Постанова

від 15.05.2024 по справі 908/2395/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2395/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання: Солодова І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Грязон Р.М. (поза межами суду) адвокат;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-ЕЛЕКТРО на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2023 (повний текст рішення складено 26.12.2023, суддя Зінченко Н.Г.) у справі № 908/2395/23

за позовом Приватного підприємства КРИСТАЛ УМАНЬ, м. Умань, Черкаська область,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-ЕЛЕКТРО, м. Запоріжжя, Запорізька область,

про стягнення 1 271532,19 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства КРИСТАЛ УМАНЬ до Товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-ЕЛЕКТРО про стягнення 1 271 532,19 грн. заборгованості за договором поставки № 2358 від 21.01.2022, у тому числі 887 580,02 грн. основного боргу (попередньої оплати за непоставлений товар) та 383 952,17 грн. штрафних санкцій (штраф) на підставі пунктів 8.2 і 8.4 договору.

Позов пред`явлений позивачем з підстав невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки товару № 2358 від 21.01.2022 щодо поставки обумовленого договором товару електротехнічного призначення.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.11.2023, у даній справі, позов Приватного підприємства КРИСТАЛ УМАНЬ до Товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-ЕЛЕКТРО про стягнення 1 271 532,19 грн. заборгованості за договором поставки № 2358 від 21.01.2022 задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-ЕЛЕКТРО на користь Приватного підприємства КРИСТАЛ УМАНЬ 887 580 (вісімсот вісімдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят) грн. 02 коп. основного боргу, 133 137 (сто тридцять три тисячі сто тридцять сім) грн. 00 коп. штрафу, 250 120 (двісті п`ятдесят тисяч сто двадцять) грн. 40 коп. пені та 19 062 (дев`ятнадцять тисяч шістдесят дві) грн. 56 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд при ухваленні рішення виходив із того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 887 580,02 грн. основного боргу, 133 137,00 грн. штрафу та 250 120,40 грн. пені. В іншій частині позовних вимог в задоволені позову слід відмовити.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги ТОВ МАКС-ЕЛЕКТРО.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю МАКС-ЕЛЕКТРО, в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2023 в частині стягнення 133 137,00 грн. штрафу, 250 120,40 пені та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з ТОВ МАКС-ЕЛЕКТРО на користь ПП КРИСТАЛ УМАНЬ 887 580,02 грн. основного боргу, 50 000,00 пені. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-судом першої інстанції не досліджено в повній мірі правомірність нарахування штрафних санкцій на підставі п.8.4. договору, що призвело до порушення норм матеріального права. Скаржник посилається на п.8.4. договору, яким регламентовано «... У випадку безпідставної відмови Постачальника від Договору, або від виконання його умов, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 15% від суми попередньої оплати Товару за відповідною Специфікацією на партію Товару» і зазначає, що в контексті даного пункту ключовим є вислів «безпідставної відмови від договору», проте позивачем не надано жодного доказу на підтвердження відмови ТОВ МАКС-ЕЛЕКТРО від договору чи поставки товару за договором, як наслідок позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 15% від суми передоплати (133 137,00 грн.) не підлягають задоволенню;

-у клопотанні відповідача про зменшення штрафних санкцій від 11.09.2023 зазначалося, що сума штрафних санкцій є надмірно великою та складає 43,2% від загальної суми здійсненої передоплати позивачем, що є для частково працюючого підприємства надмірним фінансовим тягарем; протягом 2022 та першої половини 2023 товариство не здійснювало господарську діяльність, всі працівники на підставі наказів по підприємству знаходилися у відпустці за власний рахунок; протягом вказаного періоду контрагенти ТОВ МАКС-ЕЛЕКТРО стрімко почали нарощувати кредиторську заборгованість за товари, роботи та послуги, посилаючись на форс-мажорні обставини; станом на 31.12.2022 загальна сума кредиторської заборгованості складає 10 350,8 тис. грн., непокритий збиток - 2 164,9 тис. грн., дебіторська заборгованість 3 025,9 тис. грн.; також, в якості належного доказу до суду були надані виписки з банківських установ про стан рахунку товариства; апелянт протягом 2023 року мав зобов`язання виконувати низку рішень та ухвал Господарського суду Запорізької області;

-з урахуванням наведеного, ТОВ МАКС-ЕЛЕКТРО не мало фінансової спроможності повернути здійснену позивачем передоплату за договором №2358;

-скаржник зауважує, що станом на дату подання апеляційної скарги відповідачем частково погашено заборгованість за договором №2358, перераховано на р/р позивача 375 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №42 від 05.12.2023;

-відповідач посилається на ст. ст. 233 ГК України, 551 ЦК України та практику Верховного Суду щодо зменшення розміру неустойки;

-позивач стверджує, що ним понесені додаткові витрати для відновлення свого права у значних розмірах, а, тому, клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій не підлягає задоволенню; позивач надає комерційну пропозицію ПП «Енергоспецсервіс» № 545-32 від 15.09.2023, але це лише ймовірні додаткові витрати, які позивач по факту не поніс, доказів здійснення оплати відповідної суми до суду не надано;

-у непростий воєнний час на відповідача лягає додатковий непомірний фінансовий тягар у вигляді штрафних санкцій у розмірі 383 952,17 грн., сплата яких значно погіршить фінансове становище скаржника, що може призвести до несвоєчасної сплати заробітної плати, податкових зобов`язань тощо.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

07.02.2024 від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу №б/н від 31.01.2024, яким просив у задоволенні апеляційної скарги ТОВ МАКС-ЕЛЕКТРО відмовити повністю; рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив обґрунтований наступним:

-позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального і матеріального права, а апеляційну скаргу ТОВ МАКС-ЕЛЕКТРО такою, що не відповідає дійсним обставинам та не підлягає задоволенню;

-під час розгляду справи відповідач не заперечував та не спростовував наявності основного боргу у розмірі 887 580,02 грн.; невиконання свого зобов`язання за договором поставки №2358 від 21.01.2022 та Специфікації №1 в частині виготовлення та поставки товару визнав;

-посилання відповідача на форс-мажорні обставини, які ніби то стали перешкодою у виконанні прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки № 2358 від 21.01.2022, не відповідають дійсним обставинам та не підтверджуються жодними фактичними даними; на думку позивача, у відповідача відсутні обставини, які б перешкоджали своєчасному та належному виконанню договору;

-після укладення сторонами договору ТОВ «МАКС-ЕЛЕКТРО» жодного разу не повідомляло ПП «КРИСТАЛ УМАНЬ» про наявність обставин, які б перешкоджали поставці товару. Прострочивши термін поставки товару (до 29.03.2022), відповідач не звертався до позивача з повідомленням про відстрочення термінів поставки, не домовлявся з покупцем про інший термін поставки. Відповідач також не надав відповідь на претензію позивача з вимогами поставити товар або повернути попередньо сплачені покупцем кошти;

-позивач посилається на правовий висновок Верховного Суду, відповідно до якого форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

-під час здійснення господарських операцій відповідач не повідомляв позивача про наявність форс-мажорних обставин, так само як і не надав жодних доказів, які б підтверджували такі обставини, встановлювали причинно-наслідковий зв`язок між обставинами та наслідками, що унеможливлювали своєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, визначених договором поставки. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. У даному випадку відповідачем не доведено вплив воєнного стану на спроможність виконувати конкретно визначені обов`язки, зокрема, поставити товар або повернути суму передоплати;

-відповідачем, всупереч вимог закону не надано сертифікат про засвідчення форс-мажору за договором, і сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин не має преюдиційного значення для суду, сторона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

-під час розгляду справи відповідач не надав жодних документів, які б свідчили про здійснення з боку відповідача конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов`язань за Договором поставки № 2358 від 21.01.2022;

-відповідачем не було доведено, що належні штрафні санкції є надмірно великі, що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють неможливість сплати відповідачем штрафних санкцій;

-позивач в обґрунтування своєї позиції посилається на ст. 226 ГК України, відповідно до ч.2 якої, сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків;

-невиконання своїх зобов`язань згідно договору поставки № 2358 від 21.01.2022 - непоставка замовленого товару, а також неправомірне користування перерахованими позивачем коштами в якості авансу, призвело до понесення позивачем додаткових витрат на відновлення свого права;

- 05.12.2023 на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 375 000 грн. від ТОВ «МАКС-ЕЛЕКТРО» як повернення передоплати частково за договором № 2358 від 21.01.2022, що підтверджується банківською випискою. Таким чином, відповідач, сплативши частково суму боргу, визнав свій борг та зобов`язується сплатити ПП «КРИСТАЛ УМАНЬ» борг у сумі 896532,19 грн.

Додаткові пояснення апелянта по справі.

27.02.2024 від відповідача до суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу №014 від 14.02.2024, якою ТОВ «МАКС-ЕЛЕКТРО» підтримує свою апеляційну скаргу, просить суд її задовольнити.

Доводи відповіді на відзив наступні:

-ТОВ «МАКС-ЕЛЕКТРО» у зв`язку із знаходженням всіх працівників у відпустці, не мало можливості письмово звернутися до ПП «КРИСТАЛ УМАНЬ» із повідомленням про відстрочення термінів поставки товару;

-позивачем не вірно зазначено, що відповідач не надав жодної відповіді на претензію; у відповідь на претензію позивача вих.№2358/28-07 від 28.07.2022, ТОВ «МАКС-ЕЛЕКТРО» було зазначено, з посиланням на форс-мажорні обставини, що після закінчення воєнного стану, товариство готове поставити товар за договором №2358 або розглянути питання повернення попередньої оплати (копія відповіді в матеріалах справи);

-позивач стверджує, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій не підлягає задоволенню, так як відповідачем не надано жодних документів, які б свідчили про здійснення з боку відповідача конкретних дій щодо вжиття заходів для виконання зобов`язання за договором поставки. Відповідач не погоджується із позицією позивача, так як вжиття заходів щодо виконання зобов`язання є неєдиною передумовою для розгляду та задоволення судом клопотання про зменшення штрафних санкцій. Норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому, вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності;

- 05.12.2023 ТОВ «МАКС-ЕЛЕКТРО» здійснило платіж на користь ПП «Кристал Умань» у розмірі 375 000 грн., в призначені платежу було зазначено «повернення частково передоплати за договором № 2358 від 21.01.2022»; відповідачу не зрозуміло з яких міркувань позивач вважає, що відповідачем, здійснивши відповідний платіж, визнано заборгованість за договором №2358 від 21.01.2022 в повному обсязі з урахуванням нарахованих позивачем штрафних санкцій. Відповідна оплата була здійснена з метою часткового погашення суми основної заборгованості за договором №2358 від 21.01.2022 у розмірі 887 580,02 грн., проти якої відповідач не заперечував.

25.04.2024 від ТОВ «МАКС-ЕЛЕКТРО» до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання, яким просило суд при винесенні рішення за результатами розгляду апеляційної скарги, врахувати активні дії відповідача по найшвидшому поверненні позивачу суми попередньої оплати за договором №2358. На підтвердження чого, апелянтом надано копії наступних платіжних інструкцій: №42 від 05.12.2023 на суму 375 000,00 грн., №192 від 06.03.2024 на суму 100 000,00 грн., №251 від 03.04.2024 на суму 150 000,00 грн., з призначенням платежу повернення передоплати (частково) на підставі Договору поставки №2358 від 21.01.2022.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддямивід 09.01.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/2395/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/2395/23.

22.01.2024 матеріали даної справи надійшли до суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-ЕЛЕКТРО на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2023 у справі № 908/2395/23; розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 27.03.2024 о 10:40.

11.03.2024 від представника ПП "КРИСТАЛ УМАНЬ" до суду надійшла заява, якою просив суд забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 27.03.2024 о 10:40 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Судове засідання, призначене на 27.03.2024 не відбулося, у зв`язку з відпусткою члена колегії у справі судді Кощеєва І.М.

Ухвалою ЦАГС від 01.04.2024 у даній справі визначено розгляд апеляційної скарги ТОВ МАКС-ЕЛЕКТРО на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2023 у справі № 908/2395/23 призначити в судове засідання на 15.05.2024 об 11:20.

У судове засідання 15.05.2024 з`явився представник позивача, який підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи про доставлення ухвали ЦАГС від 01.04.2024 до електронного кабінету відповідача.

Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 15.05.2024 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

21.01.2022 Приватним підприємством КРИСТАЛ УМАНЬ (Покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю МАКС-ЕЛЕКТРО (Постачальник, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 2358 (далі за текстом Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупцю товар електротехнічного призначення (товар), а Покупець зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених даним Договором та специфікаціями. (пункт 1.1)

Пунктом 2.1 Договору сторони визначили, що товар може поставлятися партіями. Кількість, асортимент, вартість товару, строк (термін) поставки вказуються у відповідній специфікації на кожну партію товару. Кожна окрема специфікація є невід`ємною частиною даного Договору.

Постачальник зобов`язується поставити та передати у розпорядження Покупця товар у строки та на умовах, визначених у специфікації. Умови постачання товару визначаються згідно Інкотермс-2010. Базис поставки приймається: EXW, м. Запоріжжя, вул. Теплична 17, склад Постачальника. Завантаження товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника. Сторони можуть погодити інший базис поставки у специфікації на кожну окрему партію товару, а також порядок завантаження та розвантаження товару та доставку товару до місця поставки. Місце (адреса) поставки вказуються у специфікаціях на кожну окрему партію товару. (п. п. 5.1-5.4 Договору).

Згідно з п. 5.5 Договору Постачальник зобов`язаний протягом 3 (трьох) календарних днів до дати поставки повідомити Покупця про готовність товару до поставки шляхом направлення повідомлення на електронну адресу Покупця

При цьому, у відповідності до п. 4.4 Договору направлення повідомлення на електронну адресу Покупця є достатнім доказом повідомлення Покупця про готовність товару до поставки.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.3 Договору вартість товару визначається у кожній окремій специфікації на поставку товару. Вартість товару може бути змінена лише за погодженням сторін шляхом підписання специфікації або додаткової угоди до договору. Розрахунки за Договором проводяться Покупцем у безготівковій формі в наступному порядку, якщо інше не передбачено специфікацією: - Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 70 % від загальної вартості товару, визначеної у відповідній специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у національній валюті протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання відповідної специфікації на підставі рахунка-фактури Постачальника (пп. 4.3.1 Договору); - Покупець проводить остаточний розрахунок у розмірі 30 % від загальної вартості товару, визначеної у відповідній специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у національній валюті протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання повідомлення про готовність товару до поставки на підставі рахунка-фактури Постачальника (пп. 4.3.2 Договору).

За умовами п. 10.1 даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що до Договору поставки № 2358 від 21.01.2021 сторонами складена і підписана Специфікація № 1 від 21.02.2021, якою сторони обумовили поставку товару за 13 позиціями на загальну суму 1 267 971,46 грн. з ПДВ. У Специфікації № 1 від 21.01.2022 сторонами також визначені найменування товару, одиниці виміру, кількість, ціна одиниці виміру товару без ПДВ, сума товару без ПДВ, а також обумовлена комплектність товару.

Пунктом 4 Специфікації № 1 сторони погодили умови оплати, а саме:

- попередня оплата у розмірі 70 % від загальної вартості товару протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання цієї Специфікації на підставі рахунка-фактури Постачальника;

- остаточний розрахунок у розмірі 30 % від загальної вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у національній валюті протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання повідомлення про готовність товару до поставки.

Відповідно до п. 5 Специфікації № 1 термін виготовлення товару: 35 робочих днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати у розмірі 70 % від загальної вартості товару з правом дострокової поставки за погодженням з Покупцем.

Згідно з п. 6 Специфікації № 1 сторони передбачили умови поставки: EXW, склад Постачальника, згідно Інкотермс-2010. Поставка здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту закінчення терміну виготовлення товару.

Як свідчать фактичні обставини справи, на виконання умов Договору відповідачем виставлений позивачу рахунок-фактура № СФ-0000011 від 21.01.2022 на загальну суму 1 267 971,46 грн. з ПДВ.

Платіжним дорученням № 1 від 03.02.2022 позивачем здійснено перерахування на користь відповідача грошових коштів в сумі 887 580,02 грн. з призначенням платежу: Авансовий платіж по рахунку-фактурі № СФ-0000011 від 21.01.2022 за матеріали.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Таким чином, матеріалами справи доведено здійснення позивачем попередньої оплати за товар в розмірі 70 % від загальної вартості товару згідно Специфікації № 1 від 21.02.2022.

З урахуванням умов Договору поставки № 2358 від 21.01.2022 та Специфікації № 1 до нього відповідач повинен був виготовити товар у строк до 24.03.2022, а у строк до 29.03.2022 здійснити поставку товару позивачу.

Матеріали справи свідчать, що у передбачені Договором строки товар, що є предметом Договору поставки № 2358 від 21.01.2022 і Специфікації № 1 до нього, відповідачем поставлений не був, так само відповідач не повідомляв позивача про готовність товару до відправки, що передбачено п. 5.5 договору.

Вказані факти відповідачем не оспорюються.

Таким чином, з досліджених судом письмових доказів слідує, що поставка товару, в обумовленій Договором кількості, за визначеною вартістю та у передбачені строки не відбулася.

06.07.2022 позивачем направлено відповідачу претензію за вих. № 1 від 30.06.2022, в якій позивач вимагав від відповідача здійснити поставку замовленого товару або повернути попередню оплату за непоставлений товар.

У відповідь на вказану претензію відповідач листом № 2358/28-07 від 28.07.2022 повідомив позивача про неможливість виконання умов Договору поставки № 2358 від 21.01.2022 і Специфікації № 1 до нього щодо поставки товару через форс-мажорні обставини, пов`язані з введенням на території України з 24.02.2022 режиму воєнного стану у зв`язку із широкомасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України, тимчасовою окупацією частини території Запорізької області, ведення бойових дій, що є обставинами непереборної сили, у підтвердження чого послався на лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України.

18.08.2022 позивач повторно звернувся до відповідача із претензією № 3, в якій вимагав від відповідача здійснити поставку замовленого товару або повернути попередню оплату за непоставлений товар, а також повідомив про нарахування штрафних санкцій (на підставі п. 8.2 Договору) за порушення відповідачем строків поставки товару на загальну суму 177 863,33 грн. та запропонував оплатити їх добровільно.

Станом на час звернення позивача до суду першої інстанції з позовом у даній справі відповідачем товар, що є предметом Договору поставки № 2358 від 21.01.2022 і Специфікації № 1 від 21.01.2022 до нього, поставлений не був, так само і сума попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 887 580,02 грн. повернута не була.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 887 580,02 грн. основного боргу (попередньої оплати за непоставлений товар) та 383 952,17 грн. штрафних санкцій на підставі п.п. 8.2 і 8.4 Договору.

Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 887 580 грн. 02 коп. основного боргу, 133 137 грн. 00 коп. штрафу, 250 120 грн. 40 коп. пені та 19 062 грн. 56 коп. судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Під час апеляційного перегляду справи судом апеляційної інстанції, відповідачем, на підтвердження часткової оплати суми основного боргу, долучені до матеріалів справи копії наступних платіжних інструкцій: №42 від 05.12.2023 на суму 375 000,00 грн., №192 від 06.03.2024 на суму 100 000,00 грн., №251 від 03.04.2024 на суму 150 000,00 грн., з призначенням платежу: повернення передоплати (частково) на підставі Договору поставки №2358 від 21.01.2022. З яких вбачається часткова сплата відповідачем суми основного боргу в розмірі 625 000,00 грн. після винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень проти її задоволення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Колегія суддів констатує, що рішення господарського суду оскаржується в частині стягнення 133 137,00 грн. штрафу, 250 120,40 грн. пені; апелянт просить суд ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 887 580,02 грн. основного боргу, 50 000,00 грн. пені; в іншій частині позовних вимог відмовити.

Разом з тим, відповідачем, під час апеляційного перегляду справи, на підтвердження часткової оплати суми основного боргу, надано до матеріалів справи клопотання з проханням врахувати при винесенні рішення копії платіжних інструкцій (призначення платежу: повернення передоплати (частково) на підставі Договору поставки №2358 від 21.01.2022.): №42 від 05.12.2023 на суму 375 000,00 грн., №192 від 06.03.2024 на суму 100 000,00 грн., №251 від 03.04.2024 на суму 150 000,00 грн., на загальну суму 625 000,00 грн.

Щодо означених обставин часткової сплати відповідачем суми боргу, колегія суддів зазначає про таке.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України унормовано, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 ГПК судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

У постанові від 09.03.2021 у справі № 914/1034/18 Верховний Суд вказав на те, що «суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для залишення без змін рішення суду першої інстанції, з урахуванням тієї обставини, що на момент розгляду апеляційним судом справи предмет спору вже був відсутній, а тому, враховуючи вимоги статей 231, 278 ГПК України, апеляційному суду слід було скасувати судове рішення першої інстанції та закрити провадження у справі».

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення суду першої інстанції, у разі подання апеляційної скарги, набирає законної сили після прийняття постанови апеляційним господарським судом за наслідками апеляційного перегляду, а відтак, залишення без змін рішення суду першої інстанції про стягнення боргу, якого не існувало на момент прийняття такого рішення, свідчить про невиправдане втручання у право особи на мирне володіння його майном. Незважаючи на те, що суд першої інстанції в межах наданих доказів прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову в частині стягнення основного боргу, зайвий формалізм не повинен створювати надмірний тягар для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №914/1034/18, від 25.07.2019 у справі №916/144/18.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 625 000,00 грн. відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу, передбаченого п. 8.4. Договору у розмірі 133 137,00 грн., суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вказаної вимоги позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 ЦК України.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 8.4. Договору, зокрема, у випадку безпідставної відмови Постачальника від Договору або від виконання його умов, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 15% від суми попередньої оплати Товару за відповідною Специфікацією на партію Товару. В даному випадку Постачальник сплачує вказаний штраф та повертає передоплату передбачену п.п.4.3.1. Договору Покупцю протягом 30 (тридцяти) банківських днів разом із штрафом.

Судом першої інстанції встановлено та відповідачем не оспорюється наявність обов`язку ТОВ МАКС-ЕЛЕКТРО з повернення суми попередньої оплати позивачу в розмірі 887 580,02 грн.; вимогу позивача про її стягнення задоволено судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для застосування положень п. 8.4. Договору до відповідача та відповідно стягнення штрафу у розмірі 133 137,00 грн. колегією суддів відхиляються. Аргументи відповідача про відсутність доказів, які б підтверджували відмову ТОВ МАКС-ЕЛЕКТРО від договору чи поставки товару за договором, апеляційним господарським судом оцінюються критично, адже факт безпідставної відмови від виконання умов договору підтверджується матеріалами справи.

Стосовно наявності форс-мажорних обставин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, на які посилається скаржник в обґрунтування причини/підстави невиконання взятих обов`язків за спірним договором, колегія суддів зазначає про таке.

Положеннями статті 617 ЦК України, що кореспондується зі статтею 218 ГК України, передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відтак, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 ЦК).

У частині першій статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

За змістом частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до приписів частини 1 статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України та статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

У свою чергу надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Наявність форс-мажорних обставин у цій справі відповідачем обумовлено повномасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення в Україні воєнного стану.

Торгово-промислова палата України оприлюднила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки:

- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Таким чином, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії Російської Федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Відповідно до пунктів 7.2-7.4 Договору сторона, для якої створюється неможливість належного виконання договірних обов`язків, повинна негайно в письмовому вигляді інформувати іншу сторону про настання та припинення обставин, які не дозволяють належним чином виконувати свої зобов`язання (п.7.2). При настанні зазначених обставин строки, відведенні на виконання цього Договору, будуть автоматично продовжені на період дії цих обставин, якщо сторонами не буде обумовлене інше (п.7.3). Належним підтвердженням дії обставин непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (п.7.4).

Колегія судів наголошує, що матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин в порядку визначеному п. 7.2. договору та, як наслідок, неможливості забезпечити поставку товару, за який позивачем була сплачена передоплата згідно з умовами спірної специфікації.

Апеляційний господарський суд зауважує, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але, вони мають негативні наслідки, насамперед, для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно кошти, товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач лише у відповіді на претензію позивача вих.№2358/28-07 від 28.07.2022 з посиланням на форс-мажорні обставини, засвідчені листом ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, повідомив про те, що ТОВ «МАКС-ЕЛЕКТРО» після закінчення воєнного стану в Україні готове здійснити поставку товару за Договором №2358 з урахуванням п.7.3. Договору або розглянути питання повернення здійсненої ПП «КРИСТАЛ УМАНЬ» попередньої оплати у розмірі 887 580,02 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що вказана відповідь на претензію від 28.07.2022 не може вважатися негайним інформуванням про настання обставин, які не дозволяють належним чином виконувати свої зобов`язання, тому, п. 7.3. Договору у спірних правовідносинах застосуванню не підлягає.

До того ж, сертифікат Торгово-промислової палати України, який би підтвердив, що обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання, наданий відповідачем не був.

Тому, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про правомірність нарахування та стягнення з відповідача штрафу, передбаченого п.8.4. Договору, з огляду на безпідставність відмови Постачальника від виконання умов спірного договору, зворотного відповідачем не доведено, матеріалами справи не підтверджено.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність обставин для зменшення розміру пені до 50 000,00 грн.: важкий фінансово-господарський стан підприємства, зумовлений негативними наслідками збройної агресії Російської Федерації проти України, не здійснення господарської діяльності протягом 2022 першої половини 2023 років, надмірно великий розмір штрафних санкцій, що складає 43% від суми боргу, апеляційний господарський суд зазначає про таке.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21). Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються на розсуд суду за наявності визначених у них умов та на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто є правом суду.

У даному випадку відповідач не довів суду наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені, не навів поважних причин порушення зобов`язання, що стало підставою для застосування заходів відповідальності.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231 ГК України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі №910/17876/19.

Отже, невиконання стороною прийнятих на себе зобов`язань має наслідком визначену відповідальність, яку сторони мали передбачити при укладенні договору за загальними засадами справедливості, добросовісності, розумності, а тому, наслідки невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором покладаються на нього.

З урахуванням наведеного, дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, з урахуванням того, що відповідачем не вживалися усі можливі заходи для виконання зобов`язань за Договором поставки № 2358 від 21.01.2022., часткове погашення боргу відповідачем відбулося лише під час апеляційного перегляду справи, інформування позивача про настання форс-мажорних обставин у передбаченому договором порядку не відбулося, а матеріалами справи не підтверджується причинно-наслідковий зв`язок між введенням воєнного стану в Україні та неможливістю відповідача виконати свої зобов`язання за спірним договором, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

Окрім цього, судова колегія вважає, що у даній справі заявлені позивачем штрафні санкції не є надмірно великі (штраф становить 14,99% від суми боргу, пеня 28,18%), а відповідачем, у свою чергу, не було доведено поданими доказами існування реального скрутного матеріального становища на час розгляду справи судом апеляційної інстанції або існування будь-яких інших обґрунтованих обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання.

Доводи апеляційної скарги, зокрема, про запровадження воєнного стану в країні, внаслідок чого відповідач не мав фінансової спроможності повернути здійснену позивачем передоплату за спірним договором, колегією суддів взяті до уваги, однак, не спростовують вищенаведених висновків суду.

Додатково, судова колегія зауважує, що абзацом 2 частини 2 статті 617 ЦК України встановлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічні положення зазначені у частині 2 статті 218 ГК України. Також, не є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) згідно з пунктом 3.2 Регламенту TПП: фінансова й економічна криза; дефолт; зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти; недотримання / порушення своїх обов`язків контрагентом боржника; відсутність на ринку необхідних для виконання зобов`язання товарів; відсутність у боржника необхідних коштів тощо. Таким чином, відсутність доходів (коштів) не є підставою в розумінні приписів статей 614, 617 ЦК України чи статті 218 ГК України для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

В силу положень ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів завданням суду є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, прав і свобод, тоді як особливо вузьке тлумачення процесуальних норм суперечить цим завданням.

Згідно з ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст.ст. 226 та 231 цього кодексу.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи щодо сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 625 000,00 грн., керуючись ст. 278 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення в наведеній частині позовних вимог з закриттям провадження у справі у відповідній частині.

В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2023 у справі №908/2395/23 слід залишити без змін, як таке, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Судові витрати.

У постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 903/181/19 викладено правову позицію, за якою лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв`язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції за результатом розгляду апеляційної скарги ТОВ МАКС-ЕЛЕКТРО в частині стягнення основного боргу в сумі 625 000,00 грн. вирішив закрити провадження у справі, то в даному випадку, сума судового збору у відповідній частині за подання апеляційної скарги підлягає поверненню з державного бюджету на підставі статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Аналогічна правова позиція з приводу розподілу судових витрат міститься у постанові Верховного Суду від 01.09.2022 у справі №910/11011/21.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що порядок повернення судового збору врегульований статтею 7 Закону України "Про судовий збір". Наведеною статтею передбачено, що повернення судового збору з державного бюджету відбувається за відповідним клопотанням особи. З огляду на те, що таке клопотання станом на момент прийняття постанови судом апеляційної інстанції відповідачем не заявлено, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для повернення ТОВ МАКС-ЕЛЕКТРО судового збору з державного бюджету. При цьому, судова колегія вважає за необхідне роз`яснити апелянту, що судовий збір в сумі 14 062,50 грн. за подання апеляційної скарги, розрахований з суми боргу 625 000,00 грн., може бути повернутий з державного бюджету на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" за наявності відповідного клопотання.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-ЕЛЕКТРО на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2023 у справі №908/2395/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2023 у справі №908/2395/23 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-ЕЛЕКТРО на користь Приватного підприємства КРИСТАЛ УМАНЬ основного боргу в сумі 625 000,00 грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким закрити провадження у справі №908/2395/23 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-ЕЛЕКТРО на користь Приватного підприємства КРИСТАЛ УМАНЬ основного боргу в сумі 625 000,00 грн.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.11.2023 у справі №908/2395/23 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-ЕЛЕКТРО 262 580,02 грн. основного боргу, 133 137,00 грн. штрафу, 250 120,40 грн. пені, 19 062,56 грн. судового збору залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.05.2024.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін