Рішення

від 20.05.2024 по справі 910/1386/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2024Справа № 910/1386/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортогруп"

про стягнення 10 268, 59 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Медичні закупівлі України" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортогруп" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 10 268, 59 грн., з яких: 3 356, 82 грн - пені та 6 911, 77 грн - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю № 09/225-06/2023 від 02.06.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема встановлено відповідачу строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі заяви з обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Крім того, судом повідомлено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

01.03.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортогруп" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що оскільки додаткову угоду № 1 до договору та уточнену заявку № 1 до заяви на поставку товару відповідач отримав 03.08.2023, то на думку відповідача, строк поставки товару сплив 13.08.2023, в свою чергу ним поставлено позивачу товар 03.08.2023. Також, відповідач вказує, що умовами п. 9.5. договору передбачено, що у разі застосування пені/штрафу позивач зобов`язаний був виставити відповідачу рахунок для сплати суми пені та штрафу, проте відповідач такого рахунку не отримував.

Крім того, відповідачем до відзиву на позовну заяву додано письмове опитування, в якому у порядку ст. 90 ГПК України поставлено позивачу запитання.

07.03.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначає, що відповідачем було поставлено товар з порушенням строків визначених договором та останній не звертався до позивача з пропозицією щодо внесення змін до договору в частині термінів поставки товару. Також, позивач вказує, що не виставлення рахунку на сплату пені та штрафів не є відкладальною умовою та не звільняє відповідача від обов`язку сплати пені та штрафу за порушення строків поставки товару.

21.03.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про зменшення неустойки, в якому просить суд зменшити розмір неустойки, що заявлена до стягнення на 90 % та визначити її на рівні 1026, 86 грн, з яких: пеня - 335, 68 грн, штраф - 691, 18 грн.

Також, 21.03.2024 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає про відсутність підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафу та пені.

27.03.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про зобов`язання надати відповіді на поставленні питання, в якому просить суд зобов`язати Державне підприємство "Медичні закупівлі України" надати відповіді на питання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортогруп" у порядку ст. 90 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортогруп" про зобов`язання надати відповіді на поставленні питання - відмовлено.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2023 між Державним підприємством «Медичні закупівлі України» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ортогруп» (далі - постачальник) укладено договір про закупівлю № 09/225-06/2023, умовами якого передбачено, що постачальник бере на себе зобов`язання у строки, в порядку та на умовах визначених цим договором, поставити замовнику Шийний кейдж, ДК 021:2015:33180000-6 Апаратура для підтримування фізіологічних функцій організму, НК 024:2019:60762 - Кейдж для спондилодеза полімерний, нестерильний (далі - товар) (номер оголошення про проведення процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2023-05-02-013933-а), а замовник прийняти такий товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.

У п. 1.1. договору сторони таккож погодили, що протягом 7 (семи) календарних днів з дати набрання чинності цим договором постачальник надає замовнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, каталог товарів для здійснення замовником відбору переліку необхідних розмірів товарів в межах загальної кількості.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару, обсяг та кількість товару, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується в специфікації (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору - п. 1.2. договору.

Відповідно до п.п. 2.1. - 2.3. договору, поставка товару здійснюється відповідно до Incoterms 2020. Поставка товару здійснюється на умовах DDP. Адреса (-и) пункту (-ів) поставки товару визначаються замовником в заявці на поставку товару, складеній замовником за формою, встановленою у додатку №2 до цього договору.

Згідно п. 2.4. договору, право власності на товар переходить від постачальника до замовника за умови відсутності будь-яких зауважень до товару з боку замовника та/або кінцевих набувачів, а також підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та/або акту примання товару, у порядку, передбаченому розділом 6 цього договору.

За умовами п. 3.1. договору, валютою цього договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна товару складає 394 999, 68 грн, у тому числі ПДВ - 65 833, 28 грн. Ціна за одиницю товару вказується у специфікації (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору.

Загальна ціна товару може бути зменшена за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору у порядку, передбаченому даним договором (п. 3.1.1. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору, оплата за партію поставленого товару за цим договором здіснюється протягом 30 робочих днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної та/або акту примання товару за умов відсутності будь-яких зауважень до товару з боку замовника та/або кінцевого набувача.

Згідно п. 4.1. договору, постачальник зобов?язаний здійснити поставку продукції за цим договором у наступні строки: Шийний кейдж у кількості 10 одиниць до 08 червня 2023 року включно; Шийний кейдж у кількості 30 одиниць до 28 вересня 2023 року включно, але у будь-якому випадку в залежності від того, яка подія настане раніше: в строк, визначений замовником у заявці на поставку Товару, направленій замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, або не пізніше, ніж через 10 (десять) календарних днів після направлення замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, наказу Міністерства охорони здоров?я України про розподіл Товарів.

Вказані у пункті 4.1. цього Договору та/або заявках на поставку Товару строки поставки Товару можуть бути змінені за мотивованим зверненням Сторін за наявності обґрунтованих на те підстав, але у будь-якому випадку - за взаємною згодою Сторін (п. 4.1.1. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору, заявка на поставку Товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором. У разі неподання замовником постачальнику заявки на поставку Товару, постачальник має й надалі виконувати свої зобов?язання за цим Договором та інформувати замовника про відправку Товару у строк, визначений у пункті 5.1 цього Договору, та здійснити поставку Товару у строк, визначений у пункті 4.1 цього Договору.

Пунктом 4.3. договору визначено, що протягом 2 (двох) календарних днів після отримання заявки на поставку Товару постачальник зобов?язаний підтвердити замовнику свою готовність поставити Товар або надає мотивоване звернення щодо зміни дати поставки Товару, вказаної замовником у заявці на поставку Товару. Таке підтвердження або мотивоване звернення направляються замовнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором. Замовником може бути відмовлено в розгляді мотивованого звернення постачальника щодо зміни дати поставки Товару без надання будь-яких пояснень та обґрунтувань щодо такої відмови. У разі ненадання постачальником підтвердження готовності поставити Товар або мотивованого звернення щодо зміни дати поставки Товару протягом 2 (двох) календарних днів після отримання від замовника заявки на поставку Товару така заявка вважається підтвердженою постачальником.

У п. 4.4. договору сторони погодили, що датою поставки Товару за Договором вважається дата підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної та/або Акту приймання Товару, що підписуються після складання відповідальною(-ими) особою(-ами) кінцевого набувача акту контролю кількості, комплектності та якості Товару, за умови відсутності будь-яких зауважень до Товару з боку замовниа та/або кінцевого набувача.

Відповідно до п. 9.2. договору, у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення із підстав, встановлених цим договором) товару понад 10 (десять) календарних днів, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни непереданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 10 (десять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості непоставленого (неприйнятого, непереданого) товару.

Згідно п. 9.5. договору, у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу на підставі окремо виставленого у кожному випадку рахунку. Оплата рахунку проводиться постачальником протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дати виставлення такого рахунку. Сплата пені/штрафів не звільняє постачальника від виконання умов цього договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов`язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє до 15.12.2023, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки товару - до повного виконання (п. 11.1. договору).

Пунктом 11.3. договору передбачено, що всі зміни та доповнення до цього договору викладаються у письмовій формі і після їх підписання сторонами стають невід`ємними частинами цього договору.

Також, 02.06.2023 між сторонами підписано специфікацію, яка є додатком №1 до цього договору, та в якій погоджено обсяг партії товару та його ціну.

З матеріалів справи вбачається, що 20.06.2023 позивачем було направлено відповідачу заявку на поставку №1 до договору про закупівлю № 09/225-06/2023 від 02.06.2023, в якій визначено обсяг партії товару та дату поставки, а саме: у кількості 10 одиниць товару до 30.06.2023 включно та у кількості 30 одиниць до 28.09.2023 року включно (п. 2 та п. 4 заявки на поставку №1).

Разом тим, 27.07.2023 відповідач звернувся до позивача з листом-проханням № 27/07/2023 про внесення змін до договору № 09/225-06/2023 від 02.06.2023, а саме, зменшити суму договору.

Тож, 03.08.2023 між Державним підприємством «Медичні закупівлі України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ортогруп» ( постачальник) укладено додаткову угоду № 1 до договору про закупівлю № 09/225-06/2023 від 02.06.2023 відповідно до якої з урахуванням підпункту 3.1.1. пункту 3.1., пунктів 11.3, 15.7. договору, листа постачальника №27/07/2023 від 27.07.2023, сторони дійшли згоди зменшити ціну за одиницю продукції та внести зміни до договору, зокрема, у п. 3.1. договору, та зменшити загальну ціну продукції до 394 958, 40 грн, у тому числі ПДВ - 25 838, 40 грн.

03.08.2023 позивачем було направлено відповідачу уточнену заявку №1 до заявки №1 до договору про закупівлю № 09/225-06/2023 від 02.06.2023, в якій визначено обсяг партії товару та загальну вартість партії товару у розмірі 394 958, 40 грн.

Згідно п. 4 уточненої заявки №1, дата поставки товару за місцем поставки, визначеним п. 5 цієї заявки на поставку: у кількості 10 одиниць товару до 30.06.2023 включно та у кількості 30 одиниць до 28.09.2023 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2023 та 01.09.2023 відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 394 958, 40 грн, що підтверджується видатковими накладними № 237 від 03.08.2019 на суму 98 739, 60 грн та № 334 від 01.09.2023 на суму 296 218, 80 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Так, позивач звернувся до відповідача з претензію за вих. №05/6653-11/2023 від 09.11.2023, в якій у зв`язку із порушенням строків поставки товару, просив відповідача сплатити суму пені у розмірі 3 356, 82 грн та штраф у розмірі 6 911, 77 грн, що загалом складає 10 268, 59 грн.

Листом № 21/12 від 21.12.2023 відповідач надав відповідь на вищезазначену претензію позивача, в якому відмовив у задоволенні претензії позивача, посилаючись на те, що ТОВ «Ортогруп» отримало уточнену заявку №1 лише 04.08.2023, відповідно унеможливлено було здійснити поставку товару у строк, визначений в цій заявці, тобто до 30.06.2023 включно.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку першої партії товару у визначений договором строк, тобто до 30.06.2023, поставивши товар лише 03.08.2023, тому просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 10 268, 59 грн., з яких: 3 356, 82 грн - пені за період з 01.07.2023 по 03.08.2023 та 6 911, 77 грн - штрафу у розмірі 7 % від вартості товару поставленого із порушенням строку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про закупівлю № 09/225-06/2023 від 02.06.2023 суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, згідно п. 4.1. договору, постачальник зобов?язаний здійснити поставку продукції за цим договором у наступні строки: Шийний кейдж у кількості 10 одиниць до 08 червня 2023 року включно; Шийний кейдж у кількості 30 одиниць до 28 вересня 2023 року включно, але у будь-якому випадку в залежності від того, яка подія настане раніше: в строк, визначений замовником у заявці на поставку Товару, направленій замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, або не пізніше, ніж через 10 (десять) календарних днів після направлення замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, наказу Міністерства охорони здоров?я України про розподіл Товарів.

При цьому, вказані у пункті 4.1. цього Договору та/або заявках на поставку Товару строки поставки Товару можуть бути змінені за мотивованим зверненням Сторін за наявності обґрунтованих на те підстав, але у будь-якому випадку - за взаємною згодою Сторін (п. 4.1.1. договору).

Судом встановлено, що 20.06.2023 позивачем було направлено відповідачу заявку на поставку №1 до договору про закупівлю № 09/225-06/2023 від 02.06.2023, в якій визначено обсяг партії товару та дату поставки, а саме: у кількості 10 одиниць товару до 30.06.2023 включно та у кількості 30 одиниць до 28.09.2023 року включно (п. 2 та п. 4 заявки на поставку №1).

Разом з тим, на підставі листа-прохання постачальника №27/07/2023 від 27.07.2023 між позивачем та відповідачем 03.08.2023 було підписано додаткову угоду №1 до договору про закупівлю № 09/225-06/2023 від 02.06.2023, відповідно до якої з урахуванням підпункту 3.1.1. пункту 3.1., пунктів 11.3, 15.7. договору сторони дійшли згоди зменшити ціну за одиницю продукції, внести зміни до договору, зокрема, у п. 3.1. договору, загальну ціну продукції зменшили до 394 958, 40 грн, у тому числі ПДВ - 25 838, 40 грн.

На підставі цієї додаткової угоди, позивачем було направлено відповідачу уточнену заявку №1, в якій визначено обсяг товару та загальну вартість партії товару у розмірі 394 999, 68 грн, при цьому, строки поставки не змінилися: у кількості 10 одиниць товару до 30.06.2023 включно та у кількості 30 одиниць до 28.09.2023 року включно.

Як зазначено судом вище, 03.08.2023 та 01.09.2023 відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 394 958, 40 грн, що підтверджується видатковими накладними № 237 від 03.08.2019 на суму 98 739, 60 грн та № 334 від 01.09.2023 на суму 296 218, 80 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Тож, постачальником здійснено поставку першої партії товару на суму 98 739, 60 грн лише 03.08.2023, тобто з порушенням строку визначеного у заявці та погодженого сторонами.

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, суд не приймає їх до розгляду, оскільки у даному випадку сторонами додатковою угодою було лише зменшено ціну за одиницю продукції, тобто змінено ціну договору, а не строки поставки кожної партії товару визначеної у заявці № 1.

Більше того, як вбачається із листа-прохання від 27.07.2023 про внесення змін до договору № 09/225-06/2023 від 02.06.2023, надісланого відповідачем позивачу, будь-яких пропозицій щодо зміни строку поставки ТОВ «Ортогруп» не ініціювало, тобто у вказаному листі відповідач просив позивача лише зменшити суму договору.

При цьому, суд звертає увагу, що такий лист відповідача датований 27.07.2023, в той час як строк поставки першої партії товару - 30.06.2023.

Суд також зазначає, що уточненою заявкою №1 03.08.2023, позивач з урахуванням укладеної додатової угоди до договору лише змінив обсяг товару та загальну вартість партії товару до погодженої сторонами - 394 999, 68 грн, при цьому, строки поставки не змінилися: у кількості 10 одиниць товару до 30.06.2023 включно та у кількості 30 одиниць до 28.09.2023 року включно.

Крім того, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Суд зазначає, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи спірний договір із строком поставки першої партії товару до 30.06.2023 (включно) відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний договором строк.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/14628/17, від 13.06.2018 у справі № 910/17259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/496/18, від 15.08.2018 у справі № 910/21804/17, від 22.05.2019 у справі № 904/1782/19 та від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, як встановлено судом вище, відповідач зобов`язаний був здійснити поставку першої партії товару до 30.06.2023 (включно), проте відповідачем було поставлено позивачу першу партію товару лише 03.08.2023, тобто із порушенням строку, визначеного у заявці №1.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 268, 59 грн., з яких: 3 356, 82 грн - пені за період з 01.07.2023 по 03.08.2023 та 6 911, 77 грн - штрафу у розмірі 7 % від вартості товару поставленого із порушенням строку.

Відповідно до п. 9.2. договору, у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення із підстав, встановлених цим договором) товару понад 10 (десять) календарних днів, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни непереданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 10 (десять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості непоставленого (неприйнятого, непереданого) товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Отже, сторонами у договорі погоджено, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення із підстав, встановлених цим договором) товару понад 10 (десять) календарних днів, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни непереданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду нарахування пені та, відповідно, у розмірі пені заявленої до стягнення, оскільки день поставки товару не включається у період прострочення.

Тож, за розрахунком суду обгрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 3 258, 41 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за період з 01.07.2023 по 02.08.2023, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Крім того, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 9.2 договору, та встановлено, що сума нарахована вірно, відповідно до вимог законодавства та умов договору, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 6 911, 77 грн - штрафу у розмірі 7 % від вартості продукції, з якої допущено прострочення (98 739, 60 грн.).

Разом з тим, 21.03.2024 відповідачем було подано до суду клопотання про зменшення неустойки, в якому він просив суд зменшити розмір неустойки, що заявлена до стягнення на 90 % та визначити її на рівні 1026, 86 грн, з яких: пеня-335, 68 грн, штраф - 691, 18 грн.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Проте, суд зазначає, що приписами ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено лише право суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу), які підлягають стягненню з відповідача.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу/пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Проте, відповідачем не наведено жодних обґрунтувань та не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності виключних обставин для можливості зменшення розміру пені та штрафу.

Суд, з огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, наслідків порушення зобов`язання, дійшов до висновку про відсутність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення розміру пені та штрафу, як і не надано належних доказів наявності скрутного фінансового стану. А тому клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу не підлягає задоволенню.

Тож, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортогруп" на користь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" підлягають стягненню штрафні санкції у розмірі 10 170, 18 грн (3 258, 41 грн + 6 911, 77 грн).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Частинами 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги Державного підприємства "Медичні закупівлі України" обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Медичні закупівлі України" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортогруп" (вул. Народного Ополчення, буд. 7, квартира 149, м. Київ, 03151, ідентифікаційний код - 40411235) на користь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (вул. Грушевського Михайла, буд. 7, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код - 42574629) 3 258 (три тисячі двісті п`ятдесят вісім) грн 41 коп. - пені, 6 911 (шість тисяч дев`ятсот одинадцять) грн 77 коп. - штрафу та 2 998 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 98 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков