Рішення

від 17.05.2024 по справі 914/689/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2024 Справа № 914/689/24

Господарський суд Львівської області у складі судді З.П. Гоменюк, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, Київська область

до відповідача Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина», м. Львів

про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 107608,83 грн.

Без участі сторін.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина» про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 107608,83 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024 року справу №914/689/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою від 18.03.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та постановив здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін.

28.03.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 28.03.2024) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№8684/24).

02.04.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 02.04.2024) від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№9085/24).

05.04.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 05.04.2024) від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№9484/24).

Згідно з положеннями частини 1 статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

17.05.2024, дослідивши наявні у справі докази та викладені у заявах по суті спору пояснення, врахувавши, що сторони належним чином повідомлені про розгляд даного спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи підписав рішення без його проголошення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтуванні заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг№880 від 04.07.2017 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відтак, позивач повідомляє про те, що відповідач є бюджетною установою.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/ оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

Позивач наголосив на тому, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

На підтвердження своїх доводів, позивач стверджує про факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії», що на його думку підтверджується інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом 56XS0000P6W9300U (форма №10) від оператора ГРМ, листом оператора ГТС №ТОВВИХ-24-247 від 05.01.2024 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживачів з ЕІС-кодом 56XS0000P6W9300U.

Позивач стверджує, що ним було належним чином виконано у повному обсязі взяті на себе зобов`язання відповідно до договору, у строк та порядок передбачений таким, у період з 01.04.2023 по 21.04.2023 рік.

Однак, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» вважає, що відповідач у свою чергу належно не виконав свої зобов`язання щодо своєчасності оплати поставленого природнього газу у період з 01.04.2023 по 21.04.2024 об`ємом 15,18393 тис. куб. м. на суму 470332,03 грн, чим порушив умови частини 1 пункту 5.2. договору.

Крім того, позивач, покликаючись на п. 4.5 договору, вказує, що у разі порушення відповідачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за договором, позивачем здійснено нарахування пені за неналежне виконання відповідачем умов договору на суму 99183,88 грн, 3% річних у розмірі 7191,73 грн та інфляційні втрати у розмірі 1233,22 грн, а разом на суму 107608,83 грн заборгованості, які позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

У відповіді на відзив (вх.№9085/24 від 02.04.2024) позивач заперечив щодо клопотання відповідача про зменшення пені на 90% та просив суд не враховувати доводи та міркування, викладені у відзиві на позовну заяву при винесенні рішення у цій справі.

Аргументи відповідача.

Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, відповідач скерував на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№8684/24 від 28.03.2024) у якому зазначив, що такі вимоги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» суперечать чинному законодавству України, у зв`язку з чим відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90% до суми у розмірі 9918,39 грн, а в частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 89265,49 грн, 3% річних у сумі 7191, 73 грн та інфляційних втрат у сумі 1233, 22 грн - відмовити.

Одночасно, відповідач зауважив, що на виконання договірних зобов`язань в частині постачання природного газу постачальником «останньої надії», ним було проведено оплату за поставлений позивачем природний газ у період з 01.04.2023 по 21.04.2023 об`ємом 15,18393 тис. куб. м. на суму 470332, 03 грн згідно з платіжними інструкціями №136 від 23.11.2023, №137 від 24.11.2023, №138 від 27.11.2023, №145 від 12.12.2023, №166 від 26.12.2023 на суму 470332,03 грн.

Крім того, відповідач також звернув увагу суду на те, що позивач надав інформацію про надходження коштів на рахунки ТОВ «ГК «Нафтогаз України», де вбачається, що відповідачем було перераховано на рахунок позивача з 30.11.2022 по 26.12.2023 грошові кошти у розмір 1919072,35 грн, що, на думку відповідача, вказує на виконання останнім договірних зобов`язань у межах бюджетних надходжень у значних розмірах.

Відповідач також просить суд взяти до уваги, що Державне некомерційне підприємство «Центр комплексної реабілітації «Галичина» належить до об`єктів критичної інфраструктури у сфері охорони здоров`я, порушення функціонування якого може призвести до негативних наслідків для національної безпеки України. При цьому, відповідач повідомив, що на реабілітації у Державному некомерційному підприємстві «Центр комплексної реабілітації «Галичина» станом на 27.03.2024 року перебуває 282 військовослужбовців Збройних сил України, які забезпечували і забезпечують обороноздатність нашої країни в умовах повномасштабного вторгнення РФ на територію України.

Таким чином, відповідач просить суд врахувати, що сума коштів, яка була перерахована на розрахунковий рахунок позивача на виконання договірних зобов`язань, а також відсутність основної заборгованості на дату звернення з позовом, свідчить про те, що відповідач виконував свої договірні зобов`язання у межах фінансової спроможності та з урахуванням бюджетних асигнувань.

При цьому, відповідач зазначив, що позивач не долучив до матеріалів позовної заяви доказів, які підтверджують дійсність завданих збитків у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань зі сторони відповідача.

У запереченнях на відповідь на відзив (вх.№9484/24 від 05.04.2024) відповідач не погодився з аргументами позивача, викладеними у відповіді на відзив, зазначивши, що позивачем належним чином не спростовано право суду щодо зменшення пені, який був заявлений позивачем до стягнення.

З огляду на те, що відповідач спрямовує усі грошові кошти відповідно до установчих документів Державного некомерційного підприємства «Цент комплексної реабілітації «Галичина» на реабілітацію військовослужбовців ЗСУ, відповідач просить суд зменшити розмір заявлених штрафних санкцій.

Одночасно, відповідач наголосив на тому, що на момент звернення з позовною заявою у відповідача відсутня основна заборгованість.

Таким чином, відповідач просить суд взяти до уваги усі наведені вище обставини та зменшити розмір пень на 90% до суми 9918,39 грн, а в частині заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовити повністю з мотивів відсутності вини відповідача у простроченні виконання зобов`язання.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі позивач, постачальник, постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 р. №809 та від 09.12.2020 р. №1236».

Пунктом 2 Постанови КМУ №1102 визначено зобов`язання АТ «Магістральні газопроводи України», ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Державне некомерційне підприємство «Центр комплексної реабілітації «Галичина» є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом ГТС.

У відповідності до п. 2 гл. 5 розділу IV Кодексу ГТС, оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника «останньої надії».

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи (далі оператор ГТС), за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 14.11.2021 року по 19.12.2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Відповідно до п. п. 19 п. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТзОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТзОВ «Оператор Газотранспортної системи України».

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи (Кодекс ГТС).

Відповідно до положень п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 гл. 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа доступна всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі, для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 гл. 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу, має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується, зокрема:

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом 56ХS0000Р6W9300U (форма №10) від оператора ГРМ;

- листом оператора ГТС №ТОВВИХ-24-247 від 05.01.2024 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживачів з ЕІС-кодом 56XS0000P6W9300U.

Згідно з п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) N 2496 від 30.09.2015 (далі Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природнього газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання природнього газу постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природнього газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як постачальником та Державним некомерційним підприємством «Центр комплексної реабілітації «Галичина», як споживачем, укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496.

Згідно з п. 1.1. договору, цей Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір) є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» (далі - постачальник).

Відповідно до п. 1.2. договору, умови цього договору розроблені відповідно до ЗУ «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2496 (далі - Правила постачання), та є однаковими для всіх споживачів України.

Згідно з п. 1.3. договору, цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до п. 2.1 Типового договору постачальник (позивач) зобов`язується постачати природний газ споживачу (відповідачу) в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Пункт 2.2. договору встановлює, що обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або Оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів).

Відповідно до умов п. 2.3. договору, відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Розділ III договору передбачає перелік умов постачання, а саме: пункт 3.1. передбачає, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи; у відповідності до п. 3.2., підставами для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання.

У п. 3.3. закріплюється умови щодо яких період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Пункт 3.4. договору зазначає, що постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за природний газ, що не визначена відповідно до пункту 4.1 розділу IV цього договору.

Згідно з п. 4.1. договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.

Відповідно до п. 4.2. договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ / Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

У відповідності до п. 4.3. договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Пунктом 4.4. договору закріплено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Відповідно до п. 4.5. договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з п. 8.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п. 8.2. договору, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

Відповідно до п. 11.1. договору, цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

Пункт 11.3. договору передбачає, що протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). Якщо Споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання.

Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку, якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №1102.

Постановою Кабінету Міністрів України №1102 визначено, що на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природнього газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб. метр.

3 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов публічного (укладеного) Типового договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.

Вартість природнього газу визначається шляхом множення об`ємів природнього газу, на ціну природнього газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Відповідач, як споживач з категорією «бюджетна установа» автоматично зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56ХS0000P6W9300U) на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Отже, споживач з ЕІС-код 56ХS0000P6W9300U, закріплений в Реєстрі постачальника «останньої надії» ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56ХS0000P6W9300U).

Згідно акта приймання-передачі природного газу №7123 за квітень 2023 року, складеного ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як постачальник, передало Державній реабілітаційній установі «Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Галичина», як споживачу за договором постачання природного газу, 15,18393 тис. куб. м природного газу за квітень 2023 року на загальну суму 470332,03 грн.

Також факт поставки позивачем природного газу відповідачеві за договором підтверджується наявним у матеріалах справи рахунком на оплату за природний газ №14993 у межах розрахункового періоду з 1 квітня 2023 року по 30 квітня 2023 року.

02.01.2024 №119/4.2.1-128-2024 (вх.№ТОВВХ-24-116 від 03.01.2024) адвокат Шелест Марина Борисівна, в інтересах ТОВ «ГК «Нафтогаз України», звернулась до ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» з адвокатським запитом, у якому просила надати інформацію у вигляді витягу(-ів) з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо фактичних обсягів споживання природного газу споживачів за період з 01.01.2020 по дату видачі довідки або іншого документа, зокрема і споживача з персональним ЕІС-кодом: 56ХS0000P6W9300U (відповідача).

У відповідь на адвокатський запит ТзОВ «Оператор газорозподільної системи України» скерував лист №ТОВВИХ-24-247 від 05.01.2024 щодо надання відповіді, у якому повідомив адвоката Шелест Марину Борисівну, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56ХS0000P6W9300U (відповідач) був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56X930000008780B) та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS0000P6W9300U.

27.09.2023 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернувся до відповідача з вимогою №119/4.1.2-38619-2023 про сплату заборгованості за спожитий газ не побутовим споживачем постачальнику «останньої надії», де просив сплатити 470332,03 грн заборгованості до 10.10.2023 року. Докази надіслання містяться у матеріалах справи.

Згідно з долученої інформаційної довідки АТ «Ощадбанк» №16/2-09/2308/2024 від 05.01.2024, виданої на запит ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 02.01.2024 №119/4.2.1-133-2024 про надходження (не надходження) коштів на поточний рахунок №UA363004650000000260003002042 у гривні ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ) за період з 01.01.2020 по 03.01.2024 включно щодо контрагентів, зокрема щодо Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина» (код ЄДРПОУ 25248327), а саме:

- 30.11.2022 відповідач здійснив оплату на рахунок позивача у розмірі 1448740,32 грн з призначенням платежу: « 2507030; 2274; опл за природній газ згідно рішення суду №914/1521/22 від 02.11.2022» (номер документа 425);

- 23.11.2023 відповідач здійснив оплату на рахунок позивача у розмірі 100000,00 грн з призначенням платежу: « 2507110; 2610; опл за природній газ за 04.23р; дог.№71/23 від 23.11.2023, акт №7123 від 23.11.23р. в т.ч. ПДВ-16666,67 грн» (номер документа №136);

- 24.11.2023 відповідач здійснив оплату на рахунок позивача у розмірі 100000,00 грн з призначенням платежу: « 2507110; 2610; опл за природній газ за 04.23р; дог.№7804 від 24.11.2023, акт №7804 від 24.11.23р. в т.ч. ПДВ-16666,67 грн» (номер документа №137);

- 27.11.2023 відповідач здійснив оплату на рахунок позивача у розмірі 100000,00 грн з призначенням платежу: « 2507110; 2610; опл за природній газ за 04.23р; дог.№88/23 від 27.11.2023, акт №7123/11 від 27.11.23р. в т.ч. ПДВ-16666,67 грн» (номер документа №138);

- 12.12.2023 відповідач здійснив оплату на рахунок позивача у розмірі 100000,00 грн з призначенням платежу: « 2507110; 2610; опл за природній газ за 04.23р; дог.№110 від 11.12.2023, акт №7823 від 11.12.23р. в т.ч. ПДВ-16666,67 грн» (номер документа №145);

- 26.12.2023 відповідач здійснив оплату на рахунок позивача у розмірі 70332,03 грн з призначенням платежу: « 2507110; 2610; опл за природній газ за 04.23р; дог.№110/11 від 26.12.2023, акт №8822 від 26.12.23р. в т.ч. ПДВ-11722,00 грн» (номер документа №166).

Відповідач не заперечує щодо здійснення зазначених платежів та долучає до матеріалів відзиву на позовну заяву відповідні платіжні інструкції, що також свідчить про відсутність основної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 470332,03 грн.

Однак, відповідач просить врахувати, що відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 18.05.2023 №164-Н «Про визначення підприємств, установ, організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період», Державне некомерційне підприємство «Центр комплексної реабілітації «Галичина» включено до переліку підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності відповідача є: « 86.10. Діяльність лікарняних закладів (основний)».

Відповідно до п.п. 1.4, 4.12. Статуту, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Статуту Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина»» від 09.01.2023р. №4, доходи (прибутки) Підприємства використовуються виключно для фінансування видатків на його утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його установчими документами; Підприємство здійснює некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку.

Згідно з п. 3.1. Статуту основною метою діяльності Підприємства є здійснення заходів з реабілітації / абілітації (надання послуг з одного виду реабілітації або комплексної реабілітації), надання соціальних послуг особам обмеженнями повсякденного функціонування, особам, захворювання, травми, вроджені порушення або інші стани здоров`я у яких можуть призвести до обмеження повсякденного функціонування або стійкого обмеження життєдіяльності, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю. дітям віком до трьох років (включно), які належать до групи ризику щодо отримання інвалідності (надання послуги раннього втручання), а також особам, визначеним в абзацах шостому і сьомому статті 4 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», відповідно до Законів України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я», «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», «Про соціальні послуги» та інших актів законодавства з питань надання реабілітаційних, соціальних послуг та послуги раннього втручання.

Відповідно до довідки, що складена директором ДНП «Центр комплексної реабілітації «Галичина» від 27.03.2024 року №104, судом вбачається, що станом на 27.03.2024 у центрі перебуває 282 військовослужбовця ЗСУ та проходять реабілітацію.

Таким чином, спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем умов Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», що стосується оплати за природній газ за період з 01.04.2023 по 21.04.2023 рік, так як позивачем було поставлено відповідачу природній газ об`ємом 15,18393 тис. куб .м. на суму 470332,03 грн, а відповідач у свою чергу, здійснив повну оплату за поставлений газ здійснив з порушенням умов договору відповідно до пункту 5.2, внаслідок чого позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 99183,88 грн, 3% річних, що складають 7191,73 грн та інфляційні втрати у розмірі 1233,22 грн.

Відповідач заперечив щодо заявлених позовних вимог, просив суд зменшити розмір пені з 99183,88 грн на 90% до суми у розмірі 9918,39 грн, а в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовити повністю.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є укладений Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Взаємовідносини операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГРС). Крім цього, правові засади функціонування ринку природного газу України визначає Закон України «Про ринок природного газу» №329-VIII від 09.04.2015.

Згідно з пунктів 19, 26, 37 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник «останньої надії» - визначений КМУ постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з п. 1 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2496, та за умовами включення споживачів до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді.

Згідно абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі, постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

Згідно інформації ТОВ «Оператор ГТС України», споживач з ЕІС-кодом 56ХS0000P6W9300U був закріплений в інформаційній платформі в Реєстрі споживачів за постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56X930000008780B) та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS0000P6W9300U.

Згідно з абзацами 8-10 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупиненого чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

Максимальний строк, на який споживача або оператора газорозподільної системи реєструють у Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», визначається Правилами постачання природного газу.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України, у випадку, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На виконання умов договору, позивач, за період з 01.04.2023 по 21.04.2023 рік передав у власність відповідача природний газ об`ємом 15,18393 тис. куб. м. на суму 470332,03 грн.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначені розділом VI цих Правил.

У відповідності до п. 4.3. договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Факт поставки позивачем природного газу відповідачеві за договором підтверджується наявним у матеріалах справи рахунком на оплату за природний газ №14993 за розрахунковий період з 1 квітня по 30 квітня 2023 року на загальну суму 470332,03 грн та актом приймання-передачі природного газу №7123.

Пунктом 4.4. зазначеного договору встановлено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Оплату за переданий газ відповідач здійснив у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями, а саме: №136 від 23.11.2023 на суму 100000,00 грн; №137 від 24.11.2023 на суму 100000,00 грн; №138 від 27.11.2023 на суму 100000,00 грн; №145 від 12.12.2023 на суму 100000,00 грн; №166 від 26.12.2023 на суму 70332,03 грн, а також долученою позивачем довідкою АТ «Ощадбанк» №16/2-09/2308/2024 від 05.01.2024.

Згідно з положеннями п. 4.5. договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного балку Укроїли, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

У відповідності зі статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що за квітень 2023 року у відповідача відсутня основна заборгованість перед позивачем за поставлений природний газ за період з 01.04.2023 по 21.04.2023 на суму 470332,03 грн.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд перевіривши розрахунки, зазначає наступне.

Відповідно до 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1233,22 грн та 3% річних у розмірі 7191,73 грн.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. (ст. 692 Цивільного кодексу України).

З огляду на те, що відповідно до п. 4.4. договору відповідач мав здійснити оплату за поставлений природний газ до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, тобто до 31.05.2023 року, суд приходить до переконання, що Державне некомерційне підприємство «Центр комплексної реабілітації «Галичина» порушило істотні умови договору.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України). Відтак, з огляду на кінцеву дату оплати поставленого позивачем відповідачу природнього газу (31.05.2023), датою прострочення оплати є 01.06.2023 рік.

Враховуючи, що відповідач здійснював часткову погашення заборгованості, позивач мав право здійснити нарахування штрафних санкцій у відповідності до ст. 625 ЦК України у наступному порядку з 01.06.2023 по 23.11.2023 рік на суму боргу 470332,03 грн, з 24.11.2023 по 24.11.2023 на суму боргу 370332,03 грн, з 25.11.2023 по 27.11.2023 на суму боргу 270332,03 грн, з 28.11.2023 по 12.12.2023 на суму боргу 170332,03 грн та з 13.12.2023 по 26.12.2023 рік на суму 70332,03 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися, як спосіб отримання кредитором доходів.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.97 №62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат та встановлено, що він є вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 2268,13 грн підлягають задоволенню.

Оскільки судом встановлено та матеріалами справи підтверджено факт несвоєчасної оплати поставленого природнього газу, суд приходить до переконання, що відповідачем не виконані належним чином умови договору щодо оплати отриманого природного газу, а відтак останній зобов`язаний сплатити на користь позивача 3% річних від простроченої суми та інфляційні нарахування.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, вважає що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю. Таким чином відповідач має сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 7191,73 грн та інфляційні втрати у розмірі 1233,22 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 99183,88 грн пені.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до приписів статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому за приписами частини першої статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 4.5 Типового договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені з суми 99183,88 грн на 90% до суми 9918,39 грн, суд повідомляє наступне.

Відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 18.05.2023 №164-Н «Про визначення підприємств, установ, організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період», Державне некомерційне підприємство «Центр комплексної реабілітації «Галичина» включено до переліку підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема, охорона здоров`я.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №914/1517/18).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

У мотивувальній частині рішення від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013, Конституційний Суд України вказав, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).

Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2019 у справі №907/532/18, з поміж іншого, відзначає, що при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені та штрафу судами попередніх інстанцій було дотримано принципу збалансованості інтересів сторін. Також судом апеляційної інстанції взято до уваги добросовісну поведінку відповідача, його фінансовий стан, а також те, що позивачем не надано доказів понесення збитків у зв`язку із таким простроченням.

При цьому наявність/відсутність укладеної між сторонами договору угоди про зменшення або скасування штрафних санкцій, так само як наявність/відсутність угоди про внесення змін до умов договору в частині строків поставки товару, при вирішенні судом питання про зменшення розміру штрафу, пені не має вирішального значення, оскільки таке зменшення є правом суду, яке випливає безпосередньо з положень норм чинного законодавства, та здійснюється судом за наявності конкретних об`єктивних обставин.

Зі змісту зазначених вище норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання або невиконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушень та його наслідки) тощо.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18 від 18.06.2019 у справі №914/891/16.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі 910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №921/110/18).

Суд також враховує, що в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб (Закон України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»), що неодноразово продовжувався та триває станом на момент розгляду справи №914/689/24.

При цьому суд бере до уваги, що на реабілітації у Державному некомерційному підприємстві «Центр комплексної реабілітації «Галичина» станом на 27.03.2024 року перебуває 282 військовослужбовців Збройних сил України, які забезпечували і забезпечують обороноздатність країни в умовах повномасштабного вторгнення РФ на територію України.

Одночасно, суд зазначає про те, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням відсутності основної заборгованості, а також задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на корись позивача 3% річних та інфляційних втрат.

Разом з тим, судом враховується, що позивач не надав суду доказів понесення ним збитків та їх суми, у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого газу, а також доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності.

Отже, приймаючи рішення про зменшення розміру пені, суд бере до уваги ступінь виконання основного зобов`язання відповідачем та повну сплату основної заборгованості у розмірі 470332,03 грн у добровільному порядку до звернення позивачем із заявленими позовними вимогами в межах належного фінансування з бюджету України, одночасно враховує, що відповідач здійснює некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку та є приналежним до об`єктів критичної інфраструктури у сфері охорони здоров`я.

З огляду на викладене вище, суд приходить до переконання про доцільність зменшення суми пені з 99183,88 грн на 90% до суми 9918,39 грн.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовною заяво через систему «Електронний суд» (документ сформовано 14.03.2024) та долучив до матеріалів справи платіжну інструкцію №0000004577 від 06.03.2024, згідно якої ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

При цьому, судом враховано п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

З огляду на наведене вище, з відповідача підлягає до стягнення 2422,40 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина» (79070, Львівська область, місто Львів, вулиця Хуторівка, будинок 38; ідентифікаційний код 25248327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, Київська область, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; ідентифікаційний код 40121452) 9918,39 грн пені, 7191,74 грн - 3% річних, 1233,22 грн інфляційних втрат та 2422,40 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2024.

СуддяГоменюк З.П.