Рішення

від 21.05.2024 по справі 705/4786/23

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/4786/23

2/705/656/24 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м.Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Перша уманська державна нотаріальна контора, про скасування заборони на відчуження нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Перша уманська державна нотаріальна контора, про скасування заборони на відчуження нерухомого майна та просив: зняти заборону на відчуження нерухомого майна, а саме 29/150 частин квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , внесену реєстратором Уманської міської державної нотаріальної контори 08.11.2006 за номером 4024502.

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 являється співвласником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 29.05.2006, проведену на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого відділом житлового господарства виконавчого комітету Уманської міської ради 29 травня 2006 року. При зверненні до нотаріуса, з метою розпорядитися нерухомим майном, яке належить йому на праві власності, а саме 29/150 частин квартири, стало відомо, що відповідно до постанови заступника начальника СВ Уманського МВ УМВС України в Черкаській області від 08.11.2006 накладено арешт на 29/150 частин квартири по АДРЕСА_2 . Уманською міською державною нотаріальною конторою 08.11.2006 буди внесені відомості про заборону відчуження належної частини квартири, дана заборона перенесена до Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна. В серпні 2023 року при зверненні у відділ поліції м. Умані, так як дана постанова про накладення арешту на майно була винесена слідчим в рамках кримінального провадження, отримав усну відповідь, що кримінальна справа скерована до суду, тому по питанню зняття арешту необхідно звертатися до суду, оскільки відомостей по даному кримінальному провадженню вони не мають та надати постанову про накладення арешту не мають можливості. При зверненні до Уманського міськрайонного суду стало відомо, що кримінальна справа № 1-72-2007 знищена у зв`язку з закінченням терміну зберігання 2 лютого 2015 року. По даній кримінальній справі його було засуджено за ч.1 ст. 296 КК України, вирок виконано. При ухваленні вироку Уманським міськрайонним судом не було вирішено питання про зняття арешту. Врегулювати спір щодо порушеного права на розпорядження нерухомим майном, яке належить на праві власності, без звернення до суду неможливо.

Ухвалою суду від 05 грудня 2023 року відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного провадження.

Про проведення розгляду справи у спрощеному позовному провадженні позивач та відповідач повідомлені належним чином. Заперечення проти такого розгляду справи від відповідача судом у встановлений строк не отримано.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

27.12.2023 від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Черкаській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що Головне управління Національної поліції в Черкаській області вважає, що даний позов не підлягає до задоволення. Арешт, який просить зняти позивач, було накладено органом досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року. У разі, якщо арешт накладено в порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише в порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України та є ефективним. Разом з тим чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту в порядку цивільного судочинства. У зв`язку з тим, що ГУНП в Черкаській області жодними діями права позивача не порушувало, а обтяження накладені Уманським МВ УМВС України в Черкаській області під час розслідування кримінальної справи, тому просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУНП в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Перша уманська державна нотаріальна контора про скасування заборони на відчуження нерухомого майна, відмовити в повному обсязі.

Разом з відзивом представником відповідача Головного управління Національної поліції в Черкаській області до суду подано клопотання про закриття провадження, мотивоване тим, що чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження. Разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства. У разі якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише в порядку кримінального судочинства. Просить суд закрити провадження у справі № 705/4786/23 за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Перша уманська державна нотаріальна контора, про скасування заборони на відчуження нерухомого майна.

02.01.2024 до суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 , де він просить позовні вимоги про зняття арешту з нерухомого майна, а саме 29/150 частин квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , внесену реєстратором Уманської міської державної нотаріальної контори 08.11.2006 за номером 4024502, задовольнити. В заявленому клопотанні Головного управління Національної поліції в Черкаській області про закриття провадження у справі відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Перша уманська державна нотаріальна контора свої заперечення чи пояснення стосовно позовної заяви до суду не подала.

Дослідивши матеріалисправи,суд вважає, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 29.05.2006 Відділом житлового господарства виконавчого комітету Уманської міської ради квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 29/150: ОСОБА_1 29/150; ОСОБА_3 29/150.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.01.2021, виданого державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Кравець Г.В., спадкоємцем майна, а саме 29/150 часток у праві власності квартири АДРЕСА_1 , належного спадкодавцю ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого житлового господарства виконавчого комітету Уманської міської ради 29.05.2006 серія ЯЯЯ № 634162, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_3 , у тому числі з урахуванням частки від якої відмовився син ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови заступника начальника СВ Уманського МВ УМВС України в Черкаській області від 08.11.2006 накладено арешт на 29/150 частин квартири по АДРЕСА_2 .

Уманською міською державною нотаріальною конторою 08.11.2006 були внесені відомості про заборону відчуження належної частини квартири, дана заборона перенесена до Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна.

Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 березня 2007 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначено покарання у вигляді одного місяця арешту.

Відповідно доповідомлення Уманськогоміськрайонного судуЧеркаської областівід 14.08.2023№ 01.8/61/2023надати відомостіпро арештмайна покримінальній справіза обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1ст.296КК Українине передбачаєтьсяможливим,так яксправа знищена.

Таким чином, арешт на майно позивача було накладено у кримінальній справі на підставі ст. 126 КПК України 1960 року у редакції, яка була чинною на час вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03 червня 2016 при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно дотримуватися при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.

Згідно зі ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Вбачається, що визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Позивач ОСОБА_1 фактично просить зняти арешт, накладений у межах кримінального провадження за правилами КПК України 1960 року. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України 2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Отже, у визначенні порядку звільнення майна з-під арешту потрібно керуватися правилами КПК України 1960 року, а також положеннями чинного цивільного процесуального законодавства (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.01.2021 у справі № 641/1814/20, провадження № 61-18659св20).

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України)

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та зазначала про таке.

Спір про звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за правилами КПК України 1960 року та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19). Залежно від суб`єктного складу учасників такого спору його потрібно розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

У постанові від 30.06.2020 у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала наведені висновки щодо юрисдикції спорів та зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства. Питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу (пункти 51, 52).

Таким чином, мотиви заперечень відповідача щодо невірно обраного способу захисту прав позивача суперечать вказаним нормам, а тому відхиляються судом з огляду на вищевикладене.

Щодо належності відповідача у справі, то суд враховує, що в постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 826/27239/15, надаючи оцінку аргументам ГУ НП у м. Києві про те, що воно не є правонаступником УМВС, Верховний Суд звернув увагу на правові висновки Верховного Суду України, висловлені в постановах від 04 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі № 21-108а14. У цих постановах Верховний Суд України вказав, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Отже, ГУ НП, з огляду на свій правовий статус, завдання і обсяг повноважень, по суті, є правонаступником УМВС.

Крім того, за змістом постановивід 26 квітня 2022 року у справі № 705/2556/21 Верховний Суд відхилив доводи сторони про те, щоГУ НП в Черкаській області є неналежним відповідачем. При цьомуВерховний Суд виходив з того, що 14 грудня 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Уманського МВ УМВС України в Черкаській області (ідентифікаційний код 08676470), постанова якого зазначена, як підстава реєстрації обтяження майна. Наразі територіальним органом Національної поліції в Черкаській області, як юридичною особою публічного права, є саме ГУ НП в Черкаській області, до складу якого входить відповідний підрозділ поліції в місті Умані.

Отже, з урахуванням наведених вище висновків Верховного Суду, даний позов поданий до належного відповідача.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи зазначені обставини, суд погоджується з доводами позовної заяви та вважає, що відомості в реєстрі про арешт нерухомого майна впливають на права позивача.

Відтак, беручи до уваги наявність накладеного арешту на майно, а саме на 29/150 частин квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що створює йому перешкоду в частині вільного користування та розпорядження своїм майном, неможливість скасування арешту в межах відповідного кримінального провадження, оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, позбавлений можливості захистити своє порушене право власності, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту та заборони відчуження нерухомого майна, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому позов належить задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 30, 76-89, 223, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Зняти арешт та заборону відчуження нерухомого майна, а саме 29/150 частин квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , внесену реєстратором Уманської міської державної нотаріальної контори 08.11.2006 за номером 4024502.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Черкаській області, 18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, ЄДРПОУ 40108667.

Третя особа: Перша уманська державна нотаріальна контора, 20301, Черкаська область, м. Умань, вул. Незалежності, 1, ЄДРПОУ 0222901351.

Суддя О.І.Єщенко