Постанова

від 21.05.2024 по справі 522/20186/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/627/24

Справа № 522/20186/19

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Драгомерецького М.М.,

Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Козлової В.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2021 року, постановленої під головуванням судді Шенцевої О.П., про відмову у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» про зобов`язання видати трудову книжку,

встановив:

30.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» про зобов`язання видати трудову книжку.

Заява була обґрунтована тим, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позовної заяви до Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» про зобов`язання видати трудову книжку.

Заявник посилався на те, що 25.10.2019 року Шевченківським ВП Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області було відкрито кримінальне провадження №12019161500002625 за ч. 1 ст. 358 КК України. Після ознайомлення з матеріалами даного кримінального провадження та відповідно до довідки ст. ДОП СП Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області майора поліції Лободи О.О. та рапорту ст. ДОП СП Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області майора поліції Лободи О.О., ОСОБА_1 , стало відомо, що після звільнення його трудова книжка залишилася у відділі кадрів відповідача.

Посилаючись на вищевказане, заявник вважає, що працював у відповідача до 03.01.2019 року включно, та лише 03.01.2019 року відповідачем був виданий наказ про звільнення позивача, що і змусило його звернутись до суду з вищезазначеною заявою.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2020 року у зв`язку з нововиявленими обставинами було відмовлено (т.1, а.с.235-240).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2021 року, ухвалення нового судового рішення, яким рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року скасувати за нововиявленими обставинами та позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.1-5).

У відзиві на апеляційну скаргу Державна установа «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги (т.2, а.с.31-37).

Вирішуючи питання про слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (т.2, а.с.26-30).

Колегією суддів було також враховано заяву представника Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» Гніденко Б.Ю. про розгляд справи за її відсутності (т.2, а.с.41).

У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що всвоїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, розгляд даної справи здійснений 14.05.2024 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. Повний текст судового рішення суду апеляційної інстанції складений 21.05.2024 року.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за новоявиленими обставинами, суд першої інстанції виходив із того, що заява свідчить про незгоду заявника з рішенням суду, переоцінку доказів, що не може бути підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами (т.1, а.с.236-240).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступі обставини.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Другий критерій для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду становить доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Тобто, нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об`єктивній дійсності на момент ухвалення рішення, проте не була відома заявнику, а підставою перегляду є наявність обставини, що може істотно вплинути на вирішення справи. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у позові до Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» про зобов`язання видати трудову книжку.

Зазначеним рішенням встановлено, що позивач ОСОБА_1 31.12.2018 року ознайомився з наказом про його звільнення та отримав трудову книжку (т.1, а.с.76-78).

Дане рішення набрало законної сили.

В своїй заяві про перегляд зазначеного судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 посилається на те, що під час ознайомлення із матеріалами кримінального провадження № 12019161500002625 та отримання копій довідки і рапорту, відповідно до яких, в результаті перевірки правоохоронними органами у довідці та рапорті зазначено, що після звільнення трудова книжка ОСОБА_1 залишилася у Державній установі «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України», з посиланням на бесіду з інспектором відділу кадрів ОСОБА_2 (а.с.161-166).

Тобто вищевказані обставини в своїй сукупності свідчать лише про намір ОСОБА_1 здійснити переоцінку вже досліджених судом першої інстанції доказів і переглянути рішення суду першої інстанції від 16.07.2020, яке набрало чинності, що не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в сенсі ст. 423 ЦПК України.

Що стосується клопотання апелянта про допит в якості свідка ОСОБА_3 , яка працювала старшим інспектором у відділі кадрів Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України», а тому може дати свідчення по суті спору у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне в його задоволенні відмовити, оскільки рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року, та яке набрало чинності, встановлено, що позивач ОСОБА_1 31.12.2018 року ознайомився з наказом про його звільнення та отримав трудову книжку.

Крім того, апеляційний суд враховує, що вимога справедливого суду не покладає на суд обов`язок заслухати свідка тільки тому, що сторона заявила відповідне клопотання та де сторона наполягає на участі в судовому засіданні свідків чи дослідженні інших доказів (наприклад, експертний висновок), це є прерогативою національних судів, щоб вирішити, чи є це необхідним або доцільним. Національний суд є справедливим, за умови дотримання положень Конвенції також і у випадку відмови у виклику свідків, запропонованих захистом, наприклад, на тій підставі, що суд вважає їх показання навряд чи допоможуть у з`ясуванні істини (рішення ЄСПЛ у справі Ziberi and Others v The Former Yugoslav Republic of Macedonia від 23.05.2017, § 95).

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, викладених у заяві, заперечень проти оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвала прийнята у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 25 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.05.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

М.М.Драгомерецький

А.І.Дришлюк