Рішення

від 16.05.2024 по справі 924/190/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року Справа № 924/190/24

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча

секретар судового засідання Голіней Я.І.,

за участі представників:

позивача Канюки Т.В., адвокат

відповідача Білянський В.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз»

до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці

про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу в сумі 5 511,24 грн

І. Стислий виклад позицій сторін

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці (далі КЕВ м. Чернівці) про стягнення заборгованості за надані у вересні 2023 року послуги з розподілу природного газу за Типовим договором розподілу природного газу, який укладено з відповідачем шляхом підписання заяви-приєднання №0942084Z50EB016 від 01.01.2016 (далі договір) в сумі 5511,24 грн, з яких: 4 845,72 грн основного боргу, 520,15 грн пені, 96,91 грн інфляційних втрат та 48,46 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов укладеного договору відповідач лише частково сплатив вартість наданих у вересні 2023 року послуг з розподілу природного газу, що призвело до виникнення боргу в сумі 4 845,72 грн, який позивач просить стягнути на його користь.

На підставі пункту 8.2 договору та ст. ст. 549, 551, 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 520,15 грн пені за період з 11.10.2023 по 09.02.2024, 96,91 грн інфляційних втрат за жовтень-грудень 2023 року та 48,46 грн 3% річних, нарахованих з 11.10.2023 по 09.02.2024.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що 04.10.2023 до КЕВ м.Чернівці надійшов лист від АТ «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» від 03.10.2023 про розірвання договору розподілу природного газу та акт наданих послуг за вересень 2023 року. У зв`язку із відсутністю коштів на рахунку станом на дату розірвання договору та обмеженим терміном його розірвання КЕВ м. Чернівці не мав можливості оплатити надані у вересні 2023 року послуги з розподілу природного газу.

Нарахування штрафних санкцій відповідач вважає неправомірним, адже з 24 лютого 2024 року на території всієї України введено воєнний стан, що згідно листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 є форс-мажорною обставиною, у зв`язку із чим пеня, інфляційні втрати та 3% річних не нараховуються на суму основної заборгованості.

Відповідач з посиланням на практику Верховного суду (справа №912/1120/16) звертає увагу суду на те, що проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Під припиненням договірного зобов`язання розуміється абсолютне зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або в договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків. Тобто, відповідальність (передбачена договором) не може бути застосована до відносин, які за цим ним вже припинені.

Обов`язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв`язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування збитків (відповідач зазначає, що таку правову позицію викладено в постанові Верховного суду від 09.08.2017 по справі №908/2138/16).

Відповідач вважає, що позивачем не доведено вину з боку КЕВ м. Чернівці та безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

КЕВ м. Чернівці є держаною установою, структурним підрозділом Міністерства оборони України, яка фінансується за кошти державного бюджету України та є неприбутковою установою, яка внесена до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» господарська діяльність у Збройних Силах України це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ (КЕВ м. Чернівці є саме такою установою) та організацій Збройних Сил України (далі військові частини), пов`язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.03.2024 7 послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 5 цього Закону військова частина як суб`єкт господарської діяльності за своїми зобов`язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов`язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

У відповіді на відзив позивач вказав, що введення воєнного стану на території України автоматично не підтверджує неможливість здійснення господарської діяльності відповідачем. Враховуючи той факт, що всупереч вимогам п.10.3 договору, згідно якого сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання, відповідач не повідомив позивача про форс-мажорні обставини, не надав підтверджуючих документів та не скористався можливістю звернутися до Торгово-промислової палати України, посилання на форс-мажорні обставини є необґрунтованими.

Позивач у додаткових поясненнях зазначив, що заперечення відповідача про те, що відповідальність (передбачена договором) не може бути застосована до відносин, які за цим договором вже припиненні, з посиланням на практику Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 не підлягають застосуванню до даних правовідносин, оскільки висновки ВС стосуються кредитних правовідносин та «процентів за користування кредитом» в межах строку кредитування та «процентів за користування кредитом», нарахованих після закінчення строку кредитування.

Оскільки відповідачем несвоєчасно виконані умови Договору щодо оплати послуг з розподілу природного газу (а саме не здійснено повну оплату до 10.10.2023), тому він зобов`язаний сплатити на користь Позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми

Пеню нараховано за прострочення відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих у вересні 2023 року послуг з розподілу природного газу на підставі п. 8.2. договору, згідно якого у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивав наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 виснувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин, до яких належать суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. З-поміж цих критеріїв змістовий є основним, а два інші - додатковими.

У згаданій відповідачем постанові Верховного Суду від 09.08.2017 у справі №908/2138/16 предметом розгляду було стягнення шкоди, завданої державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, а саме здійснення спеціального водокористування без дозволу, в даній справі предметом розгляду є стягнення заборгованості за житлово-комунальну послугу.

Отже, судове рішення Верховного Суду у справі №908/2138/16, на яку посилається відповідач, прийняті за різного правового регулювання, за суттєво інших фактичних обставин, що формують зміст правовідносин у цих справах, за іншими доказами, поданими сторонами на їх підтвердження та оціненими судом, тобто зазначена вище справа і справа, яка розглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них за змістовним критерієм.

Доводи відповідача щодо неможливості виконання зобов`язань після закінчення строку дії договору позивач спростовує, вважаючи, що послуги з розподілу природного газу були надані відповідачу під час дії договору і закінчення строку його дії не звільняє від обов`язку оплати вартість наданих послуг.

Позивач наголошує, що відсутність бюджетного фінансування відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19.02.2024 позовну заяву передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Чернівецької області у зв`язку з тим, що предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором через невиконання грошових зобов`язань, а тому, оплата вартості послуг з розподілу природного газу не містить прив`язки до конкретного місця, в тому числі і до місця знаходження об`єкта (точки комерційного обліку), де позивачем надаються послуги з розподілу природного газу. Відтак, у поданому випадку застосовуються загальні правила підсудності, визначені у ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 13.03.2024, з урахуванням клопотання позивача, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням учасників справи, розгляд справи по суті призначено на 11.04.2024.

29.03.2024 від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 01.04.2024 заяву представника позивача (вх.№916) про проведення судових засідань в режимі відеоконференції задоволено, призначене на 11.04.2024 судове засідання постановлено провести в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 11.04.2024 оголошено перерву до 30.04.2024.

Ухвалою від 30.04.2024 розгляд справи у зв`язку з технічними проблемами при підключенні представника позивача до сайту відеоконференцзв`язку відкладено на 16.05.2024.

Ухвалою суду від 30.04.2024 заяву представника позивача (вх.№1206) про проведення судових засідань в режимі відеоконференції задоволено, призначене на 16.05.2024 судове засідання постановлено провести в режимі ВКЗ.

Представник позивача у судовому засіданні 16.05.2024 позовні вимоги підтримав та до закінчення судових дебатів в порядку ч.8 ст.129 ГПК України зробив заяву про надання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів в підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу. Представник відповідач проти позову заперечив.

Після виходу суду з нарадчої кімнати відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Фактичні обставини справи встановлені судом.

01.01.2016 між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Чернівці укладено Типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №0942084Z50EB016 та додатку 4 «Розрахунок втрат 1 витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача».

Заяву-приєднання №0942084Z50EB016 відповідач підписав на умовах споживача, що не є побутовим.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об?єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно пункту 6.1. договору передбачено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ 3 розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, - встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п.6.2. договору).

Пунктом 6.4. договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 12.1 договору передбачено, що він укладається на невизначений строк.

Відповідно до п. 12.3 договору він може бути розірваний за згодою Сторін або за ініціативою Споживача у порядку визначеному законодавством України.

Сторони не заперечували, що за згодою сторін договір розірвано на підставі листа позивача від 04.10.2023, проте таких доказів суду не надали.

Відповідно до Постанови НКРЕКП 22.12.2021 №2774 встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,54 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ).

В матеріалах справи наявний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 яким остання засвідчила форс-мажорні обставини: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Вищевказаним листом Торгово-промислова палата України підтвердила, що вищевказані обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

16.11.2022 між КЕВ м. Чернівці та АТ «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» укладено додаткову угоду №1/0942084Z50EB016, якою додаток 4 до Типового договору викладено в новій редакції як Додаток 4.1 та доповнено договір Додатком 4.2.

Згідно Додатку 4.1 до Договору за адресою вул. Сіцинського, 13, м. Кам`янець-Подільський у КЕВ м. Чернівці обліковується лічильник ACD №6157332 величина приєднаної потужності точки обліку якого становить 26,2337 м3/год., номінальні витрати природного газу на одиницю ГСО становить 11,47 м3/год., режим роботи 24 год/добу. Обсяг витрат природного газу за добу становить 0,018145 м3.

Місячний обсяг вартості природного газу визначається залежно від кількості днів у звітному місяці.

Додатком 4.2 до Договору передбачено, що за адресою за адресою вул. Сіцинського, 13, м. Кам`янець-Подільський у КЕВ м. Чернівці обліковується лічильник RS/2,4LA №215102 величина приєднаної потужності точки обліку якого становить 10,4935 м3/год., номінальні витрати природного газу на одиницю ГСО становлять 4,9 та 1,19 м3/год., режим роботи 24 год/добу. Обсяг витрат природного газу за добу становить 0,008168 м3.

Місячний обсяг вартості природного газу визначається залежно від кількості днів у звітному місяці.

На виконання вимог абзацу восьмого пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, відповідно до акту приймання-передачі за вересень 2022 року №XM00091195 від 30.09.2022 року, сторонами погоджено, що величина замовленої потужності на 2022 рік по об`єкту споживання за адресою: м. Кам?янець-Подільський, вул. Сіцинського, буд. 13 складає відповідно до спожитих обсягів у попередньому газовому році 24 169,05 м. куб.

Величина замовленої потужності на 2022 рік по об?єкту споживання за цією адресою складає відповідно до заяви споживача від 21.11.2022 року №576/2048 - 10 578,00 м3.

Згідно підписаного відповідачем акту наданих послуг №ХМЯ83023243 від 30.09.2023 АТ «Хмельницькгаз» надало у вересні 2023 року відповідачу послуги з розподілу природного газу в розмірі 2 895,59 м. куб. природного газу на загальну суму 5 351,05 грн. з ПДВ.

Із поданого позивачем розрахунку вбачається, що оплату за поставлений газ відповідач здійснив частково та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 4845,72 грн.

Докази погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні.

IV. Висновки суду по суті спору.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.(ч.1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України)

Згідно ч.1,2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її' обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення. в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним.

Згідно з частина першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За нормами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до пункту 1.3 Типового договору розподілу природного газу (затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015) цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у… додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору

Відповідно до пункту 1.3. Типового договору розподілу природного газу - фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Споживач 01.01.2016 на підставі заяви № 0942084Z50EB016 приєднався до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Отже, між сторонами виникли правовідносини з розподілу природного газу за договором від 01.01.2016. Типова форма цього договору затверджена постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Згідно із п. 6.6. договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

За умовами п. 6.8. договору надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 10 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу; доступ до газорозподільної системи право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи; споживач природного газу (споживач) фізична особа, фізична особа підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача (пункт 2 глави 5 розділу VI Кодексу газорозподільних систем).

У вересні 2023 року Оператор надав Споживачу послуги з розподілу природного газу на суму 5 351,05 грн, що підтверджується актом наданих послуг від 30.09.2023.

У матеріалах справи відсутні докази того, що між Сторонами існують розбіжності у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу.

Судом встановлено, що відповідач у повному обсязі надані у вересні 2023 року послуги з розподілу природного газу не оплатив, що призвело до виникнення боргу в сумі 4 845,72 грн, який слід стягнути з відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення 520,15 грн пені, 96,91 грн інфляційних втрат та 48,46 грн 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

За змістом частини шостої статей 231 та 232 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, а їх нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до п. 8.2. договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.

Відповідач свого розрахунку пені не надав.

Відтак, нараховану позивачем за порушення строків сплати вартості спожитого природного газу пеню в розмірі 520 грн за період з 11.10.2023 по 09.02.2024 слід стягнути з відповідача.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Відповідні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, від 11.07.2023 у справі 910/15410/21 тощо.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 96,91 грн інфляційних втрат за жовтень-грудень 2023 року та 48,46 грн 3% річних, нарахованих з 11.10.2023 по 09.02.2024.

Відповідач посилається на загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 року та Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану», як на підставу настання форс-мажорних обставин, наслідком яких продовжується термін виконання зобов`язань.

Втім, частиною першою статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом 7 днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорне застереження у пункті 10.3. Договору містить вимогу про належне підтвердження настання для сторони форс-мажорних обставин шляхом надання іншій стороні доказів виникнення та закінчення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Таким чином, лист Торгово-промислової палата України не є сертифікатом у розумінні наведеного положення Закону, та разом з тим, не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 суд послався на раніше сформульований у цілій низці своїх постанов висновок, відповідно до якого: засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні Торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання - саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Навіть у разі наявності сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд оцінюватиме цей доказ у сукупності з іншими.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

При розгляді форс-мажорних спорів наразі (як і раніше) суди виходять з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати.

При цьому слід встановити наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором.

Аналогічну правову позицію висловлено в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.03.2023 у справі № 922/1093/22.

Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавства не передбачено заборону щодо нарахування штрафів і пені за несвоєчасне чи неповне внесення населенням плати за комунальні послуги споживачам, що не є побутовими.

Суд погоджується з позицією позивача, який відхиляє посилання відповідача на судову практику Верховного суду у справах №912/1120/16 та №908/2138/16, оскільки дані судові рішення ухвалені за різного правового регулювання, за суттєво інших фактичних обставин, що формують зміст правовідносин у цих справах, за іншими доказами, поданими сторонами на їх підтвердження та оціненими судом, тобто зазначена вище справа і справа, яка розглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них за змістовним критерієм.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 виснувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин, до яких належать суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. З-поміж цих критеріїв змістовий є основним, а два інші - додатковими.

Доводи відповідача щодо неможливості виконання зобов`язань після закінчення строку дії договору суд відхиляє, вважаючи, що послуги з розподілу природного газу були надані відповідачу під час дії договору і закінчення строку його дії не звільняє від обов`язку оплати вартість наданих послуг.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 4, ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Суд погоджується з позивачем, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України».

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у господарському процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У ході розгляду справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів, досліджених та оцінених судом у сукупності за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в сумі 5 511,24 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №104795 від 27.12.2023 та №105803 від 13.02.2024.

Враховуючи вищевикладене, судовий збір у розмірі 3028,00 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 12, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці (58002, вул. Українська, 43, м. Чернівці, код 08179180) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» (29019, проспект Миру, 41, м. Хмельницький, код 05395598) 4 845,72 грн основної заборгованості, 520,15 грн пені, 96,91 грн інфляційних втрат, 48,46 грн 3% річних та 3028,00 грн судового збору.

Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2024

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.І. Ніколаєв