Постанова

від 03.09.2024 по справі 916/643/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/643/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Іскендерова К.О.

за участю представників учасників справи

від позивача Бень В.Е.

від відповідача Яцкович Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024

у справі № 916/643/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача: 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області

про: стягнення 384 317,38 грн,

ВСТАНОВИВ

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області, в якому просив суд стягнути з останнього 384317,38 грн, з яких:

- 300095,25 грн основного боргу;

- 71475,29 грн пені;

- 6776,74 грн 3% річних;

- 5970,10 грн інфляційних втрат.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати спожитого протягом періоду з 01.02.2023 по 20.03.2023 природного газу, який був поставлений позивачем як постачальником «останньої надії».

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи зокрема, що переважна більшість об`єму природного газу, про несплату вартості якого заявлено позов у даній справі, слід вважати таким, що спожитий в результаті збройних захоплень будівель відповідача під час окупації.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у даній справі позов задоволено повністю.

Місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Суд відхилив доводи відповідача про утворення заборгованості в результаті захоплень будівель під час окупації, як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки згідно наданих позивачем доказів (скриншотів з інформаційної платформи) вказаний вище обсяг природного газу був спожитий саме у лютому та березні 2023 року, а не в період окупації.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги, відповідач вкотре наголошує, що переважна більшість об`єму природного газу, про несплату вартості якого заявлено позов у даній справі, слід вважати таким, що спожитий в результаті збройних захоплень будівель відповідача під час окупації, підтвердженням чого є відповідні акти фіксації показників лічильників.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з Господарського суду Одеської області.

20.06.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2024 за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у справі № 916/643/24 відкрито апеляційне провадження, встановлено позивачу строк до 12.07.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення відповідачу), роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань та призначено справу до розгляду на 03.09.2024 о 14:00 год.

24.06.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу та заява (вх. № 2453/24) про участь його представника (адвоката Бень В.Е.) у судовому засіданні 03.09.2024 о 14:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою від 29.07.2024 задоволена.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти її задоволення. Зокрема, зазначив, що заборгованість відповідача за спожитий природний газ виникла у лютому та березні 2023 року, як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції.

21.08.2024 від відповідача надійшла заява (вх. № 3220/24) про участь його представника (Яцковича Д.Ю.) у судовому засіданні 03.09.2024 о 14:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою від 02.09.2024 задоволена.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання 03.09.2024 (в режимі відеоконференції) з`явились представники учасників справи, надали пояснення по суті спору.

Представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у даній справі, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, 18.11.2021 між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (Постачальник) та відповідачем (Споживач) було укладено договір постачання природного газу №20-1187/21-БО-Т, до якого сторонами також було укладено додаткові угоди.

26.08.2022 відповідачем складено акт фіксації показників лічильників у зв`язку із захопленням приміщень та будівель відповідача окупаційною владою Російської Федерації (а.с.160 т.2).

21.09.2022 в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано заяву начальника 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області Сірко Р.А. про заволодіння представниками окупаційної влади рухомим та нерухомим майном відповідача у м. Херсоні, с. Олешки, смт. Білозерка, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з реєстру досудових розслідувань (а.с.122 т.1).

14.11.2022 відповідачем складено акт фіксації показників лічильників за спожиті комунальні послуги станом на 14.11.2022 у підрозділах відповідача за шістьма адресами (а.с.161-162 т.1).

Листом від 09.12.2022, адресованим Старшому слідчому СВ відділення поліції № 1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області, відповідач просив управління поліції долучити до матеріалів досудового розслідування копію акту фіксації показників лічильників на спожиті комунальні послуги станом на 14.11.2022 (а.с.157 т.1).

Листом від 22.12.2022, адресованим АТ «Херсонгаз», відповідач просив вважати різницю показників лічильників за спожитий природний газ в підрозділах як таку, що виникла в період окупації та в результаті захоплення будівель відповідача окупаційною владою Російської Федерації (а.с.146 т.1).

Позивачем складено акт приймання-передачі природного газу № 3364 (а.с.54 т.1), згідно якого обсяг спожитого відповідачем природного газу протягом періоду з 01.02.2023 до 28.02.2023 становить 8,24456 тис. м. куб., вартість газу складає 297642,68 грн.

Позивачем складено акт приймання-передачі природного газу № 5133 (а.с.55 т.1), згідно якого обсяг спожитого відповідачем природного газу протягом періоду з 01.03.2023 до 20.03.2023 становить 0,08019 тис. м. куб., вартість газу складає 2452,57 грн.

Акти відповідачем не підписані.

Позивачем виставлені відповідачу рахунки № 8423 на суму 297642,68 грн та №11870 на суму 2452,57 грн.

На підтвердження факту направлення на адресу відповідача актів та рахунків позивачем надано суду список згрупованих поштових відправлень від 14.03.2023 (а.с.60-63) та від 14.04.2023 (48-51 т.1) та відповіді фіскальні чеки.

23.03.2023 між відповідачем (Споживач) та ТОВ «Тепла енергетична компанія» (Постачальник) укладено договір про закупівлю природного газу № 56/35.

Листом від 10.04.2023 відповідач просив позивача розглянути питання щодо скасування оплати за спожитий природний газ за період перебування підрозділів в окупації (а.с.144 т.1).

Листом від 05.01.2024 №ТОВВИХ-24-247 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (а.с.23-25 т.1), у відповідь на адвокатський запит позивача від 02.01.2024 № 119/4.2.1-128-2024 (а.с.26-29 т.1), надано скриншоти з інформаційної платформи щодо запитуваних споживачів, згідно яких відповідач, зокрема, протягом періоду з 01.02.2023 по 31.03.2023 був закріплений за позивачем, як за постачальником «останньої надії», а обсяг природного газу, використаний ним у лютому 2023 року склав 8244,56 м. куб., у березні 2023 року 80,19 м. куб. (а.с.30 т.1).

Предметом позову у цій справі є вимога ТОВ «ГК «Нафтогаз України» стягнути з відповідача у загальному розмірі 384317,38 грн (300095,25 грн основний борг, 71475,29 грн пеня, 6776,74 грн 3% річних та 5970,10 грн інфляційні втрати) з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати спожитого протягом періоду з 01.02.2023 по 20.03.2023 природного газу, який був поставлений позивачем як постачальником «останньої надії».

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з його обґрунтованості та доведеності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Правові засади функціонування ринку природного газу України регламентовані Законом України «Про ринок природного газу».

За умовами ч. 1 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії», постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника «останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

Постачальник «останньої надії» визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (пункт 26 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р визначено позивача постачальником «останньої надії» строком на три роки як переможця конкурсу.

В силу пункту 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (далі Правила), постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2501 від 30.09.2015, який є публічним, а його умови однаковими для всіх споживачів. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Згідно з пунктом 3 Розділу VI Правил постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачу (за умови відсутності відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта) та оператору газорозподільної системи в таких випадках: банкрутство, ліквідація попереднього постачальника природного газу; зупинення або анулювання ліцензії на постачання природного газу попереднього постачальника; відсутність підтвердженої номінації та реномінації постачальника споживача, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником "останньої надії" відключення по об`єкту такого споживача (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу, споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператору газорозподільної системи); відсутність побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії (точки комерційного обліку споживача) в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу та споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії).

Положеннями пункту 2 Глави 5 Розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015, визначено, що оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів); назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

Як вже зазначалось, листом від 05.01.2024 №ТОВВИХ-24-247 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (а.с.23-25 т.1), у відповідь на адвокатський запит позивача від 02.01.2024 № 119/4.2.1-128-2024 (а.с.26-29 т.1), надано скриншоти з інформаційної платформи щодо запитуваних споживачів, згідно яких відповідач, зокрема, протягом періоду з 01.02.2023 по 31.03.2023 був закріплений за позивачем, як за постачальником «останньої надії».

У матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного належного у розумінні процесуального закону доказу на підтвердження наявності в нього у зазначений період іншого постачальника природного газу, ніж постачальник «останньої надії» (позивач).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає про укладення між сторонами договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», який діяв, зокрема, у період з 01.02.2023 по 31.03.2023.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 ГК України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з приписами частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 ЦК України).

Отже, укладений між сторонами договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" став належною підставою виникнення у них господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 ГК України (статті 11, 202, 509 ЦК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 ЦК України).

Так, як вже зазначалось, листом від 05.01.2024 №ТОВВИХ-24-247 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (а.с.23-25 т.1), у відповідь на адвокатський запит позивача від 02.01.2024 № 119/4.2.1-128-2024 (а.с.26-29 т.1), надано скриншоти з інформаційної платформи щодо запитуваних споживачів, згідно яких природного газу, використаний відповідачем у лютому 2023 року склав 8244,56 м. куб., у березні 2023 року 80,19 м. куб. (а.с.30 т.1).

Фактично, доводи відповідача зводяться лише до того, що переважна більшість об`єму природного газу, про несплату вартості якого заявлено позов у даній справі, а саме 7643 м.куб. слід вважати таким, що спожитий в результаті збройних захоплень будівель відповідача під час окупації.

На підтвердження цих обставин, відповідачем надано суду, зокрема, складені відповідачем від 26.08.2022 та станом на 14.11.2022 акти фіксації показників лічильників (а.с.160-162 т.1).

За змістом ч. 1 ст. 73, ч. 1, 3 с. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Колегія суддів зазначає, що з наявних в матеріалів справи, об`єм природного газу, про несплату вартості якого заявлено позов у даній справі, а саме: 8244,56 м. куб. та 80,19 м. куб., використаний відповідачем саме у лютому та березні 2023 року відповідно, а не в період окупації, в той час як жодних належних, допустимих та вірогідних доказів того, що ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» протиправно віднесло зазначений вище об`єм природного газу в період, коли приміщення відповідача перебували в окупації, матеріали цієї справи не містять, а лише складені відповідачем акти фіксації показників лічильників від 26.08.2022 та станом на 14.11.2022 ці обставини не підтверджують.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у справі № 916/643/24 - без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.09.2024.

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська