Рішення

від 13.05.2024 по справі 904/6709/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2024м. ДніпроСправа № 904/6709/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В. В.

за позовом Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75, ідентифікаційний код 26510514)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка-М" (49107, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Генерала Пушкіна, буд. 1, ідентифікаційний код 41986693)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75, ідентифікаційний код 40392181)

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести об`єкт нерухомого майна, скасування державної реєстрації та припинення права власності

Представники:

від позивача: ОСОБА_4 , представник;

від відповідача: ОСОБА_5 ,

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: не з`явився;

від третьої особи-4: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №7/11-1800 від 04.09.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка-М" про:

- усунення Дніпровській міській раді перешкоди у користуванні земельною ділянкою за

адресою: АДРЕСА_4 , шляхом зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Точка-М" знести об`єкт нерухомого майна, а саме - торгівельний павільйон літера А-1, загальною площею 95,4 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1191928912101;

- скасування державної реєстрації та припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме - торгівельний павільйон літера А-1, загальною площею 95,4 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1191928912101 із закриттям розділу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16.02.2017 по цивільній справі №202/1032/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про зобов`язання вчинити певні дії та визнання права власності без введення в експлуатацію, за ОСОБА_1 визнано право власності без введення в експлуатацію на торгівельний павільйон загальною площею 95,4 м (літера А-1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та складається з: торгового приміщення № 1 площею 6,0 м; торгового приміщення № 2 площею 6,0 м; торгового приміщення № 3 площею 6,0 м; торгового приміщення № 4 площею 6,0 м; торгового приміщення № 5 площею 18,0 м; торгового приміщення № 6 площею 17,7 м; торгового приміщення № 7 площею 17,7 м; торгового приміщення № 8 площею 18,0 м.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 08.06.2017 заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2017 скасовано та ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2017 позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, первинну реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна здійснено за ОСОБА_1 03.03.2017 державним реєстратором Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Перцевою І. М., номер запису про право власності: 19366965, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1191928912101 на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2017 по справі № 202/1032/17.

ОСОБА_1 продав по 1/2 частини вищевказаного нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 21.03.2017, серія та номер: 815, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О.

22 червня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кобельницьким СІ. здійснено державну реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер нерухомого майна: 1191928912101, номер запису про право власності: 42691629) за Товариством з обмеженою відповідальністю "Точка-М" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 22.06.2021, серія та номер: 3, укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ "Точка-М".

Отже, на теперішній час, право власності на вказаний об`єкт самочинного будівництва зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Точка-М".

З метою захисту законних прав та інтересів, Дніпровська міська рада зверталась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовними вимогами зокрема про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 (справа №201/4435/20). Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.01.2023 по цивільній справі №201/4435/20 відмовлено Дніпровській міській раді у прийнятті заяви про зміну предмета позову та ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2023 позов залишено без розгляду.

Позивач зазначає, що порушення законних прав та інтересів територіальної громади міста в особі органу місцевого самоврядування Дніпровської міської ради полягає у тому, що внаслідок незаконної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва на земельній ділянці, що належить до комунальної власності без згоди власника - Дніпровської міської ради з подальшим відчуженням наявне порушення законних прав міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою та встановлений законодавством порядок набуття прав на об`єкти нерухомості, набуття прав та реалізації прав на землю (земельну ділянку) комунальної власності, а також майнові інтереси громади в особі Дніпровської міської ради щодо користування та розпорядження землею, що є порушенням економічних інтересів громади.

Також позивач в позовній заяві в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору зазначив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради у зв`язку з тим, що спірні правовідносини виникли щодо земельної ділянки, розташованої на території міста Дніпра за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить до земель комунальної власності, цивільно-правові угоди укладені між міською радою та фізичними або юридичними особами щодо землі за вищезазначеною адресою відсутні.

Суд дослідив позовні матеріли та дійшов висновку про доцільність залучення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача з огляду на те, що рішення у справі може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/6709/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 22.01.2024 о 09:30 год.

Підготовче засідання 22.01.2024 відкладено на 26.02.2024 о 11:00 год.

До суду 29.01.2024 надійшов відзив відповідача яким останній просить суд:

- застосувати позовну давність до позовних вимог Дніпровської міської ради до ТОВ "Точка-М", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР про усунення перешкод у користування земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести об`єкт нерухомого майна, скасування державної реєстрації та припинення права власності;

- у задоволенні позову відмовити в повному обсязі;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської міської ради на користь ТОВ "Точка-М" понесені судові витрати на професійну (правову) допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.

Відповідач зазначає, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №160/6663/23 апеляційну скаргу ТОВ "Точка-М" задоволено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 у справі №160/6663/23 - скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову, якою:

- визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської міської ради № 134/33 від 25.01.2023 "Про відмову ТОВ "Точка-М" у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Космодромній, 4Б (Соборний район) по фактичному розміщенню торговельного павільйону", згідно клопотання ТОВ "Точка-М" від 18.08.2021 вх. № 36/5131;

- зобов`язано Дніпровську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (чотири Б), згідно клопотання ТОВ "Точка-М" від 18.08.2021 вх. № 36/5131.

Також відповідач зазначає, що станом на 25.01.2024 ДМР ухиляється від виконання виконавчого листа №160/6663/23 від 05.12.2023 (виконавче провадження №73594642) та протиправно продовжує не надавати ТОВ "Точка-М" дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (чотири Б), згідно клопотання ТОВ "Точка-М" від 18.08.2021 вх.№36/5131, що в подальшому буде предметом нових позовних вимог ТОВ "Точка-М" до ДМР.

Відповідач стверджує, що вже тривалий час ТОВ "Точка-М" вчиняються дії, направлені на отримання від ДМР дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (чотири Б) та на якій розміщена будівля: торгівельний павільйон ліг.А-1, загальною площею 95,4 кв.м, для ведення комерційної діяльності приватного підприємця. Вказані дії свідчать про намагання ТОВ "Точка-М" отримати від ДМР дозвіл на розробку проекту землеустрою та відвести земельну ділянку для ведення комерційної діяльності приватного підприємця, що спростовує твердження ДМР про нібито порушення прав останнього на користування та розпорядження земельною ділянкою, оскільки ДМР ігнорує письмові звернення ТОВ "Точка-М", рішення суду, виконавчі листи, які перебувають на примусовому виконанні стосовно відведення земельної ділянки та не приймає у встановленому законом порядку рішення за результатом розгляду вищевказаного клопотання ТОВ "Точка-М", чим порушує права ТОВ "Точка-М" на отримання відповідного дозволу.

Також відповідач зазначає, що матеріали справи свідчать, що позивачу стало відомо про нібито порушення його прав 14.05.2020, що підтверджується ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2020 у справі №201/4435/20, проте ДМР звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області 26.12.2023, а отже ДМР звернулося до суду з позовом з пропуском трирічного строку звернення до суду, що зумовлює залишення його вимог без задоволення.

Крім того, відповідач зазначає, що ДМР взагалі не зазначає які саме перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_4 чинить ТОВ "Точка-М". До матеріалів справи ДМР не приєднано жодного належного та допустимого доказу підтверджуючого наявність у ДМР перешкод з боку ТОВ "Точка-М". Також, ДМР обрано не вірний спосіб захисту нібито порушених прав, оскільки ДМР просить суд припинити право власності та скасувати державну реєстрацію ТОВ "Точка-М", тоді як підстава, згідно якої ДМР стало власником нерухомого майна є законною та не скасована. У ДМР відсутні докази, які б підтверджували самочинність будівництва ТОВ "Точка-М" нерухомого майна.

Відповідач наголошує, що ТОВ "Точка-М" є власником нерухомого майна, яке розміщене за адресою, АДРЕСА_4 , та складається з торгівельного павільйону літ.А-1, загальною площею 95,4 кв.м. є ТОВ "Точка-М". Право власності на нерухомість підтверджується актом приймання-передачі нерухомого манна №3 від 22.06.2021 до статутного капіталу ТОВ "Точка-М", який посвідчено, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кобельницьким С.І., та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.06.2021 (номер запису про право власності: 42691629). У зв`язку з викладеним, відповідач стверджує, що позовна вимога ДМР про знесення нібито самочинно побудованого нерухомого майна не підлягає задоволенню судом.

Також відповідач зазначає, що позивачем не надано суду доказів, згідно яких можливо було б встановити, яку саме частину земельної ділянки відповідача займає нерухоме майно, яке складається з будівлі підприємства торгівлі, його розмір і конфігурацію та яка частина цієї будівлі підлягає на думку позивача знесенню, що має важливе правове значення для правильного вирішення спору в цій справі.

Окрім того, відповідач звертає увагу суду на те, що законність знесення самочинного будівництва має бути оцінено на предмет пропорційності такого втручання, а також те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. В рамках даної справи позивач не довів, що усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою можливе лише єдиним шляхом - знесення нерухомого майна ТОВ "Точка-М" та, що саме такий захід буде співмірним з інтересами обох сторін, оскільки такий захід, як знесення споруд, що розташована на земельній ділянці, належній позивачу є крайньою мірою (такий аргумент узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 27.01.2021 у справі №175/4348/17).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 25.03.2024 об 11:00 год.

До суду 20.03.2024 Дніпровської міською радо подана заява №7/11-560 від 15.03.2024 про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на торгівельний павільйон літера А-1, загальною площею 95,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1191928912101;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Точка-М", а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам, прийняття рішень та переоформленню документів на торгівельний павільйон літ. А-1, загальною площею 95,4 м, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1191928912101 та земельну ділянку, на якій розташований вказаний об`єкт нерухомого майна;

- заборони державному реєстратору вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку та інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі на торгівельний павільйон літ. А-1, загальною площею 95,4 м, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1191928912101.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що наступне відчуження самочинно побудованого об`єкту нерухомого майна може в подальшому покласти на позивача тягар повернення земельної ділянки від третіх осіб, що спричинить додаткові витрати для відновлення порушених прав. Арешт же вказаного нерухомого майна та заборона вчиняти дії відносно нього на час вирішення справи забезпечить його гарантоване збереження у відповідачів до набрання законної сили судовим рішенням.

Таким чином, Дніпровська міська рада зазначає, що враховуючи положення господарського процесуального законодавства, а також дії відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, наслідком яких було відчуження самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці комунальної форми власності, з урахуванням позовних вимог Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести самочинно побудоване нерухоме майно, припинення права власності на об`єкт нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності, на сьогодні у випадку не застосування заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2024 заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задоволено. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2024 повернуто апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка-М" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2024 у справі №904/6709/23.

Підготовче засідання 25.03.2024 відкладено на 01.04.2024 о 17:00 год.

До суду 29.03.2024 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі №904/6709/23 до закінчення виконавчого провадження №73594642, відкритого на підставі виконавчого листа виданого 05.12.2023 Дніпропетровським окружним адміністративним судом по справі №160/6663/23 про зобов`язання Дніпровську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0044 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (чотири Б), згідно клопотання ТОВ "Точка-М" від 18.08.2021 вх.№36/5131.

Клопотання обґрунтовано тим, що вже тривалий час ТОВ "Точка-М" вчиняються дії, направлені на отримання від ДМР дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0.0044 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (чотири Б) та на якій розміщення будівля торгівельний павільйон літ.А-1, загальною площею 95,4 кв.м., для ведення комерційної діяльності приватного підприємця. Вказані дії свідчать про намагання ТОВ "Точка-М" отримати від ДМР дозвіл на розробку проекту землеустрою та відвести земельну ділянку для ведення комерційної діяльності підприємця, що спростовує твердження ДМР про нібито порушення прав останнього на користування та розпорядження земельного ділянкою, оскільки ДМР ігнорує письмові звернення ТОВ "Точка-М", рішення суду, виконавчі листи, які перебувають на примусовому виконанні стосовно відведення земельної ділянки та не приймає у встановленому законом порядку рішення за результатом розгляду вищевказаного клопотання товариства, чим порушує права ТОВ "Точка-М" на отримання відповідного дозволу.

Відповідач посилаючись на те, що подання до суду цього позову направлене лише на ухилення ДМР від виконання судового рішення, ухваленого у справі №160/6663/23, приймаючи до уваги ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 про відмову ДМР у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення у справі №160/6663/23, з огляду на предмет спору та дії, які законно зобов`язано вчинити ДМР, вважає, що розгляд даної справи є неможливим до виконання ДМР судового рішення у справі №160/6663/23 та закриття виконавчого провадження №73594642, з підстави надання ДМР дозволу ТОВ "Точка-М" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (чотири Б), згідно клопотання ТОВ "Точка-М" від 18.08.2021 вх. № 36/5131.

На електрону пошту суду 01.04.2024 надійшло клопотання відповідача про визнання поважною неявку представника ТОВ "Точка-М" Чередник І.О. та відкладення розгляду справи. Також відповідач просить суд підготовче провадження у справі №904/6709/23 за відсутності представника ТОВ "Точка-М" не закривати та розгляд справи здійснювати за обов`язковою участю представника ТОВ "Точка-м" у судових засіданнях.

У підготовчому засіданні 01.04.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати оголосив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та в клопотанні про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 29.04.2024 о 15:00 год.

На електрону пошту суду 29.04.2024 надійшло клопотання відповідача про визнання поважною неявку представника ТОВ "Точка-М" Чередник І.О. та відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 29.04.2024 розгляд справи по суті відкладено на 13.05.2024 о 14:30 год.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 13.05.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16.02.2017 по цивільній справі № 202/1032/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про зобов`язання вчинити певні дії та визнання права власності без введення в експлуатацію, за ОСОБА_1 визнано право власності без введення в експлуатацію на торгівельний павільйон загальною площею 95,4 м (літера А-1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та складається з: торгового приміщення № 1 площею 6,0 м; торгового приміщення № 2 площею 6,0 м; торгового приміщення № 3 площею 6,0 м; торгового приміщення № 4 площею 6,0 м; торгового приміщення № 5 площею 18,0 м; торгового приміщення № 6 площею 17,7 м; торгового приміщення № 7 площею 17,7 м; торгового приміщення № 8 площею 18,0 м.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 08.06.2017 заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2017 скасовано та ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2017 позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, первинну реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна здійснено за ОСОБА_1 03.03.2017 державним реєстратором Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Перцевою І. М., номер запису про право власності: 19366965, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1191928912101 на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2017 по справі № 202/1032/17.

ОСОБА_1 продав по 1/2 частини вищевказаного нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 21.03.2017, серія та номер: 815, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О.

22 червня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кобельницьким С.І. здійснено державну реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер нерухомого майна: 1191928912101, номер запису про право власності: 42691629) за Товариством з обмеженою відповідальністю "Точка-М" (код ЄДРПОУ 41986693) на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 22.06.2021, серія та номер: 3, укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ "Точка-М".

23 грудня 2022 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/12866/22, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023, позовні вимоги ТОВ "Точка-М" задоволені, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради, щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка-М" від 18.08.2021 за вх.№ 36/5131, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (чотири Б) та на якій розміщена будівля: торгівельний павільйон літ. А-1, загальною площею 95,4 кв.м., для ведення комерційної діяльності приватного підприємця;

- зобов`язано Дніпровську міську раду розглянути з дотриманням законодавства України повторно та винести на засідання чергової сесії Дніпровської міської ради питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (чотири Б) та на якій розміщена будівля: торгівельний павільйон літ.А-1, загальною площею 95,4 кв.м. для ведення комерційної діяльності приватного підприємця, запросивши на засідання сесії Дніпровської міської ради уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка-М".

Рішенням Дніпровської міської ради VII скликання "Про відмову ТОВ "Точка-М" код ЄДРПОУ 41986693, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки тю вул. Космодромній, 4 Б (Соборний район) по фактичному розміщенню торговельного павільйону" від 25.01.2023 за № 134/33, за результатами розгляду клопотання ТОВ від 18.08.2021 за вх. №36/5131, графічного матеріалу, на якому зазначено місце розташування земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, ураховуючи лист головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 27.09.2021 за №4/16-2628, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 у справі № 160/12866/22, керуючись ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, ст. ст. 182, 331, 376 ЦК України, чинним земельним законодавством України, законами України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про місцеве самоврядування в Україні", Дніпровська міська рада вирішила, зокрема, відмовити ТОВ "Точка-М", код ЄДРПОУ 41986693, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по пул. Космодромній, 4Б, у зв`язку з невідповідністю розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та чинної містобудівної документації, а саме:

- за матеріалами плану зонування території міста, частина земельної ділянки розташована в зоні багатоквартирної житлової забудови, частина ділянки розташована на території зелених насаджень спеціального призначення, території магістральних вулиць, доріг;

- за матеріалами плану зонування території міста, частина земельної ділянки розташована в межах технічної зони продовження першої лінії метрополітену від станції "Жовтнева площа" до станції "Тополя-2" (рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16.03.2000 №585);

- відповідно до наданих матеріалів відсутні відомості щодо наявності дозвільної та проектної документації на зазначений об`єкт, наявності розпорядчих документів про присвоєння об`єкту офіційної адреси, прийняття об`єкта в експлуатацію. Згідно з ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється;

- в межах земельної ділянки розташований об`єкт, на який відсутні правовстановлюючі документи;

- згідно з наданими графічними матеріалами земельна ділянка розташована в охоронних зонах тепломережі 4Д (ЗД=250 мм, Д-100 мм), водопроводу Д=200 мм, які перетикають ділянку та проходять уздовж неї, та повітряної лінії електропередачі напругою 0,4 кВ, опори якої розташовані на ділянці. Торговельний павільйон розташований з порушенням нормативної відстані від 4Д (ЗД- 250 мм, Д=100 мм) та водопроводу Д=200 мм, що є порушенням правового режиму використання земельної ділянки в охоронних зонах інженерних мереж.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Точка-М" вважаючи це рішення протиправним звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпровської міської ради за захистом своїх прав.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №160/6663/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка-М" до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, апеляційну скаргу ТОВ "Точка-М" задоволено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 у справі №160/6663/23 - скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову, якою:

- визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської міської ради №134/33 від 25.01.2023 року "Про відмову ТОВ "Точка-М" у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Космодромній, 4 Б (Соборний район) по фактичному розміщенню торговельного павільйону", згідно клопотання ТОВ "Точка-М" від 18.08.2021 вх. № 36/5131;

- зобов`язано Дніпровську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, Соборний район, вулиця Космодромна, будинок 4 Б (чотири Б), згідно клопотання ТОВ "Точка-М" від 18.08.2021 вх. № 36/5131.

14 грудня 2023 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрижирук О.О. відкрито виконавче провадження №73594642 з примусового виконання виконавчого листа №160/6663/23 виданого 05.12.2023 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов`язання Дніпровську міську раду надати ТОВ "Точка-М" дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, Соборний район, вул. Космодромна, буд. 4Б (чотири Б), згідно клопотання ТОРВ "Точка-М" від 18.08.2021 вх. № 36/5131.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести об`єкт нерухомого майна, скасування державної реєстрації та припинення права власності у зв`язку з тим, що на теперішній час, право власності на вказаний об`єкт самочинного будівництва зареєстровано за ТОВ "Точка-М" та порушенням законних прав та інтересів територіальної громади міста в особі органу місцевого самоврядування Дніпровської міської ради, яке полягає у тому, що внаслідок незаконної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва на земельній ділянці, що належить до комунальної власності без згоди власника - Дніпровської міської ради з подальшим відчуженням наявне порушення законних прав міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою та встановлений законодавством порядок набуття прав на об`єкти нерухомості, набуття прав та реалізації прав на землю (земельну ділянку) комунальної власності, а також майнові інтереси громади в особі Дніпровської міської ради щодо користування та розпорядження землею, що є порушенням економічних інтересів громади. Вказане є причиною виникнення спору.

Предметом доказування по справі є докази наявності чи відсутності належного оформлення відповідачем права користування вказаною земельною ділянкою.

Дніпровська міська рада, відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є представницьким органом місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування, які одночасно здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, у земельних правовідносинах виступають як представницькі органи суб`єкта власності - народу України, територіальної громади власників землі щодо права розпорядження, притаманного власнику. Статтями 13, 14, 140, 142,143 Конституції України та ст. ст. 80, 84,123,124,127,128 Земельного кодексу У країни врегульовано порядок розпорядження землею.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За приписами ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їх компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.

Як суб`єкт владних повноважень орган місцевого самоврядування Дніпровська міська рада вирішує в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю.

Отже, право комунальної власності на землю (земельні ділянки) виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону.

Виходячи із вимог статті 83 Земельного кодексу України, презюмується належність земельних ділянок на території міста Дніпра територіальній громаді міста з визначенням її власником Дніпровської міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно вимог частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно із ст. ст. 12, 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю навіть за умови відсутності державної реєстрації речового права на земельну ділянку.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, зокрема: "За загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.".

Отже, право комунальної власності виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону. Виходячи із вимог ст.83 Земельного кодексу України презюмується належність земельних ділянок на території міста Дніпро територіальної громади міста з визначенням її власником Дніпровської міської ради.

Право власності чи користування землею фізичними особами набувається та реалізується в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельного кодексу України а також інших законів, що видаються відповідно до них, зокрема Закону "Про оренду землі", Цивільного кодексу України.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Отже, правовою основою виникнення права користування земельною ділянкою є рішення органу місцевого самоврядування (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 918/633/16 та від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17).

Так, частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 158 Земельного кодексу України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 211 Земельного кодексу України визначено, що самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки -будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, обов`язковою умовою правомірного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

За самовільне зайняття земельних ділянок стаття 211 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачає цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" судам роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Так, позивач, як власник земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 вважає, що зазначену земельну ділянку самовільно зайнято та самочинно збудовано на ній торгівельний павільйон. Звертаючись до суду з даним позовом, Дніпровська міська рада зазначає, що за вказаною адресою спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, будь-яких цивільно-правових угод укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами щодо спірної земельної ділянки за вищезазначеною адресою не укладалось. На теперішній час спірна земельна ділянка у користуванні будь-яких фізичних або юридичних осіб не перебуває.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивач стверджує, що спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, не наданих у користування іншим особам, рішення уповноваженого органу на розпорядження земельною ділянкою про передачу її в оренду відповідачу не приймалося, відповідно, державна реєстрація речових прав на земельну ділянку не проводилась. Таким чином, в зв`язку із відсутністю документів на підтвердження надання Дніпровською міською радою дозволу на використання спірної земельної ділянки, законні підстави зайняття спірної земельної ділянки відсутні.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Стаття 120 Земельного кодексу України не гарантує прав на земельну ділянку у разі самочинного будівництва об`єкта нерухомості на ній та його відповідної реєстрації.

Порядок набуття права власності на новозбудовану річ (нерухоме майно) регулюється законодавством про містобудівну діяльність та відповідними державними будівельними нормами.

З урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема Законів України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015, передумовою для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна є отримання дозвільних документів у сфері містобудівної діяльності, у тому числі тих, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна та речових прав на земельну ділянку.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після:

- подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

- видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ст. ст. 23-1, 24, 28-1, 29 Закону України "Про планування і забудову територій" для зведення об`єктів будівництва, крім набуття речових прав на земельну ділянку, забудовник (підрядник) має отримати дозвіл міської ради на будівництво та дозвіл державної Інспекції архітектурно-будівельного контролю (інспекція ДАБК) на виконання будівельних робіт. Дозвіл на будівництво об`єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції ДАБК.

В ст. 12 Закону України "Про основи містобудування" зазначено, що визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб, внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Відповідно до п. п. 2, 13, 19, 20 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами за формою згідно з додатком 1.

Як вбачається з матеріалів справи, відсутні будь-які докази того, що торгівельний павільйон був в установленому законом порядку введений в експлуатацію та відповідає архітектурно-будівельним нормам, що надає можливості дійти до висновку про небезпеку для життя та здоров`я людей, які знаходяться на території торгівельного павільйону.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 Цивільного кодексу України).

Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).

При цьому згідно з висновками Верховного Суду державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 Цивільного кодексу України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанова Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).

Відповідно до статті 13 Конституції України земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За приписами статей 187, 188 3емельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Підпунктом 6 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Таким чином, обов`язковою умовою правомірного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Отже, як вбачається з матеріалів справи законні правові підстави зайняття зазначеної земельної ділянки відповідачем відсутні. Зазначене свідчить про самовільне її зайняття.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (стаття 212 Земельного кодексу України).

Також необхідно зазначити, що відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України діє принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Водночас, з огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а також фактичні обставини створення наведеного об`єкту нерухомості, правовий режим зазначеного об`єкта будівництва як самочинного не створює підстав для виникнення прав на земельну ділянку.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.

Згідно із нормою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України)

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на викладене, вбачається, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15 (провадження № 61-976св18), висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України).

Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Таким чином, з огляду на те, що зазначений об`єкт збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для його будівництва не виділялась, за змістом положень частин 1, 2, 4 статті 376, статті 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, реалізуючи право комунальної власності на земельну ділянку, Дніпровська міська рада наділена повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки та єдиним способом захисту передбачено саме знесення самочинно збудованого майна.

Власник має право вимагати від ТОВ "Точка-М" усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно збудованого майна, оскільки, набувши у власність нерухоме майно торгівельний павільйон збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для її забудови не надавалась, а тому ТОВ "Точка-М" є належним відповідачем за заявленими у цій справі вимогами, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.07.2020 у справі №755/3782/17 (провадження № 61-10992св18).

В свою чергу наявність зареєстрованого права власності, перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності, його передачі відповідальній особі з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання майна, земельної ділянки.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 4 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на момент внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Статтею 24 Закону визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Як зазначалось вище, державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 та в подальшому за ТОВ "Точка-М" на нежитлову будівлю - торгівельний павільйон загальною площею 95,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1191928912101) здійснена за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та підлягає скасуванню.

Законом України від 05.12.2019 № 340-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон № 1952-IV) викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону № 1952-IV у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19.

З урахуванням викладеного, з метою усунення перешкод Дніпровській міській раді у вільному використанні або розпорядженні своїм майном - земельною ділянкою комунальної власності, наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності на торгівельний павільйон загальною площею 95,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , за ТОВ "Точка-М" з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Точка-М" на зазначений об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1191928912101).

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду стосовно застосування позовної давності до негаторних позовів, викладеної у постанові 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (провадження №14-181цс18), допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення. При цьому власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та наведені вище правові висновки Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки об`єкт самочинного будівництва продовжує перебувати на земельній ділянці комунальній власності Дніпровської міської ради і порушення прав її законного володільця на реалізацію усіх правомочностей власника триває, зазначений позов заявлено в межах позовної давності.

У зв`язку із вищевикладеним, судом відмовлено в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності щодо заявленого позову.

Частинами 1,2,3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у справі є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про дію заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2024, суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Таким чином, оскільки позовні вимоги Дніпровської міської ради в даній справі суд задовольнив, при цьому вжиті заходи забезпечення позову є гарантією виконання рішення суду і потреба у забезпеченні позову на час ухвалення рішення не відпала, такі заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили відповідно до ч. 7 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка-М"; третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ; третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ; третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 ; третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести об`єкт нерухомого майна, скасування державної реєстрації та припинення права власності задовольнити у повному обсязі.

Усунути Дніпровській міській раді (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75, ідентифікаційний код 26510514) перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Точка-М" (49107, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Генерала Пушкіна, буд. 1, ідентифікаційний код 41986693) знести об`єкт нерухомого майна, а саме - торгівельний павільйон літера А-1, загальною площею 95,4 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1191928912101.

Скасувати державну реєстрацію та припинити права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме - торгівельний павільйон літера А-1, загальною площею 95,4 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1191928912101 із закриттям розділу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка-М" (49107, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Генерала Пушкіна, буд. 1, ідентифікаційний код 41986693) на користь Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75, ідентифікаційний код 26510514) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 882,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 21.05.2024.

Суддя Е.М. Бондарєв