Постанова

від 26.08.2024 по справі 914/689/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2024 р. Справа №914/689/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. Кравчук

О.І. Матущака,

розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» б/н від 30.05.2024 (вх. № 01-05/1543/24 від 30.05.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2024 (повний текст рішення складено 17.05.2024, м. Львів, суддя З.П. Гоменюк)

у справі № 914/689/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина», м. Львів

про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 107 608,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина» про стягнення стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 107 608,83 грн.

Позивач стверджує про факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії», що на його думку підтверджується інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом 56XS0000P6W9300U (форма №10) від оператора ГРМ, листом оператора ГТС №ТОВВИХ-24-247 від 05.01.2024 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживачів з ЕІС-кодом 56XS0000P6W9300U.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» вказує, що ним було належним чином виконано у повному обсязі взяті на себе зобов`язання відповідно до договору, у строк та порядок передбачений таким, у період з 01.04.2023 по 21.04.2023 рік.

Однак, Державне некомерційне підприємство «Центр комплексної реабілітації «Галичина» належно не виконало свої зобов`язання щодо своєчасності оплати поставленого природнього газу у період з 01.04.2023 по 21.04.2024 об`ємом 15,18393 тис. куб. м. на суму 470 332,03 грн, чим порушив умови частини 1 пункту 5.2. договору.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу, позивачем здійснено нарахування пені за неналежне виконання відповідачем умов договору на суму 99 183,88 грн, 3% річних у розмірі 7 191,73 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 233,22 грн, а разом на суму 107 608,83 грн заборгованості, які позивач просив стягнути з відповідача у судовому порядку.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.05.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 9 918,39 грн пені, 7 191,74 грн - 3% річних, 1 233,22 грн інфляційних втрат та 2422,40 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд встановив, що матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що позивач за період з 01.04.2023 по 21.04.2023 рік передав у власність відповідача природний газ об`ємом 15,18393 тис. куб. м. на суму 470 332,03 грн, однак відповідач в строки встановлені договором не здійснив оплату за природний газ.

Суд першої інстанції, враховуючи, що відповідач здійснював часткову погашення заборгованості, дійшов висновку, що позивач мав право здійснити нарахування штрафних санкцій у відповідності до ст. 625 ЦК України у наступному порядку з 01.06.2023 по 23.11.2023 рік на суму боргу 470 332,03 грн, з 24.11.2023 по 24.11.2023 на суму боргу 370 332,03 грн, з 25.11.2023 по 27.11.2023 на суму боргу 270 332,03 грн, з 28.11.2023 по 12.12.2023 на суму боргу 170 332,03 грн та з 13.12.2023 по 26.12.2023 рік на суму 70 332,03 грн.

Відтак, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, вказав що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю. Таким чином відповідач має сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 7 191,73 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 233,22 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до переконання про доцільність зменшення суми пені з 99 183,88 грн на 90% до суми 9 918,39 грн, з огляду на ступінь виконання основного зобов`язання відповідачем та повну сплату основної заборгованості у розмірі 470 332,03 грн у добровільному порядку до звернення позивачем із заявленими позовними вимогами в межах належного фінансування з бюджету України, та те, що відповідач здійснює некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку та є приналежним до об`єктів критичної інфраструктури у сфері охорони здоров`я.

Не погодившись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 30.05.2024 (вх. № 01-05/1543/24 від 30.05.2024) у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2024 у справі №914/689/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 89 265,58 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апелянт вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, або тієї обставини, що він фінансується за рахунок бюджетних коштів тощо.

Разом з тим, позивач зазначає, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

На переконання апелянта, зменшуючи розмір пені до 9 918,39 грн від нарахованої суми суд, таким чином, хоче ототожнити зменшення розміру штрафних санкцій з повним звільненням боржника від відповідальності за порушення зобов`язання (стаття 218 Господарського кодексу України), тоді як зі змісту статті 233 Господарського кодексу України, яка регулює зменшення розміру штрафних санкцій, чітко вбачається, що зменшення судом розміру стягуваних штрафних санкцій є проявом обмеження відповідальності боржника, але аж ніяк не звільненням його від відповідальності.

Зменшення розміру пені на вказану суму фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Державне некомерційне підприємство «Центр комплексної реабілітації «Галичина» подало до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 30.05.2024 (вх. № 01-05/1543/24 від 30.05.2024) , в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі позивач, постачальник, постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи (далі оператор ГТС), за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 14.11.2021 року по 19.12.2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується, зокрема:

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом 56ХS0000Р6W9300U (форма №10) від оператора ГРМ;

- листом оператора ГТС №ТОВВИХ-24-247 від 05.01.2024 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживачів з ЕІС-кодом 56XS0000P6W9300U.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як постачальником та Державним некомерційним підприємством «Центр комплексної реабілітації «Галичина», як споживачем, укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496.

Пунктом 4.4. договору закріплено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Відповідно до п. 4.5. договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з п. 8.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Відповідач, як споживач з категорією «бюджетна установа» автоматично зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56ХS0000P6W9300U) на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Отже, споживач з ЕІС-код 56ХS0000P6W9300U, закріплений в Реєстрі постачальника «останньої надії» ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56ХS0000P6W9300U).

Згідно акта приймання-передачі природного газу №7123 за квітень 2023 року, складеного ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як постачальник, передало Державній реабілітаційній установі «Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Галичина», як споживачу за договором постачання природного газу, 15,18393 тис. куб. м природного газу за квітень 2023 року на загальну суму 470 332,03 грн.

Також факт поставки позивачем природного газу відповідачеві за договором підтверджується наявним у матеріалах справи рахунком на оплату за природний газ №14993 у межах розрахункового періоду з 1 квітня 2023 року по 30 квітня 2023 року.

27.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернувся до відповідача з вимогою №119/4.1.2-38619-2023 про сплату заборгованості за спожитий газ не побутовим споживачем постачальнику «останньої надії», де просив сплатити 470332,03 грн заборгованості до 10.10.2023 року. Докази надіслання містяться у матеріалах справи.

Згідно з долученої інформаційної довідки АТ «Ощадбанк» №16/2-09/2308/2024 від 05.01.2024, виданої на запит ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 02.01.2024 №119/4.2.1-133-2024 про надходження (не надходження) коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ) за період з 01.01.2020 по 03.01.2024 включно щодо контрагентів, зокрема щодо Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина» (код ЄДРПОУ 25248327), а саме:

- 30.11.2022 відповідач здійснив оплату на рахунок позивача у розмірі 1448740,32 грн з призначенням платежу: « 2507030; 2274; опл за природній газ згідно рішення суду №914/1521/22 від 02.11.2022» (номер документа 425);

- 23.11.2023 відповідач здійснив оплату на рахунок позивача у розмірі 100000,00 грн з призначенням платежу: « 2507110; 2610; опл за природній газ за 04.23р; дог.№71/23 від 23.11.2023, акт №7123 від 23.11.23р. в т.ч. ПДВ-16666,67 грн» (номер документа №136);

- 24.11.2023 відповідач здійснив оплату на рахунок позивача у розмірі 100000,00 грн з призначенням платежу: « 2507110; 2610; опл за природній газ за 04.23р; дог.№7804 від 24.11.2023, акт №7804 від 24.11.23р. в т.ч. ПДВ-16666,67 грн» (номер документа №137);

- 27.11.2023 відповідач здійснив оплату на рахунок позивача у розмірі 100000,00 грн з призначенням платежу: « 2507110; 2610; опл за природній газ за 04.23р; дог.№88/23 від 27.11.2023, акт №7123/11 від 27.11.23р. в т.ч. ПДВ-16666,67 грн» (номер документа №138);

- 12.12.2023 відповідач здійснив оплату на рахунок позивача у розмірі 100000,00 грн з призначенням платежу: « 2507110; 2610; опл за природній газ за 04.23р; дог.№110 від 11.12.2023, акт №7823 від 11.12.23р. в т.ч. ПДВ-16666,67 грн» (номер документа №145);

- 26.12.2023 відповідач здійснив оплату на рахунок позивача у розмірі 70332,03 грн з призначенням платежу: « 2507110; 2610; опл за природній газ за 04.23р; дог.№110/11 від 26.12.2023, акт №8822 від 26.12.23р. в т.ч. ПДВ-11722,00 грн» (номер документа №166).

Вказане свідчить про відсутність основної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 470 332,03 грн.

Відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 18.05.2023 №164-Н «Про визначення підприємств, установ, організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період», Державне некомерційне підприємство «Центр комплексної реабілітації «Галичина» включено до переліку підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності відповідача є: « 86.10. Діяльність лікарняних закладів (основний)».

Відповідно до п.п. 1.4, 4.12. Статуту, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Статуту Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина»» від 09.01.2023р. №4, доходи (прибутки) Підприємства використовуються виключно для фінансування видатків на його утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його установчими документами; Підприємство здійснює некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку.

Згідно з п. 3.1. Статуту основною метою діяльності Підприємства є здійснення заходів з реабілітації / абілітації (надання послуг з одного виду реабілітації або комплексної реабілітації), надання соціальних послуг особам обмеженнями повсякденного функціонування, особам, захворювання, травми, вроджені порушення або інші стани здоров`я у яких можуть призвести до обмеження повсякденного функціонування або стійкого обмеження життєдіяльності, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю. дітям віком до трьох років (включно), які належать до групи ризику щодо отримання інвалідності (надання послуги раннього втручання), а також особам, визначеним в абзацах шостому і сьомому статті 4 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», відповідно до Законів України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я», «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», «Про соціальні послуги» та інших актів законодавства з питань надання реабілітаційних, соціальних послуг та послуги раннього втручання.

Відповідно до довідки, що складена директором ДНП «Центр комплексної реабілітації «Галичина» від 27.03.2024 року №104, станом на 27.03.2024 у центрі перебуває 282 військовослужбовця ЗСУ та проходять реабілітацію.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2024 по справі №914/689/24 оскаржується позивачем в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 89 265,58 грн, відтак відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №914/1517/18).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

У мотивувальній частині рішення від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013, Конституційний Суд України вказав, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).

Поряд з викладеним колегія суддів зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).

Відповідачем обґрунтовано наявність підстав для зменшення пені з огляду на наступні обставини, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

Наявність виняткового випадку у даному випадку відповідач є об`єктом критичної інфраструктури у сфері охорони здоров`я, забезпечення належного функціонування якого є складовою національної безпеки України. Згідно установчих документів діяльність відповідача орієнтована на реабілітацію осіб з обмеженнями повсякденного функціонування. В умовах війни в Україні, пацієнтами відповідача виступають військовослужбовці Збройних Сил України, які потребують належного фінансування їхнього медичного обслуговування (в матеріалах справи наявні докази на підтвердження даних фактів: наказ Міністерства соціальної політики України «Про визначення підприємств, установ, організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» № 164-Н від 18.05.2023 та Статут відповідача).

Разом з тим, відповідно до довідки, що складена директором ДНП «Центр комплексної реабілітації «Галичина» від 27.03.2024 року №104, станом на 27.03.2024 у центрі перебуває 282 військовослужбовця ЗСУ та проходять реабілітацію.

Ступінь вини боржника у даному випадку відповідач виконував договірні зобов`язання добросовісно в межах бюджетних надходжень. Основне зобов`язання відповідачем виконано в повному обсязі до подання позовної заяви, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач вказує, що з огляду на відсутність належного фінансування з бюджету на оплату комунальних платежів, у нього виникло прострочення виконання зобов`язання, яку відповідачем було сплачено до кінця 2023 року. Тобто, всі дії відповідача були спрямовані саме на виконання договірного зобов`язання.

Майновий стан сторін у даному випадку відповідач є державним некомерційним підприємством, яке здійснює некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку. Згідно з випискою з рахунка відповідача за 31.05.2023р. вихідний залишок становить: 0,00.

Інтереси сторін першочерговим завданням для Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина» є забезпечення належної реалізації мети діяльності, визначеної у Статуті. Діяльність відповідача орієнтована саме на забезпечення надання медичних послуг з реабілітації належної якості для військовослужбовців Збройних Сил України.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вказує, що безпідставними є твердження апелянта про відсутність виняткового випадку для зменшення судом розміру пені. Крім того, скаржником не доведено, що прострочення виконання зобов`язання зі сторони відповідача спричинило заподіяння збитків постачальнику газу чи іншим учасникам господарських правовідносин.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми пені з 99 183,88 грн на 90% до суми 9 918,39 грн.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2024 у справі №914/689/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» б/н від 30.05.2024 (вх. № 01-05/1543/24 від 30.05.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2024 у справі №914/689/24 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак