Постанова

від 18.09.2024 по справі 320/45895/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/45895/23 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Грибан І.О., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Євротрейд» до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МД «Євротрейд» звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної митної служби України, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 12.06.2023 №UA100360/2023/000008/2 про коригування митної вартості товарів.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, в зв`язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Київська митниця Державної митної служби України звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 21 травня 2024 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені Положенням наказу №599, декларантом при митному оформленні не надано, у митного органу відсутні можливість здійснити перевірку правильності обчислення даної складової митної вартості. Суд не дослідив наведені у відзиві на позов обставини, на які митниця посилалась, як на підставу своїх заперечень проти позову та докази, якими такі заперечення обґрунтовуються, а також не надав їм оцінки.

В обґрунтування своїх вимог апелянт стверджує, що декларантом надано додаткові документи не у повному обсязі, а надані не усувають раніше встановлених розбіжностей. Інші документи, видані суб`єктами господарювання, що залучались безпосередньо до договору транспортного експедирування (рахунки, акти виконаних робіт, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-еспедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури) декларантом надано не було.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 та від 06.08.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Від ТОВ «МД «Євротрейд» 29.07.2024 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому представник зазначає, що в графі 33 оскаржуваного рішення відповідачем не вказано жодних обставин, обґрунтувань і підстав його прийняття, що прямо суперечить Правилам заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598. Відповідачем не вказано жодних відомостей щодо причин неможливості визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Київською митницею Державної митної служби України не вказано, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. За таких обставин застосування відповідачем резервного методу визначення вартості товару і прийняття оскаржуваного рішення є відповідно неправомірним та протиправним.

Окрім цього, представник звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відповідач не вказав, які саме числові значення складових митної вартості товарів і в яких саме документах, на думку відповідача, не є підтвердженими.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05 листопада 2020 року між ТОВ «МД Євротрейд» та компанією LAIVE TAIFENG FOODS CO/., LTD (Китай) укладено контракт №05/11.

Відповідно до умов Контракту №05/11 від 05.11.2020, укладеного між ТОВ «МД Євротрейд» та компанією LAIVE TAIFENG FOODS CO/., LTD (Китай), а також комерційного інвойсу №ТF30-23050091 WТ від 27.03.2023 до нього, позивачем подано до митного оформлення митну декларацію №23UА100360505947U9 від 01.06.2023.

Разом з митною декларацією декларантом надано документи:

- контракт №05/11 від 05.11.2020;

- комерційний інвойс №ТF30-23050091 WТ від 27.03.2023;

- проформа-інвойс №LW-211201 від 01.12.2021;

- платіжне доручення в іноземній валюті №3 від 06.01.2022;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті № 44 від 03.05.2023;

- договір на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу №27/10 від 27.10.2021 із заявкою на ТЕО №20 від 27.03.2023;

- рахунок на оплату № 6304 від 25.05.2023;

- довідку про надання транспортно-експедиційних послуг №26/05 від 26.05.2023;

- пакувальний лист від 27.03.2023;

- коносамент №ZYTS230303201;

- міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) від 29.05.2023 (контейнер VU 1045705);

- міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) від 29.05.2023 (контейнер ТЕМU4595129);

- міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) від 29.05.2023 (контейнер МSКU7181185);

- міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) від 29.05.2023 (контейнер МRKU 9980656);

- міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) від 29.05.2023 (контейнер МRKU9938450).

Київською митницею відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за вказаною митною декларацією №23UА100360505947U9 від 01.06.2023, про що відповідачем оформлена картка відмови №UА100360/2023/000203 та прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UА100360/2023/000008/2 від 12.06.2023.

Рішенням Київської митниці відкоригована вартість товарів, що підлягали митному оформленню, виходячи з ціни 1,15 дол. США за 1 кг товару, а саме: «імбир маринований рожевий - 3200 ящ,. імбир маринований рожевий - 3200 ящ. імбир маринований білий - 1600 ящ. (1,4 кг х 10 уп./ящ.) Торгівельна марка: JS. Виробник: LAIVE TAIFENG FOODS CO/., LTD (Китай): СN (код УКТЗЕД 2008999990)».

Карткою відмови № UA100360/2023/000203 відповідачем роз`яснено позивачу вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: подання нової митної декларації з урахуванням вимог, зазначених в причинах відмови. Декларант має право на оскарження згідно Глави IV Митного кодексу України.

В якості причин відмови відповідач вказав у картці відмови №UА100360/2023/000203 наступні причини: відповідно до статті 69 Митного кодексу України, Київською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товару від 12.05.2023 № UА 100360/2023/000008/2. Неможливість внесення змін до ЕМД.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не зазначив, які саме відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів відсутні у поданих документах, та вимагав надати транспортні (перевізні) документи та дані щодо навантаження-розвантаження тощо, незважаючи на умови поставки FOB, умови постачання якої покладають обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення на продавця, а не покупця. Відповідач не навів доказів або доводів про те, що подані позивачем основні та додаткові документи не дозволяли відповідачу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Колегія суддів підтримує правову позицію окружного адміністративного суду виходячи з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

За змістом частини першої статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Статтею 248 Митного кодексу України встановлено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно зі статтею 49 митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено цілі використання відомостей про митну вартість товарів, згідно якої відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Отже, митні органи за наявності відповідних підстав та в установлений законом спосіб мають право здійснювати перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товарів, які він переміщує через митний кордон України.

Така перевірка може здійснюватися, зокрема шляхом звернення до декларанта з вимогою надати додаткові документи, перелік яких визначений частиною третьою статті 53 Митного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує право митного органу вимагати такі документи та вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.

В постанові від 18.07.2022р. по справі № 815/3805/16 Верховний Суд зазначив, що наведені приписи Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність, достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, Київською митницею Державної митної служби України не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено, чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Щодо доводів апелянта про те, що декларантом до митного оформлення не надавались документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу №599, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно п.2.1 Контракту №05/11 від 05.11.2020 року найменування, асортимент, кількість, ціна, вартість продукції, що поставляється, визначаються сторонами цього контракту в інвойсах (проформах-інвойсах), оформлених продавцем на підставі заявки. Відповідно до проформи-інвойсу №LW-211201 від 01.12.2021 року та комерційного інвойсу №TF30-23050091 WT від 27.03.2023 вартість товару становить 36 320,00 доларів США, яка сплачена позивачем в повному обсязі.

Інвойс №9209804421 ід 07.06.2023 містить найменування товару, що підлягає поставці, його кількість, країна виробництва, ціна за одиницю, загальна вартість та умова поставки - FOB Qingdao. Згідно положень Інкотермс-2010, при умовах поставки FOB, продавець повинен доставити товар до порту призначення та завантажити його на судно.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що повна вартість доставки товару на митну територію України була включена у зазделегідь визначену вартість товару за контрактом і здійснювалась постачальником, а тому деталі організації та вартості його транспортування не впливали на визначення митної вартості товару за основним методом.

Щодо доводів апелянта про те, що декларантом до митного оформлення не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування відповідно до п.8 частини другої статті 53 Митного кодексу України, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Контрактом № 05/11 від 05.11.2020 укладеного між LAIWU TAIFENG FOODS CO. LTD (продавець) та ТОВ «МД Євротрейд» (покупець) страхування товару не передбачено, а відповідно в сторін контракту і не виникало обов`язків по страхуванню товару.

Згідно із довідкою про надання транспортно-експедиційних послуг №26/05 від 26.05.2023 страхування не здійснювалося.

Представником Київської митниці Державної митної служби України в апеляційній скарзі вказано, що судом першої інстанції не надано оцінку тим обставинам, що відповідно до пункту 2.2. контракту передбачено затвердження і підписання заявки продавцем за 30 днів до запланованого відвантаження продукції. Вказані заявки як частину зовнішньо-економічного договору від 05.11.2020 №05/11, що підтверджує погоджену ціну товару до митниці не надано.

З цього приводу п. 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України наголошує на тому, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є також: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Дотримуючись вимог даної статті ТОВ «МД Євротрейд» до митного оформлення надано: договір на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу №27/10 від 27.10.2021; заявку на ТЕО №20 від 27.03.2023; рахунок на оплату №6304 від 25.05.2023; довідку про надання транспортно-експедиційних послуг №26/05 від 26.05.2023; коносамент №ZYTC230303201; міжнародну товарно-транспорту накладну (CMR) від 29.05.2023 (контейнер HASU1045705), міжнародну товарно-транспорту накладну (CMR) від 29.05.2023 (контейнер TEMU4595129), міжнародну товарно-транспорту накладну (CMR) від 29.05.2023 (контейнер MSKU7181185), міжнародну товарно-транспорту накладну (CMR) від 29.05.2023 (контейнер MRKU9980656), міжнародну товарно-транспорту накладну (CMR) від 29.05.2023 (контейнер MRKU9938450).

Отже, ТОВ «МД «Євротрейд» до митного оформлення подано достатній перелік документів згідно із вимогами п. 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України.

За таких обставин, доводи апелянта про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої відповідачем, на цій підставі - необґрунтованим.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У постанові від 15.02.2023р. по справі № 815/2552/16 Верховний Суд дійшов висновку про те, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Колегія суддів враховує твердження апелянта про те, що суд першої інстанції посилається на докази (документи) та обставини (факти), які не мали місця у спірному випадку, а саме: щодо надання додатку №1 до договору поставки та зазначає, що зазначені обставини не можуть бути безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Зі змісту спірного рішення відповідача від 12.06.2023 №UA100360/2023/000008/2 про коригування митної вартості товарів слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані позивачем документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, тому рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100360/2023/000008/2 від 12.06.2023 року не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду і апелянт, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі №320/45895/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді І.О.Грибан

Л.О. Костюк