Постанова

від 16.05.2024 по справі 910/15051/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2024 р. Справа №910/15051/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Коротун О.М.

Корсака В.А.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Лунгул Л.А.

від відповідача: Руденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 (повний текст складено 12.02.2024)

у справі №910/15051/23 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра Аутдор"

про стягнення 1 297 181,99 грн та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - Залізниця) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Філія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра Аутдор" (далі - Товариство) заборгованості в розмірі 1 297 181,99 грн, з яких: 643 144,00 грн - основна заборгованість, 410 197,99 грн - штрафні санкції за прострочення оплати по договору, 243 840,00 грн - штраф за не демонтаж рекламних конструкцій. Крім того, позивач просив зобов`язати Товариство звільнити об`єкти Філії від рекламних конструкцій Товариства, які розміщувались згідно з договором про надання рекламних послуг від 28.04.2015 №ОД/ДН-1-15-288д-НЮ, та розташовані за адресами: місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, 23 (подвір`я ІОЦ уздовж паркану) у кількості 4 шт.; місто Одеса, вулиця Балківська (за парканом станції Одеса-Товарна); місто Одеса, вулиця Середньофонтанська (біля мосту); місто Одеса, вулиця От. Головатого, станція Одеса-Пересип (за парканом, напроти будинку №159-161); місто Одеса, вулиця От. Головатого (між опорами контактної мережі №78 та №80); місто Одеса, вулиця Середньофонтанська/вулиця Семінарська (на будівлі посту ЕЦ станції Одеса-Головна); місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, пост ЕЦ (1-й поверх зі сторони Таїрово); місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, пост ЕЦ (2-й поверх зі сторони Таїрово); місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, пост ЕЦ (2-й поверх зі сторони вокзалу Одеса-Головна); місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, пост ЕЦ (1-й поверх зі сторони вокзалу Одеса-Головна).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством своїх обов`язків за укладеним між сторонами договором про надання рекламних послуг від 28.04.2015 №ОД/ДН-1-15-288д-НЮ.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі №910/15051/23 позов задоволено частково.

Зобов`язано Товариство звільнити об`єкти Філії від рекламних конструкцій, які розміщувались згідно з договором про надання рекламних послуг від 28.04.2015 №ОД/ДН-1-15-288д-НЮ, шляхом їх демонтажу за адресами: місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, 23 (подвір`я ІОЦ уздовж паркану) у кількості 4 шт.; місто Одеса, вулиця Балківська (за парканом станції Одеса-Товарна); місто Одеса, вулиця Середньофонтанська (біля мосту); місто Одеса, вулиця От. Головатого, станція Одеса-Пересип (за парканом, напроти будинку №159-161); місто Одеса, вулиця От. Головатого (між опорами контактної мережі №78 та №80); місто Одеса, вулиця Середньофонтанська/вулиця Семінарська (на будівлі посту ЕЦ станції Одеса-Головна); місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, пост ЕЦ (1-й поверх зі сторони Таїрово); місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, пост ЕЦ (2-й поверх зі сторони Таїрово); місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, пост ЕЦ (2-й поверх зі сторони вокзалу Одеса-Головна); місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, пост ЕЦ (1-й поверх зі сторони вокзалу Одеса-Головна).

Стягнуто з Товариства на користь Залізниці в особі Філії 2 684,00 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що після 30.06.2021 у відповідача відсутній обов`язок з внесення плати за договором про надання рекламних послуг від 28.04.2015 №ОД/ДН-1-15-288д-НЮ, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з Товариства 643 144,00 грн заборгованості (за період березень 2022 року - квітень 2023 року) за надані послуги саме за вищевказаним правочином є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Також, місцевий господарський суд встановив, що підстави для нарахування та стягнення з Товариства неустойки (штрафу) за несвоєчасний демонтаж рекламних конструкцій у період з 15.05.2023 до 15.09.2023 на суму 243 840,00 грн відсутні, у зв`язку з чим позов у цій частині задоволенню не підлягає. При цьому, оскільки у задоволенні позовних вимог Залізниці про стягнення штрафних санкцій відмовлено, у суду першої інстанції відсутні правові підстави для розгляду по суті клопотань відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та застосування до вказаних позовних вимог наслідків пропуску строку позовної давності. Водночас, місцевий господарський суд дійшов висновку, що на час розгляду даної справи відсутні будь-які правові підстави для розміщення на об`єктах та території позивача рекламних конструкцій відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача в частині звільнення об`єктів Філії від рекламних конструкцій Товариства шляхом демонтажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Залізниця, в особі Філії звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі №910/15051/23, в частині відмови у задоволені позову, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги Залізниця, в особі Філії посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню.

Так скаржник зазначає, що судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин положення, зокрема, статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України. В період з липня 2021 року по квітень 2023 року сторони щомісячно продовжували дію договору від 28.04.2015 №ОД/ДН-1-15-288д-НЮ шляхом надсилання рахунків за надані послуги, часткової оплати таких послуг та підписання актів наданих послуг.

Апелянт вважає, що враховуючи поведінку сторін, останні своїми діями та шляхом фіксування волевиявлення у підписаних документах, продовжували строк укладеного договору від 28.04.2015 №ОД/ДН-1-15-288д-НЮ, у зв`язку з чим відмова судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог, в частині стягнення основної суми заборгованості, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат є протиправною, необґрунтованою та такою що порушує права позивача гарантовані нормами чинного законодавства.

Крім того, скаржник зауважує, що умовами договору чітко визначено розмір неустойки, початок її нарахування, а також період на протязі якого вона нараховується. Закінченням періоду нарахування неустойки, в даному випадку, визначено момент виконання зобов`язання, а саме демонтаж спірних рекламних конструкцій.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2024 апеляційну скаргу Залізниці в особі Філії у справі №910/15051/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Коротун О.М., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15051/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Залізниці, в особі Філії, на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/15051/23.

29.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/15051/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/15051/23. Розгляд апеляційної скарги Залізниці в особі Філії на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі №910/15051/23 призначено на 04.04.2024. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 25.03.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 задоволено клопотання представника позивача адвоката Лунгул Л.А. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено провести судове засідання у справі №910/15051/23, призначене на 04.04.2024, в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 04.04.2024 оголошено перерву до 02.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 задоволено заяву представника позивача адвоката Миргородової О.Ю. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Постановлено провести судове засідання у справі №910/15051/23, призначене на 02.05.2024, в режимі відеоконференції.

У зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, судове засідання призначене на 02.05.2024, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 апеляційну скаргу Залізниці в особі Філії на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 призначено до розгляду на 16.05.2024.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

22.03.2024, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Так, у відзиві відповідач зазначає, що посилання позивача на положення статті 207 ЦК України, як на правову підставу продовження строку дії договору до 30.04.2023, не заслуговує на увагу, з огляду на те, що дана стаття не регулює вказане питання. Крім того, правочин між юридичними особами вчиняється в письмовій формі, а не "фактичними діями", як стверджує позивач.

Товариство звертає увагу на те, що оскільки договір припинив свою дію 31.12.2019 на підставі належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, відповідно, застосування його умов під час нарахування штрафних санкцій до відносин між позивачем та відповідачем за період липень 2021 року - квітень 2023 року, який не охоплений договором, суперечить нормам діючого законодавства України.

Резюмуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, Товариство зазначає, що у своєму рішенні суд першої інстанції досить детально мотивував прийняття чи неприйняття кожного аргументу і доказу сторін, а оскаржуване рішення ухвалено відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 16.05.2024 з`явились представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі №910/15051/23 скасувати, в частині відмови у задоволені позову, та ухвалити цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі №910/15051/23 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

28.04.2015 між Товариством та Залізницею, в особі її Філії, укладено договір про надання рекламних послуг №ОД/ДН-1-15-288д-НЮ, за умовами якого остання прийняла на себе зобов`язання надати відповідачу послуги з тимчасового розміщення на території та/або об`єктах Філії спеціальних рекламних конструкцій Товариства з можливістю подальшого експонування рекламоносіїв, а Товариство - прийняти й оплачувати такі послуги.

Згідно з пунктом 1.2 договору адресна програма, тип спеціальних рекламних конструкцій, термін їх розміщення та вартість послуг визначаються у додаткових угодах до цього договору, які є невід`ємними його частинами.

За змістом пунктів 2.1.1, 2.1.5 договору Залізниця зобов`язалася надавати Товариству послуги на території та об`єктах Філії відповідно до умов цього правочину та додатків до нього, надавати відповідачу акти наданих послуг.

Відповідно до пунктів 2.2.11, 2.2.12, 2.2.15 договору Товариство зобов`язалося належним чином виконувати умови даного правочину, зокрема, щомісяця приймати надані послуги шляхом підписання акта наданих послуг та сплачувати їх; протягом двох тижнів після дати закінчення періоду проведення рекламної кампанії або припинення договору або відповідної додаткової угоди демонтувати рекламну конструкцію власними силами у присутності представників позивача згідно з проектною документацією, дотриманням норм техніки безпеки, електробезпеки, пожежної безпеки та санітарних норм за наявності відповідної ліцензії або залучати для розміщення на підставі договору особу, яка має таку ліцензію. Демонтаж рекламної конструкції посвідчується відповідним актом, складеним сторонами.

Пунктами 3.1, 3.3 договору (у редакції додаткової угоди №4 від 17.12.2015), пунктом 3.4 договору передбачено, що вартість послуг Залізниці та порядок їх оплати визначається відповідно до додаткових угод, що є невід`ємною частиною даного правочину. Оплата послуг проводиться відповідачем щомісячно на умовах 100% передплати шляхом перерахування коштів позивачу протягом 3-х банківських днів до початку місяця, за який здійснюється оплата. Початком надання послуг вважається дата початку періоду проведення рекламної кампанії, яка визначена сторонами у додатковій угоді. Закінченням надання таких послуг є дата закінчення періоду проведення рекламної кампанії. Відсутність на спеціальних рекламних конструкціях реклами протягом періоду надання послуг не є підставою для звільнення Товариства від оплати послуг або перерахунку їх вартості.

За умовами пункті 4.5, 4.8 договору, при порушенні термінів оплати послуг Залізниці, які обумовлені додатками до договору, Товариство несе відповідальність у формі сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня за прострочення оплати за договором нараховується за весь період прострочення. У випадку невиконання відповідачем свого обов`язку, передбаченого пунктом 2.2.15 цього правочину щодо демонтажу рекламної конструкції, останній зобов`язаний сплатити Залізниці неустойку в розмірі 200% вартості послуг, передбаченої додатковою угодою на розміщення цієї конструкції, за кожний місяць розміщення конструкції понад період проведення рекламної компанії або з моменту припинення дії додаткової угоди.

Договір набирає сили з 01.05.2015 та діє до 30.04.2016. Договір може бути пролонгований за погодженням сторін шляхом укладання додаткової угоди (пункти 6.1, 6.2 договору).

У подальшому сторони продовжували строк дії договору в порядку, визначеному пунктом 6.2 вказаного правочину, шляхом укладання додаткових угод: від 17.12.2015 №4 (пролонговано строк дії договору до 30.06.2016), від 30.06.2016 №5 (пролонговано строк дії договору до 31.07.2016 включно), від 31.07.2016 №6 (пролонговано строк дії договору до 31.12.2016 включно), від 20.12.2016 №7 (пролонговано строк дії договору до 30.04.2017 включно), від 28.04.2017 №8 (пролонговано строк дії договору до 31.12.2017 включно), від 29.12.2017 №9 (пролонговано строк дії договору до 31.03.2018 включно), від 20.03.2018 №10 (пролонговано строк дії договору до 30.06.2018 включно), від 27.06.2018 №11 (пролонговано строк дії договору до 31.12.2018 включно), від 01.03.2019 №12 (пролонговано строк дії договору до 30.04.2019 включно), від 10.05.2019 №15 (пролонговано строк дії договору до 30.06.2019), від 10.09.2019 №16 (пролонговано строк дії договору до 31.12.2019 включно), від 30.12.2020 №17 (пролонговано строк дії договору до 31.12.2020 включно) та від 08.04.2021 №18 (пролонговано строк дії договору до 30.06.2021 включно).

На виконання умов договору та укладеної до нього додаткової угоди від 08.04.2021 №18 позивачем надавалися Товариству послуги по тимчасовому розміщенню на території та об`єктах залізничного транспорту Філії 18-ти рекламних конструкцій за адресами: місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, 23 (подвір`я ІОЦ уздовж паркану) у кількості 4 шт.; місто Одеса, вулиця Балківська (за парканом станції Одеса-Товарна); місто Одеса, вулиця Середньофонтанська (біля мосту); місто Одеса, вулиця От. Головатого, станція Одеса-Пересип (за парканом, напроти будинку №159-161); місто Одеса, вулиця От. Головатого (між опорами контактної мережі №78 та №80); місто Одеса, вулиця Середньофонтанська/вулиця Семінарська (на будівлі посту ЕЦ станції Одеса-Головна); місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, пост ЕЦ (1-й поверх зі сторони Таїрово); місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, пост ЕЦ (2-й поверх зі сторони Таїрово); місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, пост ЕЦ (2-й поверх зі сторони вокзалу Одеса-Головна); місто Одеса, вулиця Середньофонтанська, пост ЕЦ (1-й поверх зі сторони вокзалу Одеса-Головна); Одеська область, районний парк АТЗ ІМРП, смуга відведення Філії; місто Одеса, вулиця Балківська (насип Пересипського моста, напроти Херсонського скверу) у кількості 3 шт.; місто Одеса, вулиця Балківська (земполотно Пересипського мосту).

Як стверджує позивач, після закінчення строку дії договору з 30.06.2021 до 30.04.2023, він продовжував надавати відповідні послуги Товариству та направляв на адресу останнього рахунки на оплату наданих послуг: від 10.06.2021 №1652/899 на суму 45 508,00 грн; від 15. 07.2021 №1731/899 на суму 45 835,00 грн; від 09.08.2021 №1824/899 на суму 45 835,00 грн; від 20.09.2021 №1926/899 на суму 45 835,00 грн; від 20.10.2021 №2017/899 на суму 46 995,00 грн; від 19.11.2021 №2112/899 на суму 46 995,00 грн; від 13.12.2021 №2191/899 на суму 46 995,00 грн; від 17.01.2022 №2294/899 на суму 48 088,00 грн; від 18.02.2022 №2389/899 на суму 48 088,00 грн; від 21.03.2022 №2445/899 на суму 48 088,00 грн; від 26.04.2022 №2510/899 на суму 48 088,00 грн; від 20.05.2022 №2547/899 на суму 48 088,00 грн; від 21.06.2022 №2593/899 на суму 48 088,00 грн; від 18.07.2022 №2035/899 на суму 48 088,00 грн; від 18.08.2022 №2696/899 на суму 48 088,00 грн; від 19.09.2022 №2738/899 на суму 48 088,00 грн; від 19.10.2022 №2781/899 на суму 48 088,00 грн; від 17.11.2022 №2820 на суму 48 088,00 грн; від 22.12.2022 №2866/899 на суму 48 088,00 грн; від 24.01.2023 №22/899 на суму 48 088,00 грн; від 16.02.2023 №59/899 на суму 48 088,00 грн; від 16.03.2023 №106/899 на суму 48 088,00 грн.

У матеріалах справи також наявні належним чином підписані між сторонами акти наданих у вказаний період рекламних послуг: від 31.07.2021 на суму 45 508,00 грн; від 31.08.2021 на суму 45 835,00 грн; від 30.09.2021 на суму 45 835,00 грн; від 31.10.2021 на суму 46 995,00 грн; від 30.11.2021 на суму 46 995,00 грн; від 31.12.2021 на суму 46 995,00 грн; від 31.03.2022 на суму 48 088,00 грн; від 30.04.2022 на суму 48 088,00 грн; від 31.05.2022 на суму 48 088,00 грн; від 30.06.2022 на суму 48 088,00 грн; від 31.07.2022 на суму 48 088,00 грн; від 31.08.2022 на суму 48 088,00 грн; від 30.09.2022 на суму 48 088,00 грн; від 31.10.2022 на суму 48 088,00 грн; від 30.11.2022 на суму 48 088,00 грн; від 31.12.2022 на суму 48 088,00 грн; від 21.01.2023 на суму 48 088,00 грн; від 28.02.2023 на суму 48 088,00 грн; від 31.03.2023 на суму 48 088,00 грн; від 30.04.2023 на суму 48 088,00 грн.

Разом зі тим, відповідач виставлені позивачем рахунки оплатив не в повному обсязі, у зв`язку з чим, на думку позивача, у Товариства наявна заборгованість за договором від 28.04.2015 №ОД/ДН-1-15-288д-НЮ у розмірі 643 144,00 грн, що і стало підставою для звернення до суду за даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі №910/15051/23 оскаржується позивачем в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства основної заборгованості, штрафних санкцій за прострочення оплати по договору та штрафу за несвоєчасний демонтаж рекламних конструкцій, а тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором - є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (пункт 1 статті 903 ЦК України).

За приписами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 905 ЦК України встановлено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

За змістом статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, укладаючи договір, сторони чітко погодили строк його дії - до 30.04.2016 з можливістю його пролонгації за погодженням сторін в особливому порядку - шляхом укладання додаткової угоди.

Однак, позивач під час розгляду даної справи не надав суду доказів пролонгації дії вказаного договору після 30.06.2021 в передбаченому цим правочином порядку.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що укладений між сторонами договір про надання рекламних послуг від 28.04.2015 №ОД/ДН-1-15-288д-НЮ припинив свою дію з 01.07.2021 внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.

У той же час, позивачем не надано належних доказів того, що розмір, строк та порядок оплати наданих ним послуг були погоджені сторонами після 30.06.2021.

Також, місцевий господарський суд вірно зазначив, що із закінченням строку договору, на який його було укладено, останній є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.

При цьому, представники сторін не заперечували того, що у період дії зазначеного договору (до 30.06.2021) позивач виконав покладені на нього зобов`язання, в частині внесення плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, за виставленими позивачем рахунками у повному обсязі.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що після 30.06.2021 у відповідача відсутній обов`язок з внесення плати за договором про надання рекламних послуг від 28.04.2015 №ОД/ДН-1-15-288д-НЮ, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з Товариства 643 144,00 грн заборгованості (за період березень 2022 року - квітень 2023 року) за надані послуги є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

У той же час, колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, строк дії договору про надання рекламних послуг від 28.04.2015 №ОД/ДН-1-15-288д-НЮ припинив свою дію з 01.07.2021.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що сторони своїми діями та шляхом фіксування волевиявлення у підписаних документах, продовжували строк укладеного договору від 28.04.2015 №ОД/ДН-1-15-288д-НЮ є безпідставними.

Разом із тим, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пункті 58 постанови від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц та пункті 23 постанови від 08.02.2022 у справі №209/3085/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Статтями 202, 203, 205 ЦК України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом частин 1, 3 статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частини 1, 2 статті 207 ЦК України).

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно зі статтею 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна з сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 642 ЦК України регламентовано, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду.

У постанові Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №912/1883/17 наведена наступна правова позиція:

"32. Суд зазначає, що загальний порядок укладення договорів врегульований положеннями, зокрема, статей 205, 207, 638-642 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України.

33. З аналізу зазначених норм убачається, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.".

Акти наданих послуг від 31.07.2021 на суму 45 508,00 грн, від 31.08.2021 на суму 45 835,00 грн, від 30.09.2021 на суму 45 835,00 грн, від 31.10.2021 на суму 46 995,00 грн, від 30.11.2021 на суму 46 995,00 грн, від 31.12.2021 на суму 46 995,00 грн, від 31.03.2022 на суму 48 088,00 грн, від 30.04.2022 на суму 48 088,00 грн, від 31.05.2022 на суму 48 088,00 грн, від 30.06.2022 на суму 48 088,00 грн, від 31.07.2022 на суму 48 088,00 грн, від 31.08.2022 на суму 48 088,00 грн, від 30.09.2022 на суму 48 088,00 грн, від 31.10.2022 на суму 48 088,00 грн, від 30.11.2022 на суму 48 088,00 грн, від 31.12.2022 на суму 48 088,00 грн, від 21.01.2023 на суму 48 088,00 грн, від 28.02.2023 на суму 48 088,00 грн, від 31.03.2023 на суму 48 088,00 грн та від 30.04.2023 на суму 48 088,00 грн є доказом прийняття позивачем пропозиції відповідача на укладання договору про надання послуг у спрощений спосіб в порядку частини 1 статті 181 ГК України.

Ці акти наданих послуг містять назву документа, дату складання, назву підприємства замовника та виконавця, від імені яких складено документ, зміст та обсяг господарської операції, прізвище, ім`я, по-батькові та особисті підписи уповноважених осіб, а також відтиски печатки сторін.

Представник відповідача у жодній заяві по суті не заперечив обставину надання позивачем послуг за цими актами, та їх прийняття замовником.

Отже, виставлення рахунків, надання послуг та підписання сторонами вищенаведених актів надання послуг - є конклюдентними діями, спрямованими на виникнення між Залізницею та Товариством договірних правовідносин за новим договором про надання послуг, укладеним між сторонами у спрощений спосіб, а не надання послуг за договором про надання рекламних послуг від 28.04.2015 №ОД/ДН-1-15-288д-НЮ, строк дії якого закінчився 01.07.2021, як на цьому наполягає заявник апеляційної скарги.

Таким чином, між позивачем та відповідачем у даній справі укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб, шляхом направлення рахунків на оплату та підписання між сторонами актів наданих послуг.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 643 144,00 грн.

З огляду на зміст частини 2 статті 530 ЦК України відповідач повинен виконати свій обов`язок по оплаті грошових коштів, що виник на підставі усних договорів про надання рекламних послуг, у семиденний строк від дня пред`явлення відповідачу вимоги позивачем.

Тобто пред`явлення кредитором вимоги є початком строку виконання, і виконання боржником обов`язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням. З огляду на вказане, боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред`явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред`явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків (стаття 253 ЦК України).

Разом із тим, у матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем відповідачу відповідної претензії, у порядку встановленому частиною 2 статті 530 ЦК України, у зв`язку з чим, на переконання колегії суддів, позовні вимоги про стягнення з Товариства трьох процентів річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що між позивачем та відповідачем не укладались відповідні письмові правочини щодо сплати відповідачем пені за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати рекламних послуг за період з 30.06.2021 до 30.04.2023, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні похідних вимог щодо стягнення з відповідача суми пені, нарахованої на вищенаведену суму основного боргу.

Разом із тим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у стягненні з відповідача 243 840,00 грн штрафу, нарахованого за період з 15.05.2023 до 15.09.2023, на підставі пункту 4.8 договору, у зв`язку з несвоєчасним демонтажем рекламних конструкцій після 01.05.2023, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За приписами частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 552 ЦК України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 4.8 договору, у випадку невиконання відповідачем свого обов`язку, передбаченого пунктом 2.2.15 цього правочину щодо демонтажу рекламної конструкції, останній зобов`язаний сплатити Залізниці неустойку у розмірі 200% вартості послуг, передбаченою додатковою угодою на розміщення цієї конструкції, за кожний місяць розміщення конструкції понад період проведення рекламної компанії або з моменту припинення дії додаткової угоди.

За змістом пункту 2.2.15 договору Товариство зобов`язалося протягом двох тижнів після дати закінчення періоду проведення рекламної кампанії або припинення договору або відповідної додаткової угоди демонтувати рекламну конструкцію власними силами у присутності представників позивача згідно з проектною документацією, дотриманням норм техніки безпеки, електробезпеки, пожежної безпеки та санітарних норм за наявності відповідної ліцензії або залучати для розміщення на підставі договору особу, яка має таку ліцензію. Демонтаж рекламної конструкції посвідчується відповідним актом, складеним сторонами.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що визначена пунктом 4.8 договору неустойка суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки не відповідає жодному з передбачених статтею 231 ГК України порядку її нарахування.

При цьому, відповідно до частин 2, 3 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).

Однак, передбачена пунктом 4.8 договору неустойка, яка в порушення приписів чинного законодавства поєднує в собі як елементи, притаманні штрафу, так і ознаки пені, була передбачена за невиконання відповідачем покладеного на нього негрошового зобов`язання.

Крім того, як зазначалось вище, укладений між сторонами договір про надання рекламних послуг від 28.04.2015 №ОД/ДН-1-15-288д-НЮ припинив свою дію з 01.07.2021 внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.

Починаючи з 01.07.2021, позивач не звертався до відповідача з вимогами про необхідність демонтажу спірних рекламних конструкцій, а продовжував надавати послуги з оплатного користування місцями розташування рекламних засобів поза межами дії договору про надання рекламних послуг від 28.04.2015 №ОД/ДН-1-15-288д-НЮ.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно вказав, що позивач, продовжуючи надавати рекламні послуги в позадоговірному порядку, а потім вимагаючи сплати неустойки за невиконання Товариством покладеного на нього договором, що закінчив свою дію, обов`язку з демонтажу таких рекламних конструкцій, фактично діє всупереч своїй попередній поведінці, що свідчить про недобросовісність таких дій зазначеної особи.

Крім того, сам позивач у позовній заяві визначив, що, на його думку, відповідач повинен був виконати свій обов`язок з демонтажу рекламних конструкцій починаючи з 01.05.2023, а відповідну суму неустойки Залізниця нарахувала за період з 15.05.2023 до 15.09.2023.

Наведені обставини прямо вказують на те, що позивачем застосовано передбачену договором, що припинився, неустойку саме до правовідносин сторін, які склалися поза межами дії вказаного правочину - у період з 01.07.2021 до 31.04.2023.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі та, у разі недодержання письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим також погоджується судова колегія, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про письмове погодження між сторонами можливості притягнення Товариства до відповідальності шляхом стягнення неустойки за спірний період та докази, які свідчать про погодження сторонами розміру такої штрафної санкції у позадоговірних правовідносинах сторін у період з 01.07.2021 до 31.04.2023. Законом такий обов`язок Товариства також не встановлений.

З наведеного слідує, що підстави для нарахування та стягнення з Товариства неустойки (штрафу) за несвоєчасний демонтаж рекламних конструкцій у період з 15.05.2023 до 15.09.2023 на суму 243 840,00 грн відсутні, у зв`язку з чим позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що оскільки в задоволенні позовних вимог Залізниці про стягнення штрафних санкцій відмовлено, то відсутні правові підстави для розгляду по суті клопотань відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та застосування до вказаних позовних вимог наслідків пропуску строку позовної давності.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Залізниці в особі Філії на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі №910/15051/23 підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі №910/15051/23 підлягає скасуванню, в частині відмови у стягненні з відповідача 643 144,00 грн основної заборгованості, з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі №910/15051/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі №910/15051/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра Аутдор" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 643 144,00 грн основної заборгованості та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра Аутдор" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 23; ідентифікаційний код 33501602) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, місто Одеса, вулиця Пантелеймонівська, будинок 19; ідентифікаційний код 40081200) 643 144 (шістсот сорок три сто сорок чотири) грн 00 коп. основної заборгованості, а також 9 647 (дев`ять тисяч шістсот сорок сім) грн 16 коп. судового збору.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі №910/15051/23 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра Аутдор" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 23; ідентифікаційний код 33501602) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, місто Одеса, вулиця Пантелеймонівська, будинок 19; ідентифікаційний код 40081200) 11 576 (одинадцять тисяч п`ятсот сімдесят шість) грн 59 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/15051/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 21.05.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Коротун

В.А. Корсак