Постанова

від 20.05.2024 по справі 580/3705/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Кульчицький С.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року Справа № 580/3705/23

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Уманської міської ради Черкаської області

про визнання протиправним та скасування рішення

і зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з позовом до Уманської міської ради Черкаської області (далі - Відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові позивачу надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, орієнтовною площею 0,0100 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Уманської міської ради VIII скликання 49 сесії від 17 березня 2023 року № 23-49/8 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою: АДРЕСА_1 ";

- зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, орієнтовною площею 0,0100 га за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що підстави для відмови в задоволенні її заяви про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, вказані в оскаржуваному рішенні ради, не відповідають підставам відмови, вказаним в раніше прийнятих рішеннях.

Позивачка вважає, що Відповідачем безпідставно відмовлено їй в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою.

2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями земельного законодавства передбачена можливість передачі у власність чи користування земельних ділянок, що не обтяжені іншими речовими правами на неї, тобто є вільними. Разом з тим, відповідно до викопіювання з топографічного плану м. Умань, межі земельної ділянки, яку має намір отримати Позивачка, входять до складу земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні КП «Уманське РЕУ № 3».

При цьому суд врахував, що відповідно до ч. 5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі, зазначаючи доводи, аналогічні тим, які вже були викладені нею у позовній заяві.

Апелянтка також посилається на те, що в кожному наданому їй витязі з протоколів зазначені різні підстави для відмови. Рішень Відповідача про розгляд її заяв не отримувала. При цьому ОСОБА_1 зазначає, що Відповідач жодного разу не зазначав про наявність рішення Уманської міської ради від 28.04.2020 №3.41-77/7, а вказував інші причини відмови, що суперечать відмові, вказаній в оскаржуваному рішенні, що ставить під сумнів взагалі наявність рішення Уманської міської ради від 28.04.2020 №3.41-77/7.

Загалом Апелянтка стверджує, що рішення Відповідача містить виключно формальні обґрунтування та мотиви, з яких він виходив при прийнятті спірного рішення.

З цих та інших підстав Апелянтка вважає, що оскаржуване нею рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 та 08.03.2024 було відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

5. Від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідач вказує, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах вже сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:03:003:1086, яка відповідно до рішення Уманської міської ради від 28.04.2020 №3.41-77/7 надана в постійне користування для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку КП «Уманське РЕУ №3».

6. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.01.2023 Позивачка звернулась до Відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража, орієнтовною площею 0,0100 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

За наслідками засідання постійної комісії з питань комунальної власності, містобудування, архітектури, земельних відносин, підприємництва, реклами, туризму, повернення громаді незаконно відчужених об`єктів, оформленого витягом з протоколу від 17.02.2023 № 64, вирішено відмовити Позивачці у задоволенні її заяви у зв`язку з тим, що земельна ділянка, відповідно до рішення Уманської міської ради від 28.04.2020 № 3.41-77/7, надана у постійне користування КП «Уманське РЕУ № 3» для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Рішенням від 17.03.2023 № 23-49/8 відмовлено Позивачці в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0100 для будівництва індивідуального гаража за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції також встановив, що рішенням Уманської міської ради від 28.04.2020 № 3.41-77/7 затверджено проект землеустрою щодо відведення КП «Уманське РЕУ № 3» земельної ділянки, площею 0,1778 га з кадастровим номером 7110800000:03:003:1086 за адресою: АДРЕСА_1 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Пунктом 6 вказаного рішення земельна ділянка з кадастровим номером 7110800000:03:003:1086, площею 0,1778 га за адресою: АДРЕСА_1 - надана у постійне користування КП «Уманське РЕУ № 3» для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Інформацією з ДЗК (витяг від 09.02.2023) підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7110800000:03:003:1086 перебуває у постійному користуванні КП «Уманське РЕУ № 3» з 18.06.2020.

Відповідно до викопіювання з топографічного плану м. Умань, межі земельної ділянки, яку має намір отримати позивач, входять до складу земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні КП «Уманське РЕУ № 3».

9. Позивачка, вважаючи таке рішення Відповідача протиправним, звернулася до суду з цим позовом.

10. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV (далі - Закон № 858-IV).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України гарантовано право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У частині першій статті 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами першою - третьою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами шостою - дев`ятою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі Указ № 64/2022), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в наступному неодноразово продовжено та тримає, зокрема станом на теперішній час.

Законом України від 24.03.2022 № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набрав чинності 07.04.2022, внесено зміни до Розділу X «Перехідні положення» ЗК України, а саме доповнено пунктами 27 і 28.

Відповідно до підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються, з урахуванням особливостей, а саме безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Згідно з пунктом «ґ» частини другої статті 25 Закону № 858-IV одним із видів документації із землеустрою є проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Висновки суду апеляційної інстанції.

11. Системний аналіз наведених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством регламентовано чіткий порядок та граничні строки, у межах яких суб`єктом владних повноважень повинно бути розглянуто клопотання особи про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою для відведення земельної ділянки та прийнято відповідне рішення за результатами її розгляду.

Водночас законодавством передбачено можливість прийняття уповноваженим суб`єктом влади за результатами розгляду такого клопотання лише одного з двох рішень: про надання відповідного дозволу або мотивованої відмови в його наданні.

При цьому підстави для відмови в наданні відповідного дозволу чітко визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України та розширеному тлумаченню не підлягають.

12. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що, за заявою Позивачки, Відповідачем було прийнято рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою через те, що спірна земельна ділянка, відповідно до рішення Уманської міської ради від 28.04.2020 № 3.41-77/7, вже надана у постійне користування КП «Уманське РЕУ № 3» для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

13. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ділянка, в складі якої знаходиться спірна земельна ділянка була надана в постійне користування КП «Уманське РЕУ № 3» раніше, ніж Позивачка звернулася з відповідною заявою.

Вказане підтверджується самим рішенням Уманської міської ради від 28.04.2020 № 3.41-77/7.

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що згідно з інформацією з ДЗК підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7110800000:03:003:1086 станом на 09.02.2023 перебуває у постійному користуванні КП «Уманське РЕУ № 3» з 18.06.2020.

14. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.6 ст.118 ЗК України до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Як вбачається з матеріалів справи, вказане погодження Заявницею не було надано ані Відповідачу, ані судам першої й апеляційної інстанції.

При цьому, обов`язок доказування, передбачений ч. 2 ст. 77 КАС України, який передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача не є обсолютним, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

15. З огляду на це, перевіривши оскаржуване Апелянткою судове рішення в межах вимог апеляційної скарги, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для зобов`язання Відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража, орієнтовною площею 0,0100 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

16. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи Апелянтки про те, що у Відповідача не було правових підстав для відмови в наданні спірного дозволу на розробку проєкту землеустрою, а рішення Відповідача містить виключно формальні обґрунтування та мотиви.

17. Доводи Апелянтки про те, що в кожному наданому їй витязі з протоколів зазначені різні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою, колегія суддів до уваги не бере, оскільки вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

18. Сумніви Апелянтки щодо наявності рішення Уманської міської ради від 28.04.2020 №3.41-77/7 спростовуються матеріалами справи /т.1 а.с. 83/.

19. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

20. Отже, проаналізувавши всі доводи учасників справи та перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, відповідно до статті 308 КАС України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

21. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

22. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року - без змін.

23. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати, зокрема, заявлені Апелянтом витрати на професійну правничу допомогу, перерозподілу не підлягають з огляду на результат розгляду цієї скарги.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 20 травня 2024 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев