Рішення
від 08.05.2024 по справі 922/511/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2024м. ХарківСправа № 922/511/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Богодухівської окружної прокуратури (62103, Харківська обл., м. Богодухів, пл. Свято-Духівська, 1; код ЄДРПОУ: 0291010828) в інтересах держави, в особі Богодухівської міської ради Харківської області (62103, Харківська обл., м. Богодухів, пл. Соборності, 2; код ЄДРПОУ: 04058640) до Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ), Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка" (62161, Харківська обл., Богодухівський р-н, с. Вікторівка, вул. Ветеранів праці, 17; код ЄДРПОУ: 40776979) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за участю представників:

прокуратури Клейн Л.В., службове посвідчення №072868 від 01.03.2023;

позивача не з`явився;

відповідача 1 Надьон О.В., адвокат, ордер АХ №1143553 від 26.02.2024;

відповідача 2 не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

19.02.2024 керівник Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Богодухівської міської ради Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи ОСОБА_1 та Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка", в якій просить суд усунути перешкоди власнику територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області у здійснені права користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га, шляхом:

- зобов`язання ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) та Фермерське господарство Вертіївка (код ЄДРПОУ 40776979) повернути територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759, яка розташована за межами населених пунктів Сазоно-Баланівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право 14504941 від 14.05.2016) та суборенди Фермерського господарства Вертіївка (номер запису про інше речове право 19692776 від 23.03.2017) на земельну ділянку з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 921522763208),

також стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що договір від 27.04.2016 оренди земельної ділянки площею 75,1487 га з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759, укладений між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною 2 статті 134 ЗК України, тобто з метою незаконного заволодіння земельною ділянкою державної власності, а відтак є нікчемним.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.02.2024 прийнято позовну заяву (вх.№511/24 від 19.02.2024) Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Богодухівської міської ради Харківської області до Фізичної особи ОСОБА_1 та Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою до розгляду та відкрито провадження у справі №922/511/24. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 20 березня 2024 року.

11.03.2024 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№6600 від 11.03.2024).

У відзиві представник відповідача 1 зазначив, що громадянці ОСОБА_1 як фізичній особі відповідно до п.2 наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 01.03.2016 року №1432-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду надано земельну ділянку 75,1487 га (кадастровий номер 6320887500:02:001:0759) із земель сільськогосподарского призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Сазоново-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, строком на 20 (двадцять) років, тобто раніше на 34 дні до моменту набуття чинності Законом України від 18.02.2016 р. №1012-УІІІ Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів, який набув чинності з 03.04.2016. Відтак, ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку для створення фермерського господарства згідно з частиною 2 статті 134 Земельного кодексу без порушення чинного законодавства, яке діяло в часі.

За твердженням представника відповідача 1 є очевидним те, що на час отримання земельної ділянки ОСОБА_1 земельна ділянка мала своє цільове призначення та забезпечувала господарську діяльність специфічного суб`єкта підприємництва селянського (фермерського) господарства. На протязі строку дії договору оренди землі цільове призначення земельної ділянки і правовий зв`язок між фермерським господарством і земельною ділянкою зберігаються, про що свідчать норми права щодо покладення обов`язків власника речових прав саме не на суб`єкта, вказаного в договорі, а на юридичну особу ФГ ВЕРТІЇВКА.

12.03.2024 через кабінет Електронного Суду від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх.№6777 від 12.03.2024), у якій прокурор зазначив, що стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу. Спеціальний Закону України Про фермерське господарство визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Особливості надання земельних ділянок для фермерського господарства полягають у тому, що така земельна ділянка може бути надана на пільгових умовах, поза межами загального порядку, який передбачає таке набуття прав лише на конкурентних засадах, виключно фізичній особі. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. У той же час, з урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство, статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.

За твердженнями прокурора, ОСОБА_1 у 2012 році вже реалізувала своє право на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства, отримала в оренду строком на 25 років на підставі договорів оренди від 11.10.2012 для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, кадастрові номери 6320888100:02:001:0242, 6320888100:02:001:0243, 6320888800:01:001:0178, 6320888800:01:000:0278, 6320888800:01:001:0175, 6320888800:01:001:0176. Водночас, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання їй в оренду спірної земельної ділянки, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, про що свідчить факт повторного звернення для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку, з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів.

Підготовче засідання, призначене на 20.03.2024, було відкладено у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.03.2024 повідомлено сторін про те, що наступне підготовче засідання у справі відбудеться 03.04.2024.

В підготовчому засіданні 03.04.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.04.2024.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.04.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 24.04.2024.

24.04.2024 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача 1 надійшли пояснення (вх.№10841 від 24.04.2024).

У поясненнях представник відповідача 1 зазначила, що Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", який набув чинності з 03.04.2016 року, було внесено зміни до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України шляхом викладення абзацу 16 в такій редакції: "передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва". Отже, з 01.03.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.04.2024 прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи пояснення (вх.№10841 від 24.04.2024).

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.04.2024 відкладено судове засідання на 08.05.2024.

06.05.2024 через кабінет Електронного Суду від представника прокуратури надійшли письмові пояснення (вх.№12854 від 06.05.2024).

У поясненнях прокурор зазначив, що позов прокурора про повернення земельної ділянки у даному випадку є таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто негаторним. Якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен недопустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України є нікчемним.

08.05.2024 через кабінет Електронного Суду від представника прокуратури надійшла заява (вх.№12035 від 08.05.2024) про долучення до матеріалів позовної заяви копії ГУ Держгеокадастру у Харківській області №1432-СГ від 01.03.2016. Разом із заявою прокурором надано відповідний наказ.

Заяву обґрунтовано помилковим недоданням вказаного наказу до матеріалів позовної заяви.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи письмові пояснення (вх.№12854 від 06.05.2024) та заяву про долучення доказів (вх.№12035 від 08.05.2024).

Присутня в судовому засіданні 08.05.2024 прокурор позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник Богодухівської міської ради Харківської області в судове засідання 08.05.2024 не з`явився, водночас, 25.03.2024 від представника Богодухівської міської ради Харківської області надійшла заява (вх.№7978 від 25.03.2024), в якій просив суд справу розглядати без участі представника Богодухівської міської ради Харківської області. Зазначив, що Богодухівська міська рада Харківської області підтримує позов керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області та прохає його повністю задовольнити.

Присутня в судовому засіданні 08.05.2024 представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечувала та просила суд відмовити в його задоволенні.

Відповідач 2 явку свого представника в судове засідання 08.05.2024 не забезпечив, про причини неявки не повідомив, своїм правом, наданим відповідно до ст.165 ГПК України не скористався - відзив на позов не надав. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією із КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в кабінет Електронного Суду.

Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідач 2 - Сільськогосподарське фермерське господарство "Вертіївка" належить до осіб, які в силу ст.6 ГПК України зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Однак, відповідач 2 станом на день прийняття цього рішення електронний кабінет не зареєстрував.

Відтак, копію ухвали суду про відкриття провадження по справі від 21.02.2024, ухвали-повідомлення про відкладення підготовчого засідання від 20.03.2024, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 03.04.2024, про оголошення перерви у судовому засіданні від 17.04.2024 та про відкладення судового засідання від 24.04.2024 судом було надіслано на офіційну поштову адресу Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка", а саме: 62161, Харківська обл., Богодухівський р-н, с. Вікторівка, вул. Ветеранів праці, 17, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження юридичної особи.

Згідно із вимогами ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Однак, зазначену судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Інформації ж про іншу адресу відповідача 2 у суду немає.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відтак, відповідача 2 було належним чином повідомлено про розгляд даної справи, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до вимог ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 08.05.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промову учасників справи у судових дебатах, суд встановив наступне.

Згідно інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 18.07.2006 зареєстрована як фізична особа - підприємець.

11.10.2012 між Богодухівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ФОП Павловською Іриною Костянтинівною (орендар) було укладено договір оренди землі б/н (надалі - Договір 1).

Відповідно до п.1. Договору 1 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пасовище) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червононивської сільської ради, за межами населеного пункту.

Кадастровий номер 6320888800:01:001:0278.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 28,7060 га пасовищ (п.2.Договору 1).

Договір укладається строком на 25 років, починаючи з дати його реєстрації (п.6.Договору 1).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.12.Договору 1).

Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п.13.Договору 1).

Згідно Акта прийому-передачі земельної ділянки від 05.11.2012 Богодухівською районною державною адміністрацією передано, а ФОП Павловською Іриною Костянтинівною прийнято земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Червононивської сільської ради за межами населеного пункту в розмірі 28,7060 га пасовищ в оренду.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320888800:01:000:0278 зареєстровано на підставі договору оренди землі б/н від 11.10.2012 для ведення фермерського господарства.

Суд зазначає, що кадастровий номер земельної ділянки у Договору 1 (номер 6320888800:01:001:0278) відрізняється від кадастрового номеру земельної ділянки, зазначеного у Державному реєстрі речових прав (номер 6320888800:01:000:0278).

В той же день, між Богодухівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ФОП Павловською Іриною Костянтинівною (орендар) було укладено договір оренди землі б/н від 11.10.2012 (надалі - Договір 2).

Відповідно до п.1. Договору 2 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червононивської сільської ради, за межами населеного пункту.

Кадастровий номер 6320888800:01:001:0175.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 17,1 га ріллі (п.2.Договору 2).

Договір укладається строком на 25 років, починаючи з дати його реєстрації (п.6.Договору 2).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.12.Договору 2).

Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п.13.Договору 2).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320888800:01:001:0175 зареєстровано на підставі договору оренди землі б/н від 11.10.2012 для ведення фермерського господарства.

Відповідно до п.1. Договору 3 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червононивської сільської ради, за межами населеного пункту.

Кадастровий номер 6320888800:01:001:0176.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 11,8 га ріллі (п.2.Договору 3).

Договір укладається строком на 25 років, починаючи з дати його реєстрації (п.6.Договору 3).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.12.Договору 3).

Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п.13.Договору 3).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320888800:01:001:0176 зареєстровано на підставі договору оренди землі б/н від 11.10.2012 для ведення фермерського господарства.

Відповідно до п.1. Договору 4 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пасовище) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червононивської сільської ради, за межами населеного пункту.

Кадастровий номер 6320888800:01:001:0178.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 17,5 га пасовищ (п.2.Договору 4).

Договір укладається строком на 25 років, починаючи з дати його реєстрації (п.6.Договору 4).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.12.Договору 4).

Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п.13.Договору 4).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320888800:01:001:0178 зареєстровано на підставі договору оренди землі б/н від 11.10.2012 для ведення фермерського господарства.

Відповідно до п.1. Договору 5 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пасовище) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червононивської сільської ради, за межами населеного пункту.

Кадастровий номер 6320888100:02:001:0243.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,4 га пасовищ (п.2.Договору 5).

Договір укладається строком на 25 років, починаючи з дати його реєстрації (п.6.Договору 5).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.12.Договору 5).

Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п.13.Договору 5).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320888100:02:001:0243 зареєстровано на підставі договору оренди землі б/н від 11.10.2012 для ведення фермерського господарства.

Відповідно до п.1. Договору 6 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (сіножаті) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червононивської сільської ради, за межами населеного пункту.

Кадастровий номер 6320888100:02:001:0242.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,2 га сіножатей (п.2.Договору 6).

Договір укладається строком на 25 років, починаючи з дати його реєстрації (п.6.Договору 6).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.12.Договору 6).

Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п.13.Договору 6).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320888100:02:001:0242 зареєстровано на підставі договору оренди землі б/н від 11.10.2012 для ведення фермерського господарства.

01.03.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області видано наказ №1432-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду, згідно якого наказано:

1) Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області;

2) Надати громадянці ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку 75 1487 та, в тому числі ріллі 75,1487 га, (кадастровий номер 6320887500:02:001:0759) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, строком на 20 (двадцять) років;

3) Встановити річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою на правах оренди в розмірі 8 (вісім) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

4) Громадянці ОСОБА_1 у місячний термін звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо укладення договору оренди землі.

Вказана земельна ділянка площею 75,1487 га з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.05.2016 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 921522763208).

27.04.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області в особі в.о. начальника Головного управління в особі в.о. начальника Головного управління Саранчі Василя Івановича (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1432-СГ від 01.03.2016 було укладено договір оренди землі б/н (надалі - Договір).

Відповідно до п.1. Договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

Згідно з п.2. Договору в оренду передається земельна ділянка державної власності з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759, площею 75,1487 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля).

Відповідно до п.5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки становить 1 849 079,10 грн.

Договір укладено строком на 20 років (п.8.Договору).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.14.Договору).

В пункті 17. Договору визначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 01.03.2016 №1432-СГ.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний термін після державної реєстрації прав за актом її приймання-передачі (п.19.Договору).

Згідно п.29. Договору орендар має право передавати в суборенду земельну ділянку або її частину без зміни цільового призначення за письмовим погодженням з орендодавцем.

На виконання вищевказаного наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Договору було зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 на підставі рішення про державну реєстрацію від 14.05.2016 №14504941.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 14.05.2016 зареєстроване право оренди спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 за ОСОБА_1 . Строк дії: на 20 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду).

Згідно Акту приймання-передачі від 16.05.2016 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в особі в.о. начальника Головного управління в особі в.о. начальника Головного управління Саранчі Василя Івановича передало, а ОСОБА_1 прийняла земельну ділянку з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля), яка розташована за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

26.08.2016 ОСОБА_1 було зареєстровано Фермерське господарство Вертіївка (код ЄДРПОУ: 40776979) за номером 1 450 102 0000 000915, керівник Фермерського господарства - Павловська Ірина Костянтинівна.

Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області наказом №14120-СГ від 08.12.2016 Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду було надано згоду ОСОБА_1 на передачу в суборенду земельної ділянки загальною площею 75,1487 га, в тому числі: рілля 75,1487 га, з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759, яка передана відповідно до договору оренди землі, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області га ОСОБА_1 , право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 14.05.2016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 921522763208, із цільотм призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

23.03.2017 між громадянкою ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Вертіївка" було укладено договір суборенди земельної ділянки б/н (надалі - Договір суборенди).

Відповідно до п.1. Договору суборенди орендар надає, а суборендар приймає в суборенду земельну ділянку, зазначену у пункті 1.2 цього договору (далі - земельна ділянка).

Земельна ділянка розміром 75,1487 га, розташована за адресою: за межами населеного пункту Сазано-Баланівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759, площею 75,148 га сільськогосподарські угіддя рілля, перебуває у державній власності (далі - власник) та оренді орендаря згідно з договором оренди землі від 27 квітня 2016 року (далі - договір оренди). Право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із Витягом з Державного реєстру права власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 травня 2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 921522763208. Цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства (п.1.2.Договору суборенди).

Земельна ділянка вважається переданою орендарем суборендарю в суборенду з моменту державної реєстрації права суборенди (п.1.5.Договору суборенди).

Право орендаря на передачу земельної ділянки в суборенду встановлено п.29 договору оренди землі від 27 квітня 2016 року (п.1.6.Договору суборенди).

Згідно з п.2.3. Договору суборенди термін користування земельною ділянкою суборендарем на праві суборенди за цим Договором складає 19 років з дати державної реєстрації права суборенди.

Відповідно до п.3.1. Договору суборенди за користування земельною ділянкою суборендар сплачує орендарю плату у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у сумі 147926,32 гривень, що сплачується ним у грошовій формі в такому порядку, а саме перерахування плати на рахунок орендаря.

В той же день, ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Вертіївка" було складено та підписано Акт визначення меж земельної ділянки в натурі та Акт приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором суборенди від 23.03.2017.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, в той же день державним реєстратором було прийнято рішення про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га за СФГ Вертіївка, номер запису про інше речове право 19692776 від 23.03.2017.

Додатковою угодою б/н від 28.11.2017 до договору суборенди земельної ділянки б/н від 23.03.2017 сторонами припинено дію Договору суборенди за взаємною згодою.

Станом на час прийняття наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області наказу № 1432-СГ від 01.03.2016 та укладеного на його підставі договору оренди земельної ділянки від 27.04.2016, спірна земельна ділянка перебувала у державній власності, повноваження щодо розпорядження нею на підставі ч.4 ст.122 ЗК України здійснювало ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га набуто Богодухівською міською радою відповідно до інформаційної довідки - номер запису про право власності - 14504915, власник - Богодухівська міська рада Харківської області, дата державної реєстрації - 14.05.2016.

В подальшому, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру №42-ОТГ від 15.12.2020, спірна земельна ділянка була передана у комунальну власність Богодухівської ОТГ від ГУ Держгеокадастру у Харківській області згідно акту приймання-передачі від 15.12.2020.

Як стверджує прокурор, ОСОБА_1 у 2012 році вже реалізувала своє право на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства, отримала в оренду строком на 25 років на підставі договорів оренди від 11.10.2012 для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, кадастрові номери 6320888100:02:001:0242, 6320888100:02:001:0243, 6320888800:01:001:0178, 6320888800:01:000:0278, 6320888800:01:001:0175, 6320888800:01:001:0176. Водночас, розглядаючи заяву ОСОБА_2 про надання їй в оренду вищезазначеної земельної ділянки, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, про що свідчить факт повторного звернення для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку, з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів.

На переконання прокурора, ОСОБА_1 не мала правомірних (справедливих) сподівань на отримання землі в оренду поза конкурсом, адже останній вже надавались в оренду (поза конкурсом) земельні ділянки саме для ведення фермерського господарства. Спірний договір від 27.04.2016 оренди земельної ділянки площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759, сільськогосподарські угіддя (рілля), укладено між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною другою статті 134 ЗК України, тобто ці правочини спрямовані на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності. Отже, згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України, такий договір є нікчемними. Матеріально-правові вимоги позову прокурора про зобов`язання ОСОБА_3 повернути Богодухівській міській раді Харківської області земельну ділянку кадастровий номер 6320887500:02:001:0759, сільськогосподарські угіддя (рілля), яка розташована за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, належить розглядати як вимогу власника - держави - про усунення перешкод у здійсненні права власності (негаторний позов), на яку не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Разом з цим, як стверджує прокурор, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права оренди та суборенди, які фактично припинені, щодо спірних земельних ділянок є перешкодою Богодухівській міській раді для реалізації речових прав на ці об`єкти. Таким чином, для забезпечення територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірних земельних ділянок необхідно скасувати державну реєстрацію права оренди та суборенди на спірну земельну ділянку за відповідачем, відомості про які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В Рішенні Конституційного Суду України №4-р(ІІ)/2019 у справі №3-234-2018 зокрема зазначено, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, в т.ч. представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що встановлені законом, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Таким чином, виключно на прокурора покладено функцію представництва інтересів держави як одного з дієвих механізмів захисту від порушення її інтересів.

Для представництва у суді інтересів держави, прокурор, за законом, має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й відокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що впиняються у відносинах між ними або з державою.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18.

Разом з цим, із наведених положень законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган.

Правовідносини, які є предметом позову, пов`язані з неправомірним використанням земельних ділянок комунальної власності, а тому становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконність їх використання, такому суспільному інтересу не відповідає. Суспільний, публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права. Український народ, як сукупність окремих суб`єктів, індивідів та людей, також має конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, розраховувати на те, що держава в особі її органів вживатиме усіх можливих законних заходів та дій для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю.

У даному випадку, на думку прокурора, порушуються соціальні та економічні інтереси держави, оскільки незаконне використання земельних ділянок суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

Як було встановлено судом, станом на час прийняття наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області наказу №1432-СГ від 01.03.2016 та укладеного на його підставі договору оренди земельної ділянки від 27.04.2016, спірна земельна ділянка перебувала у державній власності, повноваження щодо розпорядження нею на підставі ч.4 ст.122 ЗК України здійснювало ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

З огляду на викладене, Богодухівська міська рада Харківської області є на даний час розпорядником спірної вказаної земельної ділянки, а тому є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, Богодухівською окружною прокуратурою з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді направлялись листи до Богодухівської міської ради з інформацією про виявлені порушення та щодо неповернення земельної ділянки з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 до комунальної власності, також ставилось питання чи вживатиме орган місцевого самоврядування заходи, зокрема в судовому порядку, спрямованих на усунення порушень законодавства (лист від 29.01.2024№56/2-288вих-24).

Згідно відповіді від 01.02.2024 №02-23/725 Богодухівська міська рада не зверталась та не планує звертатись із позовом до суду та не заперечує проти представництва інтересів громади з цього питання органами прокуратури.

При цьому, жодних активних заходів, спрямованих на захист свого порушеного інтересу , як суб`єкта права комунальної власності на землю, при використанні спірної земельної ділянки, Богодухівською міською радою до цього часу не вжито. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

На переконання прокурора, уповноважений (компетентний) орган у спірних правовідносинах - Богодухівська міська рада, незважаючи на наявні порушення вимог земельного законодавства та їх очевидний характер, не здійснює захист інтересів держави щодо припинення протиправного використання земельних ділянок та їх повернення у судовому порядку, що є підставою для представництва інтересів держави органами прокуратури.

Як стверджує прокурор, у позовній заяві «суспільним», «публічним» інтересом звернення керівника Богодухівської окружної прокуратури до суду з вимогою про повернення спірних земельних ділянок державної власності є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - законності використання земельної державної ділянки власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку, відновленні порушеного права Українського народу на землю, захист такого права можливий лише шляхом повернення у володіння уповноваженого державного органу спірних земельних ділянок, що використовуються без достатніх правових підстав.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання використання земель комунальної власності з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки прийняття незаконних рішень органами виконавчої влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві.

У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду, надаючи висновок щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", вказала, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави тощо), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на зазначене, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави.

Зважаючи на викладене, суд погоджується з доводами прокурора про необхідність у даній справі здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді в межах даної справи.

Так, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину, обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 у справі № 922.1832/19.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі вимогами статті 2 Закону України Про фермерське господарство» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припинення діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Частиною 1 статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з приписами частин 1, 2, 3 статті 124 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.123 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як було встановлено судом, 01.03.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області видано наказ №1432-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області та надано громадянці ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку 75,1487 га, в тому числі ріллі 75,1487 га, (кадастровий номер 6320887500:02:001:0759) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, строком на 20 (двадцять) років.

На підставі зазначеного наказу, 27.04.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області в особі в.о. начальника Головного управління в особі в.о. начальника Головного управління Саранчі Василя Івановича (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі б/н.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду та зазначає, що позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18)".

Разом з цим суд зазначає, що Законом України від 18.02.2016 №1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", який набув чинності з 03.04.2016, було внесено зміни до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України шляхом викладення абзацу 16 в такій редакції: "передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва".

Отже, з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

При цьому статтею 123 Земельного кодексу України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлені загальні підстави для відмови у наданні такого дозволу.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини 2, 4 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").

Таким чином, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, при вирішенні питання щодо вимог про законність рішення відповідного органу щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та дійсність договорів, укладених на підставі таких рішень, застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціальний щодо статті 123 Земельного кодексу України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, відповідний орган (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки відповідний орган повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної або комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 922/3953/21.

Крім того, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної або комунальної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 922/3953/21.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.02.2024 у справа №917/1173/22 звертав увагу на деякі аспекти розмежування оспорюваного правочину та нікчемного правочину, зокрема, як такого, що порушує публічний порядок.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 71- 73 постанови від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення як обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 469/3134/19.

З огляду на викладене Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 з метою визначення судами нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок (в контексті заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади), наголосив на необхідності достеменного встановлення судом того, чи існують певні законодавчо визначені обставини, за наявності яких такий правочин загалом може бути укладено, але з порушеннями такого законодавства (недійсний правочин) чи укладення такого правочину неможливе за будь-яких обставин (нікчемний правочин) як такого, що порушує публічний порядок.

Наведене свідчить про помилковість твердження прокурора про те, що договір б/н від 27.04.2016 оренди земельної ділянки площею 75,1487 га з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та фізичною особою ОСОБА_1 , є нікчемним, оскільки відповідно до встановлених фактичних обставин справи ОСОБА_1 отримала зазначену земельну ділянку до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 №1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів.

При цьому, обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

При цьому, заяву громадянки ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, на підставі якої останній Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було надано відповідну земельну ділянку в оренду, прокурор суду не надав, а в матеріалах справи така заява відсутня.

Разом з цим, суд наголошує, що порядок отримання земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарства чітко визначений законодавством України.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Як уже було зазначено судом, частиною 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 та постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 905/5/21, від 16.01.2024 у справі № 908/1445/20, від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23.

За змістом приписів статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Відповідно до положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин України із метою створення фермерського господарства. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц та постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 908/1445/20, від 05.12.2023 у справі № 927/84/19, від 21.11.2023 у справі № 908/423/20.

Однак, ані доказів того, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6320888100:02:001:0242, 6320888100:02:001:0243, 6320888800:01:001:0178, 6320888800:01:000:0278, 6320888800:01:001:0175, 6320888800:01:001:0176 були надані громадянці ОСОБА_1 саме як фізичній особі для створення та ведення фермерського господарства, ані доказів, з яких можливо б було встановити, кому саме та за яких підстав надавалися в оренду вищевказані земельні ділянки матеріали справи не містять.

Розпорядження голови Богодухівської районної державної адміністрації, на яке посилається прокурор, останнім не надано.

Відтак, доводи прокурора щодо реалізації відповідачем 1 свого права на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства ще в 2012 році не підтверджуються матеріалами справи.

Разом з цим, договори оренди землі (кадастрові номери земельних ділянок 6320888100:02:001:0242, 6320888100:02:001:0243, 6320888800:01:001:0178, 6320888800:01:000:0278, 6320888800:01:001:0175, 6320888800:01:001:0176) б/н від 11.10.2012 (Договори 1-6), на які посилається прокурор, були укладені між Богодухівською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем), як фізичною особою - підприємцем для ведення фермерського господарства.

В свою чергу оцінку правовідносинам, що склалися між Богодухівською районною державною адміністрацією та ФОП Павловською Іриною Костянтинівною на підставі договорів б/н від 11.10.2012 оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6320888100:02:001:0242, 6320888100:02:001:0243, 6320888800:01:001:0178, 6320888800:01:000:0278, 6320888800:01:001:0175, 6320888800:01:001:0176, суд не надає, оскільки такі правовідносини не є предметом даного позову, а в матеріалах справи недостатньо доказів для встановлення всіх фактичних обставин щодо їх укладення.

З огляду на вищезазначене, договір б/н від 27.04.2016 оренди земельної ділянки площею 75,1487 га з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та фізичною особою ОСОБА_1 , є оспорюваним.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №922/3953/21 та від 09.04.2024 у справі №629/6198/21, який суд вважає за необхідне врахувати.

З огляду на зазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог Богодухівської окружної прокуратурив інтересах держави, в особі Богодухівської міської ради Харківської області про зобов`язання ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Вертіївка» повернути територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759, яка розташована за межами населених пунктів Сазоно-Баланвської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право 14504941 від 14.05.2016) та суборенди Фермерського господарства «Вертіївка» (номер запису про інше речове право 19692776 від 23.03.2017) на земельну ділянку з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 921522763208), які заявлені як застосування наслідків виконання недійсного правочину, обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю, - оскільки таку нікчемність не доведено позивачем.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи судову практику, на яку посилаються сторони, суд зазначає, що кожен правовий висновок Верховного Суду було оцінено на релевантність в аспекті подібності до правовідносин, що склалися між учасниками цього спору і застосовано судом при прийнятті рішення у цій справі, якщо було встановлено подібність правовідносин. Проте, виходячи з завдань господарського судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні спорів, а не доведенні чи роз`ясненні учасникам провадження змісту постанов суду касаційної інстанції, оцінці правильності розуміння ними висновків суду за результатами розгляду касаційної скарги, враховуючи, що судом була надана відповідь на основні аргументи позову та заперечень щодо нього, суд вважає за недоцільне наводити у судовому рішенні аналіз всієї практики касаційних судів, на яку посилалися сторони.

Водночас, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, з врахуванням приписів ст.129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору покладається на позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову керівника Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Богодухівської міської ради Харківської області до Фізичної особи ОСОБА_1 та Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 22 травня 2024 року об 12:10 годині.

Відповідачу протягом 5 днів надати суду докази понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "20" травня 2024 р.

СуддяТ.О. Пономаренко


Суд	Господарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення	08.05.2024
Оприлюднено	23.05.2024
Номер документу	119167915
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права користування земельною ділянкою щодо припинення права оренди

Тихий Павло Володимирович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 08.05.2024 по справі 922/511/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —922/511/24

Рішення
від 08.05.2024 по справі 922/511/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