Рішення

від 08.05.2024 по справі 916/643/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/643/24

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Бень В.Е. на підставі довіреності;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області про стягнення 384 317,38 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (далі по тексту ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулось до господарського суду з позовною заявою до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області (далі по тексту Служба) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 384 317,38 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 300 095,25 грн., 3% річних у розмірі 6 776,74 грн., збитків від інфляції у розмірі 5 970,10 грн., пені у розмірі 71 475,29 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати спожитого протягом періоду з 01.02.2023 по 20.03.2023 природного газу, який був поставлений позивачем як постачальником останньої надії.

Ухвалою суду від 22.02.2024 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

08.03.2024 до суду від Служби надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не визнає заявлені до нього позовні вимоги. Відповідачем наголошено, що після деокупації правобережної частини Херсонської області, зокрема м. Херсона, підрозділи Служби повернулись до місць постійної дислокації та з 13.11.2022 приступили до виконання завдань за призначенням. При цьому, відповідачем було здійснено реєстрацію показників лічильників у період окупації, про що повідомлено слідчого, АТ «Херсонгаз» та позивача. Відповідач зазначає, що газ обсягом 7 643 м. куб. слід вважати таким, що спожитий в результаті збройних захоплень будівель Служби під час окупації. Крім того, Службою наголошено, що АТ «Херсонгаз» відмовлялось приймати показники лічильників під час окупації. При цьому, пізніше в результаті передачі АТ «Херсонгаз» показників утворилась значна сума боргу. Служба наголошує, що в матеріалах справи відсутня інформація про період постачання позивачем природного газу, дату укладення типового договору також неможливо встановити.

12.03.2024 до суду від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивачем вказано про безпідставність доводів про виникнення заборгованості за період окупації, оскільки у листопаді 2022 року м. Херсон повернулось під контроль України. При цьому, заборгованість відповідача за спожитий природний газ виникла у лютому та березні 2023 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

18.11.2021 між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (Постачальник) та Службою (Споживач) було укладено договір постачання природного газу №20-1187/21-БО-Т, до якого сторонами також було укладено додаткові угоди.

26.08.2022 Службою було складено акт фіксації показників лічильників у зв`язку із захопленням приміщень та будівель відповідача окупаційною владою РФ.

21.09.2022 в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано заяву начальника Служби про заволодіння представниками окупаційної влади РФ рухомим та нерухомим майном Служби у м. Херсоні, с. Олешки, смт. Білозерка, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом.

14.11.2022 Службою було складено акт фіксації показників лічильників за спожиті комунальні послуги станом на 14.11.2022 у підрозділах Служби за шістьма адресами.

Листом від 09.12.2022 Служба просила управління поліції долучити до матеріалів досудового розслідування копію акту фіксації показників лічильників на спожиті комунальні послуги станом на 14.11.2022.

Листом від 22.12.2022 Служба просила АТ «Херсонгаз» вважати різницю показників лічильників за спожитий природний газ в підрозділах Служби як таку, що виникла в період окупації та в результаті захоплення будівель відповідача окупаційною владою РФ.

ТОВ „ГК „Нафтогаз України було складено акт приймання-передачі природного газу №3364, згідно якого обсяг спожитого Службою природного газу протягом періоду з 01.02.2023 до 28.02.2023 становить 8,24456 тис. м. куб., вартість газу складає 297 642,68 грн.

ТОВ „ГК „Нафтогаз України також було складено акт приймання-передачі природного газу №5133, згідно якого обсяг спожитого Службою природного газу протягом періоду з 01.03.2023 до 20.03.2023 становить 0,08019 тис. м. куб., вартість газу складає 2452,57 грн.

Крім того, позивачем було виставлено Службі рахунок №8423 на суму 297 642,68 грн., рахунок №11870 на суму 2452,57 грн.

На підтвердження факту направлення на адресу відповідача актів та рахунків ТОВ „ГК „Нафтогаз України було надано суду список згрупованих поштових відправлень від 14.03.2023 та від 14.04.2023. Крім того, позивачем було надано докази направлення рахунків та актів на електронну пошту відповідача.

23.03.2023 між Службою (Споживач) та ТОВ «Тепла енергетична компанія» (Постачальник) було укладено договір про закупівлю природного газу №56/35.

Листом від 10.04.2023 Служба просила ТОВ „ГК „Нафтогаз України розглянути питання щодо скасування оплати за спожитий природний газ за період перебування підрозділів в окупації.

Листом №ТОВВИХ-24-247 від 05.01.2024 ТОВ „Оператор газотранспортної системи України у відповідь на адвокатський запит було надано скриншоти з інформаційної платформи щодо запитуваних споживачів. Згідно із скриншотами з інформаційної платформи Служба, зокрема, протягом періоду з 01.02.2023 по 31.03.2023 була закріплена за постачальником «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Обсяг природного газу, використаний споживачем у лютому 2023 року склав 8244,56 м. куб., у березні 2023 року 80,19 м. куб.

Згідно повідомлених АТ «Ощадбанк» відомостей листом №16/2-09/2308/2024 від 05.01.2024 Службою 22.12.2021 було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 9301,66 грн., які були зараховані позивачем в рахунок оплати природного газу, поставленого у листопаді 2021 року.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних та зустрічних позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначаються Законом України Про ринок природного газу № 329-VIII від 09.04.2015.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2501, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1387/27832, затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії та постановлено, що суб`єкти господарювання, визначені Кабінетом Міністрів України як постачальники, які не мають права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (постачальники останньої надії), оформлюють свої договірні відносини зі споживачами на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії.

Відповідно до п. 1.1 договору цей договір є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником «останньої надії» (далі - Постачальник).

Згідно з п. 1.3 договору цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі Споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634,641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Умовами п. 2.1 договору передбачено, що за цим договором Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.3 договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Згідно з п. п. 4.3, 4.4 договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Положеннями п. 4.5 договору визначено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 11.1 договору цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.

Згідно з п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику останньої надії через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів); назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

Господарським судом в процесі вирішення даного спору було встановлено, що Служба протягом періоду з 01.02.2023 по 20.03.2023 згідно з листом ТОВ „Оператор газотранспортної системи України від 05.01.2024 була закріплена за постачальником «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Обсяг природного газу, використаний споживачем за період з 01.02.2023 по 20.03.2023 складає 8 324,75 м. куб.

З викладених обставин, господарський суд доходить висновку про укладення між ТОВ „ГК „Нафтогаз України та відповідачем договору постачання природного газу постачальником „останньої надії з 01.02.2023.

При цьому, господарським судом відхиляються доводи відповідача про неможливість визначення періоду постачання позивачем природного газу та дату укладення типового договору, так як докази укладення договору з іншим постачальником на поставку природного газу протягом вказаного періоду Службою суду надані не були.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ „ГК „Нафтогаз України до Служби позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 300 095,25 грн. за поставлений протягом періоду з 01.02.2023 по 20.03.2023 природний газ.

Доводи Служби про утворення заборгованості в результаті захоплень будівель під час окупації як на підставу для відмови у задоволенні позову судом відхиляються, оскільки згідно наданих позивачем доказів (скриншотів з інформаційної платформи) вказаний вище обсяг природного газу був спожитий у лютому та березні 2023 року.

Господарський суд зазначає, що навіть у випадку утворення заборгованості після передачі показників за період окупації, правовий механізм звільнення Служби від обов`язку сплатити вартість поставленого ТОВ „ГК „Нафтогаз України природного газу (на відміну від фізичних осіб споживачів комунальних послуг) відсутній. Таким чином, в даному випадку, Служба може вживати заходів для стягнення заподіяних їй збитків, в тому числі, із застосуванням міжнародних механізмів.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ „ГК „Нафтогаз України позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 6 776,74 грн., збитків від інфляції у розмірі 5 970,10 грн., пені у розмірі 71 475,29 грн., господарський суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. п. 4.3, 4.4 типового договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Положеннями п. 4.5 типового договору визначено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підтвердження факту направлення на адресу відповідачу рахунків та актів ТОВ „ГК „Нафтогаз України було надано суду списки згрупованих поштових відправлень від 14.03.2023 та від 14.04.2023.

Враховуючи відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо отримання рахунків, приймаючи до уваги лист відповідача від 10.04.2023, із змісту якого слідує про обізнаність відповідача з фактом існування заборгованості перед позивачем, господарський суд доходить висновку, що обставина виконання позивачем обов`язку, визначеного п. п. 4.3, 4.4 типового договору, є встановленою.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 6 776,74 грн., нарахованих на суму боргу у розмірі 297 642,68 грн. протягом періоду з 01.04.2023 до 31.12.2023, на суму боргу у розмірі 2452,57 грн. з 02.05.2023 до 31.12.2023; збитків від інфляції у розмірі 5 970,10 грн., нарахованих на першу суму боргу з урахуванням показників інфляції за квітень-грудень 2023 року, на другу суму боргу з урахуванням показників інфляції за червень-грудень 2023 року; пені у розмірі 71 475,29 грн., нарахованої з 01.04.2023 до 30.09.2023 та з 02.05.2023 до 01.11.2023, тобто протягом 6 місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано, суд доходить висновку про їх правильність та обґрунтованість.

Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених ТОВ „ГК „Нафтогаз України позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із Служби 3% річних у розмірі 6 776,74 грн., збитків від інфляції у розмірі 5 970,10 грн., пені у розмірі 71 475,29 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України позовних вимог шляхом присудження до стягнення з 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області суми основного боргу у розмірі 300 095,25 грн., 3% річних у розмірі 6 776,74 грн., збитків від інфляції у розмірі 5 970,10 грн., пені у розмірі 71 475,29 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області /73000, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця Молодіжна, будинок 6; ідентифікаційний код 38386410/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України /04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 40121452/ суму основного боргу у розмірі 300 095,25 грн. /триста тисяч дев`яносто п`ять грн. 25 коп./, 3% річних у розмірі 6 776,74 грн. /шість тисяч сімсот сімдесят шість грн. 74 коп./, збитки від інфляції у розмірі 5 970,10 грн. /п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят грн. 10 коп./, пеню у розмірі 71 475,29 грн. /сімдесят одна тисяча чотириста сімдесят п`ять грн. 29 коп./, судовий збір у розмірі 4 611,81 грн. /чотири тисячі шістсот одинадцять грн. 81 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 20 травня 2024 р.

Суддя С.П. Желєзна