Постанова

від 17.09.2024 по справі 910/3283/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3283/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Булгакової І. В.,

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників учасників справи:

позивача - Шевченко Т. М.,

відповідача - Семеняка В. В.,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 (суддя Ващенко Т. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 (колегія суддів: Станік С. Р. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Тарасенко К. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора»

до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Нова Трейд»

про стягнення 2 611 892,76 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандора» (далі - ТОВ «Сандора») звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (далі - Банк) 2 611 892,76 грн за банківською гарантією.

1.2 Позовні вимоги мотивовані тим, що Банк порушив умови виданої банківської гарантії від 05.02.2020 № GRS0081КН щодо сплати суми гарантії за гарантійним випадком.

1.3 Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що гарантійний випадок не настав, оскільки відсутнє порушення зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Нова Трейд» (далі - ТОВ «ТК «Нова Трейд») через ненадання належних доказів передачі у власність третьої особи продукції за договором про дистрибуцію від 01.09.2021 № S-21-8612 (далі - Договір).

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Господарський суд міста Києва рішенням від 28.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024, у позові відмовив.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів для підтвердження поставки товару третій особі, за відсутності встановлених відповідним судовим рішенням обставин щодо неналежного виконання ТОВ «ТК «Нова Трейд» зобов`язань за укладеним з позивачем Договором, вимога позивача до Банку є передчасною та не підлягає задоволенню.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників

3.1 ТОВ «Сандора» у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 скасувати та направити справу на новий розгляд.

3.2 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач у касаційній скарзі (у новій редакції) посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права і зазначає про неврахування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 щодо принципу змагальності сторін; від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 щодо предмета доказування при вирішенні спору про стягнення за банківською гарантією; від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 у контексті підтвердження господарської операції.

3.3 Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній доводи і просить у задоволенні касаційної скарги позивача відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що між ТОВ «Сандора» (Компанія) та ТОВ «ТК «Нова Трейд» (Дистриб`ютор) укладено Договір, за умовами пункту 2.3 якого Компанія зобов`язалась передати у власність Дистриб`ютора у встановлені цим Договором строки продукцію / товар для використання її у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а Дистриб`ютор зобов`язався прийняти продукцію / товар і сплатити за неї певну грошову суму за спеціальними (дистрибуційними) цінами.

4.2 Для забезпечення виконання зобов`язання за Договором Банк 05.02.2020 надав гарантію платежу № GRI0081KH20 (далі - Гарантія), згідно з якою Банк безвідклично зобов`язується виплатити бенефіціару суму чи суми, що разом не перевищують 4 600 000,00 грн, відповідно до СВІФТ-повідомлення формату МТ767 від 27.09.2021. Бенефіціаром за Гарантією є ТОВ «Сандора», а принципалом - ТОВ «ТК «Нова Трейд».

4.3 Сума виплат Банком за Гарантією, пов`язаних з невиконанням Принципалом умов Договору, не може перевищувати 3 780 000,00 грн (СВІФТ-повідомлення формату МТ767 від 17.01.2022).

4.4 Суди також встановили, що за умовами Гарантії передбачено, що: «Вимога повинна супроводжуватись наступними завіреними Вашим(-и) оригінальним(-и) підписам(-ами) та печаткою (за наявності) документами, які містять обов`язкове посилання на реквізити відповідного Договору, за яким було здійснено поставку Товару: - копіями відповідних видаткових накладних на Товар з підписом представника Принципала, що підтверджує отримання Принципалом Товару від Вас, та - копіями відповідних товарно-транспортних накладних на Товар з підписом представника Принципала, що підтверджує отримання Принципалом Товару від Вас».

4.5 Банк 24.05.2022 отримав письмову вимогу від позивача № 08 від 17.05.2022 на здійснення виплати за Гарантією у розмірі 450 118,72 грн.

4.6 Про надходження цієї вимоги Банк повідомив третю особу листом від 26.05.2022 вих. № 192/317.

4.7 У відповідь на це повідомлення ТОВ «ТК «Нова Трейд» листом від 01.06.2022 повідомило Банк про неможливість підтвердити або спростувати наявність заборгованості перед позивачем, оскільки усі документи, сервери з базами даних і програмним забезпеченням, печатки та електронні засоби доступу залишилися на окупованій території і третя особа не має до них доступу; жоден підрозділ компанії не працює.

4.8 Листом від 22.06.2022 № 192/352 Банк повідомив позивача про отримання від нього 15.06.2023 вимоги вих. № 17 від 13.06.2023 про сплату коштів за Гарантією в розмірі 2 611 892,76 грн та про прийняте рішення про відмову у виплаті цих коштів з підстав невідповідності вимоги умовам Гарантії, а саме:

у наданій вимозі заявлено про поставку як бенефіціаром продукції принципалу на загальну суму 2 611 892,76 грн відповідно до умов Договору, що має підтверджуватися копіями видаткових накладних і товарно-транспортних накладних, засвідчених підписом та печаткою бенефіціара та перелік яких зазначений у вимозі. Проте надані копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних містять посилання на реквізити договору, які не відповідають зазначеним в Гарантії в частині назви договору, як це передбачено в умовах Гарантії. Крім того, копія товарно-транспортної накладної від 16.02.2022 № СА-ЦБ/РНв-007348 містить посилання на реквізити договору, які не відповідають зазначеним в Гарантії в частині номера договору, як це передбачено в умовах Гарантії;

у наданих видаткових накладних (ВН) та товарно-транспортних накладних (ТТН) за переліком: ВН №ЦБ/РНв-003480 від 27.01.2022 та ТТН №СА-ЦБ/РНв-003480 від 27.01.2022, ВН №ЦБ/РНв-006344 від 08.02.2022 та ТТН №СА-ЦБ/РНв-006344 від 08.02.2022 неможливо розпізнати печатку отримувача товару та код ЄДРПОУ на печатці, що не дає можливості пересвідчитись, що товар отримано ТОВ «ТД «Нова Трейд», як того вимагають умови Гарантії.

4.9 Банк листом від 31.08.2022 №192/443 повідомив позивача про те, що аналогічна вимога ТОВ «Сандора» від 16.08.2022 вих. № 2022-14 не відповідає умовам Гарантії з цих же підстав.

4.10 За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, посилаючись на те, що до вимоги він надав, як то передбачено умовами гарантії, документи, які містять посилання на реквізити Договору (номер, дату), завірені копії видаткових і товарно-транспортних накладних, однак Банк порушив умови виданої банківської гарантії щодо сплати суми гарантії за гарантійним випадком.

4.11 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.12 Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України)

4.13 Приписами частини 4 статті 300 ГПК України, серед іншого, визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.14 Суди попередніх інстанцій, покликаючись на правову позицію, зокрема, у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, виходили з того, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить насамперед дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.

4.15 Вирішуючи спір, місцевий господарський суд встановив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів для підтвердження поставки товару третій особі за відсутності встановлених відповідним судовим рішенням обставин щодо неналежного виконання ТОВ «ТК «Нова Трейд» зобов`язань за укладеним з позивачем Договором, а тому вимога позивача до Банку є передчасною.

4.16 Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані рішення без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, у тому контексті, що входить до предмета доказування при вирішенні спору про стягнення за банківською гарантією. Позивач вважає, що посилаючись на означену постанову Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанцій здійснили формальний підхід стосовно дослідження забезпеченого гарантією зобов`язання, оскільки цей спір звівся до того, що судам для належного розгляду спору необхідні саме оригінали видаткових накладних у з`ясуванні питання щодо постачання товару.

4.17 Перевіряючи доводи скаржника у контексті зазначеної підстави оскарження, суд касаційної інстанції враховує, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 (яка офіційно оприлюднена після подання скаржником касаційної скарги) відступив від висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить дослідження наявності чи відсутності виникнення порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

4.18 При цьому колегія суддів з огляду на усталену практику Верховного Суду щодо критеріїв подібності правовідносин, сформовану у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, вважає, що спори у справі № 910/17772/20 та цій справі № 910/3283/23 виникли у подібних правовідносинах.

4.19 Оцінюючи викладені в касаційній скарзі узагальнені доводи позивача, Верховний Суд виходить з такого.

4.20 Відповідно до частин 1, 4 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

4.21 Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

4.22 Відповідно до статті 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

4.23 У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (частини 1, 2, 3 статті 563 ЦК України).

4.24 Постановою від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 (яка враховується Судом відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України) об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.06.2021 № 910/16898/19, наголосивши, що гарант не вправі робити власні висновки щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником. У відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, яке не залежить від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Отже, гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а отже, і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі.

4.25 Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (частина 3 статті 563 ЦК України), слугує меті ідентифікації порушення зобов`язання, а отже, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов`язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв`язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.

4.26 Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини 1 статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України.

4.27 За висновками Великої Палати Верховного Суду у разі, коли вона відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), згідно з частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17, від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).

4.28 Аналогічно у разі, коли об`єднана палата відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), згідно з частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у такій постанові об`єднаної палати.

4.29 Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій / контргарантій та їх виконання визначений підзаконним актом -Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення № 639).

4.30 Згідно з пунктом 36 розділу V Положення № 639 банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також перевіряє, чи вона становить належне представлення. Банк-гарант (резидент) надсилає копію вимоги, що становить належне представлення, принципалу (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалася, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії).

4.31 Відповідно до визначення термінів, що містяться у підпунктах 7, 11, 12 пункту 3 розділу І Положення № 639, вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта / банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією / контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (в якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту; належне представлення - представлення документів за гарантією / контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії / контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія / контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії / контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями / контргарантіями; представлення - означає доставку документа за гарантією / контргарантією банку-гаранту / банку-контргаранту.

4.32 Отже, підставою для здійснення виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара. За змістом наведених норм ця вимога бенефіціара має бути письмовою та має відповідати умовам, передбаченим у самій гарантії. При цьому зобов`язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають з будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром.

4.33 Отримавши вимогу від бенефіціара, банк-гарант має перевірити достовірність вимоги та чи відповідає така вимога умовам належного представлення.

4.34 На підставі викладеного вище до предмета доказування у цій справі не входить дослідження наявності чи відсутності порушення боржником (принципалом) зобов`язання, забезпеченого Гарантією, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір. За обставинами цієї справи ані Банк, ані суди попередніх інстанцій не мали встановлювати обставини виконання основного зобов`язання сторонами Договору, а повинні були лише перевірити вимогу позивача на відповідність умовам Гарантії; чи можливо було з наданих позивачем документів ідентифікувати зобов`язання, забезпечене Гарантією.

4.35 Відповідно до приписів статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

4.36 Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

4.37 Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

4.38 З огляду на те що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які є визначальними і ключовими у цій справі, ураховуючи доводи касаційної скарги, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.39 Для правильного вирішення спору у цій справі судам попередніх інстанцій слід врахувати вказані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, та вирішити спір по суті заявлених позовних вимог, дослідити обставини, що входять до предмета доказування у спорі про існування у гаранта обов`язку сплатити за гарантією, зокрема щодо обставин відповідності / невідповідності вимоги умовам виданої банківської гарантії.

4.40 Враховуючи викладене, доводи позивача про порушення судами норм матеріального і процесуального права знайшли підтвердження.

4.41 Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

4.42 Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги у цій справі, відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 у справі № 910/3283/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ємець

Судді І. Бенедисюк

І. Булгакова