Рішення

від 13.05.2024 по справі 904/578/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2024м. ДніпроСправа № 904/578/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія", м. Київ

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг

Представники:

Від позивача: Рудницька Юлія Олександрівна, посвідчення № 2006 від 15.05.2023, адвокат

Від відповідача: Явтух Олена Геннадіївна, посвідчення № 1945 від 26.08.2015, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №07/082-76/19-Bil від 30.09.2019, з яких:

- 276 723,00 грн - основна заборгованість,

-100,36 грн. - пеня,

- 3 010,79 грн. - 3 % річних,

- 4 833,75 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою від 14.02.2024 судом позовну заяву залишено без руху.

19.02.2024 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 12.03.2024.

12.03.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 26.03.2024.

25.03.2024 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог на суму основного боргу, в якій він зазначає наступне.

26 лютого 2024 року на адресу ТОВ «РГК» надійшла одностороння заява АТ «Дніпропетровськгаз» про зарахування однорідних зустрічних вимог, в тому числі, і вимог, що виникли на підставі договору від 30.09.2019 року №07/082-76/19-Bil, укладеного між ТОВ «РГК» та АТ «Дніпропетровськгаз» в розмірі 276 723,00 грн.

Після розгляду даної заяви ТОВ «РГК» у березні 2024 року було прийнято рішення про погодження з її умовами в частині припинення зобов`язання за договором від 30.09.2019 року №07/082-76/19-Bil, укладеного між ТОВ «РГК» та АТ «Дніпропетровськгаз».

Враховуючи той факт, що одностороння заява АТ «Дніпропетровськгаз» про зарахування однорідних зустрічних вимог, в тому числі, і вимог, що виникли на підставі договору від 30.09.2019 року №07/082-76/19-Bil, укладеного між ТОВ «РГК» та АТ «Дніпропетровськгаз» в розмірі 276 723,00 грн. була отримана ТОВ «РГК» тільки 26.02.2024 року і відображена у березні 2024 року.

Таким чином, позивач зменшує розмір позовних вимог на суму основного боргу.

25.03.2024 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог на суму пені, інфляційних витрат, 3% річних, в якій він просить стягнути з відповідача на його користь 46 494,91 грн., з яких: 6 941,50 грн. - інфляційних втрат; 3 398,60 грн - 3% річних; 36 154,81 грн. - пеня.

26.03.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.04.2024

23.04.2024 в судовому засіданні Відповідач надав заперечення на заяву про збільшення позовних вимог та свій контррозрахунок суми, заявленої позивачем до стягнення.

Ухвалою від 23.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 13.05.2024.

13.05.2024 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті позовних вимог.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

13.05.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов №07/082-76/19-Bil від 30.09.2019 в частині своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надав заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначив, що 29.12.2023 ним було оформлено односторонній правочин у формі заяви про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відповідач вважає, що, оскільки заява про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, тож він набуває сили з моменту його підписання собою, яка його видає, а саме з 29.12.2023.

У зв`язку з цим, відповідач наполягає на тому, що розрахунковий період для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені починається з 26.09.2023 та закінчується 29.12.2023.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з виконанням сторонами договірних зобов`язань щодо надання послуг та з їх оплати.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (далі Сторона-1) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі Сторона-2) укладений договір №07/082-76/19-Bil від 30.09.2019, відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Сторона-1 надає Стороні-2 право строкового платного користування програмними продуктами в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу та консультаційні послуги по їх використанню (далі Послуги), а Сторона-2 зобов`язується сплатити за надані права та послуги обумовлену цим договором суму.

В пункті 1.2. договору вказано програмний продукт, на який передається право користування:

- автоматизована система обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням «RGC-Billing»;

- мобільний додаток контролера оператора ГРМ, для операційної системи Android 104 Mobile Controller з функцією формування маршруту обходу споживачів.

Перелік послуг, що надаються за цим договором:

- послуги з оновлення програмного забезпечення «Автоматизована система обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням «RGC-Billing»;

- послуги по адмініструванню програмного забезпечення «Автоматизована система обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням «RGC-Billing»;

- послуги по адмініструванню серверного програмного забезпечення та баз даних Сторони-2, на яких працює «Автоматизована система обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням «RGC-Billing»;

- консультаційні послуги з питань відповідності методики ведення обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням на підприємстві сторони-2 нормам діючого законодавства України.

Згідно положень п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди № 5 від 09.10.2023, зокрема, у 2023 році Сторона-2 щомісячно сплачує Стороні-1:

- за право користування програмними продуктами, зазначених в п. 1.2. Договору з 01.10.2023 по 31.12.2023 включно кошти в сумі 98 829,00 грн., крім того ПДВ 20% в сумі 19 765,80 грн.

- за надані послуги, які зазначені в п. 1.3. Договору, з 01.10.2023 по 31.12.2023 включно кошти в сумі 19 766,70 грн, в тому числі ПДВ 3 294,45 грн.

Додатковою угодою № 5 від 09.10.2023, Сторонами було змінено строк проведення розрахунків, а саме до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами.

Відповідно до пункту 3.2 договору за підсумками звітного місяця Сторона-1 складає Акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця наступного за звітним, надає Стороні-2.

Відповідно до пункту 3.3 договору Сторона-2 протягом п`яти робочих днів з дня отримання Акту підписує його та повертає один примірник Акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу Сторони-1. У випадку ненадання у зазначений строк Стороні-1 підписаного Акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті Стороною-2.

Згідно з пунктом 3.4 договору підписання Акту приймання-передачі представником Сторони-1 є підтвердженням відсутності претензій з його боку щодо дотримання авторських прав, цілей та способів реалізації Стороною-2 права на користування програмними продуктами.

Згідно з пунктом 4.2 договору Сторона-1 має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за цим договором.

Сторона-2 на підставі положень пункту 4.3 договору зобов`язана серед іншого своєчасно та в повному обсязі проводити оплати за цим договором.

Відповідно до пункту 8.1 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін, діє з 01.01.2020 по 31.12.2024 включно, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Відповідно до пункту 2.10 Додатку № 1 до Договору №07/082-136/19-АДС від 30.09.2019 (надається у додатках) Сторони домовилися, що Е-документи, які відправлені та підписані Сторонами з використанням ЕП (електронного підпису), мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для Сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі Е-документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами Сторін і не вимагає додаткового доказування.

На виконання умов договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті послуги на загальну суму 276 723,00 грн., що підтверджується Актом надання послуг №РЕЯ73001953 від 31.10.2023 на суму 138361,50 грн., Актом надання послуг №РЕЯ73002119 від 30.11.2023 на суму 138 361,50 грн., які сформовано та направлено до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" за допомогою системи електронного документообігу "M.E.Doc" у вигляді електронних документів (Е-документи).

Вищезазначений акти підписані електронними підписами Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", що підтверджується протоколами руху документа / звіту та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій з системи електронного документообігу "M.E.Doc".

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №07/082-76/19-Bil від 30.09.2019 в частині своєчасної сплати послуг за права та послуги у сумі 276 723,00 грн., що і є причиною виникнення спору.

Під час розгляду справи позивач надав заяву про зменшення суми позовних вимог на суму основного боргу, оскільки 26.02.2024 на адресу ТОВ «РГК» надійшла одностороння заява АТ «Дніпропетровськгаз» про зарахування однорідних зустрічних вимог, в тому числі, і вимог, що виникли на підставі договору від 30.09.2019 року №07/082-76/19-Bil, укладеного між ТОВ «РГК» та АТ «Дніпропетровськгаз» в розмірі 276 723,00 грн.

Після розгляду даної заяви ТОВ «РГК» у березні 2024 року було прийнято рішення про погодження з її умовами в частині припинення зобов`язання за договором від 30.09.2019 року №07/082-76/19-Bil, укладеного між ТОВ «РГК» та АТ «Дніпропетровськгаз».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Правомірність нарахування пені.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.2 договору передбачено, що у разі порушення Стороною-2 строків оплати, визначених розділом 3 цього Договору, Сторона-2 сплачує Стороні-1 пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 36 154,81 грн за загальний період прострочення з 26.09.2023 по 26.02.2024.

Відповідач надав контррозрахунок пені, згідно якого загальний період прострочення становить з 26.09.2023 по 29.12.2023, а загальна сума пені становить 21 850,48 грн.

Суд не приймає заперечення відповідача в частині того, що нарахування штрафних санкцій припиняються 29.12.2023, тобто до дати заяви про зарахування однорідних вимог, оскільки дана заява отримана позивачем 26.02.2024, про що свідчить відмітка на заяві за вхідним номером СЛ-33-16015-0224 (а.с. 55).

Разом із тим, при перевірці розрахунку позивача, суд виявив помилку в частині визначення дати закінчення нарахування пені.

Так, зважаючи на дату отримання позивачем заяви про зарахування однорідних вимог (26.02.2024), нарахування пені закінчується 25.02.2024.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 35 912,39 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 242,42 грн. слід відмовити.

Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за загальний період прострочення оплати Відповідачем вартості наданих послуг з 26.09.2023 по 26.02.2024, загальний розмір яких склав суму 3 398,60 грн.

Відповідач надав контррозрахунок 3% річних за період прострочення грошового зобов`язання з 26.09.2023 по 29.12.2023, що становить 1 968,17 грн.

Суд перевірив розрахунки 3% річних, надані позивачем і відповідачем, та, зважаючи на аналогічні помилки в розрахунках, встановив, що до стягнення підлягає 3% річних в розмірі 3 374,36 грн.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 24,24 грн. слід відмовити.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 6 941,50 грн. нараховані за загальний період з жовтень 2023 по лютий 2024.

Відповідач надав контррозрахунок інфляційних втрат за період прострочення з 26.09.2023 по 29.12.2023, що становить 4 833,75 грн.

Суд перевірив розрахунки інфляційних втрат, надані позивачем і відповідачем та встановив, що до стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі 6 941,50 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 3 374,36 грн., пені в розмірі 35 912,39грн., інфляційних втрат у розмірі 6 941,50 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 242,42 грн, 3% річних в розмірі 24,24 грн. слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Так, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4 756,61 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 26807 від 07.02.2024.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2024 року складає 3 028,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Так, у позовній заяві позивачем заявлено вимогу майнового характеру, за яку підлягає сплаті судовий збір, враховуючи подання позовної заяви через систему "Електронний суд", у розмірі 3 416,02 грн. (284667,90 грн. х 1,5% = 4270,02 грн. х 0,8 = 3 416,02 грн.).

Крім того, позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму основного боргу в розмірі 276 723,00 грн.

Як встановлено п. 1.ч. 1 ст. 7 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, поверненню з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 2 333,98 грн.

Суд не вирішує питання повернення судового збору в цій частині, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

В іншій частині витрати зі сплаті судового збору судом покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" (49044, м. Дніпро, вул.. Шевченка, буд. 2, ідентифікаційний код 03340920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2; ідентифікаційний код 37401646) 35 912,39 грн- пені, 3 374,36 грн - 3% річних, 6 941,50 грн. - інфляційних втрат, 2 408,53 грн. - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко