Рішення

від 21.05.2024 по справі 910/2781/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2024Справа № 910/2781/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/2781/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українська нафтотрейдінгова компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Параміта»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

06 березня 2024 року до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українська нафтотрейдінгова компанія» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 06.03.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Параміта» (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № W-26092023-210 від 26.09.2023 року у розмірі 412 976,10 грн., з них: основного боргу - 395 274,86 грн. (триста дев`яносто п`ять тисяч двісті сімдесят чотири гривні 86 копійок), пені - 11 462,97 грн. (одинадцять тисяч чотириста шістдесят дві гривні 97 копійок), 3% річних - 1879,18 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят дев`ять гривень 18 копійок) та інфляційних збитків - 4359,09 грн. (чотири тисячі триста п`ятдесят дев`ять гривень 09 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки нафтопродуктів № W-26092023-210 від 26.09.2023 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/2781/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Відповідно до повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, вищевказана ухвала суду була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Параміта» 11.03.2024 року о 20:24.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвала суду вважається врученою Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Параміта» 12.03.2024 року.

Тобто, строк для подання відзиву на позовну заяву до 27.03.2024 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українська нафтотрейдінгова компанія» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Параміта» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № W-26092023-210 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Згідно з п. 2.1. договору поставка товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними), які підписані представниками обох сторін.

За умовами п. 3.2. договору покупець зобов`язується здійснити 100% попередню оплату (в тому числі ПДВ), за поставку кожної окремої партії товару не пізніше 1 (одного) робочого дня з моменту виставленого постачальником рахунка-фактури (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), якщо інше не зазначено в додатку до цього договору.

В п. 3.3. договору визначено, що право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, що вказана в накладних документах на товар (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі).

Договір набирає чинності з дати його укладання і засвідчується електронними печатками постачальника і покупця, та діє до 31.12.2023 року, а в частині невиконаних зобов`язань та відповідальності - до повного виконання (п. 6.2. договору).

Як зазначає позивач, 03.01.2024 року відповідачем було зроблено замовлення на поставку нафтопродуктів: бензину автомобільного BA SUPER 95 у кількості 33839 л на загальну суму 1 412 304,50 гривень.

03.01.2024 року ТОВ «Компанія «Параміта» було здійснено перерахування коштів на користь позивача у розмірі 887 029,64 грн.

06.01.2024 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 412 304,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № 55 від 06.01.2024 року, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 53 від 06.01.2024 року та акцизною накладною № 74 від 06.01.2024 року.

22.01.2024 року та 23.01.2024 року відповідач сплатив за нафтопродукти 130 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов`язання з оплати поставленого за договором поставки нафтопродуктів № W-26092023-210 від 26.09.2023 року товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 395 287,86 грн. (1 412 304,50 грн. - 887 029,64 грн. - 100 000,00 грн. - 30 000,00 грн.).

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару пеню у розмірі 11 462,97 грн., 3% річних у розмірі 1879,18 грн. та інфляційні збитки у розмірі 4359,09 грн.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення коштів за поставлений товар в розмірі 395 274,86 грн. посилаючись на те, що вказана сума боргу виникла у зв`язку із поставкою товару за видатковою накладною № 55 від 06.01.2024 року на суму 1 412 304,50 грн., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 53 від 06.01.2024 року.

З видаткової накладної № 55 від 06.01.2024 року на суму 1 412 304,50 грн. вбачається, що в якості постачальника зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія", в якості покупця - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Параміта»; підставою для здійснення поставки зазначений договір № W-26092023-210 від 26.09.2023 року; зазначено товар, що поставлявся: бензин автомобільний BA SUPER 95 у кількості 33839 л на загальну суму 1 412 304,50 грн. Видаткова накладна містить підпис директора Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдингова компанія" Тимофєєвої Людмили Миколаївни та печатку підприємства, проте підпису уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Параміта» видаткова накладна не містить.

Згідно товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 53 від 06.01.2024 року вантажовідправником товару є Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія", вантажоодержувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Параміта». Товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 53 від 06.01.2024 року підписана директором Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдингова компанія" Тимофєєвою Людмилою Миколаївною та скріплена печаткою підприємства, підпису директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Параміта» та підпису водія ОСОБА_1 товарно-транспортна накладна не містить.

З наданої позивача акцизної накладної від 06.01.2024 року № 74 вбачається, що особою, яка реалізує пальне є Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдингова компанія", а особою, що отримує пальне - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Параміта».

При цьому, позивачем зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Параміта» частково оплатило вартість поставленого товару за видатковою накладною № 55 від 06.01.2024 року на суму 1 017 029,64 грн., що підтверджується банківською випискою, яка на думку позивача підтверджує часткову оплату відповідачем отриманого товару.

Суд зауважує, що відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За змістом пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.4 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5 Положення)

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Як вже зазначалось вище, видаткова накладна № 55 від 06.01.2024 року на суму 1 412 304,50 грн. та товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 53 від 06.01.2024 року з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Параміта» не підписані та не скріплені його печаткою.

Суд зазначає, що відсутність вищевказаних відомостей перешкоджає можливості ідентифікувати особу покупця, та як наслідок унеможливлює висновок, що саме уповноважена особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Параміта» брала участь у господарській операції з отримання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія".

При цьому, суд зауважує, що вищевказані недоліки в документах не можуть вважатись неістотними в розумінні абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки останні перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені вище обставини свідчать про те, що вищевказані видаткова накладна та товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, у зв`язку із чим не може вважатись належним та допустимим доказом поставки відповідачу бензину автомобільного BA SUPER 95.

Під час вирішення даного спору суд враховує, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

З цього приводу суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази перевезення, зберігання або використання Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Параміта» бензину автомобільного BA SUPER 95 або інші докази, які би свідчили про факт постачання товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" саме за видатковою накладною № 55 від 06.01.2024 року.

Що стосується банківської виписки, яка надала Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" на підтвердження проведення відповідачем часткових оплат за отриманий товар, суд зауважує, що вказана банківська виписка не містить інформації щодо особи, яка здійснювала такі платежі на користь позивача.

Приймаючи до уваги наведене, у суду відсутні правові підстави вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Параміта» частково оплатило вартість поставленого товару за видатковою накладною № 55 від 06.01.2024 року, що як наслідок не може свідчити про визнання боргу відповідачем за спірною видатковою накладною.

Враховуючи наведене, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам в сукупності, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальність "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" не доведено належними та допустимими доказами факту здійснення поставки товару на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Параміта» за видатковою накладною № 55 від 06.01.2024 року, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення боргу та похідних позовних вимог про стягнення пені, інфляційних збитків та 3% річних.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6194,64 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21.05.2024р.

Суддя О.В. Котков