Рішення
від 24.04.2024 по справі 908/2260/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/183/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2024 справа № 908/2260/22

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом:

1.Акціонерного товариства ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД АВАНПОСТ (АТ ЗНВКІФ АВАНПОСТ) (вул. Народного ополчення, буд. 1, м. Київ, 03151)

2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

3.товариства з обмеженою відповідальністю МЕРИДІАН А (вул. Мельникова, буд. 12, м. Київ, 04050)

(адреса для кореспонденції представника позивачів ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 )

до відповідачів:

1.приватного акціонерного товариства ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ (вул. Південне шосе/вул. Теплична, буд. 22 б/1, м. Запоріжжя, 69106)

2. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

про визнання права на отримання компенсації за примусово вилучені акції в певному розмірі із розрахунку на одну акцію; стягнення справедливої компенсації, інфляційних втрат та 3% річних

Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача-1: Погрібна С.О., ордер АР № 1097935 від 10.09.2022 в режимі відеоконференції;

від позивача-2: Погрібна С.О., ордер АР № 1097936 від 10.09.2022 в режимі відеоконференції;

від позивача-3: ОСОБА_2 , ордер АР № 1097934 від 10.09.2022 в режимі відеоконференції;

від відповідача-1: ОСОБА_4 , ордер СЕ № 1060518 від 18.04.2023 в режимі відеоконференції;

від відповідача-2: не з`явився

АТ ЗНВКІФ АВАНПОСТ (позивач-1), ОСОБА_1 (позивач-2) та ТОВ МЕРИДІАН А (позивач-3) звернулись до Господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача-1 приватного акціонерного товариства ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ та відповідача-2 ОСОБА_3 , в якому (з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог та зміну предмету позову) просять:

- визнати право АТ ЗНВКІФ АВАНПОСТ (код ЄДРПОУ 40075925), ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та ТОВ МЕРИДІАН А (код ЄДРПОУ 34925773) на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції приватного акціонерного товариства ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ (код ЄДРПОУ 00191885) та встановити її розмір на рівні 58 (п`ятдесят вісім) грн. 3536 коп.;

- стягнути з ПрАТ Запоріжвогнетрив, гр. ОСОБА_3 на користь АТ ЗНВКІФ АВАНПОСТ суму справедливої компенсації, інфляційні втрати від знецінення національної грошової валюти, 3% річних на загальну суму 551511,14 грн.;

- стягнути з ПрАТ Запоріжвогнетрив, гр. ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму справедливої компенсації, інфляційні втрати від знецінення національної грошової валюти, 3% річних на загальну суму 941941,15 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2022 справу № 908/2260/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 19.12.2022 після усунення обставин, що зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 18/183/22, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 16.02.2023. Підготовче засідання відкладалось на 26.04.2023, 31.05.2023, 28.06.2023, 26.07.2023, 28.09.2023, 02.11.2023. Ухвалою від 02.11.2023 підготовче засідання закрито, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 06.12.2023.

Ухвалою суду від 06.12.2023 провадження у справі №908/2260/22 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №910/3831/22.

Ухвалою суду від 05.03.2024 провадження у справі поновлено, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 20.03.2024, ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку за участю представника позивачів та представників відповідача-1.

В судовому засіданні 20.03.2024 судом розпочато розгляд справи по суті. Ухвалою від 20.03.2024 відкладено розгляду справи по суті на 24.04.2024.

Судове засідання 24.04.2024 проводилось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку з посиланням на vkz.court.gov.ua за участю представника позивачів-1, -2, -3 та представника відповідача-1.

У судовому засіданні 24.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

З урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову позовні вимоги вмотивовані тим, що внаслідок обов`язкового продажу акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» порушено права позивачів на мирне володіння майном. Зокрема, позивачі зазначають, що процедура примусового викупу акцій на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» від 12.08.2020 проведена за ціною акцій, яка є заниженою та несправедливою. Ціна придбання акцій визначена відповідно до ч. 5 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» як найбільша із наведених у цій статті. Однак, при затвердженні ринкової ціни 1 акції у розмірі 20,00 грн. Наглядовою радою ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» не враховано показники звітності товариства, задекларовані як в Україні, так і за її межами. Зокрема, у відповідності до даних річної фінансової звітності ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» за 2019 рік (баланс, форма №1) власний капітал (чисті активи) товариства склав 287121000,00 грн., що становить 49,1768 грн. із розрахунку на 1 акцію (287121000,00 грн./5840400 шт. акцій); нерозподілений прибуток - 211393000,00 грн., що становить 36,19 грн. на 1 акцію (211393000,00 грн./5840400 шт. акцій). За доводами позивачів, Наглядова радою Товариства при визначенні вартості однієї акції у розмірі 20,00 грн. діяла недобросовісно, в інтересах акціонера власника домінуючого контрольного пакета акцій, що призвело до суттєвого заниження такої вартості, всупереч інтересам міноритарних акціонерів, в тому числі позивачів. Позивачі зазначають, що з 03.07.2020 Компанія Metinvest B.V., ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» та Компанія Barlenko LTD стали власниками одночасно і значного контрольного пакету акцій (75% і більше) і домінуючого контрольного пакету акцій (95% і більше) ПрАТ «Запоріжвогнетрив», тому є підстави для застосування ч.4 ст. 65-1 Закону України «Про акціонерні товариства». В порушення ч. 4 ст. 65-1 Закону України «Про акціонерні товариства (в редакції, чинній на час спірних відносин), позивачам не була надіслана Публічна безвідклична пропозиція, дії, передбачені ст.65 Закону України «Про акціонерні товариства» не виконувались. З огляду на порушення проведеної процедури примусового викупу акцій, позивачі зазначають про наявність підстав для застосування положень пункту 6 статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо визначення розміру справедливої компенсації за примусово вилучені акції на рівні 58,3536 грн., що є подвійним розміром різниці між чистими активами і отриманою міноритарними акціонерами сумою (49,1768-20,00=29,1768 грн.). Також позивачі посилаються на наявність підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України до відповідачів у вигляді 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання з компенсації справедливої вартості акцій. Звернення до відповідачів у наведеному у позові складі позивачі обґрунтовують висновкам постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 та тим, що в даному випадку емітент - ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ», а кінцевий бенефіціар емітента ОСОБА_3 . Щодо позовної давності в позові зазначено про її продовження на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, а також у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні. Посилаючись на приписи ст.ст. 8, 13, 16 ЦК України, ст.ст. 8, 65-1, 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», позивачі просили позов задовольнити.

Від відповідача-1 11.01.2023 надійшов відзив на позов, в якому відповідач-1 позовні вимоги заперечив та зазначив, що Товариством та учасниками обов`язкового продажу акцій дотримано вимоги статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції на дату продажу), що підтверджується наступним. Компанія «BARLENCO LTD», як уповноважена особа, направила ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» повідомлення про набуття домінуючого контрольного пакета акцій Товариства 03.07.2020, в день набуття права власності на відповідний пакет акцій; Товариство опублікувало повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій 07.07.2020 (наступного дня після його отримання); ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» призначило проведення оцінки та затвердило ринкову вартість акцій 27.07.2020, тобто в межах встановленого 25-денного строку з дня отримання повідомлення; в той же день Компанія «BARLENCO LTD» уклала договір умовного зберігання (ескроу) до дати направлення публічної безвідкличної вимоги (27.07.2020); Компанія «BARLENCO LTD» направила публічну безвідкличну вимогу протягом 90 днів з дня направлення повідомлення (ціна обов`язкового продажу акцій Товариства визначена як найбільша з найвищої ціни придбання акцій заявником вимоги та ринкової вартості, визначеної суб`єктом оціночної діяльності); ПАТ «Національний депозитарій України» склав перелік (реєстр) акціонерів станом на 19 серпня 2020 року; Товариство в межах п`яти робочих днів здійснило відправку копії публічної безвідкличної вимоги акціонерам; Компанія «BARLENCO LTD» перерахувала на рахунок ескроу кошти за акції Товариства 27.08.2020; 01 вересня 2020 року акції ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» зараховані на рахунок у цінних паперах Компанії «BARLENCO LTD». Відповідач-1 звертає увагу, що позивачі не приймали активної участі в управлінні Товариством, не сплачували добровільних внесків для розвитку бізнесу, не надавали допомоги у взаємодії Товариства з іншими суб`єктами господарювання, а внаслідок проведення обов`язкового продажу акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» отримало можливість залучити додаткові грошові кошти на модернізацію виробництва, що дозволило Товариству реалізувати екологічну програму розвитку підприємства, збільшити надходження обов`язкових платежів до державного та місцевих бюджетів, зменшити споживання енергоносіїв. З огляду на викладене, за твердженням відповідача-1, процедура обов`язкового продажу акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» проведена у відповідності до вимог закону із законною метою і не могла порушити права та інтереси позивачів. Щодо доводів позивачів про заниження ціни продажу належних їм акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ», відповідач-1 зазначив, що ціна примусового викупу акцій в міноритарних акціонерів ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» визначена виходячи з найбільшої з наступних: найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та/або його афілійовані особи придбавали акції ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» включно з датою набуття (20,00 грн.); ринкова вартість акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ», визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій - 02.07.2020 (19,60 грн.). Звертає увагу, що у Постанові Верховного Суду у справі №905/671/19 сформовано правовий висновок, що при сквіз-ауті ціною викупу має бути не середня ринкова (біржова) ціна, а найбільша з існуючих на ринку та визначених експертом за допомогою різних методів, і саме така ціна має вважатися справедливою. Вважає, що позивачами не надано жодних доказів на підтвердження того, що на час здійснення примусового викупу акцій Товариства на ринку існувала ціна більша за визначену у публічній безвідкличній вимозі та за якою здійснений викуп акцій в міноритарних акціонерів. Також відповідач-1 вважає безпідставним визначення позивачами справедливої вартості акцій Товариства за формулою «чистих активів», оскільки такий підхід не забезпечує обґрунтовану оцінку вартості акцій і визначає балансову, але не ринкову вартість акції Товариства. Крім того відповідач-1 просить суд вирішити спір із врахуванням положень Директиви про пропозиції поглинання, наведену у додатку ХХХV до глави розділу V Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ. Згідно з п. 4 ст. 5 Директиви найвища ціна, призначена за одні і ті самі цінні папери оферентом або особами, що діють спільно з ним, протягом періоду, що визначається державою-членом, не менше ніж за шість місяців та не більше ніж за 12 місяців до пропозиції, викладеної у частині 1, вважатиметься справедливою ціною. Зазначена у вимозі ціна обов`язкового продажу акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» є вищою за найвищу ціну придбання акцій Компанією «BARLENCO LTD», а отже є справедливою в розумінні положень Директиви. Крім того заперечення відповідача-1 стосуються залучення до участі у справі в якості відповідача-2 ОСОБА_3 , оскільки Закон України «Про акціонерні товариства» не передбачає можливості відповідальності акціонерів за дії товариства або інших акціонерів. Вважає, що позов пред`явлений до неналежних відповідачів, а також спір між позивачами та відповідачем-2 не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, просить суд закрити провадження у справі у відповідній частині. Крім того відповідач-1 просив суд залишити позов без руху з огляду на відсутність у позові відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових втрат відповідачем-1 віднесено 128720,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Від представника позивачів 25.04.2023 електронною поштою надійшла відповідь на відзив відповідача-1. Представник позивачів доводи відповідача-1 щодо дотримання процедури обов`язкового продажу акцій, визначеного ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», заперечив та зазначив, що одним із проявів верховенства права є справедливість та принцип рівності, тому використання особою належних їй прав на шкоду інтересам інших осіб у деліктних або договірних відносинах має нести відповідні наслідки. Щодо правомірності залучення до участі у справі кінцевого бенефіціарного власника представник позивачів вказав на необхідність застосування доктрини «зняття корпоративної вуалі» та звернув увагу на висновки Верховного Суду з цього питання, викладені у справі №905/671/19. За доводами представника позивачів, примусовий викуп акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» відбувався за цінами, нижчими у 2,5 рази від власного капіталу та у 2 рази нижчими від річного прибутку Товариства, отже, наявне безпідставне збагачення кінцевого бенефіціара. Відносно визначення ціни обов`язкового продажу акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» виходячи із ціни придбання акцій Компанією «BARLENCO LTD» (20,0 грн.) представник позивачів вказав, що не може визначити дійсну ринкову вартість акцій Емітента одна угода і у справі № 908/2260/22 необхідно дослідити наскільки раніше визначена ринкова вартість примусового викупу акцій відповідає критеріям справедливості (висновки у справах №№ 908/137/18, 910/2483/18, 910/12591/18, 905/1926/18, 905/671/19, 908/3492/19). З аналізу практики Верховного Суду випливає, що для оцінки ринкової вартості акцій майновий підхід є пріоритетним, оскільки він відповідає принципу найбільш ефективного використання майна, в результаті якого вартість об`єкта є максимальною. Вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства. Однак, згідно Звіту про оцінку ринкової вартості 1 простої іменної акції ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ», складеного ПП «Бюро Маркуса», з метою визначення ціни для проведення сквіз-ауту використано лише порівняльний та дохідний підходи, а в кінцевому розрахунку суб`єкт оціночної діяльності не зміг використати і порівняльний підхід за недостатності показників лише однієї угоди. Звертає увагу, що саме у Директиві про пропозиції поглинання, наведеній у додатку ХХХV до глави розділу V Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованій Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ, використовується поняття «справедлива вартість». В пункті 2 ст. 1 Директиви зазначається, що заходи, які вживаються компаніями для забезпечення того, щоб цінність їхніх одиниць на фондовій біржі значно не відрізнялась від чистої вартості їх активів, вважаються еквівалентними до такого викупу або погашення.

В заяві від 23.05.2023 представник позивачів просив визнати поважними причини пропуску строку на наданні відповіді на відзив з огляду на отримання відзиву від ввідповідача-1 лише 18.04.2023.

Відповідач-1 через підсистему Електронний суд ЄСІТС 31.05.2023 надав клопотання/заяву щодо залишення без розгляду наданої позивачам відповіді на відзив з огляду на попущення строку на її подання. По суті заперечень позивачів відповідач-1 вказав на безпідставність посилання позивачів на правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 905/137/18 та постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19, оскільки правовідносини у цих справах не подібні до правовідносин у справі №908/2260/22. Стосовно посилань позивачів на різницю між справедливою та ринковою вартістю акцій та висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №908/137/18 відповідач-1 відзначив, що у вказаній постанові Верховний Суд вказав на необхідність встановлення наявності справедливої компенсації під час обов`язкового продажу акцій (п.7.24.), при цьому висновок про необхідність визначення «справедливої» ціни обов`язкового продажу відсутній. У нормативно-правових актах з оцінки майна (Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національні стандарти оцінки майна №1, 3) міститься поняття ринкової вартості майна. Також відповідач-1 звернув увагу, що Верховний Суд посилається у своїх постановах на необхідність визначення «справедливої компенсації» у ході тлумачення положень статті 1 Протоколу від 04.11.1950 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Протокол №1), яка гарантує захист власності, а практика, ЄСПЛ не лише визнає, що для цілей вилучення майна згідно зі статтею 1 Протоколу №1 може визначатись «ринкова вартість» майна, а й допускає, що така вартість може бути нижче ринкової. Таким чином, ціна обов`язкового продажу акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» повинна відповідати ринковій вартості акцій. У разі відповідності ціни ринковій вартості акцій, вимоги щодо забезпечення справедливої компенсації за продаж акцій у відповідності до Постанови Верховного Суду у справі №908/137/18 дотримуються. Відповідач-1 також відзначив, що формула «вартості чистих активів», всупереч положенням п.11 Національного стандарту з оцінки №3, не передбачає переоцінку вартості активів та зобов`язань ПрАТ "ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ", що свідчить про необґрунтованість такої вартості (лист-роз`яснення ГО «Асоціація фахівців з оцінки» №11/02/01 від 02.11.2021). Отримана за допомогою використаної позивачем формули «чистої вартості активів» вартість не є вартістю, за якою доцільно придбавати акції на ринку, тобто є балансовою, а не ринковою вартістю акції. При цьому, така балансова вартість може бути вищою або нижчою за ринкову вартість. Між тим, обов`язковий продаж акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» проведено на підставі ст.65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства», згідно якої у якості ціни обов`язкового продажу акцій може бути обрано в тому числі ринкову вартість акцій товариства. Отримана позивачами за формулою «вартості чистих активів» балансова вартість не може спростовувати чи підтверджувати обставини заниження ціни обов`язкового продажу акцій, так як не є ринковою вартістю акцій. Відносно посилання позивачів на Директиву ЄС щодо пропозицій про поглинання від 21.04.2004 №2004/25/ ЄС відповідач-1 вказав, що Директива не є «актом цивільного законодавства» України, а тому її положення не можуть бути використані для застосування за аналогією відповідно до статті 8 ЦК України. Крім того відповідач-1 наголосив, що чинне законодавство виключає можливість звернення з позовом до акціонера чи кінцевого бенефіціарного власника за дії інших акціонерів або акціонерного товариства, за таких підстав, між позивачами та відповідачами відсутній предмет спору з огляду на виключення відповідальності відповідачів.

Ухвалою від 31.05.2023 суд визнав поважними причини пропуску представником позивачів строку на подання відповіді на відзив, відповідь на відзив судом прийнято.

Від представника позивачів через підсистему Електронний суд ЄСІТС 19.03.2024 надійшли додаткові пояснення до позовної заяви та заява про здійснення розподілу судових витрат.

Представник позивачів у додаткових поясненнях підтримав раніше висловлені доводи та просив при вирішенні справи врахувати висновки постанови Північного апеляційного суду від 07.02.2024 у справі № 910/8714/18, ухвали Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 904/6760/221, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22; постанов Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №910/14972/17, від 04.07.2018 у справі № 910/4947/18 та від 28.04.2021 у справі №910/12591/18.

В заяві про здійснення розподілу судових витрат представник позивачів просив стягнути солідарно з відповідачів (з кожного окремо) по 13666,67 грн. втрат на професійну правничу допомогу. До заяви наданий детальний розрахунок витрат на правничу допомогу, згідно з яким загальна вартість витрат на професійну правничу допомогу становить 41000,000 грн.

Від відповідача-1 26.03.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання, в якому відповідач-1 просив суд, у разі наявності підстав для задоволення заяви позивачів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зменшити їх розмір з врахуванням критерію реальності, необхідності понесення адвокатських витрат та відповідно до реальних обсягів виконаних робіт. За доводами відповідача-1 наданий представником позивачів розрахунок витрат на правничу допомогу є необґрунтованим в частині витраченого адвокатом часу на складання процесуальних документів, пов`язаності та необхідності документів для розгляду справи, зокрема щодо включення до розрахунку витрат на складання заяви про усунення недоліків (22.11.2022 - 2000,00 грн.), адвокатського запиту (04.03.2023), заяви про поновлення процесуальних строків (23.05.2023 - 1000,00 грн.) та заяв на складання 3 документів (22.06.2023, 27.06.2023 - 4000,00 грн.).

Також відповідачем-1 через підсистему Електронний суд ЄСІТС 23.04.2024 надані суду письмові пояснення, в яких відповідач-1 звернув увагу на неналежний склад відповідачів у справі з огляду на сформовану судову практику судів першої інстанції щодо вимоги до кінцевого бенефіціарного власника (справи №№ 908/2212/22, 905/691/22, 905/993/21, 905/2204/21, 904/4587/22, 905/1165/23, 905/1413/23). Крім того відповідач-1 вказав на висновки постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 09.08.2023 у справі № 161/10117/21 щодо того, що для кондикційних зобов`язань (глава 83 ЦК України) не встановлено випадків виникнення солідарного зобов`язання. Заперечення відповідача-1 також стосуються того, що правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки справи мають різне матеріально-правове регулювання, різні обставини та підстави позову.

Відповідач-2 жодних заяв/заперечень/пояснень у справі не надав, представника у судове засідання не направляв.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивачів та представника відповідача-1, суд

ВСТАНОВИВ:

З 04 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» (надалі Закон № 1983-VIII), яким введено інститут обов`язкового продажу акцій на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій (сквіз-аут).

Відповідно до загальнодоступної інформації, станом на 03.07.2020 загальна кількість акцій приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» (ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ», Товариство, Емітент, відповідач-1 у справі) складала 5840400 штук простих іменних акцій (100%) номінальною вартістю 13,0 грн.

Компанія «BARLENCO LTD» 03.07.2020 набула у власність 24143 акції або 0,413379% акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» шляхом укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів. Ціна продажу акцій встановлена у розмірі 20,00 гривень за акцію.

В той же день, 03.07.2020 Компанією «BARLENCO LTD» та акціонерами ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» укладений договір б/н, за змістом якого Компанія METINVEST B.V., яка володіє 2650697 штук акцій, що складає 45,385539% статутного капіталу Товариства, ПАТ «Запоріжсталь», яке володіє 2874068 штук акцій, що складає 49,210123% статутного капіталу Товариства, та Компанія «BARLENCO LTD», яка володіє 24123 штук акцій, що складає 0,413379% статутного капіталу Товариства, а разом володіють домінуючим контрольним пакетом акцій у розмірі 5548888 штук акцій або 95,009041% статутного капіталу Товариства, домовилися уповноважити Компанію «BARLENCO LTD» на вчинення дій. Зокрема, Компанію «BARLENCO LTD» уповноважили від власного імені вчиняти всі дії з обов`язкового продажу акцій Товариства на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій відповідно до вимог та у порядку, визначеними ст.65-2 Закону України «Про акціонерні товариства».

ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» 06.07.2020 отримало від Компанії «BARLENCO LTD» повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ», в якому зазначалось, що розмір частки Компанії METINVEST B.V. та її афілійованих осіб в загальній кількості акцій до набуття домінуючого контрольного пакета акцій Товариства наступний:

- Компанії METINVEST B.V. до набуття домінуючого контрольного пакета акцій Товариства належало 2650697 шт. акцій, що складало 45,385539% від загальної кількості акцій (статутного капіталу) ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ»;

- публічному акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь») до набуття домінуючого контрольного пакета акцій Товариства належало 2874068 шт. акцій, що складало 49,210123% від загальної кількості акцій (статутного капіталу) ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ»;

- Компанії «BARLENCO LTD» до набуття домінуючого контрольного пакета акцій Товариства належало 0 шт. акцій від загальної кількості акцій (статутного капіталу) ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ».

Після набуття домінуючого контрольного пакета акцій Товариства розмір часток Компанії METINVEST B.V. та її афілійованих осіб в загальній кількості акцій Товариства наступний:

- Компанії METINVEST B.V. після набуття домінуючого контрольного пакета акцій Товариства належить 2650697 шт. акцій, що складає 45,385539% від загальної кількості акцій (статутного капіталу) ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ»;

- ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» після набуття домінуючого контрольного пакета акцій Товариства належить 2874068 шт. акцій, що складає 49,210123% від загальної кількості акцій (статутного капіталу) ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ»;

- Компанії «BARLENCO LTD» після набуття домінуючого контрольного пакета акцій Товариства належить 24143 шт. акцій, що складає 0,413379% від загальної кількості акцій (статутного капіталу) ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ».

Дата набуття домінуючого контрольного пакета акцій Товариства: 03.07.2020.

Найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції Товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття 20,00 грн. за одну просту іменну акцію ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ».

Наглядовою радою ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» 10.07.2020 прийнято рішення, оформлене протоколом № 62, про обрання ПП «Бюро Маркуса» оцінювачем ринкової вартості акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» станом на дату, що передує даті набуття домінуючого пакета акцій 02.07.2020.

Згідно Звіту про оцінку ринкової вартості однієї простої іменної акції ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» оцінювач за результатом проведеної оцінки дійшов висновку, що ринкова вартість однієї іменної акції Товариства в пакеті 100% акцій складає 19,60 гривень за акцію. Дата оцінки: 02.07.2020. Дата закінчення виконання звіту: 24.07.2020. Застосовані підходи: доходний, порівняльний.

Відповідно до Протоколу Наглядової ради ПрАТ ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» №63 від 27.07.2020 затверджена ринкова вартість 1 (однієї) простої іменної акції Товариства у розмірі 20,00 грн.

Компанія «BARLENCO LTD» 27.07.2020 укладений з ПАТ «Перший український міжнародний банк» договір рахунку умовного зберігання (ескроу) №124 та відкритий відповідний рахунок у валюті гривня, що підтверджується довідкою №4137 від 05.08.2022.

Згідно отриманої 12.08.2020 ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» від Компанії «BARLENCO LTD» Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Товариства повідомлено, що Компанія є особою, яка опосередковано через групу афілійованих осіб, володіє домінуючим контрольним пакетом акцій у Товаристві.

Ціна придбання визначена відповідно до ч. 5 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» як найбільша з наступних:

- найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та/або його афілійовані особи придбавали акції ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» включно з датою набуття (20,00 грн.);

- ринкова вартість акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ», визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій 02.07.2020 (19,60 грн.).

Наступного дня Товариство опублікувало публічну безвідкличну вимогу на власному веб-сайті та у загальнодоступній інформаційній базі НКЦПФР.

ПАТ «Національний депозитарій України» отримало копію Публічної безвідкличної вимоги і розмістило її на власному веб-сайті, склало реєстр (перелік) акціонерів ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» станом на 19.08.2020.

Отримавши реєстр (перелік) акціонерів, Товариство організувало розсилку копії публічної безвідкличної вимоги в адресу акціонерів. Розсилка копії публічної безвідкличної вимоги акціонерам ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» завершена 27.08.2020, про що Товариство повідомило Компанію «BARLENCO LTD».

ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» на підставі реєстру (переліку) акціонерів надало до ПАТ «ПУМБ» список осіб (акціонерів), у яких придбаваються акції, із зазначенням суми коштів, що підлягають сплаті Компанією «BARLENCO LTD» кожному акціонеру.

Компанія «BARLENCO LTD» 27.08.2020 перерахувала грошові кошти у сумі 5829840,00 гривень за 291492 акцій Товариства (із розрахунку 20,00 грн. за акцію) на рахунок ескроу, відкритий у ПАТ «ПУМБ», про що свідчить виписка по рахунку, надана банком.

Акції ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» 01.09.2020 зараховані на рахунок у цінних паперах Компанії «BARLENCO LTD», відкритий у ПАТ «ПУМБ», у зв`язку з чим ПАТ «Національний депозитарій України» повідомило Товариство про завершення процедури примусового викупу акцій.

Згідно з виписками про стан рахунку в цінних паперах перед застосуванням сквіз-ауту:

- акціонерне товариство ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД АВАНПОСТ (АТ ЗНВКІФ АВАНПОСТ), позивач-1, володіло іменними простими акціями Емітента в кількості 6190 шт.;

- ОСОБА_1 , позивач-2, володіла іменними простими акціями Емітента в кількості 10572 шт.;

- товариство з обмеженою відповідальністю МЕРИДІАН А, позивач-3, володіло іменними простими акціями Емітента в кількості 25112 шт.

Позивачі -1, 2, 3 вважають, що застосована ціна викупу акцій є вочевидь несправедливою та визначена з порушенням вимог діючого законодавства та висновків Верховного Суду, тому визначають справедливу вартість акцій у розмірі 49,1768 грн. за одну акцію, виходячи з вартості чистих активів ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ». З огляду на порушення проведеної процедури примусового викупу акцій, позивачі зазначають про наявність підстав для застосування положень пункту 6 статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо визначення розміру справедливої компенсації за примусово вилучені акції на рівні 58,3536 грн., що є подвійним розміром різниці між чистими активами і отриманою міноритарними акціонерами сумою. У зв`язку з чим, на думку позивачів, вони мають право на компенсацію за примусово вилучені акції з урахуванням індексу інфляції та 3% річних: позивач-1 в загальній сумі 551511,14 грн., позивач-2 в загальній сумі 941941,15 грн., позивач-3 в загальній сумі 2237422,07 грн.

За розрахунком позивачів суми компенсації за примусово вилучені акції ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ», з урахуванням індексу інфляції та 3% річних розраховуються наступним чином:

- відносно позивача-1, АТ «ЗНВКІФ «АВАНПОСТ»:

1) сума компенсації без індексів інфляції: 6190 шт. акцій * 29,1768 грн. (різниця між чистими активами і отриманою сумою: 49,1768 20,0 = 29,1768 грн.) = 180204,39 грн. (представником позивачів допущено арифметичну помилку, фактично при розрахунку правильною сумою є 180604,39 грн.);

2) санкція (подвійний розмір компенсації): 180204,39 грн. *2 = 361208,78 грн.;

3) сума компенсації з урахуванням інфляційних втрат за період з 02.09.2020 (дата списання акцій) по 25.09.2023 (дата подачі уточненого позову): 361208,78 грн. * 148,115% = 535004,39 грн.;

4) 3% річних за період з 02.09.2020 по 25.09.2023: 180204,39 грн./365 днів*1117 днів)*3%= 16580,97 грн.

Загальна сума компенсації, що підлягає відшкодуванню на користь позивача-1 з врахуванням індексів інфляції та 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України: 535004,39 грн. + 16580,97 грн. = 551511,14 грн.

- відносно позивача-2, ОСОБА_1 Ю.В.:

1) сума компенсації без індексів інфляції: 10572 шт. акцій * 29,1768 грн. (різниця між чистими активами і отриманою сумою: 49,1768 20,0 = 29,1768 грн.) = 308459,24 грн. (правильною сумою при підрахунку є сума 308457,13 грн.);

2) санкція (подвійний розмір компенсації): 308459,24 грн.*2 = 616918,49 грн.;

3) сума компенсації з урахуванням інфляційних втрат за період з 02.09.2020 (дата списання акцій) по 25.09.2023 (дата подачі уточненого позову): 616918,49 грн. * 148,115% = 913748,82 грн.;

4) 3% річних за період з 02.09.2020 по 25.09.2023: 308459,24 грн./365 днів*1117 днів*3%= 28319,09 грн.

Загальна сума компенсації, що підлягає відшкодуванню на користь позивача-2 з врахуванням індексів інфляції та 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України: 913748,82 грн. + 28319,09 грн. = 941941,15 грн.

- відносно позивача-3, ТОВ «МЕРЕДІАН А»:

1) сума компенсації без індексів інфляції: 25112 шт. акцій * 29,1768 грн. (різниця між чистими активами і отриманою сумою: 49,1768 20,0 = 29,1768 грн.) = 732692,82 грн. (представником позивачів допущено арифметичну помилку, фактично при розрахунку правильною сумою є 732687,80 грн.);

2) санкція (подвійний розмір компенсації): 732692,82 грн. *2 = 1465385,65 грн.;

3) сума компенсації з урахуванням інфляційних втрат за період з 02.09.2020 (дата списання акцій) по 10.09.2023 (дата подачі уточненого позову): 1465385,65 грн. * 148,115% = 2170455,95 грн..

4) 3% річних за період з 02.09.2020 по 25.09.2023: 732692,82 грн./365 днів*1117 днів *3%= 67267,22 грн.

Загальна сума компенсації, що підлягає відшкодуванню на користь позивача-3 з врахуванням індексів інфляції та 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України: 2170455,95 грн. + 67267,22 грн. = 2237422,07 грн.

Вимоги про стягнення компенсацій заявлені лише позивачем-1 та позивачем-2.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень частин 4, 5 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Наведені норми Конституції України, Конвенції та ЦК України визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи своєї власності. При цьому зазначені норми припускають можливість винятку з цього загального правила за умови, коли позбавлення права власності передбачено законом, здійснюється в інтересах суспільства (з мотивів суспільної необхідності) та є пропорційним (зокрема передбачає компенсацію, відшкодування вартості майна).

Виходячи із приписів статей 177, 194 ЦК України, акція є об`єктом права власності.

Україна, виконуючи обов`язки з адаптації її корпоративного законодавства до законодавства Європейського Союзу, запровадила інститути витіснення та примусового продажу (squeeze-out і sell-out).

Так, Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах (Закон № 983-VIII), яким доповнено Закон України «Про акціонерні товариства» статтею 65-2, що передбачає примусове відчуження міноритарними акціонерами належних їм акцій на вимогу власників домінуючого контрольного пакета акцій.

Відповідно до частини 1 ст. 62-2 Закону України «Про акціонерні товариства» особа (особи, що діють спільно), яка внаслідок придбання акцій товариства з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, стала (прямо або опосередковано) власником домінуючого контрольного пакета акцій, протягом наступного робочого дня з дня набуття нею права власності на такий пакет акцій зобов`язана подати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і до товариства повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій (далі - повідомлення).

Відповідно ч. 4 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» протягом 90 днів з дня подання повідомлення відповідно до частини другої цієї статті та за умови виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 65-1 цього Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства. У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов`язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги.

Водночас, відповідно до положень ч. 4 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», за загальним правилом, заявник вимоги може подати до товариства публічну безвідкличну вимогу тільки після виконання дій, передбачених статями 65 або 65-1 цього Закону, які регулюють придбання акцій приватного акціонерного товариства за наслідками придбання контрольного пакета акцій або значного контрольного пакета акцій.

Положення ст. 65 Закону України «Про акціонерні товариства» не поширюються на особу (осіб, що діють спільно), яка внаслідок придбання акцій товариства з урахуванням кількості акцій, що належать їй та її афілійованим особам, стала (прямо або опосередковано) власником контрольного пакета акцій товариства, у разі, зокрема, якщо така особа на дату, передбачену частиною першою цієї статті, вже є власником контрольного пакета акцій з урахуванням кількості акцій, що належать їй та/або її афілійованим особам (ч. 9 ст. 65 Закону України «Про акціонерні товариства»). У частині 1 зазначеної статті йдеться про дату укладення особою (особами, що діють спільно) договору, за наслідками виконання якого вона з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, стане (прямо або опосередковано) власником контрольного пакета акцій приватного акціонерного товариства.

Частиною 9 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів).

Перерахування всього обсягу грошових сум у порядку, встановленому частиною дев`ятою цієї статті, є належним виконанням заявником вимоги зобов`язання щодо оплати акцій, що придбаваються (ч. 13 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Центральний депозитарій цінних паперів протягом трьох робочих днів з дня отримання від товариства інформації про перерахування в повному обсязі грошових сум за акції, що придбаваються заявником вимоги, в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему, здійснює зняття обмеження, встановленого відповідно до частини десятої цієї статті, та забезпечує переведення депозитарними установами прав на відповідні акції з рахунків їхніх власників на рахунок заявника вимоги (ч. 14 ст. 65-2 цього Закону).

Тобто процедура примусового викупу акцій відповідно до ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» є таким правочином, в якому особа, що володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, може впливати на спосіб визначення ціни акцій та набуває право власності на них унаслідок виконання вимог, визначених зазначеною нормою, тоді як міноритарний акціонер втрачає право власності на акції за відсутності свого волевиявлення, без будь-якого впливу на визначення ціни, та за відсутності законодавчого механізму здійснення спеціального контролю з боку суду або Національної комісії з фондового ринку та цінних паперів тощо.

Водночас згідно з частинами 1, 4 ст. 65-3 Закону України «Про акціонерні товариства» кожний акціонер акціонерного товариства - власник простих акцій товариства, щодо яких не встановлено обмеження (обтяження), після розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів або через особу, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників фондового ринку, інформації про набуття особою (особами, що діють спільно) права власності на домінуючий контрольний пакет акцій має право вимагати здійснення обов`язкового придбання належних йому акцій, щодо яких не встановлено обмеження (обтяження), особою (особами, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій. У такому разі особа (особи, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, зобов`язана придбати належні акціонерам акції у порядку, визначеному цією статтею.

Стаття 2 Закону України «Про акціонерні товариства» визначає, що домінуючий контрольний пакет акцій - пакет у розмірі 95 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства; значний контрольний пакет акцій - пакет у розмірі 75 і більше відсотків простих акцій публічного акціонерного товариства.

Відповідно до структури власності ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» станом на дату набрання чинності Закону № 1983-VIII у цьому товаристві не було власника домінуючого контрольного пакета акцій Товариства: станом на 31.12.2019 Компанії METINVEST B.V. належало 2650697 шт. акцій, що складало 45,3855% від загальної кількості акцій (статутного капіталу) Товариства, ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» належало 2874068 шт. акцій, що складало 49,2101% від загальної кількості акцій (статутного капіталу) Товариства, що разом складало 94,5956% від загальної кількості акцій (статутного капіталу) ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ».

Після набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» розмір часток Компанії METINVEST B.V. та її афілійованих осіб в загальній кількості акцій Товариства наступний: Компанії METINVEST B.V. належить 2650697 шт. акцій, що складає 45,385539% від загальної кількості акцій (статутного капіталу) Товариства, ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» належить 2874068 шт. акцій, що складає 49,210123% від загальної кількості акцій (статутного капіталу) Товариства, Компанії «BARLENCO LTD» належить 24143 шт. акцій, що складає 0,413379% від загальної кількості акцій (статутного капіталу) Товариства, що разом становить 95,009041% від загальної кількості акцій (статутного капіталу) ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ».

Отже, з 03.07.2020 Компанія Metinvest B.V., ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» та Компанія «BARLENCO LTD» стали власниками одночасно і значного контрольного пакету акцій (75% і більше) і домінуючого контрольного пакету акцій (95% і більше) ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ», що свідчить про розповсюдження на спірні правовідносини обов`язковості застосування ч. 4 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», за умови виконання дій, передбачених статтею 65 або 65-1 цього Закону, особою, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-якою її афілійованою особою, або уповноваженою особою (далі - заявник вимоги).

Абзац другий частини першої статті 65 Закону України «Про акціонерні товариства» визначає обов`язок Товариства не пізніше 24 години наступного робочого дня в одноденний строк розмістити повідомлення про укладення договору на придбання контрольного пакета акцій на веб-сайті товариства та у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів.

Відповідач-1 у відзиві на позов зазначає, що Товариство 07.07.2020 здійснило публікацію такого повідомлення на власному веб-сайті та у загальнодоступній інформаційній базі даних про ринок цінних паперів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Однак, суд сприймає вказане твердження відповідача-1 критично, оскільки відповідних доказів суду не надано.

Як вбачається із матеріалів справи, правочин з обов`язкового продажу акцій в процедурі сквіз-аут було вчинено за ціною 20,0 грн. за 1 (одну) просту іменну акцію ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ».

Досліджуючи ціну продажу акцій, суд враховує, що у низці постанов Верховний Суд займає позицію, відповідно до якої: «при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою. Це означає, що така ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати» (зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 905/1926/18, від 18.02.2021 у справі № 908/3492/19, від 28.04.2021 у справі №910/12591/18).

Порядок визначення ринкової вартості майна акціонерного товариства, у т.ч. цінних паперів (акцій) встановлений у ст. 8 Закону України «Про акціонерні товариства» з урахуванням особливостей, передбачених у ст.65-2 цього Закону.

Зокрема, у частині першій статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Відповідно до частини другої вказаної норми рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто у разі створення акціонерного товариства однією особою).

Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається:

1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як середній біржовий курс таких цінних паперів на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів. У разі якщо цінні папери перебувають в обігу на двох і більше фондових біржах та їхній середній біржовий курс за останні три місяці обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, на різних біржах відрізняється, ринкова вартість цінних паперів визначається наглядовою радою (якщо створення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства - виконавчим органом товариства) в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

3) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, у разі якщо неможливо визначити ринкову вартість цінних паперів за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, - як вартість цінних паперів станом на таку дату, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення (ч. 3 ст. 8 Закону).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Зокрема, під час проведення оцінки майна та майнових прав (майно) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна, є обов`язковим для застосування Національний стандарт № 1, затверджений постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440 (надалі - Національний стандарт № 1).

Національний стандарт № 3, затверджений постановою КМУ від 29.11.2006 № 1655 (надалі - Національний стандарт № 3) є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки цілісного майнового комплексу суб`єкта господарювання (далі - цілісний майновий комплекс) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку цілісного майнового комплексу.

У Національному стандарті № 3 надається визначення корпоративної долі - це частина (пай, акція) господарського товариства, створеного на основі цілісного майнового комплексу. Отже, оцінка пакету акцій у 100% означає оцінку товариства як єдиного (цілісного) майнового комплексу.

Відповідно до п. 38 Національного стандарту №1 для проведення оцінки цілісного майнового комплексу використовуються такі основні методологічні підходи: майновий (метод вартості чистих активів і метод оцінки вартості ліквідації), порівняльний (метод ринку капіталу та метод ринкових угод), дохідний (дисконтування грошових потоків або дивідендів). Саме застосування трьох різних підходів дозволяє отримати найбільш об`єктивний розрахунок ринкової вартості акцій.

З матеріалів справи вбачається, що ринкова вартість акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» розрахована суб`єктом оціночної діяльності з застосуванням порівняльного та доходного підходів і становить 19,60 гривень за акцію, що підтверджується Звітом ПП «Бюро Маркуса».

З урахуванням цього Звіту Наглядовою радою ПрАТ ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» прийнято рішення, оформлене протоколом №63 від 27.07.2020, яким затверджено ринкову вартість (однієї) простої іменної акції ПрАТ ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» у розмірі 20,00 грн., виходячи із якої в подальшому списано акції вказаного Товариства, що належали позивачам, як міноритарним акціонерам.

Згідно рішення Наглядової ради ринкова вартість акцій визначена як найбільша з таких:

- найвища ціна акції, за якою заявник вимоги та/або його афілійовані особи придбавали акції ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» включно з датою набуття (20,00 грн.);

- ринкова вартість акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ», визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій 02.07.2020 (19,60 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про акціонерні товариства» наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Згідно із ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного права, закріпленими у ст. 3 та інших статтях ЦК України, яким мають відповідати дії будь-якого суб`єкта.

Наглядова рада як орган, створений для захисту інтересів акціонерів, має забезпечувати рівний захист всіх акціонерів товариства і рівне ставлення до них, незважаючи на розмір пакету акцій, який їм належить.

При проведенні процедури сквіз-аут наглядова рада виконує надзвичайно важливу роль вона обирає суб`єкта оціночної діяльності і потім затверджує оцінку ринкової вартості акцій. Таким чином, саме від добросовісних, розумних дій наглядової ради при визначенні ринкової вартості акцій залежить захист інтересів всіх акціонерів.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про акціонерні товариства» наглядова рада обирається рішенням загальних зборів простим або кумулятивним голосуванням. Членом наглядової ради акціонерного товариства може бути лише фізична особа. До складу наглядової ради обираються акціонери або особи, які представляють їхні інтереси (далі представники акціонерів), та/або незалежні директори.

Втім, те, що особа член наглядової ради не є незалежним директором, не означає, що вона може діяти виключно в інтересах мажоритарного акціонера, бути лише його представником і діяти відповідно до наданих ним вказівок.

У Принципах корпоративного управління, затверджених рішенням НКЦПФР від 22.07.2014 № 955 (надалі - Принципи), рекомендованих до застосування в акціонерних товариствах, містяться такі рекомендації, які відображають найкращі практики корпоративного управління:

- товариство повинно забезпечити захист прав, законних інтересів акціонерів та рівне ставлення до всіх акціонерів незалежно від того, чи є акціонер резидентом України, від кількості акцій, якими він володіє, та інших факторів;

- товариство має запровадити ефективні механізми захисту прав дрібних акціонерів від недобросовісних дій акціонерів власників контрольного пакета акцій, вчинених ними особисто або третіми особами у їх інтересах (п. 2.8);

- якщо рішення можуть по-різному впливати на різні групи акціонерів, наглядова рада має однаково справедливо ставитись до всіх акціонерів; наглядова рада у своїй діяльності керується найкращими етичними стандартами та враховує інтереси зацікавлених осіб (п.3.1.2.);

-з метою забезпечення незалежності наглядової ради до її складу доцільно включати незалежних членів, кількість яких складає принаймні 25 відсотків кількісного складу ради; незалежним вважається член наглядової ради, який не має будь-яких суттєвих ділових, родинних або інших зв`язків з товариством, членами його виконавчого органу або мажоритарним акціонером товариства і не є представником держави (п. 3.1.12).

У коментарях до п. 2.8 Принципів зазначено, що товариство має дбати про те, щоб рішення, які проводяться в життя контролюючими акціонерами, відповідали найкращим інтересам товариства та враховували інтереси дрібних (міноритарних) акціонерів; контролюючі акціонери не здійснюють дії, направлені на отримання зисків на шкоду товариству та іншим акціонерам; у разі зміни контролю над акціонерним товариством дрібним акціонерам надається можливість продати або вимагати викупу контролюючим акціонером або товариством належних їм акцій за справедливою (ринковою) ціною.

Тобто, дослідження обставин законності і обґрунтованості рішення наглядової ради про затвердження ринкової вартості акцій, яке ухвалюється відповідно до ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», має істотне значення для вирішення цього спору, адже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв`язку з примусовим відчуженням належних йому акцій (постанова Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 908/137/18).

Відповідач-1, заперечуючи заявлені позовні вимоги, зазначає про дотримання Товариством та учасниками обов`язкового продажу акцій вимог ст. 65-2 Закону та вказує, що позивачами не надано докази заниження ціни обов`язкового продажу акцій, а лише наведено власний розрахунок вартості акцій на підставі формули «чистих активів».

Однак, суд не погоджується із вказаними твердженнями відповідача-1 враховуючи наступне.

Як зазначалося вище, ціна обов`язкового продажу акцій була визначена рішенням Наглядової Ради ПрАТ ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» № 63 від 27.07.2020, яким затверджено ринкову вартість (однієї) простої іменної акції ПрАТ ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» у розмірі 20,00 грн. на підставі звіту ПП «Бюро Маркуса» (оцінювач В.І. Пазірук) від 24.07.2020.

При складанні Звіту ПП «Бюро Маркуса» про оцінку ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції ПрАТ ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» станом на 02.07.2020 Оцінювачем прийнята концепція ринкової вартості, але застосовано виключно порівняльний та доходний підхід і лише на підставі даних продажу за однією угодою. Так, в рамках порівняльного підходу, за методом, заснованим на визначенні вартості акції через конкретну угоду з продажу 43 акцій Товариства поза фондовою біржею, яка сталася 03.03.2020, отриманий результат, що становить 19,53 грн. за акцію. В рамках доходного підходу за методом дисконтування грошових потоків оцінювачем отриманий результат 19,60 грн. за акцію.

Ринкова вартість однієї простої іменної акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» майновим методом не визначалась з посиланням на значну кількість спеціалізованих основних засобів в їх сукупній вартості, які можливо використовувати виключно у основній виробничій діяльності компанії. Оцінювач вказує, що у даному випадку витрати на відновлення або заміщення активів, які можуть бути отримані із застосуванням майнового підходу, не змогли б відповісти на питання відносно найбільш вірогідної ринкової вартості акцій Товариства (стор. 67 Звіту).

Така позиція оцінювача суперечить абз. 2 п. 37 Національного стандарту №1, в якому закріплено, що неможливість або недоцільність застосування певного методичного підходу може бути лише пов`язана з повною відсутністю чи недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об`єкт оцінки та іншої інформації.

Таким чином, ціна акцій, яка ґрунтується на висновку суб`єкта оціночної діяльності, вчиненому з порушенням нормативно-правових актів, не може вважатися дійсною ринковою ціною. Наглядова рада може брати до уваги вартість цінних паперів, визначену суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, у разі наявності такої оцінки, однак затверджена ринкова вартість не може бути меншою ніж та, що визначена відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону «Про акціонерні товариства». Водночас, суд зазначає, що замовником вказаної оцінки є сам емітент - ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ».

Разом з тим, Наглядовою радою Товариства затверджено ринкова вартість акцій визначена як найбільша, виходячи із Звіту ПП «Бюро Маркуса» та із найвищої ціни акції, за якою заявник вимоги (Компанія «BARLENCO LTD») та/або його афілійовані особи придбавали акції ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» (20,00 грн.).

З 06.01.2018 законодавець змінив частину третю статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» і прямо передбачив, що у разі якщо особа (особи, що діють спільно), яка внаслідок придбання акцій товариства з урахуванням кількості акцій, що належать їй та її афілійованим особам, стала (прямо або опосередковано) одночасно власником контрольного пакета акцій, значного контрольного пакета акцій та домінуючого контрольного пакета акцій товариства, ціна придбання голосуючих акцій визначається відповідно до частини п`ятої статті 65-2 цього Закону.

Частиною п`ятою статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:

1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;

2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;

3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 уточнено правові висновки щодо застосування статей 8 та 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», які містяться у постановах від 16.02.2021 у справі №910/8714/18 та від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 наступним чином:

- при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100% пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті;

- у зв`язку з цим має бути обов`язково застосований Національний стандарт № 3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016 відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 № 1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2008 за № 924/15615 (реєстраційний номер Методики 0.1.18);

- майновий метод оцінки має бути обов`язково застосований поряд з іншими методами оцінки;

- не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена Національним стандартом № 1.

Так, Верховний Суд дійшов висновку, що при розрахунку справедливої (ринкової) вартості акцій при сквіз-ауті має бути застосований майновий метод оцінки (як єдиний або поряд з іншими), що випливає з ч. 6 ст. 9 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», національних стандартів оцінки майна (Національний стандарт № 1 та Національний стандарт № 3). При застосовуванні майнового підходу справедлива (ринкова) ціна однієї простої акції Товариства має визначатися у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) за формулою: «ринкова вартість чистих активів товариства поділена на загальну кількість простих акцій товариства» (постанова ВС від 17.02.2021 у справі № 905/1926/18).

З урахуванням вищенаведеного, зважаючи на відсутність визначення у Звіті ПП «Бюро Маркуса» ринкової (справедливої) вартості акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» із застосуванням майнового методу оцінки поряд з іншими, затвердження Наглядовою радою Товариства ціни акції у процедурі сквіз-ауту виходячи лише із вартості ціни акції 20,00 грн., за якою Компанія «BARLENCO LTD» придбала 24143 акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» (договір купівлі-продажу акцій № БВ 20200623/01-АК від 23.06.2020) не можна визнати законним та обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 908/137/18 вказано, що ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» імплемонтована на виконання Директиви про поглинання. В пунктах 7.12, 7.13 цієї постанови зазначено: «Згідно з частиною третьою статті 249 Договору про заснування Європейської Спільноти директива є обов`язковою для кожної держави-члена, якій вона адресована, стосовно визначеного в ній результату, однак залишає державам вибір форми та засобів його досягнення. Директива покладає на держави-члени обов`язок видавати правові акти для досягнення результату, зазначеного в директиві (імплементувати директиву у внутрішнє законодавство). Отже, директиви не є актами, які безпосередньо регулюють відповідні відносини у державах-членах, таке регулювання запроваджується внаслідок імплементації директив у внутрішні правопорядки. Проте обов`язок України з імплементації Директиви про поглинання випливає не з Договору про заснування Європейської Спільноти, не з членства України в Європейському Союзі, а з ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII Угоди, яка встановлює певні міжнародні зобов`язання України. Директива про поглинання регулює відносини за участю акціонерних товариств, усі або частина акцій яких знаходяться в обігу на регульованому ринку. Оскільки ця Директива встановлює лише мінімальні стандарти в цій сфері, то держави можуть поширити її дію і на інші товариства.».

В пункті 156 постанови Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 зазначено, що в Україні фактично відсутній класичний фондовий ринок, на якому активно торгуються акції публічних компаній з розпорошеним корпоративним контролем.

Отже, затвердження ціни акції у процедурі обов`язкового продажу акцій на підставі лише однієї угоди не є об`єктивним, оскільки одна угода, за відсутності фондового ринку, не може визначати дійсну ринкову вартість акції Емітента і не є справедливою.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.11.2020 у справі № 908/137/18, в якій також досліджувалось питання правомірності проведеної процедури обов`язкового продажу акцій, наведено, що у разі оскарження міноритарними акціонерами процедури примусового відчуження належних їм акцій суд має встановити: 1) чи проводилась ця процедура відповідно до норм закону; 2) чи здійснювалась вона з легітимною метою, а саме чи відповідали мотиви мажоритарних акціонерів суспільним інтересам у запровадженні цієї процедури; 3) чи є запропонована міноритарним акціонерам вартість викупу акцій справедливою, та відповідно, чи дотриманий критерій пропорційності втручання у права позивачів (п. 7.24 постанови).

Отже, при вирішенні справи № 908/2260/22 важливим є дослідження судом, наскільки раніше визначена ринкова вартість примусового викупу акцій відповідає критеріям справедливості, тобто не встановлення ринкової вартості примусово вилучених акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ», а чи є визначена ціна акцій справедливою, що впливає на визначення правомірності правочину та розмір компенсаційних сум.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.11.2020 у справі № 908/137/18 із посиланням на положення Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року зазначила, що при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, як то вимагає Закону України «Про акціонерні товариства, а й справедливою (п.п. 7.22, 7.24, 7.28, 7.35, 7.37).

Слід відзначити, що «ринкова вартість» обов`язкового продажу акцій визначається, а «справедлива ціна (вартість)» тестується. Ринкова вартість обов`язкового продажу акцій визначається на певному етапі сквіз-ауту відповідно до ст.ст. 8, 65-2 Закону «Про акціонерні товариства», а справедлива ціна (вартість) тестується на будь-якому етапі процедури сквіз-ауту, зокрема, у випадку наявності спору щодо розміру компенсації.

У п. 152 постанови Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 викладені наступні висновки: «Для забезпечення єдності судової практики щодо застосування статей 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", Палата уточнює висновки, зроблені у вказаних вище постановах Верховного Суду, і зазначає, що поняття "справедлива вартість" означає не конкретну грошову суму (величину), а дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, який передбачає необхідність обрання найбільшої вартості, якщо ринкова вартість може бути розрахована за різними підходами та методами, та за відсутності вирішального впливу мажоритарного акціонера на рішення наглядової ради, яка обирає суб`єкта оціночної діяльності та затверджує ринкову вартість акцій, визначену таким суб`єктом. Наглядова рада може вважатися такою, що не знаходиться під впливом мажоритарного акціонера у випадку наявності у її складі незалежних директорів, які становлять більшість від такого складу на момент ухвалення рішення про затвердження ринкової вартості акцій.».

Також у наведеній постанові Верховний Суд виходить з того, що у цій справі суд визначає не ринкову вартість акцій як таку, а суму справедливої компенсації, у значенні ч. 5 ст. 41 Конституції України, ч. 3 ст. 321 ЦК, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції, яку позивач мав би отримати за одну акцію в результаті примусового викупу його акцій відповідно до положень ст.65-2 Закону «Про акціонерні товариства» (п. 190).

У справі № 905/671/19 Верховний Суд, тестуючи ціну примусового викупу акцій ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» взяв за основу тестування справедливої ціни викупу акцій у процедурі сквіз-ауту балансову вартість 1 акції з врахуванням звітності Товариства.

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Методиці комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18, вказано, що у багатьох випадках балансова вартість акцій вважається самою консервативною оцінкою, і в цьому випадку вона може застосовуватися для оцінювання нижньої межі вартості акцій. Автори методики також зазначають, що в Україні при оцінюванні акцій балансова вартість часто виступає на перший план, що пов`язано з відсутністю об`єктивної інформації для використання інших методів.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; консолідована фінансова звітність - фінансова звітність підприємства, яке здійснює контроль, та підприємств, які ним контролюються, як єдиної економічної одиниці.

Згідно зі ст. 11 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства. Відповідальність за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності.

У розділі 1 вказаного положення визначено, що норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов`язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають такі значення: баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал; власний капітал - різниця між активами і зобов`язаннями підприємства.

У розділі 2 Національного положення встановлено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Отже, фінансова звітність ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» за 2019 рік є належним та допустимим доказом для визначення вартості чистих активів Товариства.

Відповідно до опублікованої ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» річної фінансової звітності станом на 31.12.2019 (Баланс, форма №1), в якій відображено активи, зобов`язання і власний капітал Товариства, власний капітал (чисті активи) Товариства складав 287121000,00 грн., кількість акцій, випущених ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» складає 5840400 шт.

Таким чином, суд визнав за можливе визначити вартість однієї акції за балансовою вартістю чистих активів ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» на рівні 49,1768 грн. (287121000,00 грн./5840400 шт. акцій), за формулою, яка наведена у розд. 3.6. Визначення вартості акцій за балансовим методом Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 і така визначена судом вартість однієї акції дорівнює щонайменш можливій справедливій вартості однієї акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ».

Враховуючи викладене, суд визнав обґрунтованими доводи позивачів про суттєве заниження ціни обов`язкового продажу у процедурі сквіз-ауту відносно ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ». Ціна продажу акцій, за якою примусово вилучені акції у міноритарних акціонерів, не є справедливою, визначена суб`єктом оціночної діяльності поза дотримання вимог ст.8 Закону Про акціонерні товариства, Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, не відповідає критеріям справедливості та пропорційності.

Відносно визначення справедливої компенсації за примусово вилучені акції на рівні подвійного розміру найвищої ціни суд зазначає наступне.

Абзацом першим частини четвертої ст. 65-1 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що особа (особи, що діють спільно), яка внаслідок придбання акцій товариства з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, стала (прямо або опосередковано) власником контрольного пакета акцій або значного контрольного пакета акцій товариства або будь-яка її афілійована особа, протягом двох робочих днів з дати отримання інформації про ціну придбання зобов`язана запропонувати всім акціонерам придбати у них акції товариства, щодо яких не встановлено обмеження (обтяження), шляхом надсилання до товариства публічної безвідкличної пропозиції для всіх акціонерів - власників акцій товариства про придбання належних їм акцій (оферти).

Доказів виконання наведених дій суду не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», якщо заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, не виконали обов`язки, передбачені статтею 65 або 65-1 цього Закону у разі придбання контрольного пакета акцій, ціною обов`язкового продажу акцій визначається найбільша з таких:

1) подвійна ціна найвищої ціни, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції товариства протягом періоду часу, що минув з дати набуття контрольного пакета акцій товариства, а також протягом 12 місяців, що передують цій даті;

2) подвійна ціна найвищої ціни, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, набули опосередковане право власності на акції цього товариства протягом періоду часу, що минув з дати набуття контрольного пакета акцій товариства, а також протягом 12 місяців, що передують цій даті, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;

3) подвійна ринкова вартість акцій товариства, визначена відповідно до статті 8 цього Закону станом на день, що передує дню набуття заявником вимоги контрольного пакета акцій.

Оскільки матеріалами справи підтверджується невиконання заявником вимоги (його афілійованих осіб або третіх осіб, що діють спільно з ним) дій, передбачених ст. 65-1 Закону України «Про акціонерні товариства», а також заважаючи, що у даному випадку подвійний розмір вартості акцій Товариства також має компенсаційний характер, з огляду на встановлені порушення прав позивачів та серйозність втручання у право позивачів на мирне володіння своїм майном, суд визнав обґрунтованими вимоги позивачів визнання за ними права на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» на рівні 58,3536 грн., що є подвійним розміром різниці між вартістю однієї акції за балансовою вартістю чистих активів Товариства і отриманою міноритарними акціонерами сумою (49,1768-20,00=29,1768 грн.х2=58,3536 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГК України, яка визначає способи захисту, права та законні інтереси суб`єктів господарювання і інших суб`єктів захищаються, поряд з іншим, шляхом стягнення збитків, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Аналогічні положення містяться у ст. 16 ЦК України, якою передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У відповідності до ч. 9 ст. 65-2 Закону України Про акціонерні товариства заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів).

Частиною 13 статті 65-2 Закону України Про акціонерні товариства визначено, що перерахування всього обсягу грошових сум у порядку, встановленому частиною дев`ятою цієї статті, є належним виконанням заявником вимоги зобов`язання щодо оплати акцій, що придбаваються.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Конституції України примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Частина 3 статті 321 ЦК України містить аналогічні положення.

Тобто набуттю акцій мажоритарним акціонером має передувати повне відшкодування їх вартості з дотриманням вимог закону.

Отже, в даному випадку належним та таким, що відповідає приписам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, способом захисту є визнання права акціонера на справедливу компенсацію (доплату) за примусово вилучені акції з встановленням розміру такої компенсації.

Відносно заперечень відповідача-1 щодо визначення складу відповідачів та вимог позивачів про солідарне стягнення з відповідачів вартості компенсації суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.12.2021 у справі № 905/2291/19 та в постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №914/1804/18 публічна безвідклична вимога є одностороннім правочином примусового продажу акцій.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарського суду відносяться спори з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових відносинах.

Таким чином, спір з правочину обов`язкового продажу акцій в процедурі сквіз-аут стосується наслідків правочину щодо акцій, а отже належить до юрисдикції господарського суду.

В постановах Верховного Суду у справах №908/137/18, №905/671/19, №905/1926/18, №905/1925/18, №906/453/19, 908/3492/19 сформульовані висновки про те, що спори щодо оскарження процедур сквіз-аут, позовними вимогами в яких є недійсність правочину, визнання права на отримання компенсації, стягнення збитків або стягнення компенсації вартості акцій, в тому числі заявлені колишніми акціонерами - фізичними особами до учасників процедури сквіз-аут, заявників публічної вимоги - в т.ч. фізичних осіб, розглядаються господарськими судами.

Кінцевий бенефіціарний власник - фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність компанії, а саме: володіє часткою не менше 25% статутного капіталу компанії самостійно або через своїх пов`язаних осіб (фізичних або юридичних), або здійснює фактичний контроль незалежно від формального володіння.

Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» - ОСОБА_3 , що означає непрямий вирішальний вплив.

У справі № 905/671/19 Верховний Суд вказав, що оскільки ознакою домінуючого контрольного пакету акцій є наявність повного контролю над товариством з боку мажоритарного акціонера (його афілійованих осіб чи осіб, що діють з ним спільно на підставі угоди), то позивач (колишній міноритарний акціонер) має право вибору щодо відповідача, адже вигоду від викупу акцій у міноритарних акціонерів отримує насамперед товариство, у якого суттєво знижуються витрати, а також мажоритарний акціонер, який отримує повний контроль над товариством. Мажоритарний акціонер може не бути покупцем акцій у процедурі сквіз-аут. Відсутні підстави вважати, що саме покупець, який просто формально діяв у правовідносинах від імені групи пов`язаних/афілійованих осіб, отримав вигоду від набуття акцій за заниженою ціною. Акціонерне товариство, яке діяло під домінуючим контролем мажоритарного акціонера, покупець та афілійовані з ним особи становлять по суті єдину економічну групу, їх інтереси збігаються.

Також Верховний Суд зазначив, що міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента. Формальна юридична відокремленість вказаних осіб у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина підняття корпоративної завіси. Схожі за змістом висновки містяться у пунктах 5.22-5.23 постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі 910/12591/18 та у постанові від 29.04.2022 у справі №905/830/21.

Процедура сквіз-ауту не є правочином ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ», а є правочином власника (осіб, що діють спільно) домінуючого контрольного пакета акцій ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ», якими є Компанія Metinvest B.V., ПАТ «Запоріжсталь» та їх афілійовані особи, в тому числі кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_3 , від імені яких на підставі договору від 03.07.2020 діяла Компанія «BARLENCO LTD».

Внаслідок цього правочину Компанія Metinvest B.V. та її кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_3 набули прямо та опосередковано, відповідно, право власності на акції ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ».

Отже, Компанія «BARLENCO LTD» використана в процедурі сквіз-аут ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» як «технічна» юридична особа, що є достатньою підставою для застосування доктрини «підняття корпоративної завіси».

«Підняття корпоративної завіси» щодо емітента та акціонерів, їх афілійованих осіб та осіб, які діяли спільно відповідно до укладеної угоди, кінцевого бенефїціарного власника, який має вирішальний вплив на компанію (підхід до них як до єдиної особи, нехтування самостійною правосуб`єктністю), дозволяє суду запобігти можливим зловживанням правом щодо міноритариих акціонерів, захистити їх як слабку сторону у відносинах, пов`язаних з обов`язковим продажем акцій в процедурі сквіз-аут.

Відповідно до практики ЄСПЛ підняття корпоративної завіси може відбуватися у випадках, коли учасник володіє значним пакетом акцій, який дозволяє йому одноосібно формувати волю юридичної особи, коли акціонер є активним, впливає на справи компанії, бере участь в оперативному управлінні (на відміну від акціонера, який не бере участі в управлінні компанією і лише очікує на дивіденди). Тобто в усіх тих випадках, коли компанія та акціонер нерозривно пов`язані між собою (ідентифікуються як одне ціле) і було б їх штучним відокремлення (з урахуванням відмінностей в обставинах справи див. рішення ЄСПЛ у справі "Альберт і інші проти Угорщини" (ALBERT AND OTHERS v. HUNGARY від 07.07.2020, пункти 138-157, заява №5294/14), у справі "Лекіч проти Словенії" (LEKIC v. SLOVENIA від 11.12.2018, заява №36480/07.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Ходорковський та Лєбєдєв проти Росії» Суд вказав, що у ситуаціях, коли товариство з обмеженою відповідальністю використовувалося лише як оболонка для шахрайських дій його власників або керівників, зняття корпоративної завіси може бути відповідним рішенням для захисту прав його кредиторів, в тому числі держави, що саме по собі не є неправильним [§ 877].

Таким чином, належними відповідачами за вимогою про стягнення компенсації за примусово вилучені у позивачів акції є ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» та кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_3 . Право обирати до кого із боржників звернутись окремо або одночасно з вимогою про стягнення компенсації вартості примусово проданих акцій, належить позивачу.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1). Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч.2). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3).

За приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правами фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (ч. 1 ст. 1190 ЦК України).

У відповідності до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1). Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. 2). Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором (ч. 4).

Таким чином, якщо спільними діями або бездіяльністю учасників правовідносин з обов`язкового продажу акцій (сквіз-аут) спричиняється шкода іншим учасникам зазначених відносин (міноритарним акціонерам), то вони несуть відповідальність як солідарні боржники. Для виникнення солідарного обов`язку з відшкодування шкоди необхідно встановити, що особи діяли з єдністю наміру або заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними сукупними діями. Спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. У заподіянні шкоди спільними діями має місце єдність дій заподіювачів, яка полягає у такому їх взаємозв`язку, при якому виключення хоча би однієї із цих дій із комплексу діянь співзаподіювачів не призводить до виникнення спільного шкідливого результату.

Суд знаходить доведеним у даній справі завдання збитків (завдання шкоди) взаємопов`язаними сукупними діями відповідачів на шкоду позивачам з єдністю несправедливого до міноритарних акціонерів наміру викупу акцій міноритарних акціонерів за заниженою ціною, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України відповідачі мають нести солідарну відповідальність перед потерпілими - позивачами у вигляді доплати суми справедливої компенсації за примусово вилучені акції.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18.

За характерними ознаками зобов`язання відносно вигодонабувачів підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, однак при цьому воно виникло внаслідок проведення процедури сквіз-ауту за неправомірно визначеною ціною продажу акцій на шкоду міноритарним акціонерам та має фактичне вираження у зобов`язанні здійснити доплату недоотриманої компенсації за примусово вилучені акції в розмірі, що становить різницю між справедливою вартістю та фактично сплаченою вартістю акцій за заниженою ціною однієї акції, яка недобросовісно (формально) затверджена Наглядовою радою ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» і таке рішення Наглядової ради є виконаним.

Підґрунтям виникнення зобов`язання є заподіяння збитків (майнової шкоди) внаслідок спільних дій (бездіяльності) відповідних осіб щодо допущення неправомірності та несправедливості у процедурі сквіз-ауту ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ».

З урахуванням наведеного, а також того, що предметом позову у цій частині вимог є стягнення грошових коштів саме як компенсації справедливої вартості примусово викуплених акцій, суд дійшов висновку, що в результаті дій відповідачів у процедурі скіз-ауту щодо примусового вилучення акцій за ціною, яка за висновком суду не є справедливою, фактично без достатньої правової підстави за рахунок позивачів як власників акцій, у яких вони були примусово викуплені в процедурі сквіз-ауту, зберігають у себе кошти, які на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України зобов`язані повернути позивачам як компенсацію справедливої вартості акцій. Такий висновок суду узгоджується з вищенаведеною правовою позицією Верховного Суду у справі №905/671/19.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст.ст. 1212-1214 ЦК України). Схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Акції міноритарних акціонерів у процедурі сквіз-ауту ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» списані, а отже примусово вилучені з власності акціонерів, 02.09.2020, відтак на цю дату у позивачів виникло право повного відшкодування справедливої вартості акцій, внаслідок чого у позивачів виникло право для нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд відзначає, що в разі виникнення спору щодо розміру компенсації вартості акцій в процедурі сквіз-ауту рішення суду лише підтверджує або спростовує обґрунтованість заявлених міноритарним акціонером вимог та не є правовстановлюючим.

Такий підхід визначений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, у якій вирішено виключну правову проблему, яка полягає в тому, що в судовій практиці склались протилежні підходи щодо визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна.

Так, Велика Палата Верховного Суду висновує, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Зобов`язання з повної справедливої компенсації вартості примусово вилучених акцій у процедурі сквіз-ауту ПрАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» не виконано, натомість, суттєво занижена ціна обов`язкового продажу акцій через затвердження такої ціни Наглядовою радою Товариства.

В заяві про збільшення позовних вимог містяться розрахунки щодо визначення загальної суми компенсації щодо солідарного стягнення з відповідачів, виходячи з періоду прострочення з 02.09.2020 (дата списання акцій) по 25.09.2023 (дата подачі уточненого позову):

- відносно позивача-1, АТ «ЗНВКІФ «АВАНПОСТ» 551511,14 грн., які складаються з 535004,39 грн. подвійного розміру компенсації з урахуванням інфляційних втрат та 16580,97 грн. 3% річних;

- відносно позивача-2, ОСОБА_1 Ю.В. 941941,15 грн., які складаються з 913748,82 грн. подвійного розміру компенсації з урахуванням інфляційних втрат та 28319,09 грн. 3% річних;

- відносно позивача-3, ТОВ «МЕРЕДІАН А» 2237422,07 грн., які складаються з 2170455,95 грн. подвійного розміру компенсації з урахуванням інфляційних втрат та 67267,22 грн. 3% річних.

Вимоги про стягнення компенсації заявлені лише на користь позивача-1 та позивача-2.

Перевіривши розрахунки щодо стягнення компенсації відносно позивачів -1,-2, суд визнав правильним період прострочення з 03.09.2020 по 25.09.2023 та встановив, що при розрахунках представником позивачів допущені арифметичні помилки, які в межах заявлених позовних вимог не призвели до необґрунтованості загальних сум компенсації, тому визнав, що:

- з відповідачів солідарно на користь позивача-1 АТ ЗНВКІФ АВАНПОСТ підлягає стягненню сума справедливої компенсації, інфляційні втрати від знецінення національної грошової валюти та 3% річних на загальну суму 551511,14 грн.;

- з відповідачів солідарно на користь позивача-2 ОСОБА_1 підлягає стягненню сума справедливої компенсації, інфляційні втрати від знецінення національної грошової валюти та 3% річних на загальну суму 941941,15 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу детально не описуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення солідарно з відповідачів на користь позивачів, відповідно до предмета та розміру заявлених кожним з них позовних вимог.

При цьому суд враховує, що згідно п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Стосовно розподілу інших судових витрат господарський суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивачами до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат віднесено витрати на правову допомогу за підготовку та складання процесуальних документів, представництво інтересів в суду із розрахунку 1000,00 грн. за одну годину витраченого часу адвоката.

В заяві про здійснення розподілу судових витрат представник позивачів просив стягнути солідарно з відповідачів (з кожного окремо) на користь позивачів по 13666,67 грн. втрат на професійну правничу допомогу. До заяви наданий детальний розрахунок витрат на правничу допомогу, згідно з яким загальна вартість витрат на професійну правничу допомогу становить 41000,000 грн.

Відповідач-1 у наданому суду 26.03.2024 клопотанні просив суд, у разі наявності підстав для задоволення заяви позивачів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зменшити їх розмір з врахуванням критерію реальності, необхідності понесення адвокатських витрат та відповідно до реальних обсягів виконаних робіт.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

До матеріалів справи надано копії:

- договору про надання правової допомоги б/н від 17.09.2021, укладеного адвокатом Погрібною Світланою Олександрівною (Адвокат) та Акціонерним товариством ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД АВАНПОСТ (Замовник);

- договору про надання правової допомоги б/н від 05.09.2021, укладеного адвокатом Погрібною Світланою Олександрівною (Адвокат) та ОСОБА_1 (Замовник);

- договору про надання правової допомоги б/н від 12.07.2021, укладеного адвокатом Погрібною Світланою Олександрівною (Адвокат) та товариством з обмеженою відповідальністю МЕРИДІАН А (Замовник);

- розрахунок судових витрат на надання правової допомоги у справі № 9082260/22 на загальну суму 410000,00 грн. з визначенням дат, видів правничої допомоги, кількості витраченого часу та вартості послуг адвоката;

- акт виконаних робіт б/н від 15.03.2024 до договору про надання правничої допомоги від 17.09.2021, договору про надання правничої допомоги від 05.09.2021, договору про надання правничої допомоги від 12.07.2021, який містить дати, види правничої допомоги, кількість витраченого часу та вартість;

- квитанції до прибуткових касових ордерів про сплату Замовниками Адвокату загальної суми 41000,00 грн.

Договори містять аналогічні умови.

Так, згідно з п.1.1 договорів Адвокат зобов`язується надавати Замовнику правову допомогу з питання захисту порушених прав та інтересів замовника в ході примусового викупу належних Замовнику на праві власності акцій Приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» на підставі відповідної публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій (процедура сквіз-ауту), в обсязі та на умовах, передбачених договором, а замовник зобов`язується оплатити послуги в порядку та строки, обумовлені сторонами.

В пункті 1.2 договорів визначений перелік об`єктивно необхідних та можливих послуг (доручень) Адвокату від Замовників.

Відповідно до п.3.1 договорів узгоджено, що за правову допомогу, передбачену у п. 1.2 договору, замовник сплачує адвокату винагороду із розрахунку 1000,00 грн. за 1 годину витраченого адвокатом часу для надання правової допомоги.

Правову допомогу позивачам надавала адвокат Погрібна Світлана Олександрівна на підставі ордерів на надання правничої допомоги: серія АР № 1097936 від 10.09.2022, серія АР № 1097934 від 10.09.2022, серія АР № 1097935 від 10.09.2022.

Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус адвокат Погрібної Світлани Олександрівни, а відтак правова природа зазначених витрат позивачів (АТ ЗНВКІФ АВАНПОСТ, ОСОБА_1 та ТОВ МЕРИДІАН А) є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Беручи до уваги принцип співмірності, необхідно пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом у межах правовідносин між ними та не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспівмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між стонами.

Відповідач-1 у клопотанні про зменшення розміру витрат на правову допомогу вказав на необґрунтованість наданого представником позивачів розрахунку на правову допомогу в частині витраченого адвокатом часу на складання процесуальних документів, пов`язаності та необхідності документів для розгляду справи, зокрема щодо включення до розрахунку 2000,00 грн. витрат на складання заяви про усунення недоліків, 1000,00 грн. витрат на складання адвокатського запиту, 4000,00 грн. витрат на складання заяви про поновлення процесуальних строків та заяв на складання 3 процесуальних документів. Відповідач-1 просив зменшити розмір витрат на правову допомогу з врахуванням критерію реальності, необхідності понесення адвокатських витрат та відповідно до реальних обсягів виконаних робіт, розміру зменшення не визначивши.

Відповідач-2 жодних пояснень та клопотань у справі, зокрема щодо витрат на правову допомогу, не надав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Відповідно до предмету позову в даній справі позивачами заявлено вимоги про визнання права на отримання компенсації за примусово вилучені акції в певному розмірі із розрахунку на одну акцію; стягнення справедливої компенсації, інфляційних втрат та 3% річних. З огляду на обставини справи, справа є складною і підготовка до її розгляду потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль.

Зважаючи не те, що справа в силу закону є достатньо складною, розгляд справи здійснювався багато часу та потребував значних зусиль, з огляду на критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, наведених у ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуючи предмет позову, складність та обставини справи, суд визнав співмірним розмір витрат на правничу допомогу з розрахунку 1000,000 грн. за одну годину витраченого адвокатом часу.

Однак суд, приймаючи до уваги заперечення відповідача, дійшов висновку про необґрунтованість включення до розрахунку 2000,00 грн. витрат на правову допомогу витраченого часу на складання заяви про усунення недоліків позовної заяви, оскільки ці витрати не є необхідними та їх недоцільно покладати на відповідачів через процесуальні недоліки при зверненні позивачів до суду.

На підставі викладеного, суд визнає за необхідне стягнути з відповідачів солідарно на користь позивачів 39000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи № 908/2260/22, зменшивши їх розмір на 2000,00 грн. .

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати право Акціонерного товариства ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД АВАНПОСТ (ідентифікаційний код 40075925), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та товариства з обмеженою відповідальністю МЕРИДІАН А (код ЄДРПОУ 34925773) на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції приватного акціонерного товариства ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ (ідентифікаційний код 00191885) та встановити її розмір на рівні 58 (п`ятдесят вісім) грн. 3536 коп.

3.Стягнути з приватного акціонерного товариства ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ (вул. Південне шосе/вул. Теплична, буд. 22 б/1, м. Запоріжжя, 69106; ідентифікаційний код 00191885) солідарно з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД АВАНПОСТ (вул. Народного ополчення, буд. 1, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код 40075925) суму справедливої компенсації, інфляційні втрати та 3% річних в загальному розмірі 551511,14 грн. (п`ятсот п`ятдесят одну тисячу п`ятсот одинадцять грн. 14 коп.). Видати наказ.

4.Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) солідарно з приватним акціонерним товариством ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ (вул. Південне шосе/вул. Теплична, буд. 22 б/1, м. Запоріжжя, 69106; ідентифікаційний код 00191885) на користь Акціонерного товариства ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД АВАНПОСТ (вул. Народного ополчення, буд. 1, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код 40075925) суму справедливої компенсації, інфляційні втрати та 3% річних в загальному розмірі 551511,14 грн. (п`ятсот п`ятдесят одну тисячу п`ятсот одинадцять грн. 14 коп.). Видати наказ.

5.Стягнути з приватного акціонерного товариства ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ (вул. Південне шосе/вул. Теплична, буд. 22 б/1, м. Запоріжжя, 69106; ідентифікаційний код 00191885) солідарно з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суму справедливої компенсації, інфляційні втрати від знецінення національної грошової валюти, 3% річних в загальному розмірі 941941,15 грн. (дев`ятсот сорок одну тисячу дев`ятсот сорок одну грн. 15 коп.). Видати наказ.

6.Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) солідарно з приватним акціонерним товариством ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ (вул. Південне шосе/вул. Теплична, буд. 22 б/1, м. Запоріжжя, 69106; ідентифікаційний код 00191885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суму справедливої компенсації, інфляційні втрати від знецінення національної грошової валюти, 3% річних в загальному розмірі 941941,15 грн. (дев`ятсот сорок одну тисячу дев`ятсот сорок одну грн. 15 коп.). Видати наказ.

7.Стягнути з приватного акціонерного товариства ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ (вул. Південне шосе/вул. Теплична, буд. 22 б/1, м. Запоріжжя, 69106; ідентифікаційний код 00191885) на користь Акціонерного товариства ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД АВАНПОСТ (вул. Народного ополчення, буд. 1, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код 40075925) 6500,00 грн. (шість тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу та 4549,57 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок дев`ять грн. 57 коп.) судового збору. Видати наказ.

8.Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД АВАНПОСТ (вул. Народного ополчення, буд. 1, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код 40075925) 6500,00 грн. (шість тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу та 4549,57 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок дев`ять грн. 57 коп.) судового збору. Видати наказ.

9.Стягнути з приватного акціонерного товариства ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ (вул. Південне шосе/вул. Теплична, буд. 22 б/1, м. Запоріжжя, 69106; ідентифікаційний код 00191885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 6500,00 грн. (шість тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу та 6892,15 грн. (шість тисяч вісімсот дев`яносто дві грн. 15 коп.) судового збору. Видати наказ.

10.Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 6500,00 грн. (шість тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу та 6892,15 грн. (шість тисяч вісімсот дев`яносто дві грн. 15 коп.) судового збору. Видати наказ.

11.Стягнути з приватного акціонерного товариства ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ (вул. Південне шосе/вул. Теплична, буд. 22 б/1, м. Запоріжжя, 69106; ідентифікаційний код 00191885) на користь товариства з обмеженою відповідальністю МЕРИДІАН А (вул. Мельникова, буд. 12, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 34925773) 6500,00 грн. (шість тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу та 1240,50 грн. (одну тисячу двісті сорок грн. 50 коп.) судового збору. Видати наказ.

12.Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю МЕРИДІАН А (вул. Мельникова, буд. 12, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 34925773) 6500,00 грн. (шість тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу та 1240,50 грн. (одну тисячу двісті сорок грн. 50 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України та інтенсивними ракетними та артилерійськими обстрілами м. Запоріжжя, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також з огляду на складність предмета позову, повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 20.05.2024.

Суддя В.В. Левкут

СудГосподарський суд Запорізької області
Дата ухвалення рішення24.04.2024
Оприлюднено23.05.2024
Номер документу119166050
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі

Судовий реєстр по справі —908/2260/22

Рішення від 24.04.2024

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Левкут В.В.

Ухвала від 20.03.2024

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Левкут В.В.

Ухвала від 05.03.2024

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Левкут В.В.

Ухвала від 06.12.2023

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Левкут В.В.

Ухвала від 02.11.2023

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Левкут В.В.

Ухвала від 28.09.2023

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Левкут В.В.

Ухвала від 22.08.2023

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Левкут В.В.

Ухвала від 03.08.2023

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Левкут В.В.

Ухвала від 03.08.2023

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Левкут В.В.

Ухвала від 26.07.2023

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Левкут В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні