Рішення

від 21.05.2024 по справі 420/7553/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7553/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН+» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №31018/15-32-09-01 від 28.11.2023 р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН+» (далі - ТОВ «ОРІОН+») до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення форми «С» №31018/15-32-09-01 від 28.11.2023 р. про застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 500 000,00 грн.;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь ТОВ «ОРІОН+» у порядку розподілу судових витрат суму понесених судових витрат 7500,00 грн суму сплаченого судового збору, 15000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами фактичної перевірки відповідачем прийнято, зокрема, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу безпідставно визначено зобов`язання сплатити штраф у розмірі 500 000,00 грн., оскільки останнє прийнято з порушенням норм ПК України.

По-перше, позивач вважає, що наказ про проведення перевірки не узгоджується з приписами п.80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України, внаслідок чого проведений на його підставі контрольний захід та зроблені за його результатами висновки не є правомірними, в тому числі згідно концепції «плода отруєного дерева».

По-друге, висновки податкового органу про зберігання ТОВ «ОРІОН+» пального без отримання ліцензії є передчасними та зробленими з порушенням норм чинного законодавства, оскільки після отримання повідомлення про крадіжку оригіналів документів всупереч приписам абз. 3 п. 44.5 ПК України платнику податків не було надано можливість відновити документи та не відтерміновано перевірку строком на 120 днів, а зроблено висновки без дослідження документів.

По-третє, доповнюючи та викладаючи у новій редакції акт фактичної перевірки під час розгляду заперечень на акт листом від 22.11.2023р. (вих. № 16876/КПР/15-32-09-01-06) «Про результати розгляду заперечення» за підписом особи, яка не брала участі у перевірці, відповідач вийшов за межі своїх повноважень.

По-четверте, висновок податкового органу про зберігання ТОВ «ОРІОН+» пального без отримання ліцензії є необґрунтованим та зроблений за довільного тлумачення норм чинного законодавства, оскільки з урахуванням приписів ч. 38 ст. 15, ч.43 ст. 15 Закону від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР зберігання палива у баках транспорту не підпадає під діяльність, яка підлягає ліцензуванню.

По-п`яте, висновок податкового органу про зберігання ТОВ «ОРІОН+» пального поза баками транспортних засобів є необґрунтованим, позивачем не складались, не погоджувались та не підписувались акцизні накладні №500 від 03.08.2023 р., № 574 від 25.08.2023 р., тому позивач не може нести відповідальність за їх зміст.

Ухвалою від 12.03.2024 р. відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №ЕС/12381/24 від 26.03.2024р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкта з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, відтак на підставі пп.191.1.4, 191.1.14 п. 191.1 ст. 191 ПК України та у відповідності до вимог пп.80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України відповідач мав право на проведення фактичної перевірки ТОВ «ОРІОН+». Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, зокрема, сформовані у постановах від 07.06.2022р. у справі №360/4140/20, від 08.12.2022р. у справі №140/2889/21, від 11.01.2023р. у справі №160/2357/21, відповідач вказав, що пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України передбачає альтернативні підстави для проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватись як у сукупності, так і кожна окремо. За результатами перевірки встановлено, зокрема, порушення приписів ч.ч. 1, 9 ст. 15 Закону України № 481/95_ВР від 19.12.1995 р., а саме 03.08.2020р. та 25.08.2020р. встановлено отримання та зберігання важких дистилянтів (дизильного палива) (код 2710194300) ТОВ «ОРІОН+» за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, село Новоозерне, вул. Зелена, буд. 8, в місцях зберігання, на які станом на дату відвантаження не було отримано ліцензію на право зберігання пального.

Посилаючись на відомості акцизних накладних № 574 від 25.08.2020р., № 500 від 03.08.2020р., відповідач зазначив про реалізацію ТОВ «МІРО» на адресу ТОВ «ОРІОН+» пального, яке останній зберігав у місці зберігання, на яке відсутня ліцензія (з 14.08.2020р. на обліку ТОВ «МІРО» знаходилась ємність «Бочка» для зберігання пального загальним об`ємом 20000 л).

01.04.2024 р. (вх. № ЕС/13258/24) від позивача надійшла відповідь на відзив.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ОРІОН+» зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 40504146, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 25-33). Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС в Одеській області (Болградська ДПІ).

Основним видом діяльності ТОВ «ОРІОН+» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код за КВЕД 01.11).

Наказом Головного управління ДПС в Одеській області № 7880-п від 29.09.2023 р. «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ОРІОН+», посилаючись на приписи пп.19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп.19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, а саме здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу пального, з урахуванням попередньо проведеного аналізу податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення вимог законодавства в сфері обігу пального, відповідач призначив проведення фактичної перевірки ТОВ «ОРІОН+», код ЄДРПОУ 40504146, податкова адреса: Одеська область, Болградський район, с. Криничне, вул. Інзовська, буд. 148; за фактичною адресою господарської одиниці: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Новоозерне, вул. Зелена, 8, з 04.10.2023р. тривалістю 10 діб. Наказом визначено перевірку провести за період діяльності з 01.08.2020р. по дату закінчення фактичної перевірки.

У період з 05.10.2023р. по 16.10.2023 р. Головним управління ДПС в Одеській області відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області № 7880-п від 29.09.2023 р., направлень №15329 від 02.10.2023р., №153230 від 02.10.2023р., проведено фактичну перевірку ТОВ «ОРІОН+» з метою здійснення контролю дотримання вимог чинного законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв. Перевірку проведено у присутності директора ТОВ «ОРІОН+» Браїла В.М.

За результатами проведення фактичної перевірки ТОВ «ОРІОН+» посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пального № 27986/15-32-09-01-03/40504146 від 16.10.2023 р., відповідно до висновків якого встановлено, зокрема, порушення ч.ч. 1, 9 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95_ВР від 19.12.1995 р., за яке передбачена відповідальність згідно абз. 9 ч. 2 ст. 17 цього Закону.

09.11.2023 р. (вих. 09-11-23-02) ТОВ «ОРІОН+» подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких листом Головного управління ДПС в Одеській області від 22.11.2023 р. (вих. № 16876/КПР/15-32-09-01-06) (а.с. 69-72) повідомлено позивача про доповнення акта новими положеннями та викладення окремих частин у новій редакції.

Головним управлінням ДПС в Одеській області відповідно до акта перевірки № 27986/15-32-09-01-03/40504146 від 16.10.2023 р. на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95_ВР від 19.12.1995 р. за порушення ч.ч. 1, 9 ст. 15 зазначеного Закону прийнято податкове повідомлення-рішення №31018/15-32-09-01 від 28.11.2023 р. про застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 500 000,00 грн.

15.12.2023р. (вих. 15-12-23-01) ТОВ «ОРІОН+» подано скаргу до Державної податкової служби України, зокрема, на вищевказане податкове повідомлення - рішення.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 14.02.2024р. (вих. № 3782/6/99-00-06-03-01-06) податкове повідомлення-рішення №31018/15-32-09-01 від 28.11.2023 р. про застосування штрафної (фінансової) санкції залишено без змін.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно вимог ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

За правилами ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі ПК України).

Положеннями ст. 7 ПК України встановлено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст. 19-3 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (п.п. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України).

Також контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (п.п. 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України).

Надаючи правову оцінку доводам учасників справи щодо правомірності /неправомірності проведення відповідачем перевірки платника податків у цій справі на підставі п.80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 75.1, ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (ст. 75.1 ПК України).

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п. 75.1.3 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Порядок проведення фактичних перевірок регламентовано ст. 80 ПК України, де зазначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема (1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, (2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У постановах від 12 серпня 2021 року (справа № 140/14625/20), від 10 квітня 2020 року (справа № 815/1978/18), від 25 січня 2019 року (справа № 812/1112/16), від 5 листопада 2018 року (справа № 803/988/17), від 22 травня 2018 року (справа № 810/1394/16), від 20 березня 2018 року (справа № 820/4766/17) тощо, Верховний Суд вказував, що пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Поряд з цим у постановах від 08 вересня 2020 року у справі № 640/21536/19, від 19 листопада 2020 року у справі № 160/7971/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 520/12028/18 Верховний Суд акцентував на необхідності зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, окрім звичайного посилання на норму, що регулює питання її призначення, також конкретні фактичні підстави її призначення. У вказаних справах зроблено висновок, що при здійсненні призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

Окрім цього, Верховний Суд у постановах від 11 липня 2022 року у справі № 120/5728/20-а та від 21 грудня 2022 року у справі № 500/1331/21, звернув увагу на те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Як вбачається зі змісту пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися у разі здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, зазначені правові норми дозволяють проведення фактичної перевірки платника податків, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, суд зазначає, що порушене позивачем питання правомірності проведення контролюючим органом фактичної перевірки є безпідставним. Крім того, наказ про її проведення не оскаржувався, а допуск контролюючого органу до її проведення відбувся.

Щодо внесення змін до акту перевірки та викладення окремих його положень у новій редакції, суд зазначає наступне.

За змістом пп. 86.7.4 п. 86.7 ст. 86 ПК України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку.

Так само, приписи 86.5 ст. 85 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку.

Внесення виправлень до акта, викладення його окремих положень у новій редакції за підписом іншої особи, яка не брала участь у проведенні перевірки не узгоджується з приписами ПК України.

Щодо доводів позивача про недотримання податковим органом приписів абз. 3 п. 44.5 ПК України, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 13.10.2023 р., тобто під час проведення перевірки листом ТОВ «ОРІОН+» від 12.10.2023р. (вих. №125) повідомлено податковий орган про неможливість надання оригіналів витребуваних первинних документів у зв`язку з їх викраденням невстановленими особами (а.с. 103-104).

На підтвердження факту викрадення первинних документів ТОВ «ОРІОН+» надано довідку Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області від 12.10.2023 р.; талон-повідомлення єдиного обліку № 2993 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12.10.2023р. (а.с. 105-107).

За змістом вказаних документів, 11.10.2023 р. о 17 год.15 хв. директором ТОВ «ОРІОН+» ОСОБА_1 повідомлено Болградський РВП ГУНП в Одеській області про виявлений факт крадіжки 11.10.2023р. невстановленими особами, зокрема, оригіналів первинних документів ТОВ «ОРІОН+» з багажника належного йому транспортного засобу ВАЗ 21065 згідно зазначеного переліку.

Позивач посилався на те, що документи було викрадено під час їх перевезення, про що одразу повідомлено відповідача, однак останній, не зважаючи на факт викрадення первинних документів не переніс строки проведення перевірки, з урахуванням положень п. 44.5, ст. 44 ПК Украйни.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Так, п. 44.1 ст. 44 ПК України (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Аналіз змісту наведених норм ПК України свідчить про те, що обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів платника податків. Ненадання платником документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами п. 44.6 ст. 44 ПК України до їх відсутності.

Одночасно п. 44.5 ст.44 ПК України (у редакції, чинній на час проведення перевірки) передбачено, що, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.

Суд акцентує увагу на тому, що п. 44.5 ст.44 ПК України слід застосовати до спірних правовідносин у редакції, після внесення змін згідно із Законом України від 16 січня 2020 року №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», зокрема із закріпленими нововведеннями норми п. 44.5 ст. 44 ПК України згідно із Законом №466 положень про те, що відповідне письмове повідомлення подається «… із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів..».

За змістом положень п. 44.5 ст. 44 ПК України, правових висновків Верховного Суду у постановах від 17 серпня 2021 року у справі №420/6598/20, від 28 червня 2023 року у справі № 480/10213/21, п`ятиденний строк для повідомлення контролюючого органу рахується з моменту події, яка призвела до втрати документів, та, по-друге, платник зобов`язаний надати документи, які підтверджують саме факт такої події.

Такі висновки відповідають й правилам проведення документальних перевірок у разі ненадання платником податків під час перевірки документів для їх здійснення, закріпленим у п. 1.4.7 Розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової служби України №470 від 4 вересня 2020 р.

Так, відповідно до пп. 1.4.7.1 п. 1.4.7 Методичних рекомендацій у разі надходження до органу ДПС за основним місцем обліку від платника податків повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів (відповідно до пункту 44.5 статті 44 Кодексу) такий орган ДПС не пізніше наступного робочого дня повідомляє про такий факт відповідний територіальний орган ДПС, що здійснює (очолює) перевірку (у разі її проведення іншим органом ДПС, ніж орган ДПС за основним місцем обліку), та у разі необхідності передає йому копії наведених вище повідомлень та отриманих від платника податків документів, що підтверджують втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, звернення платника із заявою до правоохоронних органів тощо (за наявності).

У разі якщо під час проведення документальної перевірки або у будь-який час після прийняття рішення про проведення перевірки до її початку до відповідного територіального органу ДПС, що здійснює (очолює) таку перевірку, надійшло повідомлення платника податків про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів (відповідно до пункту 44.5 статті 44 Кодексу), або отримано інформацію та копії протоколів про вилучення документів правоохоронними та/або іншими органами тощо (пункт 85.9 статті 85 Кодексу), у зв`язку з чим особами, які здійснюють (очолюють) перевірку, обґрунтовано встановлено неможливість надалі проведення перевірки або її початку у терміни, визначені у наказі, такі особи складають акт про неможливість проведення перевірки довільної форми, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів (відповідному електронному журналі засобами Інформаційно-телекомунікаційних систем органів ДПС) у порядку, передбаченому підпунктом 1.4.5 пункту 1.4 цього розділу Методичних рекомендацій.

В акті зазначаються причини неможливості продовжувати (розпочати) перевірку у терміни, вказані у направленні та наказі, і робиться відповідний запис про проведення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення.

При цьому до такого акта додаються копії отриманих від платника податків та органу ДПС за основним місцем обліку документів, що підтверджують виникнення передбачених пунктом 44.5 статті 44 та пунктом 85.9 статті 85 Кодексу обставин.

Отже, обставини щодо втрати документів відповідно до п.44.5 ст.44 ПК України вимагають відповідного документального підтвердження.

Окрім того, слід врахувати й те, що нормою п. 44.5 ст. 44 ПК України перенесення строку перевірки поставлено у взаємозалежність від можливості/неможливості проведення документальної перевірки платника податків у зв`язку із втратою, пошкодженням або достроковим знищенням саме втрачених платником документів.

Верховний Суд у постанові від 13 травня 2021 року по справі №640/15297/19 дійшов висновку, що втрата відповідних документів не є безумовною підставою перенесення термінів проведення перевірки. Обов`язковою підставою перенесення терміну проведення, за змістом п. 44.5 ст. 44 ПК України є саме неможливість проведення перевірки за відсутності документів, які втрачені платником податків.

Таким чином, обставина можливості/неможливості проведення відповідачем документальної перевірки без наявності відповідних документів, як передумова перенесення строків проведення контрольного заходу, входить до предмету доказування для цілей вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджено, що 13.10.2023р. (лист №125 від 12.10.2023р.) позивач повідомив відповідача про пошкодження та втрату частини первинних документів, додавши на підтвердження факту викрадення первинних документів ТОВ «ОРІОН+» довідку Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області від 12.10.2023 р.; талон-повідомлення єдиного обліку № 2993 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12.10.2023р. (а.с. 105-107). У довідці Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області від 12.10.2023 р. визначено перелік документів, які було втрачено, тобто останнім дотримано вимоги п. 44.5 ст. 44 ПК України, в тому числі в частині надання оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати документів.

Натомість, податковим органом не було проаналізовано даного повідомлення та доданих до нього оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати документів та не перенесено термін проведення перевірки, призначеної наказом № 7880-п від 29.09.2023 р., як це прямо передбачено п. 44.5 ст. 44 ПК України.

Ані в акті перевірки, ані у заявах по суті справи, зокрема у наданому відзиві на позовну заяву відповідач не навів жодного обґрунтування причин та підстав не врахуванням ним зазначених обставин та невиконання приписів п. 44.5 ст. 44 ПК Украйни.

Згідно приписів п. 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., у разі пропажі або знищення первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальним органам центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

На виконання приписів п. 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., директором ТОВ «ОРІОН+» видано наказ №2023/07 від 16.10.2023 р. «Про призначення комісії для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі», а за результатами розслідування листом від 06.11.2023р. (вих. №06-11-23-01) повідомлено Головне управління ДПС в Одеській області про результати розслідування та додано акт №01 від 31.10.2023 р. (а.с. 108-117).

Відповідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95_ВР від 19.12.1995 р. (далі Закон № 481/95_ВР), імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Відповідно ч. 9 ст. 15 Закону № 481/95_ВР, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Згідно абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95_ВР, до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Відповідно до абз. 52 ч.1 ст. 1 Закону № 481/95_ВР, місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

За змістом абз. 56 ч.1 ст. 1 Закону № 481/95_ВР, зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Приписами ч. 38 ст. 15 Закону № 481/95_ВР передбачено, що для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Однак, Закон №481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі №481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

У зв`язку з тим, що Закон №481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію, суд вважає, що задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.

Згідно з пп. 14.1.6 п.14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої (абз. «г» пп. 14.1.6 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Не є акцизним складом пересувним, зокрема, паливний бак транспортного засобу.

Таким чином, зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Зазначений висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 31.05.2022 р. У справі №540/4291/20.

За змістом акта перевірки, посилаючись на відомості акцизних накладних № 574 від 25.08.2020р., № 500 від 03.08.2020р., відповідач дійшов висновку про реалізацію ТОВ «МІРО» на адресу ТОВ «ОРІОН+» пального, яке останній зберігав у місці зберігання, на яке відсутня ліцензія (з 14.08.2020р. на обліку ТОВ «МІРО» знаходилась ємність «Бочка» для зберігання пального загальним об`ємом 20000 л).

Згідно матеріалів справи, 03.08.2020 р. та 25.08.2020 р. ТОВ «ОРІОН+» отримано від ТОВ «МІРО» (код ЄДРПОУ 14339469) згідно договору поставки нафтопродуктів № У-9469/1909 від 02.07.2019р., дизельне паливо, за наслідками чого складено видаткову накладну №464 від 03.08.2020р., товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 464/М, видаткову накладну № 534 від 25.08.2020р., товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №4534/М від 25.08.2020р. (а.с. 118-121).

Позивач акцентував увагу на тому, що пальне ТОВ «ОРІОН+» прийнято шляхом зливання постачальником палива у паливні баки самохідних наземних транспортних засобів, що перебувають у користуванні підприємства на праві оренди транспортного засобу, укладеного з ТОВ «ОРІОН» (код ЄДРПОУ 31622381), інформацію за яким подано згідно форми №20-ОПП, а також згідно договору про надання послуг по збиранню врожаю, укладеного з ФОП ОСОБА_2 .

Згідно бухгалтерської довідки №001 від 06.11.2023р., загальна ємність паливних баків орендованих позивачем транспортних засобів складає понад 3000 літрів, а тому здатна вмістити пальне в обсягах згідно видаткових накладних №464 від 03.08.2020р., № 534 від 25.08.2020р., навіть з урахуванням паливних залишків в баках (а.с. 128).

На підтвердження вказаних обставин надано копії: відомостей на заправлення дизельного палива в баки сільськогосподарської техніки за серпень 2020р., акти списання дизельного палива від 03.08.2020р. та від 25.08.2020р. (а.с. 129-132).

Згідно бухгалтерської довідки №2 від 06.11.2023 р., станом на 03.08.2020р., будь-які ємності для зберігання палива на праві власності, користування та/або іншого речового права ТОВ «ОРІОН+» не належали та, відповідно, на балансі та поза балансом підприємства не обліковувалися. Бочку загальною ємністю 20000 літрів, за якою підприємством 14.08.2020р. подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадилася діяльність згідно ф. №20-ОПП, поставлено на баланс 14.08.2020р., проте до отримання у встановленому порядку ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №15150414202001640 від 04.09.2023р. для зберігання дизельного палива не використовувалась (а.с. 133).

Згідно зі встановленими обставинами у цій справі, ТОВ «ОРІОН+» здійснює діяльність з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. З метою провадження своєї діяльності ТОВ «ОРІОН+» придбаває і використовує пальне, яке зберігається в паливних баках відповідної техніки. Відповідне повідомлення форми 20-ОПП про об`єкти, через які провадиться діяльність, позивач подав до ГУ ДПС у встановленому законом, що не заперечується відповідачем. Позивач є кінцевим споживачем придбаного у ТОВ «МІРО» дизельного пального обсягом 3,0 м куб. (2979,35 л (2505 кг) та 3,0 м куб (2983,18 (2495 кг), яке використовується виключно для власних потреб (іншого податковим органом не доводилось).

За своїм змістом такі місця зберігання пального відповідають ознакам, які ПК України встановлює як винятки з понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний»: орендовані транспортні засоби, що використовуються суб`єктом господарювання, призначені для переміщення в них пального на митній території України для потреб власного споживання. За таких обставин, підстави вважати, що діяльність ТОВ «ОРІОН+» підпадає під визначення «зберігання пального», яка підпадає під вимоги ліцензування у розумінні Закону №481/95-ВР, відсутні, відповідно, позивач не мав обов`язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності.

Крім того, суд звертає увагу, що перевірка дотримання вимог Закону №481/95-ВР здійснюється податковими органами шляхом проведення фактичних перевірок, за результатами якої у випадку встановлення порушення норм цього Закону, складається акт перевірки, який згідно з усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Діяльність суб`єкта господарювання зі зберігання пального у місці, яке не підпадає під винятки, передбачені статтею 15 Закону №481/95-ВР та ПК України, без наявності відповідної ліцензії утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 грн. Такі штрафні санкції застосовуються податковим органом у випадку виявлення під час проведення фактичної перевірки складу податкового правопорушення, передбаченого Законом №481/95-ВР, що має бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.

Під час розгляду справ, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимог Закону №481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.

Дослідженням акта перевірки у цій справі, суд встановив, що у ньому зафіксовано обставини придбання позивачем пального у ТОВ «МІРО» і міститься посилання на докази, якими підтверджується кількість придбаного пального, його вартість та розрахунки між суб`єктами. Також зазначено про перебування з 14.08.2020р. на обліку ТОВ «МІРО» ємності «Бочка» для зберігання пального загальним об`ємом 20000 л.

Однак, безпосередньо в Акті перевірки ГУ ДПС не зазначило, що місце зберігання пального ним встановлено у вказаній ємності. Поряд з цим в Акті перевірки не відображено і спосіб його зберігання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей).

Враховуючи, що у спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання, суд вважає, що невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Отже, суд вважає, що надані ГУ ДПС матеріали фактичної перевірки також не дають підстав вважати, що саме за правопорушення, яке полягає у здійсненні діяльності зі зберігання пального позивача притягнуто до відповідальності.

Позивач акцентував увагу на тому, що посилаючись на відомості акцизних накладних № 574 від 25.08.2020р., № 500 від 03.08.2020р., складених контрагентом позивача, відповідач не врахував, що не складав, не погоджував, та не підписував цих акцизних накладних, чому податковий орган не надав належної оцінки.

З огляду на зазначене, враховуючи встановлені судом обставини у їх сукупності, суд вважає, що податкове Головного управління ДПС в Одеській області №31018/15-32-09-01 від 28.11.2023 р. є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому не підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 7500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН+» (вул. Інзовська, буд. 148, с. Криничне, Болградський район, Одеська область, 68742; код ЄДРПОУ 40504146) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №31018/15-32-09-01 від 28.11.2023 р., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №31018/15-32-09-01 від 28.11.2023 р.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН+» (вул. Інзовська, буд. 148, с. Криничне, Болградський район, Одеська область, 68742; код ЄДРПОУ 40504146) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7500,00 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень, 00 копійок).

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя: Самойлюк Г.П.