Рішення

від 21.05.2024 по справі 320/45895/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2024 року м. Київ№ 320/45895/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МД Євротрейд»

до Київської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08 грудня 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «МД Євротрейд» (далі позивач/ТОВ «МД Євротрейд») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення від 12.06.2023 №UA100360/2023/000008/2 про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2023, позовну заяву №320/45895/23 розподілено судді Жуковій Є.О.

13 грудня 2023 року зазначену позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.

Позов мотивовано протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, в зв`язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 відкрито провадження у справі №320/45895/23, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 22.12.2023 по справі №320/45895/23 доставлено до електронного кабінету Київської митниці 23.12.2023.

Копія позовної заяви з додатками отримана представником Київської митниці безпосередньо в суді, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 04.01.2024.

22 січня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Київської митниці надійшов відзив на позовну заяву, який було сформовано 19.01.2024 в системі «Електронний суд».

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на відсутність правових підстав. Зазначив, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2020 року між ТОВ «МД Євротрейд» та компанією LAIVE TAIFENG FOODS CO/., LTD (Китай) укладено контракт №05/11.

Відповідно до умов Контракту №05/11 від 05.11.2020, укладеного між ТОВ «МД Євротрейд» та компанією LAIVE TAIFENG FOODS CO/., LTD (Китай), а також комерційного інвойсу №ТF30-23050091 WТ від 27.03.2023 до нього, позивачем було подано до митного оформлення митну декларацію №23UА100360505947U9 від 01.06.2023.

Київською митницею було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів) за вказаною митною декларацією №23UА100360505947U9 від 01.06.2023, про що відповідачем була оформлена картка відмови №UА100360/2023/000203 та прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UА100360/2023/000008/2 від 12.06.2023. Рішенням Київської митниці відкоригована вартість товарів, що підлягали митному оформленню, виходячи з ціни 1,15 дол. США за 1 кг товару, а саме: «імбир маринований рожевий - 3200 ящ,. імбир маринований рожевий - 3200 ящ. імбир маринований білий - 1600 ящ. (1,4 кг х 10 уп./ящ.) Торгівельна марка: JS. Виробник: LAIVE TAIFENG FOODS CO/., LTD (Китай): СN (код УКТЗЕД 2008999990)».

В якості причин відмови відповідач вказав у картці відмови №UА100360/2023/000203 наступні причини: відповідно до статті 69 Митного кодексу України, Київською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товару від 12.05.2023 № UА 100360/2023/000008/2. Неможливість внесення змін до ЕМД.

Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, який набув чинності з 1 червня 2012 року (далі - МК України).

Відповідно до положень статті 49 МК України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною четвертою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами першою-третьою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 вказаної статті МК України).

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з частини першої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідач вправі був витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості. Відповідно до статті 53 МК України це є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість вимоги додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Законодавство визначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина третя статті 53 МК України).

Проте відповідач не зазначив, які саме відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів відсутні у поданих документах, та вимагав надати транспортні (перевізні) документи та дані щодо навантаження-розвантаження тощо, незважаючи на умови поставки FOB, умови постачання якої покладають обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення на продавця, а не покупця.

Так, позивачем до митної декларації, зокрема подані: контракт №05/11 від 05.11.2020, комерційний інвойс №ТF30-23050091 WТ від 27.03.2023, проформа-інвойс №LW-211201 від 01.12.2021, платіжне доручення в іноземній валюті №3 від 06.01.2022, платіжна інструкція в іноземній валюті № 44 від 03.05.2023, договір на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу №27/10 від 27.10.2021 із заявкою на ТЕО №20 від 27.03.2023, рахунок на оплату № 6304 від 25.05.2023, довідка про надання транспортно-експедиційних послуг №26/05 від 26.05.2023, пакувальний лист від 27.03.2023, коносамент №ZYTS230303201, міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) від 29.05.2023 (контейнер VU 1045705), міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) від 29.05.2023 (контейнер ТЕМU4595129), міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) від 29.05.2023 (контейнер МSКU7181185), міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) від 29.05.2023 (контейнер МRKU 9980656), міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) від 29.05.2023 (контейнер МRKU9938450).

Вказані документи дають можливість в повній мірі ідентифікувати товар, що ввозиться на -територію України, і визначити його вартість за основним методом - за ціною договору.

Згідно з пунктом 2.1. контракту № 05/11 від 05.11.2020, найменування, асортимент, кількість, ціна, вартість продукції, що поставляється, визначаються сторонами цього контракту інвойсах (проформах-інвойсах), оформлених продавцем на підставі заявки.

Таким чином, повна вартість доставки товару на митну територію України була включена у заздалегідь визначену вартість товару за контрактом і здійснювалась постачальником, а тому деталі організації та вартості його транспортування не впливали на визначення митної вартості товару за основним методом.

Разом з тим, частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Тобто всупереч вимогам законодавства відповідач не зазначив конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також не обґрунтував необхідність перевірки сумнівних відомостей та не виконав обов`язку щодо витребування лише тих документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідач не навів доказів або доводів про те, що подані позивачем основні та додаткові документи не дозволяли відповідачу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

У постановах від 18.01.2018 у справі №816/747/15-а та від 04 вересня 2018 року у справі №826/26363/15 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що рішення митного органу має містити конкретизацію і обґрунтування того, які саме розбіжності містять подані документи, щодо яких складових митної вартості наявні сумніви та яким чином додатково витребувані документи зможуть підтвердити складові митної вартості.

Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зауважив, що митний орган має пояснити, яким чином виявлена неузгодженість у митній декларації за наявності інших товаросупровідних документів вплинула чи могла вплинути на задекларовану позивачем митну вартість товару; повідомити декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження, які відомості запитувані документи мають підтвердити.

У той же час, як зазначено раніше, позивач для підтвердження митної вартості товару подав відповідачу усі документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, в яких містилися дані, на підставі яких можна визначити усі числові значення складових митної вартості: найменування Товару, що підлягає поставці, його кількість, ціну та умову поставки.

Інвойс № 9209804421 від 07.06.2023 містить найменування товару, що підлягає поставці, його кількість, країна виробництва, ціна за одиницю, загальна вартість та умова поставки FOB Qingdao.

Згідно положень Інкотермс-2010, при умовах поставки FOB, продавець повинен доставити товар до порту призначення та завантажити його на судно.

Відповідно до наявних матеріалів справи, ціни на товар вказані у специфікаціях і включають в себе всі витрати продавця, у тому числі витрати на доставку та навантаження на борт судна, упаковку, маркування, митне очищення в країні експорту, оформлення сертифіката походження.

Суд зауважує, що зазначені супутні витрати продавця не є складовими митної вартості в розумінні частини десятої статті 58 Митного кодексу України, оскільки такі витрати включені до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а тому не впливають на числові значення митної вартості товарів. При цьому, правилами міжнародної торгівлі, Митного кодексу України та жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку продавця окремо зазначати в рахунку (інвойсі) числові складові витрат на супутні послуги, якщо згідно з умовами поставки вони включені до ціни товару.

Таким чином, зазначення продавцем у вказаних специфікаціях та інвойсах ціни на товар, включаючи всі узгоджені сторонами та умовами поставки FOB супутні витрати продавця, без окремого зазначення в специфікації та рахунку (інвойсі) числових складових таких витрат, не суперечить та повністю відповідає умовам поставки FOB за правилами Інкотермс-2010 та не може трактуватись як розбіжність в поданих документах.

Зважаючи на викладене, у відповідача були відсутні обґрунтовані та законні підстави для витребування у позивача додаткових даних, оскільки йому були надані усі необхідні документи на підтвердження визначення митної вартості товару за ціною контракту, які містили в собі вичерпну інформацію щодо відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не містили жодних розбіжностей чи ознак підробки.

Відповідно до тексту спірного рішення, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки відповідно до договору поставки ціни на товар мають бути зазначені у додатку №1 до нього. При цьому, начебто, зазначений додаток №1 позивачем не був поданий відповідачу. Проте, позивач на запит про надання додаткових документів надав прайс-лист постачальника, який передбачав застосування знижок, зважаючи на значний обсяг здійснених закупівель. Тобто, відповідач вважав, що замість додатку №1 до договору поставки позивач надав лише прайс-лист постачальника.

Відтак, докази, наявні в матеріалах справи, чітко свідчать про неналежний та поверхневий аналіз з боку відповідача наданих йому документів.

Зазначене вище свідчить, що позивач виконав всі вимоги Митного кодексу України, необхідні для митного оформлення і підтвердження митної вартості товару. Надані позивачем документи підтверджують числові значення складових митної вартості: документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, ціну та його оплату; відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, а отже у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення позивачем. Також відповідачу були надані докази 100% оплати за поставлений Товар та лист постачальника про отримання оплати у повному обсязі.

Зважаючи на відсутність обставин, що виключають можливість застосування основного методу визначення митної вартості, що передбачені частиною першою статті 58 МК України, декларантом у митній декларації було визначено митну вартість товару саме за ціною договору (вартість операції). Вартість товару, що була вказана у митній декларації є ціною, погодженою сторонами у Договорі про поставку.

Відповідач же жодними належними та допустимими доказами не обгрунтував підтвердження неправомірності задекларованої митної вартості товару, не навів чітких доводів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного основного методу за ціною договору.

Слід зазначити, що відповідно до позиції Верховного Суду, висловленій у Постанові від 18.12.2018р. у справі № 820/7133/15 для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості недостатньо однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 26 840 грн згідно платіжної інструкції від 06.12.2023. Отже, в силу приписів статті 139 КАС України сплачений судовий збір в розмірі 26 840 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «МД Євротрейд» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 12.06.2023 №UA100360/2023/000008/2.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МД Євротрейд» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України судові витрати у вигляді судового збору у сумі 26 840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.