Ухвала

від 17.05.2024 по справі 907/1186/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

"17" травня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/1186/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.,

розглянувши заяву Керівника Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області №07.53-107-3837ВИХ-24 від 10.05.2024 (вх. №02.3.1-02/3923/24 від 13.05.2024) про вжиття заходів забезпечення позову у справі №907/1186/23

За позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області в інтересах держави

до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс-центр-3, м. Ужгород Закарпатської області

про визнання незаконним та скасування пункту 1.3 рішення ХХІІІ сесії VIII скликання Ужгородської міської ради №858 від 30.08.2022 Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення; визнання недійсним Договору оренди землі №2373 від 08.02.2023, укладеного між територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діяв Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю Офіс-центр-3 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгороді, вул. Минайська, 16; скасування державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс-центр-3 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгороді, вул. Минайська, 16,

шляхом накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгороді, вул. Минайська, 16, що перебуває у власності територіальної громади міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради; заборони Ужгородській міській раді, ТОВ Офіс-центр-3, іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га; заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га; заборони Ужгородській міській раді, ТОВ Офіс-центр-3, іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га; заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га, та будь-яких об`єктів нерухомого майна на ній,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Господарського суду Закарпатської області (суддя Пригара Л.І.) перебуває справа №907/1186/23 за позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області в інтересах держави до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області та до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс-центр-3, м. Ужгород Закарпатської області про визнання незаконним та скасування пункту 1.3 рішення ХХІІІ сесії VIII скликання Ужгородської міської ради №858 від 30.08.2022 Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення; визнання недійсним Договору оренди землі №2373 від 08.02.2023, укладеного між територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діяв Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю Офіс-центр-3 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгороді, вул. Минайська, 16; скасування державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс-центр-3 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгороді, вул. Минайська, 16.

Поданою через канцелярію суду заявою №07.53-107-3837ВИХ-24 від 10.05.2024 (вх. №02.3.1-02/3923/24 від 13.05.2024) Керівник Ужгородської окружної прокуратури наголошує на необхідності вжиття заходів забезпечення позову в даній справі шляхом накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгороді, вул. Минайська, 16, що перебуває у власності територіальної громади міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради; заборони Ужгородській міській раді, ТОВ Офіс-центр-3, іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га; заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га; заборони Ужгородській міській раді, ТОВ Офіс-центр-3, іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га; заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га, та будь-яких об`єктів нерухомого майна на ній.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову прокурор покликається на те, що заявлені ним вимоги в даній справі мотивовані прийняттям депутатом Ужгородської міської ради Маєрчиком П.С. рішення в умовах реального конфлікту інтересів шляхом голосування останнім на пленарному засіданні ради за проєкт рішення №911, пунктом 1.3. якого передбачено затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення ТОВ Офіс-центр-3 (кадастровий номер 2110100000:18:002:0033) площею 0,013 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Минайській, 16, та передання такої в оренду строком на 3 роки відповідачу 2.

Прокурор вказує, що за вчинення вищенаведеного адміністративного правопорушення на ОСОБА_1 було складено відповідні протоколи №22 та №23 від 08.02.2023, за наслідками судового розгляду яких постановами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.08.2023 у справі №308/2170/23 та від 31.08.2023 у справі №308/2171/23 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 4 ст. 38 КУпАП.

Із посиланням на приписи ст. 67 Закону України Про запобігання корупції прокурор зазначає про наявність дійсного спору щодо законності передання в оренду ТОВ Офіс-центр-3 земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033 площею 0,013 га.

Водночас за твердженням прокурора, рішенням Ужгородської міської ради №1721 від 28.03.2024 ТОВ Офіс-центр-3 (відповідачу 2) надано згоду на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання орендованих земельних ділянок з кадастровим номером 2110100000:18:002:0033 площею 0,0132 га та з кадастровим номером 2110100000:18:002:0081 площею 0,0898 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Минайській, 16.

Покликаючись на реальну загрозу завдання шкоди інтересам держави, яка полягає в тому, що подальша реалізація, перетворення чи забудова в будь-який спосіб спірної земельної ділянки може призвести до втрати сенсу подальшого розгляду заявлених прокурором позовних вимог, а також унеможливити відновлення порушених інтересів держави та виконання ймовірного рішення суду у випадку задоволення позову, прокурор наголошує на необхідності накладення арешту на спірну земельну ділянку, запровадження заборони щодо вчинення дій, спрямованих на реалізацію предмета спору, поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо, заборони проводити будь-які підготовчі чи будівельні роботи, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості і введення в експлуатацію, проводити будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки.

Оцінюючи заяву Керівника Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області про забезпечення позову у справі №907/1186/23, суд зазначає наступне.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 у справі №921/40/20).

Отже умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19).

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №911/1111/20).

Статтею 1291 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Отже метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спірних правовідносин є заявлені прокурором вимоги немайнового характеру, а саме, визнання незаконним та скасування пункту 1.3 рішення ХХІІІ сесії VIII скликання Ужгородської міської ради №858 від 30.08.2022 Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення; визнання недійсним Договору оренди землі №2373 від 08.02.2023, укладеного між територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діяв Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю Офіс-центр-3 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгороді, вул. Минайська, 16; скасування державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс-центр-3 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгороді, вул. Минайська, 16.

Відтак, із огляду на те, що в даній справі прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення в разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, в зазначеному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі №911/1551/18.

Водночас вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому, суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Крім того, адекватність певного заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, від 22.11.2021 у справі №922/827/21, від 26.11.2021 у справі №922/826/21).

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

До того ж, заявник самостійно обирає конкретний вид забезпечення позову, а суд надає тільки оцінку його співмірності заявленим позовним вимогам.

Так, у даному випадку прокурор просить суд застосувати такі заходи забезпечення позову, як накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови в м. Ужгороді, вул. Минайська, 16, що перебуває у власності територіальної громади міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради; заборони Ужгородській міській раді, ТОВ Офіс-центр-3, іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га; заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га; заборони Ужгородській міській раді, ТОВ Офіс-центр-3, іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га; заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га, та будь-яких об`єктів нерухомого майна на ній.

Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстав дійти висновку про те, що позивач, звертаюсь до суду із заявою про забезпечення позову, повинен підтвердити ті обставини, на які він посилається у заяві, певними доказами, на підставі яких суд має встановити обґрунтованість поданої заяви.

Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 у справі №916/401/17).

Водночас суд враховує, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення належного обґрунтування наведених обставин не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. В даному випадку, матеріали справи не містять належних доказів для застосування судом саме такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на спірну земельну ділянку, при чому у спорі, в якому не розглядаються вимоги майнового характеру, одночасно із таким видом забезпечення позову, як заборона вчиняти дії, тоді як арешт включає в себе і заборону вчиняти будь-які дії стосовно визначеного об`єкта речового права. Разом з тим, у поданій суду заяві прокурором не обґрунтовано підстав для одночасного застосування визначених ним декількох видів забезпечення позову.

Крім того, заслуговує на увагу той факт, що метою накладення арешту на земельну ділянку є заборона відчуження її будь-яким чином у порядку, встановленому законодавством. Поряд із цим, матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності Ужгородської міської ради, а в користуванні у Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс-центр-3 на підставі Договору оренди землі №2373 від 08.02.2023.

З наведеного випливає, що відповідач 2 об`єктивно позбавлений можливості будь-яким чином здійснювати відчуження земельної ділянки. Крім того, відчуження земельної ділянки комунальної власності здійснюється виключно в порядку та в межах, визначених чинним законодавством України. Водночас прокурором не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що власник земельної ділянки Ужгородська міська рада вчиняє дії, спрямовані на її відчуження (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі №916/3238/20).

Також суд зазначає, що з огляду на зміст порушеного права, за захистом якого прокурор звернувся до суду, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку не узгоджується із предметом та підставами позову; позовні вимоги у цій справі не стосуються безпосередньо повернення чи витребування земельної ділянки, тобто не мають майнового характеру, за наявності яких суд міг би забезпечити позов шляхом накладення арешту на відповідну земельну ділянку, а відтак, накладення арешту на земельну ділянку не є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими прокурором вимогами немайнового характеру.

В частині доводів прокурора про необхідність встановлення заборони відповідачам та іншим фізичним і юридичним особам здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на спірній земельній ділянці суд відзначає, що матеріали заяви про забезпечення позову не містять документальних доказів на підтвердження здійснення відповідачами заходів із забудови спірної земельної ділянки, а також доказів того, які саме роботи проводяться, осіб, що їх проводять, як і не містять належного обґрунтування, що проведення зазначених робіт змінює характеристики земельної ділянки та ускладнить її повернення в разі задоволення позову.

Суд зауважує, що предметом спору у справі не є незаконність будівництва, як такого, оскільки прокурор оспорює неправомірність набуття ТОВ Офіс-центр-3 права користування земельною ділянкою.

Також суд враховує той факт, що прокурор у поданій ним заяві про забезпечення позову просить суд заборонити будь-яким особам проведення будівельних та підготовчих робіт. Тобто вказана вимога спрямована не лише на заборону відповідачам вчиняти певні дії, а також й іншим особам, що в даному випадку порушуватиме права третіх осіб, які не є стороною даного спору.

При цьому, за умови відсутності на розгляді в господарського суду позовної вимоги щодо неправомірності проведення забудови та належних і допустимих доказів щодо її реального здійснення на спірній земельній ділянці станом на даний час, заявлені прокурором заходи забезпечення позову в частині встановлення заборони Державній інспекції архітектури та містобудування та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на спірній земельній ділянці, а також у частині заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих на спірній земельній ділянці, є неспіврозмірними та неадекватними, а тому, такими, що не підлягають задоволенню.

Водночас суд погоджується із доводами прокурора про необхідність застосування заходів забезпечення позову у вигляді встановлення заборони відповідачам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, а також заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити реєстраційні дії щодо поділу, об`єднання та зміни цільового призначення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га, оскільки п. 2 рішення Ужгородської міської ради №1721 від 28.03.2024 Про надання згоди на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яким ТОВ Офіс-центр-3 надано згоду на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання орендованих земельних ділянок з кадастровим номером 2110100000:18:002:0033 площею 0,0132 га та з кадастровим номером 2110100000:18:002:0081 площею 0,0898 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Минайській, 16, свідчить про реальність настання обставин із розпорядження спірною земельною ділянкою до закінчення розгляду спірних правовідносин у даній справі судом. Водночас поділ/об`єднання чи зміна цільового призначення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди землі, чи вчинення інших дій, спрямованих на зміну меж такої земельної ділянки, а також внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно призведе до формування нових земельних ділянок і як наслідок, припинення існування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав в попередньо визначених межах.

В частині доводів прокурора про необхідність встановлення іншим фізичним і юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду тощо спірної земельної ділянки суд звертає увагу, що лише Ужгородська міська рада та ТОВ Офіс-центр-3 мають право ініціювати вищевказані питання, і тільки відповідач 1, у свою чергу, наділений повноваженнями щодо розгляду та прийняття рішення із цього приводу. Відтак, аргументи прокурора про доцільність вжиття заходу забезпечення позову у вигляді заборони фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду спірної земельної ділянки є безпідставними та необґрунтованими.

Водночас суд критично оцінює покликання прокурора на необхідність застосування заходів забезпечення позову у вигляді встановлення заборони відповідачам та іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які дії щодо передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо спірної земельної ділянки, оскільки ні матеріали справи, ні матеріали заяви про забезпечення позову не містять доказів реалізації відповідачем 1, як власником земельної ділянки, своїх правомочностей щодо розпорядження такою ділянкою шляхом її відчуження чи передачу в оренду третім особам.

Проаналізувавши доводи, якими прокурор обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову в даній справі, через призму чинного процесуального законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Керівника Ужгородської окружної прокуратури шляхом встановлення заборони відповідачам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, а також заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо поділу, об`єднання та зміни цільового призначення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га.

Відповідно до ч. 6 статті 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Що стосується зустрічного забезпечення, то в даному випадку прокурор зазначив про відсутність у нього пропозицій щодо його застосування.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, суд не зобов`язаний в кожному випадку вживати заходи зустрічного забезпечення, оскільки ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Разом з тим, суд зауважує, що виходячи із приписів ч. 4 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника звернутись із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подане після застосування судом заходів забезпечення позову.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття "ефективний засіб", за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

В ході вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Керівника Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області №07.53-107-3837ВИХ-24 від 10.05.2024 (вх. №02.3.1-02/3923/24 від 13.05.2024) про вжиття заходів забезпечення позову у справі №907/1186/23 задоволити частково.

2. Заборонити Ужгородській міській раді та Товариству з обмеженою відповідальністю Офіс-центр-3 на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі №907/1186/23 здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання та зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га.

3. Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити реєстраційні дії щодо поділу, об`єднання та зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:18:002:0033, площею 0,0132 га.

4. В решті вимог, викладених Керівником Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області у заяві №07.53-107-3837ВИХ-24 від 10.05.2024 (вх. №02.3.1-02/3923/24 від 13.05.2024) про вжиття заходів забезпечення позову у справі №907/1186/23, відмовити.

Стягувачем за даною ухвалою є: Ужгородська окружна прокуратура, вул. Небесної Сотні, будинок 6, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000.

Боржниками за даною ухвалою є:

- Ужгородська міська рада, пл. Поштова, будинок 3, м. Ужгород Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 33868924);

- Товариство з обмеженою відповідальністю Офіс-центр-3, вул. Минайська, будинок 16А, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 31477510).

5. Згідно із ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, а саме, з 21.05.2024 та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 21.05.2027.

6. На підставі ч. 2 ст. 144 ГПК України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

7. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду на підставі ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.

8. Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

9. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвалу складено та підписано 21.05.2024.

Суддя Пригара Л.І.