Рішення

від 09.05.2024 по справі 918/60/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/60/22(918/1305/23)

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" в особі арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича

до відповідача Фізичної особи - підприємця Марчука Олександра Петровича

про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів

в межах справи

за заявою Приватного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс"

про банкрутство

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

учасники справи в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" в особі арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Фізичної особи - підприємця Марчука Олександра Петровича про визнання недійсним Договору про надання послуг № 45/1 від 12.01.2021 та стягнення грошових коштів у розмірі 797 500,00 грн.

При цьому, суд враховує, що в провадженні Господарського суду Рівненської області знаходиться справа № 918/60/22 (суддя Горплюк А.М.) за заявою Приватного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" про банкрутство.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.12.2023 справу № 918/60/22 (918/1305/23) передано на розгляд судді Горплюку А.М. на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства з мотивів перебування у провадженні судді справи №918/60/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс".

Ухвалою суду від 22.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, підготовче засідання призначено на 23.01.2024.

Ухвалою суду від 23.01.2024 розгляд справи відкладено на 13.02.2024.

12.02.2024, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 13.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 21.03.2024 включно, підготовче засідання відкладено на 27.02.2024.

27.02.2024 на офіційну пошту суду від представника відповідача адвоката Таргоній А.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 27.02.2024 заяву представника відповідача повернуто без розгляду, підготовче засідання відкладено на 19.03.2024.

Судове засідання 19.03.2024 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Горплюка А.М. у відпустці, про що сторони були повідомлені.

Ухвалою суду від 25.03.2024 підготовче засідання призначено на 16.04.2024.

16.04.2024 на офіційну пошту суду від представника відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 16.04.2024 заяву представника відповідача про відкладення повернуто без розгляду, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09.05.2024.

08.05.2024 на офіційну пошту суду від представника відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.

09.05.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача ліквідатора Саутенка С.О. надійшла заява про розгляд справи без його участі.

В судове засідання 09.05.2024 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином у встановлений законом строк.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За приписами ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами ч. 3 та ч. 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Ухвали у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 33004, м. Рівне, вул. Тиннівська, 5, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у безкоштовному запиті з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (така ж адреса міститься у позовній заяві).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду від 22.12.2023, від 31.01.2024, від 13.02.2024, від 27.02.2024, від 25.03.2024 та від 16.04.2024 повернулися з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином і його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд враховує, що інтереси відповідача Фізичної особи - підприємця Марчука Олександра Петровича в даній справі представляв адвокат Таргоній Андрій Володимирович на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АВ № 1044765 від 19.01.2024 та Договору - доручення про надання правової допомоги від 19.01.2024.

Проте, під час провадження справи в суді ним подано чотири клопотання про відкладення, два з яких ухвалами суду повернуто без розгляду та адвокат жодного разу в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

З огляду на викладене вище, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Судом зазначається, що у даній справі не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Отже, враховуючи забезпечення принципу змагальності та рівності сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації своїх процесуальних прав, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Відтак, враховуючи неявку учасників справи в судове засідання, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами без участі представників.

За приписами ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 09.05.2024 не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Щодо розгляду даного спору в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Положення пункту 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України та ст. 7 КУзПБ застосовуються незалежно від суб`єктного складу сторін лише у тому випадку, коли майнові вимоги пред`являються саме до особи (боржника), яка перебуває в процедурі банкрутства.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з позовом позивач вказує, що дана позовна заява подається до суду з метою визнання недійсним правочину боржника та повернення грошових коштів, які належать боржнику й як слід, виконання повного обсягу ліквідаційних заходів, керуючись як нормами Кодексу України з процедур банкрутства, так і загальними нормами цивільного та господарського законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.

12.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" (замовник) та Фізичною особою - підприємцем Марчуком Олександром Петровичем (виконавець) укладено Договір про надання послуг № 45/1 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов`язується надати замовнику наступні послуги: проводити перевірку, аналіз договорів земельних паїв та постійний моніторинг договорів оренди по бувших Березнівському, Володимирецькому, Дубровицькому, Корецькому, Костопільському, Сарненському районах Рівненської області.

Замовник зобов`язується прийняти всі послуги, що надаються Виконавцем, якщо дані послуги надані відповідно до норм чинного законодавства та відповідно до умов даного Договору (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. та 2.2. Договору вартість послуг Виконавця визначається відповідно до обсягу виконаної роботи за кожним етапом, та фіксується в Акті прийому-передачі наданих послуг. Замовник здійснює попередню оплату у розмірі 100% вартості послуг, згідно п. 3.1. Договору шляхом перерахування відповідної суми на банківські рахунки виконавця, що зазначені у Реквізитах Договору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Сторонами цього Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 року, а в частині обов`язків сторін - до їх повного виконання.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтиском печатки замовника.

На виконання умов Договору було оплачено грошові кошти загальній сумі 797 500,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 5101 від 18.01.2021 на суму 30 000,00 грн; № 5098 від 18.01.2021 на суму 200 000,00 грн; № 5089 від 13.01.2021 на суму 215 000,00 грн; № 5102 від 19.01.2021 на суму 215 000,00 грн; № 5138 від 29.01.2021 на суму 3 500,00 грн; № 5198 від 31.03.2021 на суму 134 000,00 грн, в яких вказано призначення платежу: "оплата за розробку плану земельних ділянок згідно дол. №45/1 від 12.01.2021 без ПДВ".

Арбітражний керуючий зазначає, що ТОВ "Вест Активс" передчасно та безпідставно сплатило грошові кошти ФОП Марчуку О.П., оскільки Договором не передбачено точну суму вартості послуг та строки оплати послуг Виконавця у разі їх виконання.

Також, арбітражний керуючий вказує, що на момент укладення Договору та сплати грошових коштів була наявна кредиторська заборгованість у сумі 73 037 745,49 грн, але ТОВ "Вест Активс" здійснювало перерахування грошових коштів за сумнівним Договором, чим порушило права кредиторів, що призвело до невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, вважає, що існують підстави визнання Договору про надання послуг № 45/1 від 12.01.2021 недійсним за статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до статті 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами Договір за своєю суттю є договором про надання послуг.

За положеннями статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом та вказувалось вище, за умовами оспорюваного Договору про надання послуг від 12.01.2021 № 45/1, ФОП Марчук Олександр Петрович зобов`язувався надати ТОВ "Вест Активс" наступні послуги: проводити перевірку, аналіз договорів земельних паїв та постійний моніторинг договорів оренди по бувших Березнівському, Володимирецькому, Дубровицькому, Корецькому, Костопільському, Сарненському районах Рівненської області.

За фактом надання послуг за Договором сторони зобов`язувались підписувати Акт приймання - передачі наданих послуг.

Проте, матеріали справи не містять та відповідачем не надано жодного Акту приймання - передачі наданих послуг за Договором.

Крім того, представник позивача - арбітражний керуючий вказує, що інформації про підписання таких Актів відсутня.

Більше того, суд враховує, що при перерахування грошових коштів за Договором ТОВ "Вест Активс" зазначено призначення платежу "плата за розробку плану земельних ділянок згідно договору".

В той час як укладеним Договором не передбачено надання таких послуг та виконання таких робіт.

Також, арбітражний керуючий, ліквідатор ТОВ "Вест Активс" вказує, що боржник виконав майнові зобов`язання за даним Договором раніше встановленого строку.

Судом встановлено, що Договором встановлено порядок оплати виконаних робіт, а саме: замовник здійснює 100% попередню оплату вартості послуг шляхом перерахування суми на банківські рахунки Виконавця. В той же час, Договір встановлює, що вартість послуг визначається відповідно до обсягу виконаної роботи за кожним етапом, та фіксується в Акті прийому-передачі наданих послуг.

Слід зазначити, що вказані положення Договору суперечать одне одному, оскільки попередня оплата здійснюється до передання товару, виконання робіт чи надання послуг, в той час як Акт наданих послуг - це первинний документ, який відображає факт виконання надання послуг та конкретні види робіт/послуг, які були надані з зазначенням їх вартості та терміну виконання. Саме Акт фіксує той факт, що виконавець належним чином виконав умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що замовник здійснює попередню оплату у розмірі 100% вартості послуг, згідно п. 3.1. Договору шляхом перерахування відповідної суми на банківські рахунки виконавця, що зазначені у реквізитах договором протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Сторонами цього Договору.

Відтак, ТОВ "Вест Активс" здійснило попередню оплату у розмірі 797 500,00 грн за період з 13.01.2021 по 31.03.2021 за послуги, які не встановлені Договором.

Як зазначалось вище, сторонами не було підписано жодного Акту прийому-передачі наданих послуг, у яких визначались вартість послуг, обсяг виконаних робіт та строк сплати, що ставить під сумнів надання таких послуг.

Суд враховує, що відповідно до статті 4 ГПК України, юридичні та фізичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України, статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Частини 1 та 2 статті 42 КУзПБ визначають, що господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Відтак, положення статті 42 КУзПБ розширюють визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

Приймаючи до уваги, що оспорюваний договір про надання послуг від 12.01.2021 № 45/1 укладений у межах трирічного строку до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вест Активс", до даних правовідносин підлягає застосуванню стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019).

Фраудаторним є правочин, який хоча формально і відповідає приписам законодавства, але вчинений з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування чи незаконного відчуження боржником своїх активів шляхом так званого використання права на зло, коли формально законні права реалізуються з протиправними цілями.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з`ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті З ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що укладення Договору про надання послуг з відповідачем відбулось без економічної мети, що призвело до невиконання боржником своїх зобов`язань перед іншими кредиторами.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги арбітражного керуючого в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним Договір про надання послуг № 45/1 від 12.01.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" (код ЄДРПОУ 41137306, адреса: 34530, Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Кричильськ, вул. Шевченка, буд. 623) та Фізичною особою - підприємцем Марчуком Олександром Петровичем (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Марчука Олександра Петровича (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Активс» (код ЄДРПОУ 41137306, адреса: 34530, Рівненська обл., Сарненський р-н, с. Кричильськ, вул. Шевченка, буд. 623) грошові кошти у розмірі 797 500,00 грн (сімсот дев`яносто сім тисяч п`ятсот гривень, 00 копійок) та судовий збір в розмірі 14 646,50 (чотирнадцять тисяч шістсот сорок шість грн 50 коп.) грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.05.2024.

Суддя А.М. Горплюк