Постанова

від 30.07.2024 по справі 910/2781/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2024 р. Справа№ 910/2781/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 (повний текст складено 21.05.2024)

у справі № 910/2781/24 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Параміта"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" (далі - ТОВ "ТД "Українська нафтотрейдінгова компанія") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Параміта" (далі - ТОВ "Компанія "Параміта") про стягнення заборгованості у розмірі 412 976,10 грн, з яких: 395 274,86 грн - основний борг, 11 462,97 грн - пеня, 1 879,18 грн - три проценти річних, 4 359,09 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів від 26.09.2023 №W-26092023-210, в частині оплати поставленого позивачем товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/2781/24 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "ТД "Українська нафтотрейдінгова компанія" не доведено належними та допустимими доказами факту здійснення поставки товару на користь ТОВ "Компанія "Параміта" за видатковою накладною від 06.01.2024 №55, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення боргу та похідних вимог про стягнення пені, інфляційних збитків та трьох процентів річних.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ТД "Українська нафтотрейдінгова компанія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/2781/24 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, ТОВ "ТД "Українська нафтотрейдінгова компанія" вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального законодавства та підлягає скасуванню.

Так, скаржник, зокрема зазначає, що ним на підтвердження здійснення поставки 14.12.2023 надсилались через систему електронного документообігу видаткова накладна від 14.12.2023 №4484. Також, на підтвердження здійснення поставки 15.12.2023, надсилались через систему електронного документообігу видаткова накладна від 15.12.2023 №4498. Жодних заперечень або зауважень від відповідача щодо видаткових накладних не надходило, тому ці документи є підписаними обома сторонами та є додатковим підтвердженням реальності здійснених поставок.

Також скаржник вказує, що доказів використання товару відповідачем у позивача немає і не може бути, ці докази є в наявності виключно у відповідача. Проте, відповідачем не було надано жодного відзиву або заперечення по цій справі, тому суд міг вважати, що відповідач не заперечує те, що він має заборгованість перед позивачем.

Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про долучення нових доказів до матеріалів справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 справу №910/2781/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2781/24; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "ТД "Українська нафтотрейдінгова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/2781/24.

17.06.2024 матеріали справи №910/2781/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ТД "Українська нафтотрейдінгова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/2781/24, розгляд справи призначено на 30.07.2024 о 16 год 00 хв, запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.

ТОВ "ТД "Українська нафтотрейдінгова компанія" в апеляційній скарзі заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, що надані у додатках до апеляційної скарги, а саме копії: рахунків від 06.12.2023 №ТД00-004454 та від 08.12.2023 №ТД00-004506, платіжних квитанцій за поставками 14.12.2023 та 15.12.2023, податкових накладних від 06.12.2023 №225, від 07.12.2023 №226, від 08.12.2023 №227, від 11.12.2023 №228, від 12.11.2023 №229 та від 13.12.2023 №230, акцизних накладних форми "П" від 14.12.2023 №8715 та від 5.12.2023 №8746, акта звіряння від 28.05.2024 №525, видаткових накладних від 14.12.2023 №4484 та від 15.12.2023 №4498.

Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що у позивача не було можливості подати наведені вище документи до суду першої інстанції, оскільки останній не мав цих доказів та не знав про те, що вони необхідні суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи у сукупності з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частини 1, 2 статті 80 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).

Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом з тим, відповідно до статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку на позивача).

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Клопотання повинно містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.

Така обставина, як відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №914/1725/19; від 12.01.2021 у справі №01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі №925/1052/19; від 21.04.2021 у справі №906/1179/20).

Як убачається з доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі щодо обґрунтування поданого клопотання, що розглядається, наведені вище документи останнім не були долучені до матеріалів справи, оскільки позивач не мав цих доказів та не знав про те, що вони необхідні суду першої інстанції. Разом із тим, наведене свідчить про відсутність об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання позивачем зазначених доказів з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до приписів частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем разом з апеляційною скаргою додаткові докази не можуть бути прийняті до розгляду, оскільки не були подані до суду першої інстанції, підстави такого неподання необґрунтовані заявником винятковістю такого випадку, неможливістю їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього та поважності цих причин.

26.06.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (скріншоти листування позивача з відповідачем), яке не приймається колегією суддів до розгляду з наведених вище підстав.

Позиції учасників справи

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження у даній справі від 21.06.2024. Однак, зазначене відповідно до приписів частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Явка представників сторін.

Сторони не забезпечили участь у судовому засіданні своїх представників, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, із заявою до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представників у судове засідання не зверталися.

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників сторін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 26.09.2023 між ТОВ "ТД "Українська нафтотрейдінгова компанія" (постачальник) та ТОВ "Компанія "Параміта" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №W-26092023-210, за умовами якого постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Відповідно до пункту 2.1 договору поставка товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними), які підписані представниками обох сторін.

Згідно з пунктом 3.2 договору покупець зобов`язується здійснити 100% попередню оплату (в тому числі ПДВ), за поставку кожної окремої партії товару не пізніше 1 (одного) робочого дня з моменту виставленого постачальником рахунка-фактури (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), якщо інше не зазначено в додатку до цього договору.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, що вказана в накладних документах на товар (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі).

Договір набирає чинності з дати його укладання і засвідчується електронними печатками постачальника і покупця, та діє до 31.12.2023, а в частині невиконаних зобов`язань та відповідальності - до повного виконання (пункт 6.2 договору).

Як стверджує позивач, 03.01.2024 відповідачем зроблено замовлення на поставку нафтопродуктів: бензину автомобільного BA SUPER 95 у кількості 33839 л на загальну суму 1 412 304,50 грн.

03.01.2024 ТОВ "Компанія "Параміта" здійснено перерахування коштів позивачу в розмірі 887 029,64 грн.

06.01.2024 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 412 304,50 грн, що підтверджується видатковою накладною від 06.01.2024 №55, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 06.01.2024 №53 та акцизною накладною від 06.01.2024 №74.

22.01.2024 та 23.01.2024 відповідач сплатив за нафтопродукти 130 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого за договором поставки нафтопродуктів від 26.09.2023 №W-26092023-210 товару, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 395 287,86 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 11 462,97 грн пені, 1 879,18 грн трьох процентів річних та 4 359,09 грн інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Статті 626, 628, 629 ЦК України визначають, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення коштів за поставлений товар в розмірі 395 274,86 грн тим, що вказана сума боргу виникла у зв`язку з поставкою товару за видатковою накладною від 06.01.2024 №55 на суму 1 412 304,50 грн, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 06.01.2024 №53.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, з видаткової накладної від 06.01.2024 №55 на суму 1 412 304,50 грн вбачається, що в якості постачальника зазначено - ТОВ "ТД "Українська нафтотрейдінгова компанія", в якості покупця - ТОВ "Компанія "Параміта". Підставою для здійснення поставки зазначено договір від 26.09.2023 №W-26092023-210; зазначено товар, що поставлявся: бензин автомобільний BA SUPER 95 у кількості 33839 л на загальну суму 1 412 304,50 грн. Видаткова накладна містить підпис директора ТОВ "ТД "Українська нафтотрейдінгова компанія" Тимофєєвої Людмили Миколаївни та печатку підприємства, проте підпису уповноваженої особи ТОВ "Компанія "Параміта" видаткова накладна не містить.

Згідно з товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 06.01.2024 №53 вантажовідправником товару є ТОВ "ТД "Українська нафтотрейдінгова компанія", вантажоодержувачем - ТОВ "Компанія "Параміта". Товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 06.01.2024 №53 підписана директором ТОВ "ТД "Українська нафтотрейдінгова компанія" ОСОБА_2 та скріплена печаткою підприємства, підпису директора ТОВ "Компанія "Параміта" та підпису водія ОСОБА_1 товарно-транспортна накладна не містить.

Також, з наданої позивачем акцизної накладної від 06.01.2024 №74 вбачається, що особою, яка реалізує пальне є ТОВ "ТД "Українська нафтотрейдінгова компанія", а особою, що отримує пальне - ТОВ "Компанія "Параміта".

При цьому, позивачем зазначено, що ТОВ "Компанія "Параміта" частково оплатило вартість поставленого товару за видатковою накладною від 06.01.2024 №55 на суму 1 017 029,64 грн, що підтверджується банківською випискою, яка на думку позивача, підтверджує часткову оплату відповідачем отриманого товару.

Як слушно зауважив суд першої інстанції, відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

За змістом абзацу 9 частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.4 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац 1 пункту 2.5 Положення)

Таким чином, за загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Як зазначалось вище, видаткова накладна від 06.01.2024 №55 на суму 1 412 304,50 грн та товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 06.01.2024 №53 з боку ТОВ "Компанія "Параміта" не підписані та не скріплені його печаткою.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відсутність вищевказаних відомостей перешкоджає можливості ідентифікувати особу покупця, та як наслідок унеможливлює висновок, що саме уповноважена особа ТОВ "Компанія "Параміта" брала участь у господарській операції з отримання товару від ТОВ "ТД "Українська нафтотрейдінгова компанія".

При цьому, суд як вірно зазначив суд першої інстанції, вищевказані недоліки в документах не можуть вважатись неістотними в розумінні абзацу 9 частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки останні перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені вище обставини свідчать про те, що вищевказані видаткова накладна та товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, у зв`язку із чим не може вважатись належним та допустимим доказом поставки відповідачу бензину автомобільного BA SUPER 95.

Крім того, як вірно встановив суд першої інстанції, у матеріалах справи відсутні докази перевезення, зберігання або використання ТОВ "Компанія "Параміта" бензину автомобільного BA SUPER 95 або інші докази, які б свідчили про факт постачання товару ТОВ "ТД "Українська нафтотрейдінгова компанія" саме за видатковою накладною від 06.01.2024 №55.

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що банківська виписка, надана ТОВ "ТД "Українська нафтотрейдінгова компанія" на підтвердження проведення відповідачем часткових оплат за отриманий товар, не містить інформації щодо особи, яка здійснювала такі платежі на користь позивача.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави вважати, що ТОВ "Компанія "Параміта" частково оплатило вартість поставленого товару за видатковою накладною від 06.01.2024 №55, що як наслідок не може свідчити про визнання боргу відповідачем за спірною видатковою накладною.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що ТОВ "ТД "Українська нафтотрейдінгова компанія" не доведено належними та допустимими доказами факту здійснення поставки товару на користь ТОВ "Компанія "Параміта" за видатковою накладною від 06.01.2024 №55.

За таких обставин, підстави для задоволення позову ТОВ "ТД "Українська нафтотрейдінгова компанія" до ТОВ "Компанія "Параміта" про стягнення боргу та похідних позовних вимог про стягнення пені, інфляційних збитків та трьох процентів річних відсутні.

У зв`язку з наведеним, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів, відповідно до норм чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/2781/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №910/2781/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2781/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв`язку з відпусткою судді Тарасенко К.В. з 05.08.2024 по 16.08.202, з 19.08.2024 по 23.08.2024, з 26.08.2024 по 30.08.2024, з 02.09.2024 по 06.09.2024, з 09.09.2024 по 13.09.2024 та відпусткою судді Кравчука Г.А. з 08.08.2024 по 10.08.2024, з 15.08.2024 по 17.08.2024, з 02.09.2024 по 25.09.2024 повний текст постанови складено 16.09.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

К.В. Тарасенко