Ухвала

від 21.05.2024 по справі 160/21190/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 травня 2024 року

м. Київ

справа № 160/21190/21

адміністративне провадження № К/990/16990/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", в інтересах якого діє адвокат Машкіна Вікторія Миколаївна, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі №160/21190/21 за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" до Жовтоводської міської ради, Управління Державної казначейської служби України у м. Жовтих Водах Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Жовтоводської міської ради (далі - відповідач 1), Управління Державної казначейської служби України у м. Жовтих Водах Дніпропетровської області (далі - відповідач 2), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Управління державної казначейської служби України у м. Жовтих Водах Дніпропетровської області щодо здійснення примусового виконання наказу №904/3731/18 від 03 серпня 2020 року, виданого на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30 липня 2020 року у справі №904/3731/18 та наказу №904/11170/16 від 20 серпня 2020 року, виданого на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року у справі №904/11170/16;

- зобов`язати Управління державної казначейської служби України у м. Жовтих Водах Дніпропетровської області здійснити заходи примусового виконання наказу №904/3731/18 від 03 серпня 2020 року, виданого на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30 липня 2020 року у справі №904/3731/18 та наказу №904/11170/16 від 20 серпня 2020 року, виданого на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року у справі №904/11170/16;

- визнати неправомірним, незаконним та скасувати п. 5 (строки виконання Програми) Бюджетної програми «Виконання судових рішень та виконавчих документів Жовтоводською міською радою» на 2019-2025 роки», затверджену рішенням міської ради від 25 вересня 2019 року №2964-58/VII, зі внесеними змінами рішенням Жовтоводської міської ради №163-4/ VIIІ від 27 січня 2021 року, в частині виділення коштів на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30 липня 2020 року у справі №904/3731/18 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року у справі №904/11170/16;

- зобов`язати Жовтоводську міську раду внести зміни до бюджетної програми «Виконання судових рішень та виконавчих документів Жовтоводською міською радою» на 2019-2025 роки», затверджену рішенням міської ради від 25 вересня 2019 року №2964-58/VII, зі внесеними змінами рішенням Жовтоводської міської ради №163-4/VIIІ від 27 січня 2021 року, в частині виділення коштів на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30 липня 2020 року у справі №904/3731/18 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року у справі №904/11170/16.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року відкрито провадження у адміністративній справі № 160/21190/21 за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» до Управління Державної казначейської служби України у м. Жовтих Водах Дніпропетровської області, Жовтоводська міська рада, в частині позовних вимог:

- визнати неправомірним, незаконним та скасувати п. 5 (строки виконання Програми) Бюджетної програми «Виконання судових рішень та виконавчих документів Жовтоводською міською радою» на 2019-2025 роки», затверджену рішенням міської ради від 25 вересня 2019 року №2964-58/VII, зі внесеними змінами рішенням Жовтоводської міської ради №163-4/ VIIІ від 27 січня 2021 року, в частині виділення коштів на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30 липня 2020 року у справі №904/3731/18 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року у справі №904/11170/16;

- обов`язати Жовтоводську міську раду внести зміни до бюджетної програми «Виконання судових рішень та виконавчих документів Жовтоводською міською радою» на 2019-2025 роки», затверджену рішенням міської ради від 25 вересня 2019 року №2964-58/VII, зі внесеними змінами рішенням Жовтоводської міської ради №163-4/ VIIІ від 27 січня 2021 року, в частині виділення коштів на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30 липня 2020 року у справі №904/3731/18 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року у справі №904/11170/16.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2022 року в задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" було відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2022 року було скасовано та прийнято постанову. Позовні вимоги Акціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі було задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року було скасовано. Справу направлено до Третього апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року на новий розгляд.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2024 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2022 року у справі №160/21190/21 залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі", в інтересах якого діє адвокат Машкіна Вікторія Миколаївна, подала до Верховного Суду касаційну скаргу.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду викладені у постановах від 27 листопада 2018 року у справі № 826/19713/16, а також у справі № 640/4078/19.

Однак скаржник не зазначає яку саме норму права судами попередніх інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вищевказаних постановах Верховного Суду та не указує щодо застосування якої саме норми права в ній викладено висновок.

Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Однак, посилаючись на правові висновки Верховного Суду у справі № 826/19713/16 скаржник не наводить належних обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у зазначеній ним справі є подібними.

Суд зауважує, що посилаючись на вказану постанову Верховного Суду скаржником не зазначено норми матеріального права, яку, на думку скаржника, неправильно застосовано судом першої та апеляційної інстанції та висновок суду, який суперечить позиції Верховного Суду.

Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Крім того, перевіряючи доводи заявника щодо неврахування судами висновків Верховного Суду, судом касаційної інстанції установлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє судове рішення Верховного Суду у справі № 640/4078/19, що не дає змоги встановити чи застосував судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішень норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім того, за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку про розгляд її за правилами спрощеного позовного провадження.

Разом з тим касаційна скарга не містить обґрунтувань щодо наявності одного з випадків визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Враховуючи, що справа №160/21190/21 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, зокрема зазначити про наявність одного з випадків визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", в інтересах якого діє адвокат Машкіна Вікторія Миколаївна, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі №160/21190/21 за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" до Жовтоводської міської ради, Управління Державної казначейської служби України у м. Жовтих Водах Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами у спосіб її надсилання до суду.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЛ.О. Єресько