Рішення

від 21.05.2024 по справі 460/3960/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 травня 2024 року м. Рівне№460/3960/24Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв КрутдоОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (далі по тексту позивач) до ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 220952,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач відрахований з інституту через небажання продовжувати навчання. Відповідачу було оголошено суму до відшкодування за час навчання у сумі 220952,34 грн. та надано строк для добровільного відшкодування витрат, пов`язаних із навчанням. Відповідач відмовився від добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, у сумі 220952,34 грн., що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. На обґрунтування такої позиції, зазначив, що він маючи пільги та гарантії, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учасник бойових дій, вступив на навчання, оплата за навчання у військових закладах не передбачена. У зв`язку з наведеним вважав, що підстави для стягнення з нього на користь Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання, відсутні. Просив повністю відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивачем викладено свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

Наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації від 31.07.2023 року №14 (по особовому складу) відповідача зараховано курсантом 33 курсу факультету бойового застосування систем управління та зв`язку, який прибув з військової частини НОМЕР_2 , та з 01.09.2023 зараховано до списків особового складу інституту на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення по курсантській нормі приступив 02.09.2023 року.

01.09.2023 року відповідно до абз. 2 п. 15.3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, між відповідачем та Військовим інститутом телекомунікацій та інформатизації було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, згідно якого студент зобов`язаний проходити військову службу (навчання) у ВІТІ, сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів і начальників, свої службові обов`язки. Після закінчення навчання він повинен був проходити військову службу в Міністерстві оборони України на посадах офіцерського складу протягом 5 років.

01.09.2023 року підписуючи контракт про навчання відповідач ознайомився та надав згоду відповідно до п.1 Контракту відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у Військовому інституті.

Наказом начальника Військового інституту від 27.04.2024 №87 (по стройовій частині) ОСОБА_1 відраховано з інституту у зв`язку з достроковим розірванням контракту за небажання продовжувати навчання та відповідно до п.10,11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зараховано для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період..

Вказаним наказом, відповідача виключено із списків особового складу інституту, всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 28.03.2024 року.

Також, наказом Військового інституту від 27.04.2024 №87 вирішено стягнути кошти на відшкодування витрат на навчання за утриманні в інституті в сумі 220952,34 грн.

Згідно листа ознайомлення, ОСОБА_1 поінформований щодо розмір витрат, які підлягають відшкодуванню та зобов`язувався виплатити кошти в сумі 220952,34 грн протягом 2 тижнів з дня відрахування.

Станом на момент звернення до суду з відповідним позовом відповідач не здійснив оплату за утримання у вищому навчальному закладі.

Відповідно до розрахунку витрат на утримання у вищому навчальному закладі курсанта 1 курсу 334 навчальної групи сержанта ОСОБА_2 з 01.09.2023 №244 по 27.03.2024 №87, сума витрат складається з таких складових:

грошове забезпечення 182070,96 грн.

продовольче забезпечення 24290,94 грн.

речове забезпечення 1389,92 грн.

медичне забезпечення 289,87 грн.

енергоносії 12910,65 грн.

Загалом витрат на утримання відповідача 220952,34 грн.

Таким чином, позивач вважає, що у зв`язку із тим, що відповідачем протягом значного проміжку часу з моменту звільнення добровільно не відшкодовано витрати, понесені університетом на його навчання, позивач звертається до суду із позовною заявою.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Публічно-правовим вважається спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України, публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі №810/2610/16 зазначив, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

Саме така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З урахування позиції Верховного Суду дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до норм статті 3 "Про Збройні Сили України", організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Згідно з частиною 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", з", "и" пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Пунктами 3-4 "Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964, визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

На виконання пункту 3 вищевказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ "Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах" від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання

Як зазначалося судом вище, відповідно до п.1 контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, курсант зобов`язаний відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунку витрат на утримання у вищому навчальному закладі курсанта 1 курсу 334 навчальної групи сержанта ОСОБА_2 з 01.09.2023 №244 по 27.03.2024 №87, сума витрат складається з таких складових:

грошове забезпечення 182070,96 грн.

продовольче забезпечення 24290,94 грн.

речове забезпечення 1389,92 грн.

медичне забезпечення 289,87 грн.

енергоносії 12910,65 грн.

Загалом витрат на утримання відповідача 220952,34 грн.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки - розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.

Суд враховує, що курсанти, які навчаються у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання, є державними (бюджетними).

В матеріалах справи містяться докази, що 01.09.2023, підписуючи контракт про навчання ОСОБА_1 ознайомився та надав згоду, що відповідно до п.1 Контракту має відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у Військовому інституті, про що додатково був повідомлений підписуючи ознайомлення з наказом начальника Військового інституту від 27.03.2024 (по стройовій частині), яким ОСОБА_1 виключено із списків особового складу інституту, всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 28.03.2024 року, а також лист ознайомлення з розміром витрат, які підлягають відшкодуванню.

Проте, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач на даний час зазначену вище суму коштів в повному обсязі не відшкодував.

Стосовно доводів відповідача про наявність пільги як учаснику бойових дій.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - Закон № 3551-XII; в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Частинами сьомою, восьмою статті 12 Закону № 3551-XII визначено, що держава забезпечує учасникам бойових дій та їхнім дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у закладах професійної фахової передвищої (професійно-технічної) та вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах. Державна цільова підтримка для здобуття професійно-технічної та вищої освіти надається у вигляді, зокрема, повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Абз. 2, 3 частини сімнадцятої статті 44 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VII Про вищу освіту (далі - Закон № 1556-VII) передбачено, що держава забезпечує особам, зокрема, учасниками бойових дій державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах.

Державна цільова підтримка для здобуття вищої освіти надається у вигляді: повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти; соціальної стипендії; безоплатного забезпечення підручниками; безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах; безоплатного проживання в гуртожитку; інших заходів,затверджених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України.

Механізм надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, які навчаються у державних або комунальних професійно-технічних, вищих навчальних закладах визначають Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року № 975 (далі - Порядок № 975; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок № 975 визначає механізм надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються у державних або комунальних закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, зокрема, особам, визнаним учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни, постраждалими учасниками Революції Гідності відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 державна цільова підтримка надається у вигляді:

1) повної оплати навчання за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів у разі зарахування вступників на навчання за державним (регіональним) замовленням відповідно до цих Порядку та умов, а також умов та правил прийому на навчання до закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти на відповідний рік (далі - умови та правила прийому);

2) часткової оплати навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів шляхом надання особам, зарахованим на навчання за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб, пільгових довгострокових кредитів для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти;

3) першочергового переведення здобувачів освіти, зарахованих відповідно до умов та правил прийому на навчання на підставі угод, укладених з фізичною або юридичною особою, на навчання на місцях державного (регіонального) замовлення у державних або комунальних закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, що одержані за рахунок перерозподілу закладом професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти або відповідним державним замовником наявних обсягів державного (регіонального) замовлення;

4) соціальної стипендії - для осіб, які навчаються за державним або регіональним замовленням за денною формою навчання, згідно з Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. № 1045;

5) безоплатного забезпечення підручниками - за рахунок бібліотечного фонду відповідного закладу освіти;

6) безоплатного доступу до Інтернету, систем баз даних у державних та комунальних закладах освіти;

7) безоплатного проживання в учнівських та студентських гуртожитках або проживання у студентських гуртожитках з пільговою оплатою - для осіб, які навчаються за денною формою навчання.

За змістом пункту 4 Порядку № 975, державна цільова підтримка надається особам, зазначеним у пункті 1 цих Порядку та умов, у вигляді: повної оплати навчання для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (рівнем вищої освіти) за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів - у разі зарахування на місця державного (регіонального) замовлення відповідно до умов та правил прийому (з урахуванням квот, установлених відповідно до законодавства); пільгових довгострокових кредитів для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти; першочергового переведення здобувачів освіти, зарахованих відповідно до умов та правил прийому на навчання на підставі угод, укладених з фізичною або юридичною особою, на навчання на місцях державного (регіонального) замовлення у державних або комунальних закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, що одержані за рахунок перерозподілу закладом професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти або відповідним державним замовником наявних обсягів державного (регіонального) замовлення; соціальної стипендії для осіб, які навчаються за державним або регіональним замовленням за денною формою навчання; безоплатного забезпечення підручниками - за рахунок бібліотечного фонду відповідного закладу освіти; безоплатного доступу до Інтернету, систем баз даних у державних та комунальних закладах освіти.

Особам, зазначеним у підпунктах 1-4 пункту 1 Порядку № 975, які навчаються за денною формою навчання, державна цільова підтримка на проживання в учнівських та студентських гуртожитках надається у вигляді безоплатного проживання.

Згідно із пунктом 8 Порядку № 975 для отримання державної цільової підтримки особи, зазначені у пункті 1 цих Порядку та умов, подають особисто на ім`я керівника відповідного професійно-технічного або вищого навчального закладу заяву, складену в довільній формі, із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, на які особи претендують. До заяви додаються завірені в установленому порядку копії документів, зазначених у пункті 7 цих Порядку та умов.

Державна цільова підтримка певного виду надається за рішенням керівника навчального закладу.

З системного аналізу наведених вище норм убачається, що статтею 12 Закону № 3551-XII, статтею 44 Закону № 1556-VII та пунктом 4 Порядку № 975 визначено право учасника бойових дій на отримання державної цільової підтримку для здобуття вищої освіти у державних та комунальних закладах.

У свою чергу, державна цільова підтримка може надаватись учасникам бойових дій у формі різних заходів, визначених законодавством, зокрема, статтею 44 Закону № 1556-VII та пунктом 4 Порядку № 975.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач при укладенні контракту з Міністерством внутрішніх справ України про проходження військової служби (навчання) у військовому інституті телекомунікацій та інформатизації і таке стверджується витягом з наказу начальника інституту №244 від 01.09.2023 про призначення на посаду курсанта та зарахування ОСОБА_1 на всі види забезпечення, не просив застосувати до нього пільги учасника бойових дій.

Обізнаність позивачів про наявність у відповідача статусу учасника бойових дій не заперечується.

Однак, суд зауважує що наявність у ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та гарантії держави щодо забезпечення державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах не надають йому права не відшкодовувати витрати держави, пов`язані з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, виходячи з умов укладеного контракту, з якого вбачається, що відповідач не подавав заяви із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки на яку він претендував, а, відтак, не виявив реалізувати дану пільгу при укладенні контракту.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що кошти які просять стягнути позивачі не є вартістю навчання (освіти), а є вартістю утримання у навчальному закладі.

У листі повідомленні зазначено, що відповідач ознайомлений із обов`язком відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 964 від 12.07.2006 Про затвердження порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти та зобов`язався їх відшкодувати, що стверджується його підписом, однак кошти в добровільному порядку не повернув.

Доказів, за наявності яких відповідач має на знижку за користування житлом та комунальними послугами, відповідачем не надано.

Разом з тим, визначенням пунктів 3, 4 Порядку № 964, відшкодування курсантами здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв, розрахунок яких здійснюється згідно з нормами утримання курсантів.

Щодо відшкодування витрат грошового забезпечення, то суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Вартість витрат в частині суми грошового забезпечення, яке відповідно до Розрахунку витрат на утриманні у ВНЗ курсанта ОСОБА_1 підлягає стягненню становить 182070,96 грн.

Відповідно до пункту 2.1.2 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 N 419/831/240/605/537/219/534 (далі - Порядок розрахунку витрат), витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування, які провадяться на підставі довідки-розрахунку, складеного начальником продовольчої служби.

Вартість витрат на продовольче забезпечення відповідача протягом навчання визначена у розрахунку витрат на харчування, складеному у відповідності до вимог зазначених нормативно-правових актів начальником продовольчої служби, та становить 24290,94 грн.

Відповідач за весь період навчання (крім канікулярної відпустки) перебував на продовольчому забезпеченні за рахунок державних коштів.

З рапортом про зняття з продовольчого забезпечення відповідач до командування не звертався, а відтак, у період навчання жодного наказу про зняття відповідача з продовольчого забезпечення керівництвом інституту не приймалося.

Згідно з пунктом 2.1.3 Порядку розрахунку витрат, витратами на речове забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами.

Також відповідно до пункту 2.1.4 Порядку розрахунку витрат витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.

Так, загальна вартість витрат на медичне забезпечення становить 289,87 грн.

Також відповідач за період навчання в інституті користувався комунальними послугами та енергоносіями, до яких відповідно до пункту 2.1.6 Порядку розрахунку належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Оплата за теплопостачання, електроенергію, водопостачання та водовідведення розраховується за період з дати зарахування до списків особового складу навчального закладу по дату виключення курсанта зі списків особового складу.

При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, які встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований вищий навальний заклад, у відповідному навчальному році.

Споживання вказаних комунальних послуг відповідачем здійснювалось під час перебування на території інституту на заняттях, під час самостійної підготовки, під час несення служби в добовому наряді та в інших випадках через те, що він знаходився на повному державному забезпеченні.

Відповідно до розрахунку фактичних видатків державного бюджету відповідача за період навчання, витрати на оплату комунальних послуг по останньому становлять 12910,65 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати, пов`язані з утриманням ОСОБА_1 під час навчання у військовому інституті телекомунікацій та інформатизації в частині суми 220952,34 коп. з яких:

грошове забезпечення 182070,96 грн.

продовольче забезпечення 24290,94 грн.

речове забезпечення 1389,92 грн.

медичне забезпечення 289,87 грн.

енергоносії 12910,65 грн.

підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут підлягають задоволенню.

З приводу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду даної справи свідки судом не залучались та судові експертизи не призначались, судові витрати понесені позивачем з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, у розмірі 220952,34 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 21 травня 2024 року.

Учасники справи:

Позивач: Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (вул. Князів Острозьких, 45/1,м. Київ,01011, ідентифікаційний код 24978555)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Суддя В.В. Щербаков