Ухвала

від 24.05.2024 по справі 753/9759/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9759/24

провадження № 2-з/753/116/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

"24" травня 2024 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Мицик Ю.С., розглянувши заяву адвоката Осадчої Наталії Олександрівни, яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Сьома Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності за позивачем на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 20 травня 2024 року для розгляду справи визначено суд у складі головуючого судді Мицик Ю.С. Фактично справу було передано судді 20 травня 2024 року.

23 травня 2024 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла заява про забезпечення позову у вищезазначеній цивільній справі.

Відповідно до протоколу раніше визначеному складу суду від 24 травня 2024 року для розгляду заяви визначено суд у складі головуючого судді Мицик Ю.С.

У заяві заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, зареєстроване на праві власності на ім?я ОСОБА_5 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 та заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав щодо квартири АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що 30 жовтня 1989 року між ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_5 був укладений шлюб. 25 липня 1995 року подружжям за спільні кошти було придбано нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку було оформлено на ОСОБА_5 . Під час перебування у шлюбі у подружжя народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач 1) та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач 2).

30 квітня 1998 року шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був розірваний.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, щодо якої Сьомою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу. Відповідно до довідки №3685/02-14 від 26 листопада 2024 року виданої Сьомою державною нотаріальною конторою, спадкоємцями до майна померлого ОСОБА_5 є відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Позивачка зазначає, що відповідачі безпідставно прийняли спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , оскільки правовий статус спірної квартири, як спільного сумісного нерухомого майна подружжя не змінювався, а спірна квартира була спільною сумісною власністю позивачки та ОСОБА_5 і є такою до цього часу.

Для захисту свої порушених прав ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою, в якій просить суд визнати за нею право власності на 1/2 квартири, що знаходиться по АДРЕСА_2 .

Також позивачка просить вжити заходи забезпечення позову, оскільки невжиття даних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у зв`язку з можливим подальшим відчуженням нерухомого майна.

Мотиви суду

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За таких обставин розгляд заяви проводився без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно п. 1 чч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 09.09.2020 у справі № 509/2765/19 (провадження № 4-21904св19) викладено правову позицію згідно з якою:

«Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

[…] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

[…] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Розглянувши заяву про забезпечення, суд встановив, що між сторонами дійсно існує спір, здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, врахував обставини, які можуть утруднити в майбутньому виконання рішення суду, з огляду на що дійшов висновку щодо необхідності застосування в даному випадку заходів забезпечення позову.

Разом з тим, з огляду на підстави та предмет позову суд дійшов до переконання, що належним і достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту порушеного права буде накладення арешту на 1/2 частку спірної квартири.

Вжиття заявлених заходів забезпечення позову не призведе до порушення принципу співмірності забезпечення позову щодо предмету спору, оскільки вказані заходи спрямовані виключно на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не накладають обтяжливих обов`язків на відповідачів.

При цьому, одним із завдань цивільного судочинства у відповідності до вимог ст. 2 ЦПК України є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є виконання рішення суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хорнсбі проти Греції" зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.

Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Щодо зустрічного забезпечення

Крім того, суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Враховуючи наведене правило процесуального закону суд має право, однак, він не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.

Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 61-11274св18.

У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-153, 157, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Осадчої Наталії Олександрівни, яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти арешт 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5 .

В решті вимог заяви відмовити.

Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред`явлення ухвали до виконання в межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для пред`явлення виконавчого документа.

Строк пред`явлення ухвали суду до виконання 3 (три) роки.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Боржник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Боржник: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Ю.С. Мицик