Постанова

від 27.01.2025 по справі 140/1876/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/1876/24 пров. № А/857/13895/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Судової-Хомюк Н.М.,

суддів: Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі № 140/1876/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,

суддя в 1-й інстанції Мачульський В.В.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі також ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6080-13 від 16.06.2021.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач ОСОБА_1 з 14.08.2008 зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі також ФОП). Зазначає, що в грудні 2023 року кошти на його картковому рахунку в AT КБ «ПриватБанк» були арештовані. Від працівника банку позивач дізнався, що кошти арештовані виконавчою службою, оскільки наявна заборгованість перед ГУ ДПС у Волинській області за несплату внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. 01.12.2023 позивач звернувся з заявою на ім`я керівника вказаної служби з проханням надати інформацію щодо наявної заборгованості зі сплати ЄСВ. З листа-відповіді від 15.12.2023 року, позивач дізнався, що за період з 2014 по 19.01.2021 у нього, як підприємця є заборгованість зі сплати внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 48 848,81 гривень.

Позивач з вимогою відповідача не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки дохід як ФОП він не отримував, натомість страхові внески зі сплати єдиного соціального страхування за позивача як за найманого працівника були сплачені роботодавцем, (крім січень-серпень 2015) то в нього відсутній обов`язок як у ФОП щодо сплати єдиного соціального внеску.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2021 №Ф-6080-13 у сумі 45467,61 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1127,26 грн (одна тисяча сто двадцять сім гривень 26 копійок).

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставин справи.

Зокрема вказує, що починаючи з 1 січня 2017 року фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування, які не отримали дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці року, зобов`язані сплачувати єдиний внесок за себе не менше мінімального страхового внеску за місяць: у 2017 році не менше 704 грн. за місяць, у 2018 - не менше 819,06 грн. за місяць. Граничний термін перерахування єдиного внеску за 2017 рік - 9 лютого 2018 року та від цього року внесок сплачується щокварталу по строку 19 квітня 2018 року, 19 липня 2018 року, 19 жовтня 2018 року, 19 січня 2019 року та за поданим звітом за 2018 рік (по строку 9 лютого 2019 року) - в день подання такого звіту. Звільнення від сплати єдиного внеску за себе передбачено: у 2017 році для ФОП, якщо вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу; у 2018 році для ФОП, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

З 2017 року у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 в редакції Закону № 1774).

Відтак несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги.

Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року в частині задоволеного позову та прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволенняз огляду на наступні підстави.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 14.08.2008 зареєстрована як фізична особа-підприємець (а.с.17-19).

16.06.2021 ГУ ДПС у Волинській області сформувало ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6080-13, відповідно до якої станом на 31.01.2021 заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску становить 48848,81 грн.

Як слідує із листа відповіді ГУ ДПС у Волинській області від 15.12.2023 №17071/6/03-20-24-06-06 (а.с.11-12) згідно бази даних ІКС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податків ФОП Москвича по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи які проводять незалежну професійну діяльність) станом на 15.12.2023 обліковується заборгованість в сумі 48594,59 грн, яка виникла внаслідок щоквартальних автоматичних нарахувань, а саме:

21.07.2014 - за II квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн. - сплата відсутня;

20.10.2014 - за III квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн. - сплата відсутня;

20.01.2015 - за IV квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн. - сплата відсутня;

20.04.2015 - за І квартал 2015 року в сумі 1267,95 грн. - сплата відсутня;

20.07.2015 - за II квартал 2015 року в сумі 1267,95 гри. - сплата відсутня;

29.10.2015 - за III квартал 2015 року в сумі 1323,47 грн. - сплата відсутня;

19.01.2016 - за IV квартал 2015 року в сумі 1434.51 грн. - сплата відсутня;

19.04.2016 - за І квартал 2016 року в сумі 909,48 грн. - сплата відсутня;

19.07.2016 - за II квартал 2016 року в сумі 941,16 грн. - сплата відсутня;

19.10.2016 - за III квартал 2016 року в сумі 957,00 грн. - сплата відсутня;

09.02.2018 - за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. - сплата відсутня;

19.04.2018 - за І квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. - сплата відсутня;

19.07.2018 - за II квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. - сплата відсутня;

19.10.2018 - за III квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. - сплата відсутня;

21.01.2019 - за IV квартал 2018року в сумі 2457,18 грн. - сплата відсутня;

19.04.2019 - за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. - сплата відсутня;

19.07.2019 - за II квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. - сплата відсутня;

20.10.2019 - за III квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. - сплата відсутня;

20.01.2020 - за IV квартал 2019року в сумі 2754,18 грн. - сплата відсутня;

21.04.2020 - за І квартал 2020 року в сумі 2078,12 грн. - сплата відсутня;

20.07.2020 - за II квартал 2020 року в сумі 1039,06 грн, - сплата відсутня;

19.10.2020 - за III квартал 2020 року в сумі 3178,12 грн. - сплата відсутня;

19.01.2021 - за IV квартал 2020 року в сумі 2200,00 грн. - сплата відсутня.

З 2014 року по даний час платником сплачено до бюджету суму в розмірі 2367,47 грн.

Незгода позивача із такою вимогою про сплату боргу (недоїмки) стала підставою для його звернення із позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку що роботодавець позивача, нараховуючи заробітну плату, сплачував за нього як страхувальник ЄСВ, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, із сум доходу сплачено ЄСВ, у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не надав суду доказів перебування у трудових відносинах у період січень-серпень 2015 року. Як свідчать матеріали справи - індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), єдиний внесок за вказані періоди ним сплачений не був і це теж не заперечується позивачем.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011, зі змінами та доповненнями (Закон №2464-VI), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 (Інструкція №449), Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (Порядок №435).

Статтею 2 Закону №2464-VI передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно ненарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI на органи доходів і зборів покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок, ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

У розумінні пункту 3 частини першої статті 1 Закону №2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI є платниками єдиного внеску.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу 3 часини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції №449 від 20.04.2015 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Відповідно до пункту 4 розділу VI цієї Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи податкового органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою є сума єдиного внеску, яка своєчасно не сплачена у строки, встановлені вказаним Законом. Отже, чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки, і у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платниками єдиного внеску (які не виконали обов`язок щодо самостійного обчислення і сплати цих внесків в порядку і розмірах, визначених законом) - відповідач вправі був обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Ця інструкція також визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску, де за розділом III (база нарахування та розміри єдиного внеску), пунктом 3 визначено, що для платників зазначених у підпункті 3, а це фізичні особи - підприємці, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку) отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Пункт 10 Розділу IV Інструкції визначає, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Як встановлено судом першої інстанції, що згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2021 №Ф-6080-13, відповідно до якої станом на 31.01.2021 заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску становить 48848,81 грн.

З розрахунку заборгованості за кодом бюджетної класифікації 7104000- єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, та облікової картки по вказаному податку, які долучені до відзиву на позовну заяву, слідує, що заборгованість в сумі 37788,74 грн. виникла внаслідок щоквартальних нарахувань за період з 2017 року по 2021 рік, а саме: 09.02.2018 за 2017 рік в сумі 8448,00 грн.; 19.04.2018 за І квартал 2018 - 2457,18 грн.; 19.07.2018 за II квартал 2018 -2457,18 грн.; 19.10.2018 за III квартал 2018 2457,18 грн.; 20.01.2019 за IV квартал 2018 - 2457,18 грн.; 19.04.2019 за І квартал 2019-2754,18 грн.; 19.07.2019 за II квартал 2019 - 2754,18 грн.; 21.10.2019 за III квартал 2019 - 2754,18 грн.; 20.01.2020 за IV квартал 2019-2754,18 грн.; 21.04.2020 за І квартал 2020 - 2078,12 грн.; 20.07.2020 за II квартал 2020 - 1039,06 грн.; 19.10.2020 за III квартал 2020 3178,12 грн.; 19.01.2021 за IV квартал 2020 2200, 00 грн.

Також судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) від 28.11.2023, з якої слідує що ТзОВ «СТИР-АГРОБУД» (код ЄДРПОУ: 34745534) у період з 01.01.2014 по 01.07.2021 включно як страхувальник на суму нарахованої позивачу як застрахованій особі заробітної плати нараховували та сплачували ЄСВ та вказані періоди включено до страхового стажу позивача. Отже, ТзОВ «СТИР-АГРОБУД» як роботодавець, нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачували за неї як страхувальник ЄСВ, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, із сум доходу сплачено ЄСВ, у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Колегія суддів наголошує, що позивач не надав суду доказів перебування у трудових відносинах у період січень-серпень 2015 року. Як свідчать матеріали справи - індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), єдиний внесок за вказані періоди ним сплачений не був і це теж не заперечується позивачем.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, підприємницька діяльність позивачем у вказаному періоді не була припинена у встановленому законом порядку, найманим працівником він не був, то відповідно до пункту 3 частини першої статті 7, частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI позивач мав обов`язок сплатити єдиний внесок, за період січень-серпень за себе як за фізичну особу-підприємця, навіть якщо він не отримував доходів від такої діяльності, у розмірі не менше мінімального страхового внеску, а саме: 3381,20 грн. за період січень 2015 року по серпень 2015 року (422,65 грн. х 8 місяців), за виключенням періодів з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня, з 1 по 31 травня 2020 року, за які фізичних осіб-підприємців було звільнено від нарахування єдиного внеску внаслідок коронавірусної хвороби (COVID-19) пункт 9-10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI в редакції від 10.12.2020 та грудня 2020 року пункт 52-9 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції від 04.12.2020 та як вбачається з відповіді (лист ГУ ДПС у Волинській області від 15.12.2023 №17071/6/03-20-24-06-06) вказані періоди не правомірно включені відповідачем до заборгованості за кодом бюджетної класифікації 71040000 - єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців за І, ІІ, IV квартали 2020).

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд не знаходить підстав для висновків про протиправність спірної вимоги в частині недоїмки у сумі 3381,20 за період січень серпень 2015 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправною спірної вимоги в частині недоїмки у сумі 3381,20 за період січень серпень 2015 року, проте вимога ГУ ДПС у Волинській області від 16.06.2021 №Ф-6080-13 про сплату недоїмки (боргу) є протиправною в частині нарахування єдиного внеску у сумі 45467,61 грн. та як протиправна підлягає скасуванню у цій частині; в решті позовних вимог відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі № 140/1876/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник