Постанова

від 21.05.2024 по справі 917/1995/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. Харків Справа № 917/1995/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Тарасова І.В. , суддя Фоміна В.О.,

без виклику учасників справи,

розглянувши в порядку письмового провадженняя в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м.Київ (вх.№ 402 П/2 від 14.02.2024)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/1995/23 (повний текст рішення складено 22.01.2024, суддя Безрук Т.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м.Київ,

до Приватного підприємства "Будівельна Компанія Нова", м. Полтава,

про стягнення 57 448,33 грн,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Будівельна Компанія Нова" про стягнення 57 448,33 грн збитків, що виникли внаслідок невиконання відповідачем свого обов`язку з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що позбавило позивача права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та використання права на зменшення податкового зобов`язання на суму 57 448,33 грн в межах договору про надання послуг з обстеження та гідравлічної промивки артезіанських свердловин № 745/21 від 26.07.2021.

В обґрунтовання позовних вимог, позивач вказує, що на підстві п.п. 6.3.6 п. 6.3 договору та приписів п. 187.1 ст. 187, ст. 201 Податкового кодексу України за правилом першої події, у відповідача виник обов`язок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) за проведеними операціями. Відповідачем не були зареєстровані податкові накладні з податку на додану вартість згідно актів приймання виконаних будівельних робіт від 01.03.2022 та від 04.03.2022 за договором в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить витяг №2735006 від 10.08.2022, а також дані Електронного кабінету про перегляд інформації щодо податкових накладних ПП "Будівельна Компанія Нова" за період з 01.02.2022 по 10.08.2023 (а.с.97-104).

Як зазначає позивач, оскільки відповідач не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні з ПДВ на суму 17 842,98 грн, на суму 20 036,41 грн та на суму 19568,94 грн, позивач був позбавлений права включити зазначені суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 57 448,33 грн, внаслідок чого у позивача виникли збитки, що стало підставою для звернення до суду із позовом в цій справі.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/1995/23 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд посилається на положення ст.ст. 611, 22 Цивільного кодексу Украни, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022 (далі Закон № 2120-IX), яким було доповнено підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України підпунктом 32-2, Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" № 2260-IX від 15.03.2022 (далі-Закон № 2260-IX), яким підпункт 32-2 підрозділу 2 розділу XX "Перехдні положення" Податкового кодексу України викладено в новій редакції, зазначаючи при цьому, що позивачем не доведено вчинення самостійних дій щодо включення до податкового кредиту сум ПДВ за актами приймання будівельних робіт № 5 від 01.03.2022, № 6 від 04.03.2022, № 7 від 04.03.2022. Таким чином, на думку суду першої інстанції, позивач не довід належними доказами наявності спричинення йому збитків за наявності винних дій відповідача у справі.

Позивач із вищевказаним рішенням суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить:

- рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/1995/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги АТ "Укргазвидобування";

- стягнути з Приватного підприємства "Будівельна Компанія Нова" на користь позивача судовий збір у розмірі 2684,00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги.

Також апелятом заявлено клопотання про надання нових доказів у справі, а саме: додаток №1 до податкової декларації з податку на додану вартість платника податку АТ "Укргазвидобування" за березень місяць 2022 року; додаток №1 до податкової декларації з податку на додану вартість платника податку АТ "Укргазвидобування" за липень місяць 2022 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на положення ст.ст. 96, 525, 526, 612 Цивільного кодексу України, Закону України "Про венесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022, Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" № 2260-IX від 12.05.2022, вказуючи, що право на податковий кредит зберігається за умови, якщо він сформований за звітні періоди лютий-травень 2022 року на підставі первинних (розрахункових) документів, отриманих платником податку за операціями з придбання товарів/послуг від платника ПДВ, у якого відсутня можливість своєчасно здійснити реєстрацію ПН/РК. На думку апелянта, за такими операціями мають буди складені ПН/РК та зареєстровані в ЄРПН протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення такої можливості, або протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Відповідно, якщо така податкова накладна буде зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником з порушенням термінів, визначених підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, то покупець втрачає право на формування податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була здійснена операція з придбання товарів/послуг (лютий-травень 2022 року).

Оскільки ПП "Будівельна Компанія Нова" не підтвердила податковий кредит зареєстрованими податковими накладними в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше 15.07.2022 та подальшої реєстрації не відбулося, позивач втратив право на формування податкового кредиту, за наслідками чого у липні 2022 року було подано уточнюючий розрахунок до декларації за відповідний звітний період та виключено суму ПДВ (57448,33 грн), що відображено у додатку № 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень місяць 2022 року.

З огляду на те, що справа № 917/1995/23 розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, відповідачем не було подано відзив на позов у строки, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.11.2023, Приватним підприємством "Будівельна Компанія Нова" заявлено клопотання про подання нових доказів у справі, якими визначено: додаток № 1 до податкової декларації з податку на додану вартість платника податку АТ "Укргазвидобування" за березень місяць 2022 року та додаток № 1 до податкової декларації з податку платника податку АТ "Укргазвидобування" на додану вартість за липень місяць 2022 року.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи №917/1995/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі №917/1995/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/1995/23. Визначено здійснити розгляд справи №917/1995/23 в порядку спрощеного провадження, без виклику (повідомлення) учасників справи. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Розпорядженням керівника апарату від 18.04.2024 у зв`язку з перебуванням судді Здоровко Л.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 917/1995/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Фоміна В.О.

Розпорядженням керівника апарату від 6.05.2024 у зв`язку з відставкою судді Бородіної Л.І., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 917/1995/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Тарасова І.В., суддя Фоміна В.О.

Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч.10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження від 28.02.2024 була направлена позивачу у справі через підсистему "Електронний суд" до кабінету користувача і доставлена 04.03.2024 о 14:14 год.

Відповідну ухвалу також направлено Приватному підприємству "Будівельна Компанія Нова" 04.03.2024 рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення із позначкою "судова повістка" на адресу, вказану у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Полтавська область, м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 290 оф. 311).

Однак, поштове відправлення відділенням поштового зв`язку 29.03.2024 повернуто не врученим адресату із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання".

Так, порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 01.03.2023 по справі №910/18543/21, від 06.06.2023 по справі №922/3604/21.

Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, в даному випадку суду. З цього приводу колегією суддів враховуються висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутня заява Приватного підприємства "Будівельно компанія нова" про зміну свого місцезнаходження.

Враховуючи положення статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, ухвала суду від 28.02.2024 у даній справі була направлена відповідачу за належною поштовою адресою, судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з цим суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши подане клопотання позивача про надання додаткових доказів у справі, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до частин 1-3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Системний аналіз положень статей 80 та 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

При цьому, у постанові 16.12.2020 у справі №908/1908/19 Верховний Суд зазначив, що існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, позивач просить суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи додаток № 1 до податкової декларації з податку на додану вартість платника податку АТ "Укргазвидобування" за березень місяць 2022 року (Розділ ІІ Податковий кредит, пункт 451 таблиці 2.1) та додаток № 1 до податкової декларації з податку платника податку АТ "Укргазвидобування" на додану вартість за липень місяць 2022 року (Розділ ІІ Податковий кредит, пункт 54 таблиці 2.1), які, на думку скаржника, може спростувати позицію суду першої інстанції.

Водночас, оскільки вказані податкові декларації не були надані суду першої інтсанціїх та не бути предметом судового розгляду, причини неможливості їх подання суду не надано, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для долучення такого доказу на стадії апеляційного провадження, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла до висновку, що в заявленому клопотанні слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення позивача по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасник справи посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (далі- позивач, замовник) та Приватним підприємством "Будівельна Компанія Нова" (далі - відповідач, виконавець) був укладений договір надання послуг з обстеження та гідравлічної промивки артезіанських свердловин № 745/21 від 26.07.2021 (далі - договір; а.с. 41-47).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується своїми силами, засобами, а також необхідними матеріалами надати послуги з обстеження та гідравлічної промивки артезіанських свердловин (далі-послуги), зазначені в п. 1.2 договору, а замовник - прийняти і оплатити належним чином якісно надані послуги згідно з умовами цього договору.

