Рішення

від 15.05.2024 по справі 495/3881/23

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/3881/23

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

15 травня 2024 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

судді Заверюха В.О., при секретарі - Денисовій К.І.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Каланжова В.І., відповідача - ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Шаркевича В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного Міністерства юстиції про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та стягнення сплачених аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного Міністерства юстиції, в якому просить припинити стягнення аліментів із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , які стягуються на підставі судового наказу виданого 31.10.2022 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області по справі №495/5421/22 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.07.2022 року до досягнення дитиною повноліття; звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 від сплати аліментів, які стягуються на підставі судового наказу виданого 31.10.2022 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області по справі №495/5421/22 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.07.2022 року до досягнення дитиною повноліття, в подальшому та від стягнення нарахованої заборгованості по аліментах по виконавчому провадженню №70262058 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені аліменти у розмір 19 070 грн..

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Позивач з відповідачем перебували у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 17.06.2020 року, актовий запис №373. Сторони разом з дитиною проживали в будинку позивача за адресою: АДРЕСА_1 . 12.04.2022 року відповідач разом з дитиною від першого шлюбу переїхала проживати до своїх батьків - АДРЕСА_2 . Малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 залишилась проживати з позивачем та згодом позивач з дитиною переїхали проживати за місце реєстрації позивача - АДРЕСА_3 , де вони проживають до теперішнього часу. 03.06.2022 року позивач влаштував малолітню дитину до закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №4 «Веселка». За весь час відповідач, як мати дитиною не цікавилась, уникала зустрічей, не приймала участь у вихованні, матеріальному утриманні дитини та зовсім не цікавилась дитиною. 28.07.2022 року відповідач звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з позивача на свою користь аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 31.10.2022 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, справа №495/5421/22 видано судовий наказ про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.07.2022 року до досягнення дитиною повноліття. З 06.03.2022 року на розгляді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває цивільна справа №495/3399/22 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, оскільки дитина проживає з останнім. З моменту видачі судового наказу позивачем на користь відповідача були сплачені аліменти у розмірі 19 070 грн., які відповідач використовує лише на свої потреби. В зв`язку з вищевказаним, на думку позивача доцільно припинити стягнення аліментів, повністю звільнити його від сплати, а також відшкодувати сплачений розмір аліментів.

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.04.2023 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.09.2023 року заява представника ОСОБА_1 - адвоката Каланжова В.І. про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. визнана необґрунтованою та заява була передана до канцелярії Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для визначення автоматизованою системою документообігу суду судді, який буде вирішувати питання про відвід судді по суті.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.09.2023 року в задоволенні заяви про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. від розгляду справи - відмовлено.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.09.2023 року заява позивача про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. визнана необґрунтованою та заява була передана до канцелярії Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для визначення автоматизованою системою документообігу суду судді, який буде вирішувати питання про відвід судді по суті.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.10.2023 року заява позивача про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. задоволена та справа передана до канцелярії Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для подальшого розподілу.

Згідно розпорядження №169 від 17.10.2023 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного Міністерства Юстиції про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та стягнення сплачених аліментів, передана на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І..

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.10.2023 року справа прийнята до провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.02.2024 року заява відповідача про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І. задоволена та справа передана до канцелярії Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для подальшого розподілу.

Згідно розпорядження №411 від 12.03.2024 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного Міністерства Юстиції про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та стягнення сплачених аліментів, передана на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заверюха В.О..

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.03.2024 року справа прийнята до провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.04.2024 року клопотання про об`єднання цивільної справи №495/3881/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного Міністерства юстиції про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та стягнення сплачених аліментів та цивільної справи №495/3399/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Мологівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення місця проживання малолітньої дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опікита піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, повернуто представнику відповідача - адвокату Шаркевичу Віктору Трофимовичу без розгляду.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.05.2024 року в задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Шаркевича Віктора Трофимовича про визнання обов`язковою явку в судове засідання представника Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного Міністерства юстиції - відмовлено.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.05.2024 року у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, орган опіки та піклування Мологівської сільської ради про усунення перешкод у спілкуванні, вихованні дитини, визначення способу спілкування з дитиною та стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.05.2024 року в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про об`єднання цивільної справи №495/3881/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного Міністерства Юстиції про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та стягнення сплачених аліментів та цивільної справи №495/3399/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Мологівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення місця проживання малолітньої дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини - відмовлено.

В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження по цивільній справі №495/3881/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного Міністерства Юстиції про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та стягнення сплачених аліментів до набрання рішення законної сили по цивільній справі №495/3399/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Мологівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення місця проживання малолітньої дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини - відмовлено.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.05.2024 року у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Каланжова Владислава Івановича про застосування до ОСОБА_2 заходів процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 9 084 грн. 00 грн. в порядку ст.148 ЦПК України - відмовлено.

Позивач та представник позивача - адвокат Каланжова В.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити та пояснили, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 мешкає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_3 . Позивач влаштував малолітню дитину до закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № НОМЕР_4 «Веселка». Батьківськими обов`язками щодо виховання та утримання доньки займається виключно позивач. Відповідач відповідно до судового наказу отримує аліменти на утримання доньки, яка з нею не мешкає, проте сам позивач повністю забезпечує доньку. Оскільки, що дитина проживає з позивачем та знаходиться на його утриманні, але він і надалі продовжує сплачувати аліменти на утримання доньки на користь відповідача, тому наявні всі підстави для припинення стягнення аліментів з позивача.

В судовому засіданні відповідач - ОСОБА_2 та представник відповідача - адвокат Шаркевич В.Т. позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення та пояснили, що з позивачем перебувала у незареєстрованому шлюбі, мають спільну доньку ОСОБА_4 . Після народження дитини позивач не визнавав себе батьком по відношенню до дитини, проте після проведення експертиз позивач зареєстрував себе батьком дитини. Позивач під час мого побиття викрав дитину. В провадженні суду перебуває позов до позивача про визначення місця проживання дитиною з матірю. З 06.03.2023 року відповідач, як мати не має змоги бачитись, спілкуватись з дитиною, виховувати її, оскільки позивач не дає такої можливості. Я неодноразово намагалась побачитись з дитиною у садочку, проте позивач наказує працівникам садка не допускати мене до дитини.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вислухавши сторони по справі, їх представників, дослідивши матеріали справи, долучені докази, суд приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Позивач з відповідачем перебували у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 17.06.2020 року, актовий запис №373.

До матеріалів справи долучений акт умов проживання від 22.03.2023 року, складений начальником служби у справах дітей Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, спеціалістом служби у справах дітей Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, фахівцем з соціальних робіт, в якому зазначено, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .

28.07.2022 року відповідач звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з позивача ОСОБА_1 на свою користь аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

31.10.2022 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, справа №495/5421/22 видано судовий наказ про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.07.2022 року до досягнення дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 09.11.2022 року було відкрито виконавче провадження №70262058 з примусового виконання судового наказу виданого 31.10.2022 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, справа №495/5421/22.

З розрахунку зі сплати аліментів від 20.03.2023 року вбачається, що станом на 28.02.2023 рік заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_1 відсутня.

Позивач ОСОБА_1 до суду з заявою про перегляд судового наказу виданого 31.10.2022 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, справа №495/5421/22 за нововиявленими обставинами не звертався, тому вказаний судовий наказ є чинним та підлягає до виконання.

За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і треба прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Тобто відповідно до СК України аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

З аналізу статтей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст.18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

При вирішенні цього спору суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

В судовому заіданні було встановлено, що після видачі Білгород-Днісрвоським міськрайонним судом Одеської області судового наказу від 31.10.2022 року справа №495/5421/22 про стягнення з позивача аліментів, малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 06.03.2023 року постійно проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 та знаходиться на його утриманні.

На підтвердження зазначеного до матеріалів справи долучений акт умов проживання від 22.03.2023 року, складений начальником служби у справах дітей Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, спеціалістом служби у справах дітей Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, фахівцем з соціальних робіт.

Крім того, факт проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 06 березня 2023 року разом з позивачем ОСОБА_1 , також підтвердила у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 ..

Існування судового наказу виданого 31.10.2022 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області по справі №495/5421/22 про стягнення аліментів з позивача на користь відповідача повинно оцінюватись з урахуванням обставин, які змінились після його постановлення.

Відповідно до положень частини четвертої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

З огляду на відсутність визначеного місця проживання вказаної дитини за законом або за рішенням суду (спір про визначення місця проживання дитини наразі перебуває на розгляді в суді), встановивши у процесі розгляду справи факт того, що малолітня дитина з 06.03.2023 року проживає з позивачем, суд вважає, що вимога про припинення стягнення аліментів на користь відповідача підлягає задоволенню, оскільки стягнення з позивача ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, за умови, що ця дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні, суперечить положенням статті 181 СК України, за якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дитини за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги позивача щодо припинення стягнення з нього аліментів, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення безпідставно набутих аліментів, суд дійшов наступного висновку

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події

Правовий аналіз статті 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна - це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18) зазначено, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави - це таке правовідношення, в силу якого одна сторона (набувач), яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої сторони (потерпілого) без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Положенням статті 1215 ЦК України визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Аналіз ст.1215 ЦК України свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних сум.

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі №382/1728/18 (провадження №61-9514св19).

ЦК України закріплює презумпцію добросовісності і розумності дій особи, яка здійснює власне право (частина п`ята статті 12 ЦК України). Ця презумпція діє поки інше не буде встановлено рішенням суду. Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо. Добросовісність здійснення цивільного права завжди проявляється в такій поведінці особи-носія такого права, яка знаючи (повинна була знати), що здійснення нею прав або виконання обов`язків може призвести до негативних наслідків, не вжила доступних їй заходів для їх усунення. В іншому випадку така особа має вважатися недобросовісною з настанням для неї тих чи інших правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 31.10.2022 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, справа №495/5421/22 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.07.2022 року до досягнення дитиною повноліття.

Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом прядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд.

Відповідно доположень ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справив суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

У випадку невиконання рішення суду добровільно, воно підлягає виконанню у примусовому порядку. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу та здійснюється останньою на підставі виконавчого документа.

Так, на підставі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» установлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства України, слід зауважити на тому, що обов`язковому виконанню підлягають судові рішення, які набрали законної сили.

Постановою державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 09.11.2022 року було відкрито виконавче провадження №70262058 на підставі судового наказу виданого 31.10.2022 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, справа №495/5421/22 щодо про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.07.2022 року до досягнення дитиною повноліття.

Отже, зазначені грошові кошти, набуті відповідачем перераховані з цільовим призначенням як аліменти.

З розрахунку зі сплати аліментів від 20.03.2023 року вбачається, що станом на 28.02.2023 рік заборгованість зі слати аліментів у ОСОБА_1 відсутня.

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 до суду з заявою про перегляд судового наказу виданого 31.10.2022 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, справа №495/5421/22 за нововиявленими обставинами не звертався, тому вказаний судовий наказ є чинним та підлягає до виконання, в звязку з чим відповідач мала право на їх отримання.

Встановивши те, що грошові кошти, набуті відповідачем, є аліментами, виплата яких здійснена законним шляхом та з урахуванням факту недоведеності недобросовісності з приводу їх отримання з боку відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Керуючись ст.ст.179, 180, 183 СК України ст.ст.12, 13, 76, 80, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 273, 355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного Міністерства юстиції про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та стягнення сплачених аліментів - задовольнити частково.

Припинити стягнення аліментів із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , які стягуються на підставі судового наказу виданого 31.10.2022 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області по справі №495/5421/22 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.03.2023 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Заверюха В.О.