таки відомості виключно у випадках, коли здійснювались будь які заходи забезпечення доказів або позову. Приймаючи до уваги, що АТ «Укрзалізниця» заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не вживались, позовна заява не містить таких відомостей, та це, на переконання скаржника, не є порушенням вимог п.7 ч.3 ст. 162 ГПК України.

Стосовно посилання суду першої інстанції на не зазначення позивачем в позовній заяві відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, апелянт відзначає, що оригінали доданих до позовної заяви документів знаходяться у позивача, про що останнім помилково не зазначено в позові.

В той же час, апелянт наголошує на тому, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху такий недолік як не зазначення позивачем в позовній заяві відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів не зазначений, а тому у господарського суду Одеської області не було правових підстав повертати позовну заяву через не усунення такого недоліку.

Скаржник вважає, що подана ним позовна заява на момент подання до суду не мала жодного з недоліків, зазначених в ухвалі господарського суду Одеської області про залишення позовної заяви без руху, відповідно суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності недоліків позовної заяви та прийняв незаконну ухвалу про повернення позову через не усунення позивачем таких неіснуючих недоліків.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 відкрито апеляційне провадження по справі №916/533/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 та призначено справу до розгляду на 15.05.2024.

Під час судового засідання від 15.05.2024 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

З огляду на таке, а також враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 161 ГПК України визначено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У відповідності до ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно з ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: 1) направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу; 2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Статтею 171 ГПК України визначено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу (ст. 172 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Колегія суддів зазначає, що залишаючи подану АТ Українська залізниця позовну заяву без руху, місцевий господарський суд зазначив в ухвалі від 19.02.2024, що позивачем не виконано вимоги пунктів 7, 8, 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, зокрема у поданій позовній заяві позивачем не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача, а також позивачем не наведено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Також позовна заява не містить відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися та переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Частиною 4 ст.174 ГПК України визначено негативний наслідок для позивача у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви, а саме, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Так оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції повернув позовну заяву, зокрема через те, що в заяві про усунення недоліків, позивачем не зазначено відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви та щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, тобто не виконано вимоги перелічені у п. 7-8 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, звертаючись із позовом до суду першої інстанції АТ Українська залізниця дійсно не зазначило у позовній заяві про наявність або відсутність, як у позивача, так й у відповідача електронного кабінету.

Однак, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем було надано до суду заяву про усунення недоліків в якій АТ Українська залізниця повідомило суду, що у позивача та відповідача наявний електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд". На підтвердження цього, до позовної заяви були додані квитанції про надсилання копії позовної заяви з додатками до електронного кабінету відповідача.

Крім того, на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позивач як у позовній заяві, так й в заяві про усунення недоліків повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається виключно з суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви в сумі 3028 грн, оскільки інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, позивач нести не очікує.

Щодо посилання суду першої інстанції на невиконання позивачем вимог п.7 ч.3 ст. 162 ГПК України, колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами даного пункту позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Відтак, зі змісту названого пункту випливає, що зазначення позивачем відповідних відомостей вимагається виключно у випадках, коли здійснювались будь які заходи забезпечення доказів або позову.

У випадку ж не вжиття таких дій, позивач не повинен зазначати такі відомості.

З приводу невиконання позивачем вимог п. 8 ч.3 ст. 162 ГПК України, судова колегія зазначає таке.

Так, відповідно до п. 8 ч.3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що звертаючись із даним позовом АТ Українська залізниця вказало та надало до позовної заяви перелік документів та доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Натомість, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою за приписами п. 8 ч.3 ст. 162 ГПК України вимагається лише за їх наявності, як й зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§57 рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» від 28.05.1985, §96 рішення у справі «Krombach v. France» від 13.02.2001).

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 01.03.2002).

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі «Беллет проти Франції» («Bellet v. France», заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права».

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» («Walchli v. France», заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998).

Отже, як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Тобто, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що подана позивачем позовна заява, повністю відповідає вимогам чинного процесуального законодавства, натомість суд першої інстанції залишаючи її без руху, а в подальшому повернувши її, дійшов помилкових висновків щодо її невідповідності вимогам ГПК України та допустив надмірний формалізм при застосуванні норм Господарського процесуального кодексу України, що унеможливило доступ позивача до суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає про неправомірність висновку місцевого господарського суду щодо наявності підстав для застосування вимог ч.4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та повернення позовної заяви.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно із ч.3 ст.271 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, зокрема, скасування судом апеляційної інстанції ухвал про повернення позовної заяви, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню, а справа передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.03.2024 по справі №916/533/24 скасувати.

3. Справу №916/533/24 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.05.2024.

Головуючий суддяАленін О.Ю.

СуддяБогатир К.В.

СуддяФілінюк І.Г.