Рішення

від 21.05.2024 по справі 907/361/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/361/24

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши справу у відкритому судовому засіданні,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", код ЄДРПОУ - 00152307, 39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДХОЛ", код ЄДРПОУ - 41609262, 89421, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Шевченка, буд. 8,

про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Секретар судового засідання Сінкіна Е.В.

За участі представників сторін:

від позивача - Демиденко Володимир Анатолійович, адвокат, довіреність від 27.12.2023 року № 14/03-13, в режимі ВКЗ

від відповідача - не з`явився,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", код ЄДРПОУ - 00152307, звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДХОЛ", код ЄДРПОУ - 41609262, про стягнення на свою користь з відповідача 2 500 000.00 грн.

Описова частина рішення.

Ухвалою суду від 11.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, здійснюється розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 09.05.2024 року, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

11.04.2024 відповідачу - ТОВ "Редхол" було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (міститься в матеріалах справи), отже він про дату та час підготовчого судового засідання був повідомлений належним чином.

В судове засідання 09.05.2024 та 21.05.2024 представник відповідача не з`явився, заяв та клопотань процесуального характеру до початку судового засідання не подав, вимоги ухвали суду щодо подання заяв по суті справи до суду - не виконав.

Таким чином, ухвалою суду від 09.05.2024 закрито підготовче провадження. Призначено судовий розгляд справи по суті на 21.05.2024 року. Дана ухвала аналогічно була направлена відповідачу до його електронного кабінету та отримана ним 09.05.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи. Відповідач в судове засідання для розгляду справи по суті не з`явився, заяв по суті справи не подав.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

В судове засідання 21.05.2024 представники сторін не з`явилися, заяв з процесуальних питань не заявили, поважних причин неявки не повідомили, отже суд розглянув справу за наявними матеріалами без участі представників та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі, наявних у справі.

Суть спору за позицією Позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.09.2022 позивач здійснив перерахування грошових коштів в сумі 2 500 000.00 грн. відповідачу згідно платіжної інструкції №80146.

В такій платіжній інструкції вказано призначення платежу "Оплата за послуги згідно договору №403/11/2118 від 01.02.2022 року. ПДВ 416666.67 грн.".

За твердженням позивача, грошові кошти у сумі 2 500 000.00 грн. є такими, що отримані ТОВ "Редхол" без достатньої правової підстави з огляду на не укладення договору з ПАТ "Укртатнафта", відсутність факту надання послугу та підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦКУ. Позивач зазначає, що попередньо у сторін був намір укласти договір комісії. Проект договору був підготовлений та містив номер 403/11/2118, дату 01.02.2022 та підпис заступника голови правління з комерційних питань ПАТ "Укртатнафта".

Однак позивач зазначає, що враховуючи той факт, що договір комісії не був підписаний стороною відповідача, то з урахуванням положень ч. 2 ст. 207, п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦКУ, такий договір комісії не є укладеним між сторонами.

Позивач вважає, що обов`язок ТОВ "Редхол" повернути ПАТ "Укртатнафта" грошові кошти в сумі 2 500 000.00 грн. виник з моменту безпідставного їх отримання, а саме 30 вересня 2022 року.

На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 2 500 000.00, як безпідставно набуті відповідачем, згідно положень ст. 1212 ЦКУ.

Позиція відповідача.

Відповідно до ч. 6 та 7 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи через наявний у нього електронний кабінет, однак відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке:

В матеріалах справи міститься проект договору комісії №403/11/2118 від 01.02.2022 року, який мав бути укладений між ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", як комітентом, та ТОВ "Редхол", як комісіонером.

Відповідно до п. 1.1. договору, згідно договору комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату укласти від свого імені, але за рахунок комітента договори (договір) про продаж нафтопродуктів асортимент, кількість, ціна, строк та умови передачі яких узгоджені сторонами у специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною.

За належне виконання доручення комітент сплачує комісіонеру комісійну плату, розмір якої становить 83.33 грн., крім того ПДВ 16.67 грн., всього розмір комісійної плати з ПДВ складає 100.00 грн. за одну тонну продажу нафтопродуктів (п. 3.1. договору).

Згідно п. 3.2. договору, комісійна плата підлягає перерахуванню комітентом на рахунок комісіонера протягом 7 банківських днів з дати отримання коштів від комісіонера згідно з пунктом 2.12. договору.

Датою передачі нафтопродуктів на комісію вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі.

Судом встановлено, що даний договір не є підписаним зі сторони відповідача, комісіонера по договору, ТОВ "Редхол". Такий договір є підписаним лише зі сторони позивача. Суд погоджується з твердженням позивача, що договірні відносини між сторонами не виникли.

Не зважаючи на відсутінсть договірних відносин 30.09.2022 року ПАТ "Укртатнафта", код ЄДРПОУ - 00152307 перерахувало на користь ТОВ "Редхол", код ЄДРПОУ - 41609262, грошову суму 2 500 000.00 грн. згідно платіжної інструкції №80146, копія якої міститься в матеріалах справи. Призначення платежу згідно такої платіжної інструкції - "оплата за послуги згідно договору 403/11/2118 від 01.02.2022 року, ПДВ 20% 416666.67 грн.

Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.

Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Господарські зобов`язання можуть виникати зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГКУ).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Згідно положень ст. 205 ЦКУ, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 207 ЦКУ).

Частиною 2 ст. 207 ЦКУ, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Вимогами ст. 208 ЦКУ передбачені правочини, які належить вчиняти у письмовій формі. Так, у письмовій формі належить зокрема вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до положень ст. 218 ЦКУ, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Згідно положень ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦКУ).

Частиною 2 ст. 631 ЦКУ передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Положеннями ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ст. 639 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 640 ЦКУ, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Аналогічні положення містяться в ст. 180 ГКУ, згідно яких зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до норми ст. 1011 ЦКУ, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ч. 3 ст. 1012 ЦКУ).

Статтею 1013 ЦКУ, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Відтак, суд зазначає згідно положень ст. 639 ЦКУ, договір комісії №403/11/2118 від 01.02.2022 не був укладений сторонами, оскільки не був підписаний двома сторонами. Між сторонами не виникло господарське зобов`язання, відсутні взаємні права та обов`яки. В позивача на момент перерахування коштів відповідачу був відсутній такий обов`язок. На підставі наявних справі в матеріалів судом встановлено, що такі кошти були перераховані відповідачу помилково, відтак є безпідставно набутими відповідачем. Відповідач до суду заяв по суті справи не подав, не заперечив факту помилкового перерахування коштів, не надав суду належних і допустимих доказів того, що між сторонами існувало господарське зобов`язання.

Так, положеннями ст. 1212 ЦКУ передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Велика Палата Верховного Суду зазначила вище, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

До схожих висновків дійшла і Велика Палата Верховного суду у своїй постанові від 07.02.2024 по справі №910/3831/22.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб із метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі

До аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 12.08.2021 у справі №910/17567/19.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦКУ).

Згідно положень ст. 1215 ЦКУ, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем набуті без достатньої правової підстави кошти від позивача у загальному розмірі 2 500 000.00 грн. 30.09.2022 року. Відтак, у відповідача виник обов`язок повернення таких грошових коштів позивачу відразу після того, як він безпідставно отримав таке майно (грошові кошти), а саме 30.09.2022 року.

Відповідно, суд задовольняє позовні вимоги позивача повністю щодо стягнення з відповідача на його користь 2 500 000.00 грн.

Щодо обґрунтованості рішення.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позов належить задоволити повністю.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 30 000.00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДХОЛ", код ЄДРПОУ - 41609262, 89421, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Шевченка, буд. 8, до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", код ЄДРПОУ - 00152307, 39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, грошові кошти в розмірі 2 500 000.00 грн. (два мільйони п`ятсот тисяч гривень 00 копійок).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДХОЛ", код ЄДРПОУ - 41609262, 89421, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Шевченка, буд. 8, до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", код ЄДРПОУ - 00152307, 39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, сплачений судовий збір у розмірі 30 000.00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 копійок).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 21.05.2024 року

Суддя П. Д. Пригуза