Ухвала

від 21.05.2024 по справі 753/9759/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9759/24

провадження № 2-з/753/113/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С, розглянувши заяву адвоката Осадчої Наталії Олександрівни, яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

17 травня 2024 року від адвоката Осадчої Наталії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Сьома Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності за позивачем на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ..

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 20.05.2024 для розгляду справи визначено суд у складі головуючого судді Мицик Ю.С. Фактично справу було передано судді 20.05.2024.

Одночасно із позовною заявою до Дарницького районного суду м. Києва надійшла заява про забезпечення позову у вищезазначеній цивільній справі.

Відповідно до протоколу раніше визначеному складу суду від 20.05.2024 для розгляду заяви визначено суд у складі головуючого судді Мицик Ю.С. Фактично заяву було передано судді 20.05.2024.

У заяві адвокат просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, зареєстроване на праві власності на ім?я ОСОБА_4 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 та заборони органам та суб?єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав щодо нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 .

Вивчивши заяву про забезпечення позову та надані документи, суддя приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Суддя, проаналізувавши зміст та вимоги заяви представника позивача адвоката Осадчої Н.О. про забезпечення позову, приходить до висновку про її невідповідність вимогам ст. 151 ЦПК України.

Основним принципом цивільного судочинства є принцип диспозитивності, який полягає у тому, що зацікавлена особа вільно розпоряджається своїми матеріальними та процесуальними правами, а відтак позивач на власний розсуд визначає особу, до якої пред`являє вимоги.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( стаття 2 ЦПК України).

Наведене означає, що належний суб`єктний склад учасників спору є тоді, коли у сторін спору існує зв`язок із предметом позову, тобто щодо предмету позову у сторін виникають суб`єктивні права.

Від належного суб`єктного складу сторін залежить питання про задоволення позовних вимог з підстав їх законності, при цьому саме позивач несе ризик заявлення вимог до неналежного відповідача, що може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача (заявника).

Позивач в якості відповідача у справі вказує ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто неповнолітню особу.

У відповідності із вимогами ч. 1 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки діючим законодавством не передбачено можливість дитини особисто здійснювати цивільні процесуальні права, тому для вирішення заявлених вимог необхідно було зазначити в суб`єктному складі законного представника, який діє в інтересах неповнолітнього відповідача.

Також заява про забезпечення позову, на порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідачів.

У випадку подання заяви у паперовій формі такі відомості повинні бути зазначені і відносно позивача.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам зазначеним у ст. 151 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 149-151, 247 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Осадчої Наталії Олександрівни про забезпечення позову - повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Ю.С. Мицик