У додатку № 1 "Інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі" (далі - технічне завдання; а.с.48), що є невід`ємною частиною цього договору, сторони визначили технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі.

Згідно з п. 3.1 договору загальна ціна договору, визначена в додатку №2 "Договірна ціна вартості послуг" (а.с.48), що складений на підставі додатків № 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6, 2.7, 2.8, 2.9 "Локальні кошториси вартості послуг" (виконаних в програмному комплексі АВК-5) (а.с.49-62), що є невід`ємними частинами цього договору, та не може перевищувати 1 099 002 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 183 167 грн. 00 коп.

У п. 5.1 договору визначено строки надання послуг: початок надання послуг: не пізніше 5 календарних днів з дати отримання виконавцем листа-замовлення замовника для обстеження та гідравлічної промивки артезіанських свердловин. Строк надання послуг: згідно таблиці № 1 Технічного завдання (додаток №1 цього договору).

Відповідно до п.5.3 договору здача-приймання наданих послуг по договору здійснюється шляхом підписання сторонами актів здачі-приймання наданих послуг після їх надання виконавцем. Не пізніше 2-го числа місяця наступного за звітним виконавець направляє на підписання замовнику два примірника актів здачі-приймання наданих послуг.

Розрахунки з виконавцем за надані послуги проводяться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 30-ти календарних днів з дати підписання сторонами кожного акту здачі-приймання наданих послуг та отримання рахунку. До рахунку додається акт здачі-приймання наданих послуг (п. 4.1, 4.2 Договору).

Згідно із п.п. 6.3.6 п. 6.3 договору виконавець зобов`язаний зареєструвати податкову накладну в електронній формі в строки встановлені чинним законодавством України (для платників ПДВ в України).

В підтвердження надання виконавцем послуг на загальну суму 344 690,00 грн, в тому числі ПДВ 57 448,33 грн, та прийняття цих послуг замовником, позивач надав такі акти (а.с.73-80, 82-85):

- акт приймання виконаних будівельних робіт № 5 від 01.03.2022 за договором №745/21 від 26.07.2021, Артезіанська свердловина №1 Розпашнівської УКПГ Машівського ЦВНГК, на суму 107 057,90 грн, в тому числі ПДВ 17 842,98 грн,

- акт приймання виконаних будівельних робіт № 6 від 04.03.2022 за договором №745/21 від 26.07.2021, Артезіанська свердловина №1 Степової УКПГ Краснокутського ЦВНГК, на суму 120 218,48 грн, в тому числі ПДВ 20 036,41 грн,

- акт приймання виконаних будівельних робіт № 7 від 04.03.2022 за договором №745/21 від 26.07.2021, Артезіанська свердловина № 2 Степової УКПГ Краснокутського ЦВНГК, на суму 117 413,62 грн, в тому числі ПДВ 19 568,94 грн.

Позивач сплатив відповідачу грошові кошти за надані послуги згідно з платіжним дорученням № 502911 від 16.04.2022 на суму 107 057,90 грн (в тому числі ПДВ 17842,98 грн), згідно з платіжним дорученням № 502912 від 16.04.2022 на суму 120 218,48 грн (в тому числі ПДВ 20 036,41 грн) та згідно з платіжним дорученням № 502913 від 16.04.2022 на суму 117 413,62 грн (в тому числі ПДВ 19 568,94 грн).

Отже, позивач сплатив відповідачу грошові кошти за надані послуги на загальну суму 344690,00 грн, в тому числі ПДВ 57 448,33 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання за договором надання послуг з обстеження та гідравлічної промивки артезіанських свердловин від 26.07.2021 щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями надання послуг в розмірі 344690,00грн, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит і зобов`язання відповідача по відшкодуванню завданих цим збитків.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч.1 ст.611 ЦК є порушення зобов`язання.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Наявність підстав для стягнення збитків, зокрема, в контексті їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Як вже зазначалося, спір у цій справі стосується стягнення з відповідача збитків у зв`язку з невиконанням ним зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних на суму 57448,33грн в ЄРПН, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит на вказану суму.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

У підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Зі змісту підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України слідує, що об`єктом оподаткування податку на додану вартість, серед іншого, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташовано на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачає, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Аналіз вищезазначених приписів податкового законодавства свідчить, що за загальним правилом не відносяться до податкового кредиту суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних; відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

При цьому, у разі якщо податкові накладні були зареєстровані несвоєчасно, то суми податку включаються до податкового кредиту за той звітний період, в якому такі податкові накладні були зареєстровані, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних.

Зважаючи на викладене, позивач, який у спірних господарських операціях був покупцем, не мав права на включення сум податку до податкового кредиту за операціями. А у разі якщо податкові накладні за відповідними операціями були зареєстровані несвоєчасно, то позивач мав право включити суми податку до податкового кредиту лише у звітному періоді, в якому податкові накладні будуть зареєстровані, але не пізніше 365 днів з дати складення податкових накладних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 ПК не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Тобто, за загальним правилом, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від постачальника (продавця), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17 (на яку посилається скаржник), Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18 (на яку посилається скаржник), від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі №904/72/22 (стосується коригування відповідачем суми ПДВ).

Проаналізувавши правовідносини, які виникли між сторонами у цьому спорі за договором надання послуг з обстеження та гідравлічної промивки артезіанських свердловин від 26.07.2021, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами п. 4.1 договору розрахунки з виконавцем за надані послуги проводяться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 30-ти календарних днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг та отримання рахунку.

Матеріалами справи підтверджується, що сторони виконали свої зобов`язання за договором від 26.07.2021, зокрема Приватне підприємство "Будівельна Компанія Нова" надала послуги на загальну суму 344690,00грн, в тому числі ПДВ в сумі 57448,33грн, що підтверджується підписаними з обох сторін та скріпленими печатками актами передачі-приймання робіт (послуг) від 01.03.2022 № 5, від 04.03.2022 № 6, від 04.03.2022 № 7 (а.с. 73-80, 82-85). Відповідні послуги були оплачені з боку позивача за платіжними дорученням від 16.04.2022 № 502911 на суму 107057,90 (в. тому числі ПДВ в сумі 17842,98 грн), від 16.04.2022 № 502912 на суму 120218,57 грн (в тому числі ПДВ в сумі 20036,41 грн), від 16.04.2022 № 502913 на суму 117413,62 грн (в тому числі ПДВ в сумі 19568,94 грн).

Зазначені акти надання послуг є первинним документами, що підтверджують здійснення господарської операції та є підставою для виникнення у відповідача обов`язку скласти податкові накладні та внести їх в ЄРПН у строки, визначені ПК України.

Разом з тим, спірні правовідносини виникли в умовах правового режиму воєнного стану, в якому були встановлені особливості адміністрування податку на додану вартість.

З метою реалізації необхідних заходів у зв`язку із введенням воєнного стану Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" від 03 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Законом України № 2142-IX від 24 березня 2022 року внесено зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме слова "трьох місяців" замінено словами "шести місяців".

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності 17 березня 2022 року, підрозділ 2 розділу XX ПК України був доповнений пунктом 32-2, згідно з яким тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, платники податку за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в ЄРПН постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, включають до складу податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Протягом шести місяців після припинення або скасування дії воєнного стану платники зобов`язані забезпечити реєстрацію в ЄРПН накладних всіх податкових накладних та розрахунків коригування, реєстрація яких відстрочена на період дії воєнного стану, а податковий кредит, задекларований платниками під час дії воєнного стану на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, підлягає обов`язковому уточненню (приведенню у відповідність) з урахуванням даних податкових накладних та розрахунків коригування, зареєстрованих у ЄРПН.

Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" (далі- Закон № 2260-IX), який набрав чинності 27 травня 2022 року, внесені зміни до розділу XX ПК України, зокрема, пункт 32-2 підрозділу 2 викладено в редакції, згідно із якою тимчасово, за податкові періоди лютий, березень, квітень, травень 2022 року за операціями з придбання товарів/послуг, за якими в ЄРПН постачальниками не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до них, платники податку: включають до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів/послуг, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання товарів/послуг відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; отримувачі послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, у разі нарахування таким отримувачем послуг податку на додану вартість у складі податкових зобов`язань, визначених у податковій декларації за відповідний звітний (податковий) період, такі платники податку мають право на віднесення таких сум податку до податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду, на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, складених (отриманих) платником податку за операціями з придбання послуг, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також Законом № 2260-IX викладені в новій редакції абзац перший підпункту 69 та підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10, згідно із якою тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті" (абзац перший пункту 69).

Також пункт 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України доповнено підпунктом 69.1-1 наступного змісту: "Платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Отже, покупці (отримувачі) товарів (робіт, послуг) мають обов`язок уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, сформований на підставі первинних документів відповідно до пункту 32-2 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, у разі відсутності факту реєстрації їх контрагентами податкової накладної у зазначені строки. Норми пункту 32-2 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України не містять жодних додаткових умов чи обмежень щодо можливості формування платником податків податкового кредиту на підставі первинних документів по факту настання першої події.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування спірних правових норм викладено у постанові Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 200/466/23, від 06.03.2024 у справі № 160/1604/23.

З урахуванням висновків судів з аналогічних питань, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач у позові не обґрунтовує підстав, з яких не застосовано вказані правові норми Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 та Закону України № 2260-ІХ від 12.05.2022 щодо спірних правовідносин, яким передбачено механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати, в умовах правового режиму воєнного стану.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що дійсно податковим законодавством регламентовано право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі зареєстрований податкових накладених.

Разом з тим, на період дії воєнного стану законодавцем введено спеціальний правовий режим для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий-травень 2022 року, що передбачає можливість включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів за відсутності зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних.

Колегія суддів звертає увагу на те, що спірний податковий кредит з податку на додану вартість міг бути сформований позивачем за березень 2022 року на підставі наявних у нього первинних документів від 01.03.2022 № 5, від 04.03.2022 № 6, від 04.03.2022 № 7 за відсутності реєстрації контрагентами відповідних податкових накладних в ЄРПН.

Тож, враховуючи вищенаведені приписи у контексті обставин цієї справи, позивач за наслідками вчинення відповідних дій набув право на застосування наведеного спеціального податкового режиму, регламентованого пунктом 32-2 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

Відповідно, позиція скаржника про те, що ПП "Будівельна Компанія Нова" повинна була підтвердити податковий кредит зареєстрованими податковими накладними в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше 15 липня 2022 року, як підстави для можливості формування податкового кредиту за наслідками зареєстрованої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість платника податку за березень місяць 2022 року, ґрунтується на довільному тлумаченні норм законодавства.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач не надав рішення податкового органу, які б свідчили про втрату ним можливості включення до податкового кредиту вказаних сум ПДВ у відповідності до положень Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 чи Закону України № 2260-ІХ від 12.05.2022, та/або оскарження відповідної відмови - в установленому законом порядку.

Отже, відповідні дії відповідача не позбавили позивача права самостійно включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання чи відшкодування від`ємного значення ПДВ з державного бюджету на суму 57448,33грн.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у даному випадку відсутній прямий причинно-наслідковий зв`язок між допущеним відповідачем порушенням вимог Податкового кодексу України щодо своєчасного складення та реєстрації податкової накладної та відсутністю у позивача можливості включити суму ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшити податкове зобов`язання на зазначену суму. Таким чином, в даному випадку відсутні усі елементи складу такого господарського правопорушення як відшкодування збитків, відповідно, - підстави для задоволення позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст. 73 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих та у сукупності вірогідних доказів у підтвердження своєї позиції по справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення 57448,33 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки суду першої інстанції та вчинені при довільному тлумаченні діючих норм права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укргазвидобування" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/1995/23, яке відповідає вимогам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, має бути залишене без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 у справі №917/1995/23 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.05.2024.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя І.В. Тарасова

Суддя В.О. Фоміна