Ухвала

від 21.05.2024 по справі 911/930/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/930/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 (у складі колегії суддів: Гончаров С.А. (головуючий), Тищенко О.В., Станік С.Р.)

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Діамант плюс"

до Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галина Михайлівна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Броварська міська рада Броварського району Київської області

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

05.04.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 (повний текст складено 04.03.2024) у справі № 911/930/22, подана 02.04.2024 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобами поштового зв`язку.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 22.04.2024 касаційну скаргу Міністерства юстиції України було залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із визнанням Судом неповажними зазначених заявником підстав для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, а також ненаданням доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі та надано строк для усунення недоліків до 22.05.2024, який при цьому не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення зазначеної ухвали скаржникові.

01.05.2024 засобами поштового зв`язку Міністерство юстиції України направило заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та додано платіжну інструкцію № 1435 від 03.04.2024 про сплату судового збору у розмірі 4 962,00 грн, які надійшли до Суду 02.05.2024.

13.05.2024 (відбиток вхідного штампу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду) зазначену заяву з додатками було передано на розгляд колегії суддів у складі: Зуєв В.А. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.

Розглянувши подане клопотання Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 288 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Так, у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об`єктивних та непереборних обставин, що стали причиною його пропуску, у зв`язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у задоволенні клопотання з таких підстав.

Так, звертаючись з касаційною скаргою 02.04.2024 (що підтверджується відмітками на поштовому конверті) скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, яке було обґрунтоване тим, що оскаржувана постанова була винесена без участі представника Міністерства юстиції України 08.02.2024 та отримана останнім 09.03.2024, яка в подальшому також 09.03.2024 була отримана представником Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції через систему електронного документообігу АСКОД.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2024 касаційну скаргу Міністерства юстиції України було залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку, зокрема, із визнанням неповажними підстав, наведених скаржником у клопотанні про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та надано строк для усунення недоліків.

01.05.2024 засобами поштового зв`язку Міністерство юстиції України направило, зокрема, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що з урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, плинністю кадрів та недостатньою кількістю працівників (у штаті центрального відділу судової роботи Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)) між якими здійснюється розподіл справ, Міністерство юстиції України було позбавлене можливості своєчасно у встановлені процесуальним законом строки подати касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 у справі № 911/930/22.

Також скаржник зазначає, що у зв`язку зі звільненням головного спеціаліста Усенко Ю., якій було розподілено та доручено вести цю справу, повторний розподіл справи відбувся в обмежений строк, з огляду на значну кількість звільнених співробітників.

Тобто, на думку заявника, вказані вище обставини зумовили неможливість подання касаційної скарги до 02.04.2024.

Однак, розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та оцінивши вказані доводи скаржника, суд касаційної інстанції оцінює їх критично, оскільки вони не є беззаперечними та абсолютними свідченнями поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення, внаслідок того, що відносяться до організаційних питань внутрішньої діяльності Міністерства юстиції України, мають суб`єктивний для нього характер і не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої касаційної скарги у встановлений законом строк.

Також, Суд наголошує, що статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на зазначене, доводи скаржника, які зазначені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд визнає неповажними.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 292, пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 у справі № 911/930/22 на підставі пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись статтями 116, 119, 234, 288, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 у справі № 911/930/22.

2. Касаційну скаргу та додані до неї матеріали (в тому числі платіжну інструкцію № 1435 від 03.04.2024 на суму 4 962,00 грн) повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко