Постанова

від 15.05.2024 по справі 917/2236/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року м. Харків Справа № 917/2236/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.

та представників сторін:

позивача І.В. Півненко (в режимі відеоконференції);

відповідача - не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський алмазний інструмент" (вх.№707П/1-43) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 05.03.2024 (суддя Д.М.Сірош, повний текст складено 05.03.2024) у справі №917/2236/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський алмазний інструмент", м. Полтава,

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Алмазний мір", район Алмати, м. Нур-Султан, Республіка Казахстан

про стягнення суми основного боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Полтавський алмазний інструмент" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Алмазний мір", в якому просить стягнути заборгованість за договором поставки товару № 373-220001 від 18.04.2022 з додатковими угодами 1, 2, 3, 4, 5, 6 за специфікацією № 31 від 06.07.2023 в сумі 233 784 євро, специфікацією № 32 від 06.07.2023 в сумі 239 050,13 євро, специфікацією № 33 від 03.08.2023 в сумі 12 102,14 євро, специфікацією № 34 від 31.08.2023 в сумі 15 197,95 євро, специфікацією № 35 від 31.08.2023 в сумі 4,14 євро до договору в загальній сумі 500 138,36 грн євро.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.03.2024 у справі №917/2236/23 (суддя Д.М.Сірош) залишено позов без розгляду.

ПрАТ акціонерне товариство "Полтавський алмазний інструмент" з ухвалою суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Полтавської області від 05.03.2024 у справі №917/2236/23. Просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.03.2024 у справі №917/2236/23 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, шо представник позивача не зміг прийняти участі в першому судовому засіданні, яке було призначене на 08.02.2024р. на 9-00 внаслідок оголошеної повітряної тривоги, під час якої доступ до приміщення господарського суду закритий. На думку позивача це не може вважатися неявкою в судове засідання без поважних причин. Також вказує, що представник позивача не з`явився в судове засідання, призначене на 05.03.2024р. внаслідок раптового суттєвого погіршення стану здоров`я, що призвело до негайної госпіталізації до медичного закладу. За таких обставин представник позивача об`єктивно не мав можливості повідомити завчасно про свою неявку. Враховуючи, що перше судове засідання фактично не відбулося внаслідок оголошеної повітряної тривоги, то судове засідання 05.03.2024р можна вважати першим судовим засіданням після відкриття провадження у справі.

Позивач разом з цим вказує, що відповідач за даною справою є резидентом Республіки Казахстан, представників в Україні не має, надав гарантійний лист про підтвердження заборгованості та гарантував її сплату. На дату звернення позивача до суду заборгованість не оплатив.

Відповідно до діючого законодавства України, що регулює розрахунки в зовнішньоекономічній сфері, а саме постанову Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», в країні встановлені граничні строки розрахунків за операціями з експорту і імпорту товарів, що становлять 180 днів з дати оформлення митної декларації за експортними контрактами або перерахування попередньої оплати за імпортними контрактами.

Враховуючи, що 180 днів з дати оформлення митних декларацій, за якими заявлений позов, спливав 09.01.2024, позивачу важливо було звернутись до суду до цього часу, щоб убезпечити себе від нарахування пені за порушення строків валютних розрахунків, яка складає 0,3% в день від суми не погашеного зобов`язання. Враховуючи суму позову в розмірі 500 138,36 євро або 20 301 516,2814 гривень, сума 0,3% складала б 60 904,55 грн. в день, що є дуже значною.

18.03.2024 системою автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №917/2236/23 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 зокрема, витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/2236/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

02.04.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/2236/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Полтавський алмазний інструмент" на ухвалу господарського суду Полтавської області від 05.03.2024 у справі №917/2236/23. Встановлено строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на "15" травня 2024 р. о 13:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132 .

Від представника Приватного акціонерного товариства "Полтавський алмазний інструмент" адвоката Ірини Володимирівни Півненко надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№6626 від 13.05.2024).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 задоволено клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Полтавський алмазний інструмент" адвоката Ірини Володимирівни Півненко про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судове засідання 15.05.2024 з`явився представник позивача, який підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Щодо повідомлення відповідача, колегія суддів зазначає про таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем є іноземна особа, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Алмазний мір", яка знаходиться за адресою: проспект Шакарим Кудайбердиєвич, 17/6, кв.108, район Алмати, м. Нур-Султан", 010000, Республіка Казахстан. Товариство є юридичною особою, що створена та діє за законодавством іншої держави та є нерезидентом, місцезнаходження - Республіка Казахстан. Інформації щодо наявності на території України представництва відповідача матеріали справи не містять.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, до якої Україна приєдналася 19.10.2000, прийнявши відповідний нормативний акт - Закон України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах".

Згідно з ст.7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Стаття 367 Господарського процесуального кодексу України визначає, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном, тобто повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Гаага, 1965 (далі - Конвенція від 15.11.1965), яка є чинною в Україні згідно з Законом України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 №2052-ІІІ, із заявами та застереженнями. Королівством Іспанія також ратифіковано дану Конвенцію від 15.11.1965.

Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном. Ця Конвенція не застосовується, якщо адреса особи, якій необхідно вручити документ, невідома (стаття 1 Конвенції від 15.11.1965).

Враховуючи, що Республіка Казахстан являється підписантом Конвенції від 15.11.1965 про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Гаага, 1965, суд дійшов висновку, що про розгляд даної справи відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Алмазний мір" належить повідомляти в порядку, передбаченому зазначеною Конвенцією.

Пунктом "а" статті 10 Конвенції передбачено, якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.

Заяви і застереження, висловлені державами до міжнародного договору, є його невід`ємною частиною. При застосуванні багатостороннього міжнародного договору його положення діють з урахуванням заяв і застережень України, висловлених у законі під час ратифікації чи приєднання, та відповідної іноземної держави.

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net) Республіка Казахстан заявила, що вона не заперечують проти способів передачі документів, передбачених статтею 10(а) Конвенції.

Відтак, судом може бути використано будь-який з передбачених Конвенцією каналів вручення, у тому числі допускається надсилання безпосередньо поштою особі.

Суд має право обрати канал вручення документів з урахуванням вимог Конвенції. Основний та альтернативні канали є рівнозначними, тому суд з урахуванням принципу пропорційності (конкретних обставин справи) має обирати відповідний канал вручення документів.

Так, щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмазний мір" суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вона може бути повідомлена про розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції шляхом надсилання безпосередньо поштою ухвали суду на адресу відповідача.

При відстеженні на сайті Укрпошти поштового відправлення (ухвали суду від 02.04.2024 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду) за трек-номером RD610324413UA, судом встановлено, що 23.04.2024 відправлення прибуло на пункт самовивозу (отримувачем), а 25.04.2024 відправлення видано на фізичну доставку, 25.04.2024 - Одержувач відсутній під час доставки.

Колегія суддів також звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Полтавський алмазний інструмент" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Алмазний мір", в якому просить стягнути заборгованість за договором поставки товару №373-220001 від 18.04.2022 з додатковими угодами 1, 2, 3, 4, 5, 6 за специфікацією №31 від 06.07.2023 в сумі 233 784 євро, специфікацією №32 від 06.07.2023 в сумі 239 050,13 євро, специфікацією №33 від 03.08.2023 в сумі 12 102,14 євро, специфікацією № 34 від 31.08.2023 в сумі 15 197,95 євро, специфікацією №35 від 31.08.2023 в сумі 4,14 євро до договору в загальній сумі 500 138,36 грн євро.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.12.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 09:00 08.02.2024. Зобов`язано позивача протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали подати суду її нотаріально засвідчений переклад казахською мовою.

Запропонувано учасникам справи:

- відповідачу: протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов, оформлений згідно з вимогами частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, з додатками, передбаченими частинами 6 та 7 статті 165 Господарського процесуального кодексу України. Після отримання від позивача відповіді на відзив - подати до суду заперечення в строк до 5 днів з моменту отримання від позивача відповіді на відзив (статті 167, 184 Господарського процесуального кодексу України);

- позивачу: надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно з вимогами статті 166 Господарського процесуального кодексу України, з додатками, передбаченими частиною 6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України в строк до 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 2 статі 178 Господарського процесуального кодексу України).

Як вказано судом першої інстанції, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.12.2023 позивач отримав 03.01.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, про судове засідання, яке було призначено на 09:00 08.02.2024 повідомлявся представник позивача - адвокат Півненко Ірина Володимирівна шляхом надіслання ухвали в її електронний кабінет.

Місцевим судом вказано, що у судове засідання 08.02.2024 представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.02.2024 відкладено підготовче засідання на 15:30 05.03.2024.

У судове засідання 05.03.2024 позивач не з`явився вдруге, про причини неявки суд не повідомив.

Як убачається з матеріалів справи, позивач про судове засідання, яке було призначено на 15:30 05.03.2024 повідомлявся шляхом направлення ухвали представнику позивача - адвокату Півненко Ірині Володимирівні в її електронний кабінет.

