Постанова

від 21.05.2024 по справі 460/26095/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21 травня 2024 року

справа №460/26095/23

адміністративне провадження № К/990/15394/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

cуддів - Олендера І. Я., Хохуляка В. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року (судді - Заверуха О. Б., Гінда О. М., Ніколін В. В.)

у справі №460/26095/23

за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області

до Дубенської районної ради Рівненської області

про стягнення податкового боргу,-

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубенської районної ради Рівненської області (далі - відповідач у справі) про стягнення з відповідача, в управлінні якого перебуває Комунальне підприємство «Радивилівтеплосервіс» Радивилівської районної ради Рівненської області, податкового боргу у сумі 1 339 850,51грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Рівненській області до Дубенської районної ради Рівненської області про стягнення податкового боргу.

Судове рішення прийнято 16 січня 2024 року у порядку письмового провадження, повний текст рішення складено 16 січня 2024 року.

Не погодившись із прийнятим рішенням, 20 лютого 2024 року Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з пропуском строків встановлених частиною першою статті 295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржник до суду надав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване тим, що 22 січня 2024 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області було накладено штрих код (вх. № 1305/5/17-00) на отримане рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі № 460/26095/23. Згідно реєстраційно-моніторингової картки вхідного документа оскаржуване рішення суду від 16 січня 2024 року станом на 22 січня 2024 року о 14:00 згідно резолюції керівника розподілене на виконання та отримано безпосередньо ГДІ відділу супроводження судових спорів щодо банкрутства та стягнення заборгованості Чернюк Оленою Олексіївною . Зазначає, що тридцятиденний відлік строку оскарження рішення суду від 16 січня 2024 року виконавець здійснила з 22 січня 2024 року, тобто з моменту накладення штрих-коду на отримане рішення суду.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 березня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача.

Не погодившись із ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить її скасувати й направити справу до цього суду для продовження розгляду справи.

Верховний Суд ухвалою від 29 квітня 2024 року відкрив провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребував справу з суду першої інстанції.

06 травня 2024 року справа №460/26095/23 надійшла на адресу Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу податкового органу відповідач не надав.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 295 КАС України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Колегія суддів Верховного Суду відзначає, що питання поновлення процесуального строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, є процедурним і вирішується шляхом постановлення судом апеляційної інстанції відповідної ухвали, яка повинна бути належним чином мотивована й містити, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення цього строку або для відмови у такому поновленні, норми закону, якими керувався суд, постановляючи ухвалу.

Суд апеляційної інстанції із КП «Діловодство спеціалізованого суду» встановив, що рішення від 16 січня 2024 року по справі №460/26095/23 доставлено до електронного кабінету Головного управління ДПС у Рівненській області 17 січня 2024 року о 12:27, а також зауважив, що скаржник не надав до апеляційної скарги жодних доказів, які б підтверджували отримання оскаржуваного рішення 22 січня 2024 року.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність поважних підстав для поновлення строку на апеляційне провадження. В касаційній скарзі позивач не наводить поважних підстав пропуску строку, а лише зазначає про отримання копії рішення 22 січня 2024 року відповідно до штрих коду на копії судового рішення, проставленим податковим органом. Однак і копія рішення з відповідним штрих кодом позивача до матеріалів справи не долучена.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення від 28.03.2006 року у справі «Мельник проти України», заява №23436/03).

Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland»), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.

Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що оскаржуване позивачем рішення на момент подачі апеляційної скарги набрало законної сили, у зв`язку з чим скаржник мав навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ним процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Позивач не довів поважності причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, отже у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а ухвала суду апеляційної інстанцій - без змін.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі №460/26095/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. Я. Олендер

В. В. Хохуляк