Рішення

від 21.05.2024 по справі 285/1423/24

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року, місто Звягель Житомирської області

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Мозгового В.Б.,

(Справа № 285/1423/24, провадження у справі № 2/0285/823/24)

розглянув усудовому засіданніу спрощеномупорядку безповідомлення сторін цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Ярунської сільської ради Звягельського району про визнання права на земельну частку (пай) в разі втрати сертифікату,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом до Ярунської сільської ради про визнання за ним право на земельну частку (пай) в розмірі 3,44 га., яка перебувала у колективній власності КСП „Мир та пайгоспу „Надія.

В обґрунтування позивач посилається на те, що з 2000 року він працював в пайгоспі „Надія с. Ярунь Звягельського (Новоград-Волинського) району. Під час розпаювання земель КСП, згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавались Новоград-Волинською районною державною адміністрацією по КСП „Мир та пайгоспу „Надія відповідно до запису № 133 від 12.12.1997 зареєстровано та видано на його ім`я сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0093814 по реформованому пайгоспу Надія, надалі СТОВ „Злагода, с. Ярунь Звягельського (Новоград-Волинського) району Житомирської області. Розмір земельної частки (паю) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 00993814 в умовних кадастрових гектарах становить 3,44 г. Під час виготовлення технічної документації на отримання права приватної власності на земельну частку (пай) він виявив відсутність сертифікату. 13 жовтня 2022 року давав оголошення місцеву газету „Лесин край про визнання сертифіката на земельну часту (пай) серії ЖТ № 00993814 недійсним. На даний час відновити сертифікат чи отримати дублікат сертифіката в позасудовому порядку не має можливості, та враховуючи, що сертифікат на право на земельну частку(пай) виготовляється лише в одному примірнику і є тільки запис про його видачу і реєстрацію, тому просить суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 , до 2000 року працював в пайгоспі „Надія с. Ярунь Звягельського (Новоград-Волинського) району Житомирської області. Під час розпаювання земель колективного сільгоспогосподарства, згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавались Новоград-Волинською районною державною адміністрацією по КСП „Мир та пайгоспу „Надія с. Ярунь Ярунської сільської ради Звягельського (Новоград-Волинського) району Житомирської області, відповідно до запису № 133 від 12.12.1997, зареєстровано та видано на його ім`я сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0093814 по реформованому пайгоспу „Надія, надалі СТОВ „Злагода, с. Ярунь Звягельського (Новоград-Волинського) району Житомирської області.

Розмір земельної частки (паю) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 00993814 в умовних кадастрових гектарах становить 3,44 га.

З копії листа Звягельської районної державної адміністрації від 04.04.2024 вбачається, що право на земельну частку (пай) посвідчується сертифікатом, форма якого затверджена ПКМ України від 12.10.1995 № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)». Сертифікат підлягав реєстрації у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), яка велась відповідними районними відділами земельних ресурсів. Сертифікат виготовлявся в одному екземплярі і передавався заявнику особисто.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, від 20.02.1996 № 11 відновлення втрачених сертифікатів на право на земельну частку (пай) проводиться тими районними державними адміністраціями (виконавчими комітетами міських Рад), які здійснювали їх видачу.

Методичні рекомендації щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям носять лише рекомендаційний характер. Жодного нормативного акту на підставі наданих Методичних рекомендацій, який би встановлював чіткий Порядок щодо видачі дублікатів сертифікатів у разі їх втрати із виготовленням автентичних бланків сертифікатів, які були чинним на момент їх видачі, законодавцем не приймалося. Порядку видачі нового сертифікату на ім`я особи, якій його сформовано та зареєстровано у відповідній Книзі не передбачено. Видача копій (дублікатів) сертифікатів на земельну частку (пай) не відбувається, оскільки бланки сертифікатів не виготовляються, відтак отримання дублікату втраченого сертифікату чинним законодавством не передбачено.

В відповідності додовідки Головногоуправління Держгеокадастру у Житомирській області,за період часу від 1993 року по 01.01.2013, згідно книг записів „Про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельними ділянками, договорів оренди землі, державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ярунської сільської ради Звягельського району Житомирської області на ім`я ОСОБА_1 , не реєструвався та не видавався.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (даліЦК України) та Конституції України.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту прав та законних інтересів особи є визнання права.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 83 ЦК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Так, нормою статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ОСОБА_1 належить право на земельну частку (пай) розміром 3,44 умовних кадастрових гектарів, яка розташована на території с. Ярунь Ярунської сільської ради Звягельського (Новоград-Волинського) району Житомирської області, про що йому було видано сертифікат серії ЖТ № 0093814 зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

ОСОБА_1 сертифікат, який підтверджує його право власності на земельну частку (пай) втратив, а видати дублікат документа на сьогодні є неможливим, що позбавляє його можливості реалізувати своє право щодо вказаної земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, а також зважаючи на те, що особисте майнове право ОСОБА_1 (право на земельну частку (пай)) підлягає захисту у судовому порядку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Ярунської сільської ради Звягельського району Житомирської області (вул. Миру, 13, с. Ярунь, Звягельського району, Житомирської області, ЄДРПОУ 04344146) про визнання права на земельну частку (пай) в разі втрати сертифікату задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну частку (пай) розміром 3,44 умовних кадастрових гектарів, яка перебувала у колективній власності КСП „Мир та пайгоспу „Надія с. Ярунь Ярунської сільської ради Звягельського (Новоград-Волинського) району Житомирської області згідно сертифікату серії ЖТ № 0093814 зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 133 від 12.12.1997.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 21.05.2024

Головуючий