Постанова

від 25.04.2024 по справі 910/3283/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2024 р. м.Київ Справа№ 910/3283/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 25.04.2024:

від позивача: Шевченко Т.М.

від відповідача: Семеняка В.В. (в режимі відеоконференції)

від третьої особи: не з?явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 28.09.2023 (повний текст складено та підписано 11.10.2023)

у справі № 910/3283/23 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора"

до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд"

про стягнення 2.611.892,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сандора" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про стягнення 2.611.892,76 грн гарантійної суми за банківською гарантією №GRІ0081КН від 05.02.2020, виданою в забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд" зобов`язань перед позивачем за договором дистрибуції №S-21-8612.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч умов виданої Гарантії №GRІ0081КН від 05.02.2020 та приписів ч. 1 ст. 546, ст. 560, ст. 563 Цивільного кодексу України, ст. 200 Господарського кодексу України не було здійснено сплату позивачу 2.611.892,76 грн. за гарантійним випадком, який настав.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що правові підстави для виплати спірної суми коштів за Гарантією №GRІ0081КН від 05.02.2020 - відсутні, оскільки гарантійний випадок за такою гарантією не є таким, що настав, відсутнє порушення зобов?язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд" через ненадання належних доказів передачі у власність третьої особи продукції за договором дистрибуції №S-21-8612. Крім того, строк дії гарантії закінчився 31.12.2022, тобто вже після звернення до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.09.2023 у справі № 910/3283/23 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд" про стягнення 2.611.892,76 грн. відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження поставки товару третій особі, за відсутності встановлених відповідним судовим рішенням обставин щодо неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд" зобов`язань за укладеним з позивачем Договором, вимога позивача до Банку є передчасною та не підлягає задоволенню судом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сандора" (31.10.2023 згідно штемпеля канцелярії суду на апеляційній скарзі, яка направлена на електронну адресу суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2023 у справі № 910/3283/23 повністю та прийняти нове рішення по справі, в якому задовольнити позовні вимоги позивачу повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що єдиним доказом та аргументом відповідача, з якого суд встановив обставини -є лист третьої особи від 01.06.2022, при цьому, даний лист не підписаний директором третьої особи, і вказаний лист не є письмовим доказом певних обставин, і відповідно, не може враховуватись в розумінні ст. ст. 7678 ГПК України.

Також, скаржник зазначав, що суд першої інстанції не досліджував питання стосовно дотримання порядку відновлення втрачених документів, не дотримав принципу змагальності сторін, та не дотримано стандарту вірогідності доказів.

Скаржник вважає, що надання копій видаткових накладних, оригіналів ТТН, податкових накладних та оригіналу договору , в поєднанні з бухгалтерським рахунком 631 є більш вірогідними доказами, ніж ті, що надані на їх спростування.

Крім того, скаржник вказував на необхідність дослідження доказів формування податкового кредиту за видатковими накладними - №ЦБ\РНв-003480 від 27.01.2022 на суму 460.833,98 грн; - №ЦБ\РНв-003888 від 31.01.2022 на суму 536.908,92 грн; - №ЦБ\РНв-005746 від 03.02.2022 на суму 297.046,08 грн; - №ЦБ\РНв-006344 від 08.02.2022 на суму 593.603,52 грн; - №ЦБ\РНв-007240 від 15.02.2022 на суму 242.310,53 грн; - №ЦБ\РНв-007348 від 16.02.2022 на суму 481.189,73 грн.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

25.01.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з тих підстав, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач вказує, що правові підстави для виплати спірної суми коштів за Гарантією №GRІ0081КН від 05.02.2020 - відсутні, оскільки гарантійний випадок за такою гарантією не є таким, що настав, відсутнє порушення зобов?язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд" через ненадання належних доказів передачі у власність третьої особи продукції за договором дистрибуції №S-21-8612.

Також, відповідач наголошував, що звертаючись з позовними вимогами позивачем не надано беззаперечних доказів поставки на користь третьої особи відповідного товару / продукції, що б підтверджувалось оригіналами первинних документів, як: накладні та податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт, платіжні доручення, копії яких долучені до матеріалів справи, копії яких викликають сумніви щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами - листи Третьої особи не підтверджують факт передачі у власність третьої особи відповідного товару, а отже й законність грошових вимог позивача до відповідача.

Короткий зміст відповіді на відзив та пояснень

06.02.2024 та через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наголошував на необгрунтованості доводів відзиву на апеляційну скаргу, зокрема з тих підстав, що:

1. Надані копії видаткових накладних містять посилання на реквізити договору, а саме: номер і дату договору (в кожній видатковій накладній прописано № S-21-8612 та дата від 01.09.2021).

2. Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.97 № 363 надані оригінали ТТН.

3. Третя особа надала видаткові накладні в електронному вигляді згідно з п. 8.8. Договори, так менеджером ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «НОВА ТРЕЙД» Артем`євою Галиною (тел. 050 -930-20-89) згідно з офіційним листуванням на електронну пошту ТОВ «САНДОРА» були направлені підписані сканкопії видаткових накладних: 28 січня 2022 р. була надана видаткова накладна №ЦБ\РНв-003480 від 27 січня 2022 року, на загальну суму 460 833,98 грн.; 01 лютого 2022 р. була надана видаткова накладна №ЦБ\РНв-003888 від 31 січня 2022 року, на загальну суму 536908,92 грн.; 04 лютого 2022 р. була надана видаткова накладна №ЦБ\РНв-005746 від 03 лютого 2022 року, на загальну суму 297 046,08 грн.; 09 лютого 2022 р. була надана видаткова накладна №ЦБ\РНв-006344 від 08 лютого 2022 року, на загальну суму 593 603,52 грн.;16 лютого 2022 р. була надана видаткова накладна №ЦБ\РНв-007240 від 15 лютого 2022 року, на загальну суму 242 310,53 грн.;17 лютого 2022 р. була надана видаткова накладна №ЦБ\РНв-007348 від 16 лютого 2022 року, на загальну суму 481 189,73 грн.

4. Комунікацією засобами електронного зв`язку, Третя особа підтвердила, що товар ним було отримано. 11 квітня 2023 р. Третя особа із-за незалежних від неї не могла надати оригінали, а саме тому, що в даний час і далі продовжуються активні бойові дії на території, де знаходиться їх минулий офіс.

5. Позивачем було складено та зареєстровано податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується роздрукованою з автоматизованої системи «Service.SvcAppMedocSandora@pepsico.com», тобто Позивачем подало до органу фіскальної служби податкову декларацію з податку на додану вартість за цей період, в якій містяться податкові зобов`язання та кредит, а також розрахунки за звітний період.

6. Єдиним доказом та аргументом відповідача, з якого суд встановив обставини є Лист третьої сторони від 01.06.2022р. при цьому, даний лист не підписаний Директором Третьої сторони. Судом першої інстанції не встановлювались обставини отримання зазначеного доказу. Керуючись ДСТУ 4163:2020 можна констатувати, що даний лист оформлений з порушеннями, оскільки не має обов`язкових реквізитів визначених п.4, п. 5 та п.7. В свою чергу зазначений доказ не може враховуватись судом в силу положень статей 76 - 78 ГПКУ. Так як не встановлено чи мав можливість підписант здійснювати дії від імені товариства, чи дійсно мало місце обставини неможливості підтвердження чи відновлення.

7. Позивачем для сторін процесу та суду першої інстанції були надані електронні докази, а саме Виконання Третьою стороною п.8.8 Договору та надсилання видаткової накладної на електронну адресу позивача, що свідчить про акцептування/отримання продукції і виконання зобов`язань.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/3283/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" на рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2023.

09.11.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/3283/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" на рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2023 у справі № 910/3283/23 залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржнику надано право усунути недоліки, а саме подати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд" (вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074), листом з описом вкладеного та фіскальною накладною, у відповідності до приписів ст. 259 Господарського процесуального кодексу України.

27.11.2023 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї додатками Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд" (вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, 04074).

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 24.11.2023 по 29.11.2023 включно перебував у відпустці, суддя Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів, але не є суддею доповідачем, 28.11.2023 перебувала у відпустці, суддя Шаптала Є.Ю., який входить до складу колегії суддів, але не є суддею доповідачем, з 20.11.2023 по 08.12.2023 включно перебував у відпустці, і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3283/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" на рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2023, розгляд справи призначено на 06.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (адв. Семеняка В.В.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів по справі № 910/3283/23 задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено до 20.02.2024.

20.02.2024 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. у відпустці та судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів, на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 розгляд апеляційної скарги призначено на 25.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (адв. Семеняка В.В.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів по справі № 910/3283/23 задоволено.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 24.04.2024 з?явились представники позивача (скаржника) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора" та Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", представник якого приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Третя особа представників в судове засідання не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення усіх процесуальних документів засобами поштового зв?язку.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги у зв?язку з неявкою представника третьої особи - відсутні.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні 25.04.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2023 у справі № 910/3283/23 повністю та прийняти нове рішення по справі, в якому задовольнити позовні вимоги позивачу повністю.

Представник відповідача (в режимі відеоконференції) в судовому засіданні 25.04.2024 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сандора" (Компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд" (Дистриб`ютор) було укладено договір дистрибуції №S-21-8612 (далі - Договір), за умовами п. 2.3. якого Компанія зобов`язалась передати у власність Дистриб`ютора у встановлені цим Договором строки Продукцію/Товар для використання її у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а Дистриб`ютор зобов`язався прийняти Продукцію/Товар і сплатити за неї певну грошову суму за спеціальними (дистрибуційними) цінами.

Відповідно до п. 8.5. Договору, Дистриб`ютор повинен оглянути Продукцію/Товар на складі і підписати товарно-транспортну накладну та видаткову накладну на Продукцію/Товар, після чого всі права власності та ризик випадкового пошкодження або втрати Продукції/Товару переходять до Дистриб`ютора.

Позивач зазначав у позові, що він у період з січня по лютий 2022 року поставив Дистриб`ютору товар та своєчасно зареєстрував податкові накладні на загальну суму 2.611.892,76 грн.

Поставка товару була оформлена видатковим накладними:

- №ЦБ\РНв-003480 від 27.01.2022 на суму 460.833,98 грн;

- №ЦБ\РНв-003888 від 31.01.2022 на суму 536.908,92 грн;

- №ЦБ\РНв-005746 від 03.02.2022 на суму 297.046,08 грн;

- №ЦБ\РНв-006344 від 08.02.2022 на суму 593.603,52 грн;

- №ЦБ\РНв-007240 від 15.02.2022 на суму 242.310,53 грн;

- №ЦБ\РНв-007348 від 16.02.2022 на суму 481.189,73 грн.

Перевезення поставленого товару на адресу третьої особи відбувалося за товарно-транспортними накладними: №СА-ЦБ\РНв-003480 від 27.01.2022, №СА-ЦБ\РНв-003888 від 31.01.2022, №СА-ЦБ\РНв-005746 від 03.02.2022, №СА-ЦБ\РНв-006344 від 08.02.2022, №СА-ЦБ\РНв-007240 від 15.02.2022, №СА-ЦБ\РНв-007348 від 16.02.2022.

Відповідно до п. 9.5. Договору, Дистриб`ютор усвідомлює, що він повинен надати Компанії банківську гарантію на суму не менше 60%, від суми узгодженого ліміту кредиту на весь термін дії Договору. Не надання такої гарантії призведе до припинення поставок Дистриб`ютору. У такому разі Компанія не буде нести відповідальності за можливі збитки Дистриб`ютора, котрі Дистриб`ютор може понести через припинення поставок, з причин відсутності банківської гарантії.

У забезпечення виконання зобов`язання за Договором, Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - Банк) 05.02.2020 надало гарантію платежу №GRI0081KH20 (далі - Гарантія), згідно з якою Банк безвідклично зобов`язується виплатити Бенефіціару суму чи суми, що разом не перевищують 4.600.000,00 грн, відповідно до СВІФТ-повідомлення формату МТ767 від 27.09.2021.

Бенефіціаром за Гарантією є Товариство з обмеженою відповідальністю "Сандора", код ЄДРПОУ 22430008, адреса 57262, Україна, Миколаївська обл., Вітовський район, с. Миколаївське.

Принципалом за Гарантією є товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд", код ЄДРПОУ 38820583, адреса Україна, 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2.

Сума виплат Банком за Гарантією, пов`язаних з невиконанням Принципалом умов договору про дистрибуцію від 01.09.2021 №S-21-8612 не може перевищувати 3.780.000,00 грн (СВІФТ-повідомлення формату МТ767 від 17.01.2022).

Позивач вказував у позові, що Дистриб`ютор свої зобов`язання в частині оплати товару не виконав, розмір його заборгованості за Договором складає 2.611.892,76 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2022 Банк отримав письмову вимогу від позивача №08 від 17.05.2022 на здійснення виплати за Гарантією №GRI0081KH20 від 05.02.2020 в розмірі 450.118.72 грн.

Про надходження цієї вимоги Банк повідомив третю особу листом вих.№192/317 від 26.05.2022.

У відповідь на це повідомлення, ТОВ "ТК "Нова Трейд" листом від 01.06.2022 повідомила Банк про неможливість підтвердити або спростувати наявність заборгованості перед позивачем, так як усі документи, сервери з базами даних і програмним забезпеченням, печатки та електронні засоби доступу залишились на окупованій території і третя особа не має до них доступу; жоден підрозділ компанії не працює.

Листом №192/352 від 22.06.2022 Банк повідомив позивача про отримання від нього 15.06.2023 вимоги вих.№17 від 13.06.2023 про сплату коштів за Гарантією в розмірі 2.611.892,76 грн, та про прийняте рішення про відмову у виплаті цих коштів з підстав невідповідності вимоги умовам Гарантії, а саме:

- у наданій Вимозі заявлено про поставку, як Бенефіціаром, Продукції Принципалу - ТОВ "ТД "Нова Трейд" на загальну суму 2.611.892,76 грн, відповідно до умов Договору про дистрибуцію №S-21-8612 від 01.09.2021, що має підтверджуватися копіями видаткових накладних і товарно-транспортних накладних, засвідчених підписом та печаткою Бенефіціара, та перелік яких зазначений у Вимозі. Проте, надані копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних містять посилання на реквізити договору, які не відповідають зазначеним в Гарантії в частині назви договору, як це передбачено умовами Гарантії. Крім того, копія товарно-транспортної накладної №СА-ЦБ/РНв-007348 від 16.02.2022 містить посилання на реквізити договору, які не відповідають зазначеним в Гарантії в частині номеру договору, як це передбачено умовами Гарантії;

- у наданих видаткових накладних (ВН) та товарно-транспортних накладних (ТТН) за переліком: ВН №ЦБ/РНв-003480 від 27.01.2022 та ТТН №СА-ЦБ/РНв-003480 від 27.01.2022, ВН №ЦБ/РНв-006344 від 08.02.2022 та ТТН №СА-ЦБ/РНв-006344 від 08.02.2022, неможливо розпізнати печатку отримувача товару та код ЄДРПОУ на печатці, що не дає можливості пересвідчитись, що товар отримано ТОВ "ТД "Нова Трейд", як того вимагають умови Гарантії.

Листом AT "Райффайзен Банк" №192/443 від 31.08.2022 повідомило позивача про те, що аналогічна вимога ТОВ "Сандора" вих. №2022-14 від 16.08.2022, не відповідає умовам Гарантії з цих же підстав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги в межах доводів та вимог, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Статтею 563 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Згідно зі ст. 564 Цивільного кодексу України, після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Як передбачено ст. 565 Цивільного кодексу України, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред`явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов`язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), відповідно до пункту 9 частини третьої розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

У даному випадку Гарантія є безумовною і безвідкличною, це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого Гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

При цьому в частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов`язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Проте обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, закон не містить, тобто законодавець залишив на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії певного переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

Поряд з цим, ст. 1 Уніфікованих правил для гарантій за вимогою в редакції 1992 року (публікація Міжнародної торгової палати № 458 (МТП № 458) визначено, що ці правила застосовуються до будь-якої банківської гарантії або доповненню до неї, яку гарант зобов`язався надати та в якій зазначено, що вона складена згідно з цими правилами (публікація МТП № 458) та обов`язкова для всіх сторін в гарантійному зобов`язанні, якщо інше прямо не зазначено в гарантії або доповненні до неї.

Згідно з п. 2 цих Правил, гарантія за своєю природою є самостійною угодою, незалежною від основного контракту або тендера, на яких вона ґрунтується, а тому гарант ніяким чином не пов`язаний таким контрактом або тендером, незважаючи на те, що посилання на них міститься в тексті гарантії. Обов`язок гаранта - це сплата грошової суми, зазначеної у гарантії, при представленні письмової вимоги її сплатити і інших документів, зазначених у гарантії, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам, описаним у гарантії.

Відповідно до пункту 9 частини третьої розділу І Положення, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Згідно з пунктом 36 Положення, банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.

Пунктом 37 Положення передбачено, що банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення.

При вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19. Також подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №910/20306/17.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань і постанова Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №2910/3500/19).

Згідно з частиною першою статті 565 Цивільного кодексу України, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Отримавши вимогу, Банк (гарант) повинен перевірити її на відповідність таким критеріям: 1) чи є така вимога належним представленням; 2) чи є така вимога достовірною (зокрема, чи має місце порушення Товариством (принципалом) зобов`язань за Договором, що є підставою для виплати визначеної банківською гарантією суми).

Умовами Гарантії передбачено, що "Вимога повинна супроводжуватись наступними завіреними Вашим(-и) оригінальним(-и) підписам(-ами) та печаткою (за наявності) документами, які містять обов`язкове посилання на реквізити відповідного Договору, за яким було здійснено поставку Товару:

- копіями відповідних видаткових накладних на Товар з підписом представника Принципала, що підтверджує отримання Принципалом Товару від Вас, та

- копіями відповідних товарно-транспортних накладних на Товар з підписом представника Принципала, що підтверджує отримання Принципалом Товару від Вас…"

Відповідно до ст. 73 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (частина перша ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт передбачена нормами права конкретна

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, встановив, що видаткові накладні, якими оформлено постачання товару позивачем третій особі: №ЦБ\РНв-003480 від 27.01.2022, №ЦБ\РНв-003888 від 31.01.2022, №ЦБ\РНв-005746 від 03.02.2022, №ЦБ\РНв-006344 від 08.02.2022, №ЦБ\РНв-007240 від 15.02.2022 та №ЦБ\РНв-007348 від 16.02.2022, були складені позивачем та надані третій особі, яка і мала їх оформити зі своєї сторони та відправити оригінали цих документів позивачу.

Також, третя особа, як отримувач товару, направила на електронну адресу позивача скановані зображення цих накладних, проте в подальшому оригінали цих документів позивачу надані не були та на теперішній час не можуть бути надані у зв`язку з відсутністю доступу до обладнання та документів, що залишились на окупованій території.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено ту обставину, що позивачем були надані Банку разом з вимогами про сплату коштів за Гарантією отримані електронною поштою від третьої особи сканкопії видаткових накладних.

В свою чергу, вказані сканкопії також не можуть вважатися електронними доказами, оскільки статтею 96 Господарського процесуального кодексу України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Правовий аналіз положень ст. 96 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що оригінал електронного доказу - це первинна інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, та яка є основою для відтворення і копіювання.

Оригіналом електронного документа згідно зі статтею 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до цього Закону.

Також, згідно наявного у справі листування між Банком та позивачем, вбачається, що останнім було самостійно засвідчені підписом повноважної особи та печаткою підприємства копії видаткових накладних на поставку товару. Водночас оригінали цих документів позивачем отримані не були, що унеможливлює встановлення відповідності цих копій оригіналам.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за наявності сумнівів у Банку щодо проставлення підписів і печатки Принципала на видаткових накладних, за відсутності в позивача можливості надати оригінали цих видаткових накладних з огляду на їх фізичну відсутність, відмова відповідача у виплаті коштів за Гарантією, відповідає умовам цієї Гарантії та приписам чинного законодавства України. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що Банк не наділений повноваженнями зі встановлення факту поставки товару та належного/неналежного виконання третьою особою зобов`язань за укладеним з позивачем договором, а поряд з цим позивач, який в повному обсязі обізнаний про відсутність первинних документів на поставку товару, не позбавлений можливості доводити факт такої поставки в судовому порядку шляхом подання відповідного позову, у випадку відмови покупця підтвердити отримання товару.

Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, такі обставини не підлягають встановленню в межах даного спору стосовно стягнення спірних коштів за Гарантією, та мають досліджуватися судом за наявності відповідного спору з покупцем товару, чим спростовуються зокрема, і доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не досліджував питання стосовно дотримання порядку відновлення втрачених документів, не дотримав принципу змагальності сторін, та не дотримано стандарту вірогідності доказів.

При цьому, доводи скаржника про те, що лист від 01.06.2022 не підписаний директором третьої особи, і вказаний лист не є письмовим доказом певних обставин, і відповідно, не може враховуватись в розумінні ст. ст. 76-78 ГПК України - судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки відповідачем було надано до матеріалів справи разом з відзивом вказаний лист, який містить як підпис, так і печатку товариства. Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні спору врахував усі докази в сукупності, а не виключно лише саме вказаний лист.

Також, доводи скаржника про необхідність дослідження доказів формування податкового кредиту за видатковими накладними - №ЦБ\РНв-003480 від 27.01.2022 на суму 460.833,98 грн; - №ЦБ\РНв-003888 від 31.01.2022 на суму 536.908,92 грн; - №ЦБ\РНв-005746 від 03.02.2022 на суму 297.046,08 грн; - №ЦБ\РНв-006344 від 08.02.2022 на суму 593.603,52 грн; - №ЦБ\РНв-007240 від 15.02.2022 на суму 242.310,53 грн; - №ЦБ\РНв-007348 від 16.02.2022 на суму 481.189,73 грн. - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки формування податкового кредиту за видатковими накладними не підлягають встановленню в межах даного спору стосовно стягнення спірних коштів за Гарантією, як вірно зазначив і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Отже, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження поставки товару третій особі, за відсутності встановлених відповідним судовим рішенням обставин щодо неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Нова Трейд" зобов`язань за укладеним з позивачем Договором, вимога позивача до Банку про стягнення 2.611.892,76 грн. за Гарантією - є передчасною та відповідно, задоволенню не підлягає.

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2023 у справі № 910/3283/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» на рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2023 у справі № 910/3283/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2023 у справі № 910/3283/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/3283/23 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 15.05.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

К.В. Тарасенко