Судом першої інстанції також вказано, що ухвали Господарського суду Полтавської області від 29.12.2023 та від 08.02.2024 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.03.2024 у справі №917/2236/23 залишено позов без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції в ухвалі від 05.03.2024 зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що у судове засідання, яке відбулось 08.02.2024 позивач не з`являвся, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.02.2024 підготовче засідання відкладено на 15:30 05.03.2023. Суд вказав, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, яке відбулось 08.02.2024, однак у судове засідання позивач не з`явився вдруге (05.03.2023), про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходили.

З урахуванням викладеного господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду

Проте, судова колегія вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції, з огляду на таке.

Перш за все слід зазначити, що залишення позову без розгляду пов`язане з обставинами, які виключають розгляд справи у господарському суді до їх усунення.

При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду слід мати на увазі, що застосування пункту 4 частини першої ст. 226 Господарського процесуального кодексу України можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, в протоколі судового засідання;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті.

Неявка представника позивача є підставою для залишення позову без розгляду за наявності одночасно таких умов: явка представника позивача була визнана судом обов`язковою, позивач не з`явився на виклик у засідання господарського суду, неявка представника позивача перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, обґрунтовуючи залишення позову без розгляду через неявку представника позивача, господарський суд має визначити, яким чином неявка представника позивача перешкоджала вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності представника позивача.

Судовий процес, в першу чергу, спрямований на вирішення спору, шляхом винесення відповідного судового рішення, і лише у випадку обґрунтованої неможливості розгляду справи за недостатністю доказів, які були витребувані та є необхідними, суд може залишити позов без розгляду.

Судом першої інстанції вказано, що за змістом частини 4 статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою. (Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі №910/16978/19).

Проте, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо повторної неявки представника позивача без поважних причин.

Колегією суддів встановлено, що 08.02.2024 о 8-41 в Полтавській області та м. Полтаві була оголошена повітряна тривога. Це підтверджується інформацією загальноукраїнського телеграм каналу «Карта повітряних тривог», Полтавського регіонального телеграм каналу «Полтава. Новини».

В апеляційній скарзі представник позивача зазначає, що для отримання підтвердження офіційних джерел адвокатом Півненко І.В. зроблений запит до Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту та роботи з правоохоронними органами Полтавської ОВА щодо початку і закінчення повітряних тривог в м. Полтава 8 лютого 2024 року. (т.1 а.с. 92-93).

Суд апеляційної інстанції наголошує, що під час оголошення повітряної тривоги до приміщення Господарського суду Полтавської області не допускаються відвідувачі. Інформація щодо режиму роботи суду, зокрема, під час повітряної тривоги, розміщена на офіційному веб-сайті Господарського суду Полтавської області за посиланням: https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/gromadyanam/11/.

Відтак, представник позивача не зміг потрапити в 9-00 в приміщення Господарського суду на судове засідання.

За таких обставин, судова колегія констатує, що перше судове засідання 08.02.2024 фактично не відбулось.

Таким чином, не може йти мова саме про повторну неявку без поважних причин в судове засідання 05.03.2024.

А тому висновки суду про залишення позову без розгляду є передчасними та помилковими.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відсутність представника позивача в судовому засіданні 05.03.2024 була викликана виключними обставинами госпіталізації представника Позивача Півненко Ірини Володимирівни до медичного закладу. (апелянтом додана до апеляційної скарги виписка та довідка медичного закладу, в який зафіксовано час госпіталізації та строк перебування в медичному закладі). У зв`язку з чим, представниця позивача не мала змоги повідомити суд про неявку в судове засідання.

Статтею 6 Конвенції визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

При цьому висновок суду першої інстанції про залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою представника позивача, колегія суддів вважає таким, що зроблений з проявом надмірного формалізму, що є порушенням права на справедливий судовий захист.

Окремо суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Це означає, що суд не повинен підходити занадто формально до процесу та при першій ліпшій нагоді відмовлятися від розгляду спору, та таким чином фактично обмежувати право позивача на доступ до суду та розгляд його справи.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 -IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року суд вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух. Разом з тим суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді даної справи здійснено занадто формальне ставлення та суворе тлумачення норм п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, що обмежило право позивача на доступ до правосуддя, яке є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що в мотивувальній частині ухвали суду першої інстанції відсутнє будь-яке обґрунтування неможливості розгляду спору по суті за наявними матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для залишення позову без розгляду з підстав нез`явлення представника позивача до суду.

Згідно зі ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ч.3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Полтавської області від 05.03.2024 у справі №917/2236/23 скасуванню у зв`язку з порушенням судом норм процесуального права, а справа передачі на розгляд до господарського суду Полтавської області.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.3 ст.271 ГПК України, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 271 п.6 ч.1 ст.275, ст.ст. 280, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський алмазний інструмент" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.03.2024 у справі №917/2236/23 скасувати.

Справу передати на розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повна постанова складена 21.05.2024.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко