Рішення

від 21.05.2024 по справі 140/1876/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1876/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульський В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6080-13 від 16.06.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 з 14.08.2008 зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі ФОП). Зазначає, що в грудні 2023 року кошти на його картковому рахунку в AT КБ «ПриватБанк» були арештовані. Від працівника банку позивач дізнався, що кошти арештовані виконавчою службою, оскільки наявна заборгованість перед ГУ ДПС у Волинській області за несплату внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. 01.12.2023 позивач звернувся з заявою на ім`я керівника вказаної служби з проханням надати інформацію щодо наявної заборгованості зі сплати ЄСВ. З листа-відповіді від 15.12.2023 року, позивач дізнався, що за період з 2014 по 19.01.2021 у нього, як підприємця є заборгованість зі сплати внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 48 848,81 гривень.

Позивач з вимогою відповідача не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки дохід як ФОП він не отримував, натомість страхові внески зі сплати єдиного соціального страхування за позивача як за найманого працівника були сплачені роботодавцем, (крім січень-серпень 2015) то в нього відсутній обов`язок як у ФОП щодо сплати єдиного соціального внеску.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.26).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовних вимог не визнав (а.с.29-32). В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований Виконавчим комітетом Луцької міської ради фізичною особою-підприємцем, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зареєстрований, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинській області та був платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

ГУ ДПС у Волинській області прийнято вимогу про стягнення боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), №Ф-6080-13 від 23.06.2021 про визначення грошового зобов`язання ОСОБА_1 в сумі 48 848,81 грн.

Зазначає, що починаючи з 1 січня 2017 року фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування, які не отримали дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці року, зобов`язані сплачувати єдиний внесок за себе не менше мінімального страхового внеску за місяць: у 2017 році не менше 704 грн. за місяць, у 2018 - не менше 819,06 грн. за місяць. Граничний термін перерахування єдиного внеску за 2017 рік - 9 лютого 2018 року та від цього року внесок сплачується щокварталу по строку 19 квітня 2018 року, 19 липня 2018 року, 19 жовтня 2018 року, 19 січня 2019 року та за поданим звітом за 2018 рік (по строку 9 лютого 2019 року) - в день подання такого звіту. Звільнення від сплати єдиного внеску за себе передбачено: у 2017 році для ФОП, якщо вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу; у 2018 році для ФОП, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

З 2017 року у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 в редакції Закону № 1774).

Відтак несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги.

Враховуючи вищезазначене, Головне управлінням ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 14.08.2008 зареєстрована як фізична особа-підприємець (а.с.17-19).

16.06.2021 ГУ ДПС у Волинській області сформувало ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6080-13, відповідно до якої станом на 31.01.2021 заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску становить 48848,81 грн.

Як слідує із листа відповіді ГУ ДПС у Волинській області від 15.12.2023 №17071/6/03-20-24-06-06 (а.с.11-12) згідно бази даних ІКС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податків ФОП Москвича по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи які проводять незалежну професійну діяльність) станом на 15.12.2023 обліковується заборгованість в сумі 48594,59 грн, яка виникла внаслідок щоквартальних автоматичних нарахувань, а саме:

21.07.2014 - за II квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн. - сплата відсутня;

20.10.2014 - за III квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн. - сплата відсутня;

20.01.2015 - за IV квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн. - сплата відсутня;

20.04.2015 - за І квартал 2015 року в сумі 1267,95 грн. - сплата відсутня;

20.07.2015 - за II квартал 2015 року в сумі 1267,95 гри. - сплата відсутня;

29.10.2015 - за III квартал 2015 року в сумі 1323,47 грн. - сплата відсутня;

19.01.2016 - за IV квартал 2015 року в сумі 1434.51 грн. - сплата відсутня;

19.04.2016 - за І квартал 2016 року в сумі 909,48 грн. - сплата відсутня;

19.07.2016 - за II квартал 2016 року в сумі 941,16 грн. - сплата відсутня;

19.10.2016 - за III квартал 2016 року в сумі 957,00 грн. - сплата відсутня;

09.02.2018 - за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. - сплата відсутня;

19.04.2018 - за І квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. - сплата відсутня;

19.07.2018 - за II квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. - сплата відсутня;

19.10.2018 - за III квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. - сплата відсутня;

21.01.2019 - за IV квартал 2018року в сумі 2457,18 грн. - сплата відсутня;

19.04.2019 - за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. - сплата відсутня;

19.07.2019 - за II квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. - сплата відсутня;

20.10.2019 - за III квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. - сплата відсутня;

20.01.2020 - за IV квартал 2019року в сумі 2754,18 грн. - сплата відсутня;

21.04.2020 - за І квартал 2020 року в сумі 2078,12 грн. - сплата відсутня;

20.07.2020 - за II квартал 2020 року в сумі 1039,06 грн, - сплата відсутня;

19.10.2020 - за III квартал 2020 року в сумі 3178,12 грн. - сплата відсутня;

19.01.2021 - за IV квартал 2020 року в сумі 2200,00 грн. - сплата відсутня.

З 2014 року по даний час платником сплачено до бюджету суму в розмірі 2367,47 грн.

Незгода позивача із такою вимогою про сплату боргу (недоїмки) стала підставою для його звернення із позовом до суду.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI). Відповідно до вимог частини першої статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI на податкові органи покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

Приписами пунктів 3, 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI надано визначення таким поняттям: застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом першим пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами»; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

За визначеннями, наведеними у пунктах 4, 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, мінімальний страховий внесок сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця; тоді як, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Із врахуванням зазначеного мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704,00 грн на місяць (3200,00 грн х 22%, де 3200,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2017 року); мінімальний страховий внесок у 2018 році становив 819,06 грн на місяць (3723,00 грн х 22%, де 3723,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2018 року); мінімальний страховий внесок у 2019 році 918,06 грн на місяць (4173,00 грн х 22%, де 4173,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2019 року); мінімальний страховий внесок у 2020 році з 01 січня по 31 серпня становив 1039,06 грн (4723,00 грн х 22%, де 4723,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2020 року), а з 01 вересня по 31 грудня 1100,00 грн (5000,00 грн х 22%, де 5000,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 вересня 2020 року).

Як зазначено в абзаці третьому частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII»Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»), з 01 січня 2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. До 01 січня 2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, мали обов`язок сплатити єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які повинні сплачувати єдиний внесок за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з частиною другою статті 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Абзацом першим частини четвертої цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками ЄСВ є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та в подальшому підтримана у постановах від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 04.11.2021 у справі №140/3209/19 та від 18.02.2022 у справі №420/4911/20, та в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховується при вирішенні цієї справи.

Як встановлено судом, згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2021 №Ф-6080-13 за ОСОБА_1 станом на 31.01.2021 обліковується заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску у розмірі 48848,81 грн.

При цьому, з розрахунку заборгованості за кодом бюджетної класифікації 7104000- єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, та облікової картки по вказаному податку, які долучені до відзиву на позовну заяву, слідує, що заборгованість в сумі 48594,59 грн. виникла внаслідок щоквартальних нарахувань за період з 2014 року по 2021 рік, а саме: 21.07.2014 - за II квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн.; 20.10.2014 - за III квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн; 20.01.2015 - за IV квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн.; 20.04.2015 - за І квартал 2015 року в сумі 1267,95 грн.; 20.07.2015 - за II квартал 2015 року в сумі 1267,95 гри.; 29.10.2015 - за III квартал 2015 року в сумі 1323,47 грн.; 19.01.2016 - за IV квартал 2015 року в сумі 1434.51 грн.; 19.04.2016 - за І квартал 2016 року в сумі 909,48 грн.; 19.07.2016 - за II квартал 2016 року в сумі 941,16 грн.; 19.10.2016 - за III квартал 2016 року в сумі 957,00 грн.; 09.02.2018 - за 2017 рік в сумі 8448,00 грн.; 19.04.2018 - за І квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.; 19.07.2018 - за II квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.; 19.10.2018 - за III квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.; 21.01.2019 - за IV квартал 2018року в сумі 2457,18 грн.; 19.04.2019 - за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн.; 19.07.2019 - за II квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн.; 20.10.2019 - за III квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн.; 20.01.2020 - за IV квартал 2019року в сумі 2754,18 грн.; 21.04.2020 - за І квартал 2020 року в сумі 2078,12 грн.; 20.07.2020 - за II квартал 2020 року в сумі 1039,06 грн.; 19.10.2020 - за III квартал 2020 року в сумі 3178,12 грн.; 19.01.2021 - за IV квартал 2020 року в сумі 2200,00 грн.

Поряд з тим судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) від 28.11.2023, з якої слідує що ТзОВ «СТИР-АГРОБУД» (код ЄДРПОУ: 34745534) у період з 01.01.2014 по 01.07.2021 включно як страхувальник на суму нарахованої позивачу як застрахованій особі заробітної плати нараховували та сплачували ЄСВ та вказані періоди включено до страхового стажу позивача.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Отже, ТзОВ «СТИР-АГРОБУД» як роботодавець, нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачували за неї як страхувальник ЄСВ, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, із сум доходу сплачено ЄСВ, у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

При цьому, доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності суду не надано.

Контролюючий орган, при надісланні оскаржуваної вимоги, керувався офіційною інформацією з ЄДР, оскільки позивач була зареєстрована фізичною особою-підприємцем. Проте, факт перебування особи на обліку не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Оскільки єдиною метою збору єдиного внеску є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (з березня 2019 року по червень 2019 року), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримував дохід від неї.

Наведене дає підстави для висновку про протиправність вимоги ГУ ДПС у Волинській області від 16.06.2021 №Ф-6080-13 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 45467,61 грн.

Поряд з тим ОСОБА_1 не надав суду доказів перебування у трудових відносинах у період січень-серпень 2015 року. Як свідчать матеріали справи - індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), єдиний внесок за вказані періоди ним сплачений не був і це теж не заперечується позивачем.

Отже, оскільки підприємницька діяльність позивачем у вказаному періоді не була припинена у встановленому законом порядку, найманим працівником він не був, то відповідно до пункту 3 частини першої статті 7, частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI позивач мав обов`язок сплатити єдиний внесок, за період січень-серпень за себе як за фізичну особу-підприємця, навіть якщо він не отримував доходів від такої діяльності, у розмірі не менше мінімального страхового внеску, а саме: 3381,20 грн. за період січень 2015 року по серпень 2015 року (422,65 грн. х 8 місяців), за виключенням періодів з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня, з 1 по 31 травня 2020 року, за які фізичних осіб-підприємців було звільнено від нарахування єдиного внеску внаслідок коронавірусної хвороби (COVID-19) пункт 9-10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI в редакції від 10.12.2020 та грудня 2020 року пункт 52-9 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції від 04.12.2020 та як вбачається з відповіді (лист ГУ ДПС у Волинській області від 15.12.2023 №17071/6/03-20-24-06-06) вказані періоди не правомірно включені відповідачем до заборгованості за кодом бюджетної класифікації 71040000 - єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців за І, ІІ, IV квартали 2020).

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд не знаходить підстав для висновків про протиправність спірної вимоги в частині недоїмки у сумі 3381,20 за період січень серпень 2015 року.

Відтак, суд прийшов до висновку, що вимога ГУ ДПС у Волинській області від 16.06.2021 №Ф-6080-13 про сплату недоїмки (боргу) є протиправною в частині нарахування єдиного внеску у сумі 45467,61 грн. та як протиправна підлягає скасуванню у цій частині; в решті позовних вимог відсутні підстави для задоволення позову.

Отже, позов слід задовольнити частково.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в сумі 1211,20 грн. згідно з квитанцією від 16.02.2024 №34.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково на суму 45467,61 грн із загальної суми 48848,81 грн (що становить 93,07 %), тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1127,26 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2021 №Ф-6080-13 у сумі 45467,61 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1127,26 грн (одна тисяча сто двадцять сім гривень 26 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679).

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський