Постанова

від 21.05.2024 по справі 520/18401/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 р. Справа № 520/18401/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія" А-Рент" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.03.24 по справі № 520/18401/23

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія" А-Рент"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 року задоволено адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія" А-Рент" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія" А-Рент" (Пр.Гагаріна. 20А м.Харків. 61001, Код ЄДРПОУ 39034425), на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., 16 офіс, м. Харків. 61022, код ЄДРПОУ 14070760, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/50070000. код: 37874947.р/р ІВАN: UА658999980313171230000020649, Банк отримувача: Казначейство України) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 51 644,69 грн. (п`ятдесят одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 69 коп.)

09.03.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія" А-Рент" звернулись до суду з заявою про перегляд рішення суду від 31.10.2023 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 року відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія" А-Рент" про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у адміністративній справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 14070760, м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., к. 16, м. Харків, 61022) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія" А-Рент" (пр. Гагаріна, буд. 20А, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 39034425) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Залишено в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/18401/23 від 31 жовтня 2023 року.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія" А-Рент" подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, якою задовольнити в повному обсязі заяву про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 року за нововиявленими обставинами.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Так, апелянт стверджує, що матеріали справи не містять докази того, що ТОВ "Компанія" А-Рент" було відомо про існування судового рішення та відповідно про розгляд справи, оскільки в судових документах про доставлення ухвали про відкриття провадження (а.с. 13) та судового рішення відсутні відомості щодо доставлення та прочитання зазначених документів. Це призвело до порушення права на захист позивача та прийняття незаконного рішення у справі.

Крім того, судом першої інстанції жодним чином не була досліджена обставина, що під час роботи на підприємстві громадянка ОСОБА_1 на посаді офіс- менеджера, яка мала статус інваліда та зараховувалася до квоти, тимчасово втратила зазначений статус та залишилась на зазначеній посаді протягом 2022 року. Так, суд не взяв до уваги фактичну ситуацію з ОСОБА_1 , яка тимчасово втратила статус інваліда та протягом 2022 року продовжувала працювати на підприємстві. Підприємство не брало участі у розгляді справи, тому суд не знав про вищезазначені обставини.

Всі ці обставини, на думку відповідача, є нововиявленими та можуть суттєво вплинути на рішення суду.

Позивач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія" А-Рент" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить суд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №520/18401/23 скасувати.

Вказане рішення набрало законної сили.

Згідно доводів заявника, ТОВ "Компанія" А-Рент" стало відомо про існування судового рішення вже після відкриття виконавчого провадження, а саме після списання з рахунку підприємства адміністративно-господарських санкцій на користь позивача. Дана обставина підтверджується платіжною інструкцією N 14090 від 20 лютого 2024 року.

З матеріалами справи представник відповідача ТОВ "Компанія" А-Рент" ознайомився 01.03.2024, що підтверджується матеріалами справи, а саме розпискою представника відповідача на заяві про ознайомлення з матеріалами справи від 28.02.2024.

Заявник зазначав, що матеріали справи не містять докази того, що ТОВ "Компанія" А-Рент" було відомо про існування судового рішення та відповідно про розгляд справи, оскільки в судових документах про доставлення ухвали про відкриття провадження (а.с. 13) та судового рішення (а.с.20) відсутні відомості щодо доставлення та прочитання зазначених документів.

Також заявник зазначав, що в обґрунтування позову зазначено, що за відповідачем обліковується заборгованість за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій та пеня за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, яка в добровільному порядку сплачена не була, а отже підлягає стягненню в судовому порядку.

Так, суд в рішенні зазначив, що оскільки відповідачем не подавався звіт за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " та протягом 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії, суд дійшов висновку про те, що відповідач не вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Також заявник посилався на обставину, що при розгляді справи жодним чином не була досліджена обставина, що під час роботи на підприємстві громадянка ОСОБА_1 на посаді офіс- менеджера, яка мала статус інваліда та зараховувалася до квоти, тимчасово втратила зазначений статус та залишилась на зазначеній посаді протягом 2022 року.

Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції дійшов висновку про не обґрунтованість заяви, та відмовив у її задоволенні.

Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У відповідності до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Так, нормами ст. 2 ч. 4 ст. 242 КАС України встановлено, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, встановлює стаття 361 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Цей перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є вичерпним.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

При цьому, необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх існування під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява, необізнаність заявника і суду про існування вказаних обставин на час розгляду справи та істотність останніх для розгляду справи.

Отже, під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Не можуть вважатися нововиявленими і ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 у справі № 303/3535/16 та від 22.11.2023 року у справі №380/6612/22.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип визначає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення від 3.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», п.40).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18.11.2004 року у справі «Pravednaya v. Russia», пп.27, 28).

Отже, необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї

Водночас, судом першої інстанції обгрунтовано враховано, що в матеріалах справи наявний доказ направлення на адресу позивача адміністративного позову (а.с. 7), доказ направлення на електронну адресу відповідача ухвали про відкриття провадження та рішення по даній справі (а.с. 13, 20).

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, заявником не надано жодних доказів, що підприємство нараховувало та сплачувало працюючій особі з інвалідністю заробітну плату, не надано Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків- фізичних осіб , і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1-4 -й квартал 2023 року, де у додатку 1 можливо побачити відомості про нарахування заробітної плати.

Також підприємством не наданий уточнюючій звіт до ПФУ (додаток 1 Відомості про нарахування заробітної плати доходу, грошового забезпечення застрахованим особам) по особі з інвалідністю.

В котектсі викладеного судова колегія відзначає, що факт звернення із заявою про перегляд рішення суду у даній справі за нововиявленими обставинами на підставі обгрунтувань викладених в заяві, є виключно незгодою відповідача з рішенням суду, проте це не є підставою для перегляду справи саме за нововиявленими обставинами.

Отже, обставини, на які посилається відповідач, апелянт у справі, не є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.

Варто зазначити, що перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, яка існувала на час вирішення справи, але про існування якої заявнику стало відомо після ухвалення судового рішення.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновками судупершої інстанції про те, що наведені в заяві обставини не є нововиявленими в розумінні статті 361 КАС України.

У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява №4994/04, пункт 43).

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 року по справі № 520/18401/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія" А-Рент" - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 по справі № 520/18401/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський